Дія роману відбувається у сучасному провінційному японському містечку S, розміщеному на півострові, що своїм мисом виходить у Внутрішнє Японське море. Його головний персонаж, Сакому ра, чоловік середніх літ, колишній службовець торговельної компанії, згодом викладач, розчарований своєю працею в університеті, раптом надумав відпочити від життєвих клопотів у містечку S. Тут він потрапляє у загадковий просторово-часовий лабіринт, зітканий з химерної реальності, фантазії та спогадів, з якого не знаходить виходу. За оригінальність стилю автор заслужено отримав літературну премію газети "Йоміурі" 2005 р. Український переклад - перше видання цього твору іноземною мовою.
Hisaki Matsuura (松浦 寿輝 Matsuura Hisaki?, born March 18, 1954) is a noted Japanese professor, poet, and novelist.
Matsuura was born in Tokyo. In 1981 he obtained his Ph.D. in French literature from the University of Paris III: Sorbonne Nouvelle, and 1982 became an assistant professor in the French Department at the University of Tokyo where he is now a professor of culture and representation. He was supported by a 1997–98 Japan Foundation Fellowship at Harvard University.
Matsuura has received a number of awards for his literary work, including a 2000 Akutagawa Prize for Hana kutashi (A Spoiling Rain), and the 2004 Yomiuri Prize for Hantō (The Peninsula). His serialized novel Kawa no Hikari (River's Light) has been adapted into an anime TV special.
Колись давно, коли я працював у книгарні, я читав цю книжку кілька разів з великим задоволенням. Навіть нарадив обговорення в нашому тодішньому читацькому клубі https://vimeo.com/channels/smoloskyp/... — щоправда, я вже забув, що ж ми тоді обговорювали.
І ось, коли минуло — що, 10 років? — я знову перечитав цей роман.
Роман, у якому весь час щось відбувається, але немає ані конфлікту, ані трансформації героя, а сюжетні закрути компенсуються просторовими.
Університетський викладач «трішки за сорок» Сакомура вирішує, що досить йому викладати і кидає цю справу. У пошуках свободи він їде у затишну місцину, де зможе спокійно займатися перекладами. Невеличке містечко, що займає такий самий невеличкий півострів у Внутрішньому Японському морі. Веде до нього кам’яний міст не більше 50 метрів. Ніби простий міст, але не зовсім. Він ніби поєднує два світи: зовнішній світ, з якого Сакомура втік, з його проблемами та метушнею, та мікро-світ півострова та містечка S, з його лабіринтом вуличок, чудовими краєвидами, суміщу культур та людей. Перші дні покою та спостерігання за красою навколишнього світу змінюються відвертим байдикуванням. І хоча для перекладів це байдикування не надто корисне, для самого Сакомури воно геть інше. Він знайомиться із загадковим старим Тоґавою та його гарненькою дочкою Кайо, місцевим провидцем Року-саном, китаянкою Шефен, що працює у в’єтнамському ресторані, колишнім своїм студентом Мукаї. З кимсь він потягує чарочку саке, з кимсь любиться, з кимсь здійснює карколомні гонки у підземних штольнях, з кимсь споглядає за загадковим танком на місцевому святі… Його пригоди, по іншому і не скажеш, викликають спогади та певне переосмислення прожитого. Гонитва у пошуках свого нового «я» проходить на грані реальності та фантазії, розмови з власною тінню межують з інтелектуальним (так можна сказати?) божевіллям…
Роман залишає дивне відчуття. Це як «Аліса», але про дорослого дядька і зовсім іншу культуру. Прочитав і такий стоїш, як Сакомура, який споглядає як темрява поглинає острів і міст. І тільки вітер у спину, і попіл у повітрі…