What do you think?
Rate this book
Вогнесміх
Молодий журналіст Гриць Гук, завдяки несподіваній зустрічі в горах Кавказу з дивним юнаком, який оволодів можливістю генетичної самотворчості, стає учасником неймовірних подій і пригод.
Герої книги — старий хлібороб Василь Гук, його сини — космонавт, кібернетик і грунтознавець, доньки — біолог і вчителька — вболівають за долю матері-Природи, за майбутнє рідної землі.
Фантастичні події в книзі примхливо переплітаються з реальністю нашого часу.
Герої книги — старий хлібороб Василь Гук, його сини — космонавт, кібернетик і грунтознавець, доньки — біолог і вчителька — вболівають за долю матері-Природи, за майбутнє рідної землі.
Фантастичні події в книзі примхливо переплітаються з реальністю нашого часу.
544 pages, Hardcover
First published January 1, 1988
1 person is currently reading
12 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 of 1 review
December 20, 2025
«Двієчка за переляк! :)» (з мультика «Атлантида»)
Чотири за ідею й кілок — за реалізацію. Гаразд, буду доброю — десь між одиницею і двійкою. То ж треба зуміти поховати такий годний задум під тоннами безцільного тексту.
Мені не подобалося в цьому тексту заледве що не все: так, це чистий бібліомазохізм — добивати таке до кінця.
* Воно таке довге, що хай йому грець. Там довге все: репліки, речення, слова, події — воно все повільне, навіть коли тоне корабель. Гаразд, може окрім корабля.
* Діалоги. Ну тобто монологи, бо з такою довжиною реплік будь-яка розмова перетворилася на чергування монологів. Ну добре, не буду ще раз про довжину, але мова! Я не знайома з такими людьми — там лісники, міліціонери, космонавти, математики й психіатри, — але люди так не говорять. Навіть якщо вони, нє, особливо, якщо вони на МКС.
* Набір радянських цензуролизних штампів знайомий і нецікавий, жодної фантазії. (Ні, це не придирка — я тільки співчуваю людям, які взагалі мусили їх клепати, просто констатація).
* Сюжет. Сюжет розгортається так (пам'ятаєте, що довго?): ось вони роблять це, потім це, потім так, а тоді відбувається ще ось це, а ось вам ретроспекція без попередження, щоб не розслаблялись, а ось напружений момент …ну і загалом, я вже втомився писати, тому — все було класно і жили вони довго й щасливо. Он навіть дівчинка з 2085 року підтвердила.
А от що там чудесного, так це серцевина ідей. Цілісність — як основа основ. Противага дискретності геть усього, до якої ми звичні. Діалектика — майже вияв хвороби. Дуже втішило і лягло мені пластирем на душу, яка втомилась від неможливості ідеальних класифікацій (не буває так, щоб без винятків), неможливості законів (бо не буває так, щоб зовсім без винятків) і неможливості повного опису будь-чого (все одно хто-небудь закине, що ти спрощуєш). Там, у книзі навіть математику о́дності придумано — от би справді.
І трактування міфів цікаве. Воно може й не дивина, але я з різнонародною міфологією знайома мало, а з її тлумаченнями так іще менше. Виникає бажання покопа́тись.
Любі друзі, любіть природу і плекайте в собі радість щоденну (не живіть від свята до свята) — і нехай буде з вами світло!
А цю многосимвольність не читайте в жодному разі.
Чотири за ідею й кілок — за реалізацію. Гаразд, буду доброю — десь між одиницею і двійкою. То ж треба зуміти поховати такий годний задум під тоннами безцільного тексту.
Мені не подобалося в цьому тексту заледве що не все: так, це чистий бібліомазохізм — добивати таке до кінця.
* Воно таке довге, що хай йому грець. Там довге все: репліки, речення, слова, події — воно все повільне, навіть коли тоне корабель. Гаразд, може окрім корабля.
* Діалоги. Ну тобто монологи, бо з такою довжиною реплік будь-яка розмова перетворилася на чергування монологів. Ну добре, не буду ще раз про довжину, але мова! Я не знайома з такими людьми — там лісники, міліціонери, космонавти, математики й психіатри, — але люди так не говорять. Навіть якщо вони, нє, особливо, якщо вони на МКС.
* Набір радянських цензуролизних штампів знайомий і нецікавий, жодної фантазії. (Ні, це не придирка — я тільки співчуваю людям, які взагалі мусили їх клепати, просто констатація).
* Сюжет. Сюжет розгортається так (пам'ятаєте, що довго?): ось вони роблять це, потім це, потім так, а тоді відбувається ще ось це, а ось вам ретроспекція без попередження, щоб не розслаблялись, а ось напружений момент …ну і загалом, я вже втомився писати, тому — все було класно і жили вони довго й щасливо. Он навіть дівчинка з 2085 року підтвердила.
А от що там чудесного, так це серцевина ідей. Цілісність — як основа основ. Противага дискретності геть усього, до якої ми звичні. Діалектика — майже вияв хвороби. Дуже втішило і лягло мені пластирем на душу, яка втомилась від неможливості ідеальних класифікацій (не буває так, щоб без винятків), неможливості законів (бо не буває так, щоб зовсім без винятків) і неможливості повного опису будь-чого (все одно хто-небудь закине, що ти спрощуєш). Там, у книзі навіть математику о́дності придумано — от би справді.
І трактування міфів цікаве. Воно може й не дивина, але я з різнонародною міфологією знайома мало, а з її тлумаченнями так іще менше. Виникає бажання покопа́тись.
Любі друзі, любіть природу і плекайте в собі радість щоденну (не живіть від свята до свята) — і нехай буде з вами світло!
А цю многосимвольність не читайте в жодному разі.
Displaying 1 of 1 review