Малое собрание сочинений

by Ivan Bunin, Иван Алексеевич Бунин

2010, 800 c., ïåð., èç-âî Àçáóêà, ÑÏÁÈ. À. Áóíèí â èñòîðèè îòå÷åñòâåííîé ëèòåðàòóðû çàíèìàåò îñîáîå ìåñòî. Ïîäëèííûé ìàñòåð ñëîâà, ïåðâûé ðóññêèé Íîáåëåâñêèé ëàóðåàò, ñîçäàòåëü ýòàëîííîé, «ïàð÷îâîé» ïðîçû, ïî òî÷íîìó îïðåäåëåíèþ Â. Â. Íàáîêîâà.  íàñòîÿùåì èçäàíèè ñîáðàíà ïðîçà Áóíèíà — ðàññêàçû è ïîâåñòè, ðîìàí «Æèçíü Àðñåíüåâà», êíèãà «Òåìíûå àëëåè». Áîëüøèíñòâî ýòèõ ïðîèçâåäåíèé îáúåäèíÿåò òåìà ëþáâè, ñòîëü çíà÷èìàÿ äëÿ ïèñàòåëÿ, êîòîðûé ñëîâíî ïûòàåòñÿ ðàçãàäàòü ñåêðåò æåíñêîãî î÷àðîâàíèÿ, òàéíó ëþáîâíîé ñòðàñòè. Ïðîçà Áóíèíà — ýòî âîññòàíîâëåíèå ìãíîâåííîãî âðåìåíè ëþáâè â âå÷íîì âðåìåíè Ðîññèè, åå ïðèðîäû, åå çàñòûâøåãî â ñâîåì óøåäøåì âåëèêîëåïèè ïðîøëîãî. Öèêë «Òåìíûå àëëåè» ïóáëèêóåòñÿ â àâòîðñêîé êîìïîçèöèè 1946 ãîäà, âêëþ÷àÿ íîâåëëû, îòñóòñòâîâàâøèå â áîëüøèíñòâå èçäàíèé ñîâåòñêîãî âðåìåíè («Ãîñòü», «Áàðûøíÿ Êëàðà», «Æåëåçíàÿ øåðñòü»).

800 pages, Hardcover

First published January 1, 2013

About the author

Ivan Alekseyevich Bunin (Russian: Иван Алексеевич Бунин) was the first Russian writer to win the Nobel Prize for Literature. He was noted for the strict artistry with which he carried on the classical Russian traditions in the writing of prose and poetry. The texture of his poems and stories, sometimes referred to as "Bunin brocade", is considered to be one of the richest in the language.

Best known for his short novels The Village (1910) and Dry Valley (1912), his autobiographical novel The Life of Arseniev (1933, 1939), the book of short stories Dark Avenues (1946) and his 1917–1918 diary ( Cursed Days, 1926), Bunin was a revered figure among anti-communist White emigres, European critics, and many of his fellow writers, who viewed him as a true heir to the tradition of realism in Russian literature established by Leo Tolstoy and Anton Chekhov.

He died November 8, 1953 in Paris.

Reviews

[Damian Fell · Rating 5 out of 5]

The book is truly captivating. When I first saw it, I was afraid to start reading a 800-pages book. But now, when I'm turning the last pages of it, I don't want the stories to end. Hopefully there are not all (but still many) Bunin's stories in the book and I can still find some more to enjoy.

[Margaryta Kostyuk · Rating 3 out of 5]

Статус моїх стосунків з класиками російської прози - все складно. З сумом мушу визнати, що це перша книга за рік, яку я не змогла дочитати до кінця, як не силувалася. Можливо, причина в тому, що оповідання Буніна - далеко не ті твори, у яких варто шукати радості й оптимізму, що їх більшість з нас саме зараз потребує гостро.

Як каже моя знайома шанувальниця його творчості, "Найкраще, що може статися з героєм у кінці оповідання - це серцевий напад". Це, звісно, перебільшення, але суть лишається незмінною. Жизньбольвсётлен. Але менше з тим.

У чому Бунін майстер - то це у створенні зорових образів, вони часом критично реалістичні: від крові вбитого птаха і роздушеної на стіні мухи до грубої льняної сорочки й лискучої шовкової панчохи.

Найімовірніше, це моя особиста вразливість і суб'єктивне сприйняття, але я все те майже бачила, і це таке ого яке відчуття.

А ще його герої. Вони такі схожі на нас простих смертних, часом аж занадто. І аж якось прикро - упізнавати в них себе або когось із близьких. Якими б різними не були люди, вони насправді такі однакові, коли б ви лише знали. Не вірите - "Митина любовь" вам у поміч. А ще
"Метеор"
"Третий класс"
"Безумный художник"
"Неизвестный друг"
"Несрочная весна"
"Лапти".

Резюме. Почитати Буніна варто хоча б з поваги до того факту, що це невмируща класика. Але не дивуйтеся, коли наштовхнетеся на оголену й неприкрашену

Реальність.