«Криничар. Діяріюш найбагатшої людини Мукачівської домінії» — це чергова сповідь унікальної людини, історія душі у вигляді щоденникових нотаток головного героя — аскета-багача, який прийшов до власної філософії самообмеження.
Головне враження від книги - автор хотів бути дуже, дуже повчальним. Він не врахував лишень, що для того, щоб повчати читача, потрібна добре продумана історія про те, яким чином, через помилки і пошуки, герой до всієї цієї мудрості дійшов. Натомість маємо млявий сюжет без кульмінації і дуже багато моралізаторства. З позитивних вражень - в книзі присутній дух старовини.
... Не вір баченому, вір серцю. Та й серцю не вір, беззастережно, вір часові. Час перелицьовує барви й обертає монету життя то на один, то на другий бік...
... Бог думає, синашу, про тебе, але не замісь тебе...
Уроки життя Мирослав Дочинець «Криничар. Діяріюш найбагатшого чоловіка мукачівської домінії.» – «Карпатська вежа» – Мукачево, -2013. – 332 с.
Роман Мирослава Дочинця «Криничар» це – історія успіху. Вже в підзаголовку письменник дає зрозуміти, що роман написано у формі, що є близькою до ведення щоденника, але в оповіді немає поділу на дати, роки, місяці, дні. Головний герой – пан Кутьо описує події свого життя і те, як йому вдалося стати найбагатшою людиною свого краю.
Ось як сам оповідач звертається до читача і характеризує свою мету: «Дорогий читальнику, наберися неспішності, як я зараз. Будь терплячим, як криничар, що довбає колодязь у кремінному перелозі і матимеш відплату. Зчитуючи попасом мої душевні повіряння, мої життьові зарубки, дійдеш і до головного. Я відкрию тобі секрет, як здобути те, чого домагаються всі – Багатство. Я відкрию тобі принаду двох головних свобод – звільнення від страху і від злиднів. Бо лише ці дві свободи владні привести до того, що керує світом і людьми. Ось писемний діяріюш про мій світ – хиткий острівець у морі часу..» Роман сповнений ненав`язливих порад, які можна назвати уроками життя, потрібно лише вміти та хотіти такі уроки відчитувати у всьому, що оточує людину. Герой закликає жити в єднанні з природою та гармонією зі своїм внутрішнім світом, твоїми прагненнями, цілями, думками. Оповідач невимушено ділиться зі своїм читачем, наче у довірливій бесіді із давнім другом, дорогою до свого успіху, адже для оповідача саме ця дорога, а не результат має вирішальне значення. Герой розповідає про своє народження, бідне дитинство, навчання в художника Жиги та як всупереч обставинам не втратити віру в себе, наполегливо йти своїм шляхом до своєї власної мети, тому що кожна людина унікальна і неповторна, а серце та розум людини – своєрідний осередок духовності та віри в людей.
Для досягнення успіху важливо невпинно здобувати нові знання, наповнювати розум мудрістю, а серце любов`ю –до життя, до Господа, людей, своєї праці, усього що робиш або думаєш.
Цікавинкою роману є філософські цитати, які можна сприймати, як своєрідні поради – настанови.
Не можу не процитувати лише деякі зі згаданих настанов, які особливо зворушили, привернули мою увагу, запали в душу.
«Час – то найцінніша монета нашого життя» «Те, з чим твоє серце, завжди з тобою» «Немає див у цьому світі, крім одного. Ім`я йому – людська рука» «Слово – велика сила» «Майстерність – це час і труд, помножений на терпіння».
Книгу варто читати повільно. Письменник спонукає читача до власних висновків, а головне – дій заради того, щоб змінювати життя та світ довкола на краще. Саме в цьому і є головне призначення людини на світі. Кожний, хто читатиме роман «Криничар», знайде на сторінках книги те, що близьке саме йому. Наприклад, поради з господарювання на землі, догляду за садом, правильного копання криниці, малювання ікон природними, натуральними фарбами та барвниками тощо. А ще книга вчить можливості стати господарем свого життя, адже скаржитися на долю і нічого не робити, то вибір слабких духом людей.
Як свідчить героїчна боротьба українського народу, який просто зараз продовжує виборювати краще майбутнє для кожного з нас найвищою ціною – життям людей на полі бою з російськими загарбниками, українці завжди готові докладати зусиль, аби захищати свій дім, Україну та світ заради людяності, цивілізаційних цінностей, перемоги добра над злом, а світла над темрявою.
Мабуть, з радянського часу повелося писати книги сповнені так би мовити "життєвою мудрістю". Життєвою радянською мудрістю. Мирослав Дочинець просто продовжує цю традицію. Сюжет розвинений слабо, персонажі розвинені слабо, зате багато мудрої життєвої життєвості і мудрості. Що тут скажеш. "Життєво" про "життя". Таких романів в сучасній українській літературі хоч греблю гати