Як ми розуміємо світ та своє місце в ньому? Чи складається наше життя з кількох драматичних переломних моментів, чи це лише низка поступових змін від дитинства до старості? Чи справді політичні вибори змінюють світ, чи це лише умовні точки на безперервній лінії культурних зсувів? І як у фізиці поєднується неперервність загальної теорії відносності з дискретністю квантової теорії?
У книзі «Хвилі та каміння» Ґрем Гарман показує, що це парадоксальне зіткнення двох поглядів — чи складається реальність із різких стрибків, чи радше нагадує плавний перехід без чітких меж між речами — пронизує всі сфери людського життя. Ба більше, цей парадокс існує від самого початку людської думки. Досліджуючи взаємодію неперервного та дискретного, автор проводить читача крізь історію ідей: від філософів Стародавньої Греції та праць великого арабського історика Ібн Хальдуна до теорій архітектури та еволюції, від питання сумісності релігії та науки до хвильово-часткової дуальності матерії.
Гарман переконаний, що осмислення взаємозв’язку неперервності та дискретності передбачає розгляд самої тканини реальності. У цій блискучій книзі він пропонує новий погляд на давню проблему, що має глибокі наслідки для розуміння нас самих і неймовірно складного світу, в якому ми живемо.
Graham Harman (born May 9, 1968) is a professor at the American University in Cairo, Egypt. He is a contemporary philosopher of metaphysics, who attempts to reverse the linguistic turn of Western philosophy. He terms his ideas object-oriented ontology. A larger grouping of philosophers, Speculative Realism, includes Harman and the philosophers Iain Hamilton Grant, Quentin Meillassoux and Ray Brassier.
I was interested in this book for a number of reasons. I am interested in how one reconciles the wave/particle paradox of quantum mechanics; I am interested in Object Oriented Programming (OOP), and how it relates to Harman's Object Oriented Ontology (OOO); and I have been following the path in architecture (my field of study) from Pattern Languages to OOP to OOO back round to the architecture schools. I confess to not having finished the book because it seemed to me that my first point of interest was not really the point of this work of philosophy; and it's clear to me that OOO twists the lessons of OOP so that is incorporation in architectural teaching could be positively harmful at a time when parametric design is all the vogue.