Prosper Mérimée was a French dramatist, historian, archaeologist, and short story writer. He is perhaps best known for his novella Carmen, which became the basis of Bizet's opera Carmen.
Mérimée loved mysticism, history, and the unusual, and may have been influenced by Charles Nodier (though he did not appreciate his works), the historical fiction popularised by Sir Walter Scott and the cruelty and psychological drama of Aleksandr Pushkin. Many of his stories are mysteries set in foreign places, Spain and Russia being popular sources of inspiration.
In 1834, Mérimée was appointed to the post of inspector-general of historical monuments. He was a born archaeologist, combining linguistic faculty of a very unusual kind with accurate scholarship, with remarkable historical appreciation, and with a sincere love for the arts of design and construction, in the former of which he had some practical skill. In his official capacity he published numerous reports, some of which, with other similar pieces, have been republished in his works. He was also responsible for several translations of Pushkin and Gogol, when they weren't known in Europe yet.
Очень любопытная книга, повествующая об истории Польши и Запорожской Сечи (в широком смысле Украины) времён Богдана Хмельницкого. Повествование де Боплана, конечно, гораздо интересней, чем биография Хмельницкого пера Мериме. Особенно радуют подробные описания быта запожожцев.
Прочитав книгу із збіркою розповідей про українських козаків і Хмельницького, які написали французи – очевидець подій Гійом Лавасер де Боплан і історик 19 ст. Проспер Меріме. Надзвичайно цікава інформація. Про Боплана і його оповіді я знав давно, але чомусь не доводилось їх читати. Все дуже детально описано, дізнався багато нового для себе. Богдан Хмельницький – дійсно видатний полководець і керівник нації. Він зробив багато для відродження української самосвідомості. Але його значними недоліками були: - Виховання в єзуїтських школах і служба в тодішньому польському королівстві, що сформувало його думки і поведінку. - Повна відсутність ідеї створити і сформувати незалежну Українську державу. Він увесь час намагався просто покращити становище козаків і старшин з полковниками, створивши свого роду українську шляхту, лишаючись в складі Речі Посполитої і бути підданим короля, але не підкорятись шляхті і магнатам. - Українських селян використовував лише для війни і як гарматне м’ясо, ніколи не турбуючись і не відстоюючи їх права та інтереси. Навіть не передбачав прирівняння селян до козаків. - Постійний пошук тимчасових союзників і пізніше – правлячого монарха. Розглядав варіанти з 4 правителів кому віддати Україну. - Двічі міг захопити всю Польщу, бо дуже її знесилив і вимотав, але зупинявся через перші два пункти. - Прийняття підданства Московського князівства. Це була на той час єдина держава, з якою не воювали козаки і куди вони масово переселялись під час польських і татарських погромів в ході війни. Тоді Московія (правдива назва до 1721 р.) ще була слабкою не дуже значною, відсталою країною, тому вона не втягувалась в протистояння європейських держав. - Часто любив випити.
Хмельницький постійними війнами настільки вимотав і розхитав Польщу, що її значну частину майже голими руками захопив шведський король. А також московський цар теж хотів відхопити шмат. Хмельницький помер не залишивши достойного спадкоємця і віддавши Україну на поталу московським гнобителям на 350 років. Втративши Україну Річ Посполита занепала, а Московське царство завдяки Україні стало могутнім і через пів століття перетворилось на імперію. Тому треба будувати свою незалежну країну і співпрацювати з іншими, використовуючи свої переваги і підсилюючи свої недоліки завдяки використанню переваг інших.