Історичні романи Р. Іваничука «Черлене вино» і «Манускрипт з вулиці Руської» об’єднані між собою хронологічною послідовністю та антиклерикальним спрямуванням. Роман «Черлене вино» відтворює сторінку боротьби за останню твердиню Галицько-Волинського князівства — Олеський замок — у першій половині XV століття. Через образи сміливого ратоборця Івашка Рогатинського, скомороха Арсена, гончаря Микити автор змальовує запеклу боротьбу підневільного люду проти польсько-католицького мракобісся. Ця тема є чільною і в романі «Манускрипт з вулиці Руської», події якого розгортаються у Львові на зламі XVI—XVII століть.
Український письменник, громадський діяч, один з організаторів Товариства української мови ім. Т.Шевченка, Народного Руху України, член Спілки письменників України (з 1960), депутат Верховної Ради України І-го скликання (1990-94). Заслужений працівник культури України. Лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка, Літературної премії ім. А. Головка, премії ім. І. Мазепи. Герой України.
"Черлене вино" тішить згадаками про Теребовлю, але цей твір цікавіший не тому, а через те, що там менше пропаганди православ'я і більше подобається, як виписані персонажі. Цікаво, правда, чи суддя Давидович - реальна особа чи вигадана. Доведеться пошукати) "Манускрипт з вулиці Руської" змушує задуматися про те, що ми уявлення не маємо, як якісь рішення можуть вплинути на подальшу долю не лише героїв, але й цілого народу. І як цю подію можна по-різному трактувати з позиції часу й в залежности від панівної ідеології.
Манускрипт з вулиці Руської сподобався більше ніж Черлене вино, аби не оті "непомітні" натяки на єдність українського і російського народів. Дивно якось се читати у теперішній час. А тоді, в 1970-х, видно дуже старалися, ліплячи ідеологічні кліше куди попало. Добре хоч Ленін у творах чи передмові не згаданий.
Красиво написаний історичний роман про першу третину 15 століття. Дія відбувається між Луцькому і Львовом, а основні події - в Одеському замку. Краще читати, попередньо згадавши про основних історичних постатей того періоду: короля Ягайла, князя литовського Вітовиа та князя Свідригайла. Окрім красивої, насиченої та майже поетизованої української мови, тут також доволі точне художнє відображення подій. Тут зустрінеш всі верстви того часу - і купців, і князів, і повій, і жебраків. Ремісників, літописця і скоморохів. Тут на фоні трагічних сторінок історії - любов, дружба, шлюб за розрахунком, зрада і вірність. І, на жаль, лицарська смерть.