Авторська колонка — це текст обсягом від 1600 до 1800 знаків. У ній автор розповідає історію, що трапилася з ним або свідком якої він був. Ця історія зачепила його за живе. Відкрила щось таке, чого він досі не помічав. І автор ділиться тим своїм відкриттям із читачами.
Цей невеликий текст - шматочок максимально можливої щирості. Настільки відвертим не завжди буваєш навіть і з собою. А з іншими це здається взагалі неможливим. Але Віталію Жежері, Світлані Пиркало, Андрієві Бондарю і Миколі Рябчуку це вдається. Причому не час від часу, не раз чи двічі нарік, а щотижня. Це тяжка робота. Дякуємо за неї кожному з авторів. 2 вересня 2005року вийшов перший номер "Газети по-українськи". На останній сторінці в ньому була колонка Віталія Жежери. Два місяці газета виходила раз на тиждень, тож писав лише він. Потім "ГПУ" почала з'являтися і в понеділок та середу. 21 листопада надруковано першу колонку Світлани Пиркало,а 6 грудня — Андрія Бондара. З початку 2006 року газета виходить п'ять разів на тиждень. Писали ще кілька авторів — від кількох тижнів до кількох місяців. Торік 2 жовтня в "ГПУ" почав друкуватися Микола Рябчук. Відтоді газета має чотирьох постійних колумністів. По понеділках читачі отримують газету з колонкою Рябчука, по вівторках — Пиркало, по середах — Бондара, по п'ятницях — Жежери. Тільки в четвер досі немає постійного автора. За два роки на останній сторінці "Газети по-українськи" було надруковано понад 400 колонок. У цей збірник ввійшло 192 із них. Відбирали їх самі автори
Український журналіст, театрознавець. Заслужений журналіст України (1996). Член Спілки театральних діячів України (1993). Член Спілки журналістів України (1996).
1976 року закінчив Київський театральний інститут імені Карпенка-Карого. За фахом театрознавець. Від листопада 1976 року до квітня 1977 року працював завідувачем літературної частини обласного драматичного театру в місті Могильов (Білорусь). Від 1978 року працює в Києві. У 1978–1979 роках — молодший науковий працівник театрального музею УРСР. У 1979–1982 роках — інспектор Головного управління культури. У 1982–1985 роках працював завідувачем літературної частини Київського молодіжного театру. Від 1985 року журналіст у газетах: «Молода гвардія» (у 1985–1990 роках — кореспондент, завідувач відділу) «Голос України» (від 1990 року — завідувач відділу, від 1994 року — оглядач гуманітарного відділу) «Газета по-українськи» (колумніст) Співпрацює з газетою «День», журналами «Театрально-концертний Київ», «Український театр». Захоплюється книгами. Експерт номінації «Візитівка» рейтингу «Книжка року». Володіє білоруською та російською мовами.
Я прихильник мінімалізму, тому намагаюся не мати в книжковій шафі на зберіганні більше 100 книжок. Часто стос книжок до читання більший, аніж у шафі на пам'ять. Ця -- одна з тих, які тримаються в шафі і не віддані в бібліотеку вже понад десять років.
Одна з моїх улюблених збірок у сучасній українській літературі. Той кладезь есеїстики, що вчить основам жанру без зайвих пояснень. Те джерело мови, яка день за днем втрачається в медіаязі. Та душа, якої бракує в епоху тотального самовисуванства.