What do you think?
Rate this book
Пісня води
«Пісня води» — це поетичний, емоційний роман про пам’ять, тишу та внутрішні течії людської травми. Втративши маму під час бомбардування міста, десятирічна дівчинка опиняється в підвалі, де знаходить магічний портал. Крізь нього вона потрапляє до кімнати російського хлопчика Z-патріота і тепер змушена ризикувати, щоб урятувати сусідів від голодної смерті. Роман заснований на реальній історії лідерки книжкового клубу в окупації та сплетений із фантастичною візією.
240 pages, Hardcover
Published January 1, 2025
1 person is currently reading
6 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 10 of 10 reviews
December 30, 2025
Кажуть, що оригінальні казки братів Грім насправді дуже моторошні… Не думаю, що вони можуть викликати такий жах, як події, що описані в цій книзі.
Соломія Карма на кілька годин просто примусила мене заціпеніти і не дихати, і горювати, але при цьому не давала скотитися в безвихідь і розпачливі думки, на кшталт: «та за що нам це?», «хочу на місці росії - океан», «чи стане життя таким, як раніше?».
«Пісня води» написана, як роздуми, монолог 10-річної Соні. Дівчинка любить музику, морозиво і маму, як і будь-яка інша дівчинка 10 років. Але тато Соні загинув, захищаючи Україну від росіян, а маму вбила російська ракета. Дівчинка із своїми сусідами переховується у підвалі, бо місто опинилось в окупації, і випадково натрапляє на магічний портал, який приведе її до кімнати 10-річного хлопчика Микити. І, можливо, це могла бути захоплива пригода, але Микита - син російського офіцера, типовий представник Z-патріотів і відчайдушно ненавидить українців.
Від подій, що відбуваються в книзі - сумно і проймає жахом, але якимось абсолютно незбагненним чином текст сповнений дитячої чистоти і неймовірної любові. Так, Соня намагається вижити, горює, але в той же час мріє, не втрачає надію і намагається робити правильні, чесні вчинки. Авторка дуже гарно зобразила різність менталітетів українців і росіян, втіливши її всього лише в двох дітях. І це, на мою думку, саме той текст, який потрібно перекладати на іноземну аудиторію, щоб прояснити правду про нас і про них.
Дуже гарна книга!
November 26, 2025
Досі не можу відійти від цієї історії. Рідко коли пишу відгуки, але тут без нього ніяк. Нарешті ця книжка зʼявилася тут і я можу описати свої думки.
По-перше, це має прочитати кожен за кордоном, щоб зрозуміти, що нині переживають наші діти.
По-друге, це треба якось екранізувати. Бо більш художньої книжки я ніколи не читала. Тут навіть структура дуже кінематографічна.
По-третє, ця книжка має бодай трохи нам зрозуміти, що прямо зараз в окупації тисячі наших людей.
Це історію практично не можливо читати без сліз. Геніальна — це нічого не сказати
По-перше, це має прочитати кожен за кордоном, щоб зрозуміти, що нині переживають наші діти.
По-друге, це треба якось екранізувати. Бо більш художньої книжки я ніколи не читала. Тут навіть структура дуже кінематографічна.
По-третє, ця книжка має бодай трохи нам зрозуміти, що прямо зараз в окупації тисячі наших людей.
Це історію практично не можливо читати без сліз. Геніальна — це нічого не сказати
November 26, 2025
Дуже глибока книжка. Сльози лилися рікою. Але сами такими мають бути книжки про війну. Це треба читати усім без винятку, було б не погано і до росіян якось це донести
February 20, 2026
Книга “Пісня води”
Соломія Карма
Видавництво “Адаптації” 2025
⠀
“Перш ніж стати вбивцею, я намагалася рятувати життя. Але доля завжди була іншої думки. Люди, як правило, помирали, варто було їм з’явитися на моєму шляху.
Так було раніше. Так є і зараз. Що сильніше я тримаюся за людей, то легше вони від мене йдуть.”
⠀
Я не знаю, як можна було так “людяно” написати про всі жахи окупації.
Текст - чудовий.
Зрілий.
⠀
“Коли я прокинулась, мій рот був набитий піском, а у вухах голосно дзвеніло. Якусь мить я лежала налякана та приголомшена. Я боялася ворухнутись. З двору долинав звук сирен. Я багато разів чула його перед тим, та зараз він здавався дуже зловісним. Я лежала у напіврозваленій пустелі. Підлога була завалена гравієм і битим склом.
Я знала, що серед всього того сміття лежала ти.”
⠀
Читати цю історію - це як пускати біль по венах.
Він тече, але звучить піснею.
Піснею води.
⠀
“Композиція «Пісня води», створеної для підтримки людей із ПТСР, спричиненим війною та обстрілами. Музика написана так, щоб стабілізувати внутрішній простір: безперервні низькі частоти діють як звуковий щит, що глушить тривожні сигнали та спогади.”
⠀
Дівчинка Соня живе в підвалі будинку на тимчасово окупованій території, під постійними обстрілами.
Її батьки мертві.
⠀
Вона та ще 50 мешканців підвалу виживають у нелюдських умовах:
голод, спрага, кадирівці - завжди поруч.
⠀
Невідомим, майже фантастичним чином Соня потрапляє до кімнати хлопчика z-патріота.
⠀
“- Це я, - спішила його заспокоїти я.
- Клята нацистка, клята нацистка, - репетував
- Я не нацистка.
- Ти нацистка.
- Ні.
- Ви, хохли, усі нацисти. Це всі знають.
- Я не нацистка, чесне слово. Та я і не знаю що воно таке. Може, скажеш мені, що це?
- Ти не знаєш, хто такі нацисти?
- Hi.
- Нацисти - це такі люди, як ти. Смердючі хохли.”
⠀
Роман, заснований на реальній історії.
⠀
Це - травма.
Це - рана.
Це - історія, яку ви обов’язково маєте прочитати.
⠀
“Пані Соломія зараз перебуває в окупованому Маріуполі. Вона є засновницею книжкового клубу, про який писав навіть The Guardian. Сам роман вона писала, ризикуючи щодня — боячись, що записи знайдуть окупанти.”
⠀
#примхливачитака
Соломія Карма
Видавництво “Адаптації” 2025
⠀
“Перш ніж стати вбивцею, я намагалася рятувати життя. Але доля завжди була іншої думки. Люди, як правило, помирали, варто було їм з’явитися на моєму шляху.
Так було раніше. Так є і зараз. Що сильніше я тримаюся за людей, то легше вони від мене йдуть.”
⠀
Я не знаю, як можна було так “людяно” написати про всі жахи окупації.
Текст - чудовий.
Зрілий.
⠀
“Коли я прокинулась, мій рот був набитий піском, а у вухах голосно дзвеніло. Якусь мить я лежала налякана та приголомшена. Я боялася ворухнутись. З двору долинав звук сирен. Я багато разів чула його перед тим, та зараз він здавався дуже зловісним. Я лежала у напіврозваленій пустелі. Підлога була завалена гравієм і битим склом.
Я знала, що серед всього того сміття лежала ти.”
⠀
Читати цю історію - це як пускати біль по венах.
Він тече, але звучить піснею.
Піснею води.
⠀
“Композиція «Пісня води», створеної для підтримки людей із ПТСР, спричиненим війною та обстрілами. Музика написана так, щоб стабілізувати внутрішній простір: безперервні низькі частоти діють як звуковий щит, що глушить тривожні сигнали та спогади.”
⠀
Дівчинка Соня живе в підвалі будинку на тимчасово окупованій території, під постійними обстрілами.
Її батьки мертві.
⠀
Вона та ще 50 мешканців підвалу виживають у нелюдських умовах:
голод, спрага, кадирівці - завжди поруч.
⠀
Невідомим, майже фантастичним чином Соня потрапляє до кімнати хлопчика z-патріота.
⠀
“- Це я, - спішила його заспокоїти я.
- Клята нацистка, клята нацистка, - репетував
- Я не нацистка.
- Ти нацистка.
- Ні.
- Ви, хохли, усі нацисти. Це всі знають.
- Я не нацистка, чесне слово. Та я і не знаю що воно таке. Може, скажеш мені, що це?
- Ти не знаєш, хто такі нацисти?
- Hi.
- Нацисти - це такі люди, як ти. Смердючі хохли.”
⠀
Роман, заснований на реальній історії.
⠀
Це - травма.
Це - рана.
Це - історія, яку ви обов’язково маєте прочитати.
⠀
“Пані Соломія зараз перебуває в окупованому Маріуполі. Вона є засновницею книжкового клубу, про який писав навіть The Guardian. Сам роман вона писала, ризикуючи щодня — боячись, що записи знайдуть окупанти.”
⠀
#примхливачитака
December 12, 2025
"Пісня води" by Соломія Карма
Жанр: воєнна проза, фантастика, казка(як вказано на обкладинці)
Ця книга нагадала мені, чому я уникаю історій про війну. Але також вона нагадала про те, чому ми не можемо припинити боротьбу, чому не можемо просто змиритися, чому ніколи, ні за яких обставин не можемо їм пробачити. Ці люди, ці діти... їхня смерть не має стати марною. Вона не має перетворитися на сухі факти в підручниках з історії.
Я не знаю, що гірше: те, що роман заснований на реальних подіях, чи те, що таких випадків насправді десятки... сотні. Чи те, що авторка, наскільки я розумію, досі перебуває в окупації.
Як багато може витримати десятирічна дівчинка? Скільки болю може витримати її серце? Її психіка? Це диво, що вона вижила. Ще більше диво - що вона зберегла здоровий глузд, свою людяність, здатність до співчуття. Я захоплююся нею. І усвідомлюю, що не змогла б ні пробачити, ні жити далі нормальним життям.
Мені було боляче це читати. Іноді настільки, що цей біль відчувався в грудях фізично. Мені боляче це писати. Тому я не можу сказати "рекомендую", але й не можу сказати "пройдіть повз". Бо я хочу, щоб цю історію прочитали. Хочу, щоб вона стала нагадуванням для кожного. Нагадуванням, що так виглядає наша реальність.
Без сумніву, тут є фантастичні елементи. Але вони не додають казковості. Хіба що це казка в стилі Стівена Кінга... Казка, де немає хорошого кінця, лише вогник надії, який кидає тоненький промінчик світла на похмуре майбутнє.
Я очікувала такого фіналу. Він мене не здивував. Проте мене здивувало відчуття порожнечі, яке накрило потужною хвилею після прочитання. Здавалось, я готова. Виявилось, що ні.
Я слухала "Пісню води". Красива мелодія. Викликає мурашки на шкірі. Але мені вона не приносить умиротворення. Навпаки. Розбурхує емоції, які я намагаюся поховати глибоко всередині. Думки, замість того, щоб затихнути, починають обертатися із шаленою швидкістю. Зринають спогади. Це цікавий досвід, проте досить тривожне відчуття.
Жанр: воєнна проза, фантастика, казка(як вказано на обкладинці)
Ця книга нагадала мені, чому я уникаю історій про війну. Але також вона нагадала про те, чому ми не можемо припинити боротьбу, чому не можемо просто змиритися, чому ніколи, ні за яких обставин не можемо їм пробачити. Ці люди, ці діти... їхня смерть не має стати марною. Вона не має перетворитися на сухі факти в підручниках з історії.
Я не знаю, що гірше: те, що роман заснований на реальних подіях, чи те, що таких випадків насправді десятки... сотні. Чи те, що авторка, наскільки я розумію, досі перебуває в окупації.
Як багато може витримати десятирічна дівчинка? Скільки болю може витримати її серце? Її психіка? Це диво, що вона вижила. Ще більше диво - що вона зберегла здоровий глузд, свою людяність, здатність до співчуття. Я захоплююся нею. І усвідомлюю, що не змогла б ні пробачити, ні жити далі нормальним життям.
Мені було боляче це читати. Іноді настільки, що цей біль відчувався в грудях фізично. Мені боляче це писати. Тому я не можу сказати "рекомендую", але й не можу сказати "пройдіть повз". Бо я хочу, щоб цю історію прочитали. Хочу, щоб вона стала нагадуванням для кожного. Нагадуванням, що так виглядає наша реальність.
Без сумніву, тут є фантастичні елементи. Але вони не додають казковості. Хіба що це казка в стилі Стівена Кінга... Казка, де немає хорошого кінця, лише вогник надії, який кидає тоненький промінчик світла на похмуре майбутнє.
Я очікувала такого фіналу. Він мене не здивував. Проте мене здивувало відчуття порожнечі, яке накрило потужною хвилею після прочитання. Здавалось, я готова. Виявилось, що ні.
Я слухала "Пісню води". Красива мелодія. Викликає мурашки на шкірі. Але мені вона не приносить умиротворення. Навпаки. Розбурхує емоції, які я намагаюся поховати глибоко всередині. Думки, замість того, щоб затихнути, починають обертатися із шаленою швидкістю. Зринають спогади. Це цікавий досвід, проте досить тривожне відчуття.
November 26, 2025
Oh, what an absolutely breathtaking masterpiece! “The Song of Water” by Solomiya Karma is a profound revelation that weaves together heart-wrenching reality and enchanting fantasy in a way that leaves you utterly transformed. From the opening pages, I was swept into a whirlwind of raw emotion, magical wonder, and deep introspection. The author brilliantly crafts the story of a young girl who, amid the horrors of war and loss, discovers a portal to another world—revealing layers of resilience, hope, and the human spirit that shine through even the darkest times. This isn’t just a tale; it’s a poignant mirror reflecting the strength we all carry within, inspired by true events that make it all the more powerful!
Solomiya Karma writes with such poetic grace and vivid imagery that every sentence flows like a melody, blending the pain of Ukrainian realities with the beauty of imaginative escape. Her style echoes the depth of magical realism masters like Gabriel García Márquez, but infused with a unique cultural heartbeat that feels intimately personal and universally resonant. I couldn’t tear myself away—I read it in one sitting, tears streaming down my face one moment and a smile of awe the next. This book heals, inspires, and challenges you to ponder themes of grief, courage, and the magic hidden in everyday survival. If you’re seeking a story that will touch your soul and linger in your thoughts for months, this is an absolute must-read!
I recommend it to everyone: from young readers to those who’ve lived through adversity. Solomiya Karma is a luminous talent of our era, and “The Song of Water” deserves a spot among the greatest works of contemporary literature. 10 out of 10, and beyond! Bravo!
Solomiya Karma writes with such poetic grace and vivid imagery that every sentence flows like a melody, blending the pain of Ukrainian realities with the beauty of imaginative escape. Her style echoes the depth of magical realism masters like Gabriel García Márquez, but infused with a unique cultural heartbeat that feels intimately personal and universally resonant. I couldn’t tear myself away—I read it in one sitting, tears streaming down my face one moment and a smile of awe the next. This book heals, inspires, and challenges you to ponder themes of grief, courage, and the magic hidden in everyday survival. If you’re seeking a story that will touch your soul and linger in your thoughts for months, this is an absolute must-read!
I recommend it to everyone: from young readers to those who’ve lived through adversity. Solomiya Karma is a luminous talent of our era, and “The Song of Water” deserves a spot among the greatest works of contemporary literature. 10 out of 10, and beyond! Bravo!
November 26, 2025
«Я стояла і думала,чому дорослі починають війни.Це схоже на те,коли одна тінь вирішує,що їй замало місця.Що вона більше не хоче сидіти в кутку,під ногами,на стінах.Вона хоче стати небом.Вона розповзається по світу,хапає все,що бачить,а потім дивується,що навіть з усім цим залишається порожньою»
Коли ми чуємо слово «казка» ми уявляємо щось добре,невинне та дитяче. Але це інша казка. Так,вона про дітей,але не для них.Адже тут про жорстоку та невблаганну реальність приправлену дрібкою магії.Вона про сміливу дівчинку Соню,яка понад усе на світі хоче,щоб душа її матері отримала спокій і вільний шлях до раю.Пройшовши через портал вона бачить світ,в якому немає ракет ,проте є діти,які мріють знищити нацистів.Вони не знають хто це,проте в школі та вдома їм кажуть,що вони існують і що вони злі,а діти-чистий лист паперу,на котрому,що напишеш те і будеш мати.
Це дуже важка,відверта історія про жорстокість та добро,про ненависть та безумовну любов,про втрату через війну та втрату через нібито вірність батьківщині.Про два паралельні світи з різними цінностями та пріоритетами.Хтось загине заради родини,інший-убʼє родину заради «родіни»
Коли ми чуємо слово «казка» ми уявляємо щось добре,невинне та дитяче. Але це інша казка. Так,вона про дітей,але не для них.Адже тут про жорстоку та невблаганну реальність приправлену дрібкою магії.Вона про сміливу дівчинку Соню,яка понад усе на світі хоче,щоб душа її матері отримала спокій і вільний шлях до раю.Пройшовши через портал вона бачить світ,в якому немає ракет ,проте є діти,які мріють знищити нацистів.Вони не знають хто це,проте в школі та вдома їм кажуть,що вони існують і що вони злі,а діти-чистий лист паперу,на котрому,що напишеш те і будеш мати.
Це дуже важка,відверта історія про жорстокість та добро,про ненависть та безумовну любов,про втрату через війну та втрату через нібито вірність батьківщині.Про два паралельні світи з різними цінностями та пріоритетами.Хтось загине заради родини,інший-убʼє родину заради «родіни»
December 11, 2025
⚜️ «Найкращі рішення — це ті, які робиш не зі страху, а з віри.»
Цю книгу починаєш читати зі сльозами на очах і з ними її закінчуєш. Авторка написала її в окупації. Це чесна, болюча, глибока історія про втрату, зневіру, приреченість але також і про щирість, бажання кращого і велику любов до близьких.
⚜️ «Твої очі не виражали докору. Вони нічого не виражали. Бездонна блакить, яка погрузла в темряві.»
Це дуже болюча але водночас щира історія, яка передає реалії багатьох українців. Читаючи цю книгу, одночасно і співчуваєш, і переживаєш, і сумуєш, і надієшся - адже надія помирає останньою. Це історія про маленьку десятирічну дівчинку, в якої під час бoмбaрдування загинула мама, а вона зі своїми сусідами повинна переховуватись в підвалі, щоб мати хоча б дещицю шансу вижити.
⚜️ «Ти колись мені сказала, що вага тіла людини після смeрті зменшується на 21 грам. Ти сказала, що саме стільки важить людська душа.»
Мова написання - легка, що не скажеш про саму історію, бо легкою її точно не назвеш. Але це та книга, яку повинен прочитати кожен.
Цю книгу починаєш читати зі сльозами на очах і з ними її закінчуєш. Авторка написала її в окупації. Це чесна, болюча, глибока історія про втрату, зневіру, приреченість але також і про щирість, бажання кращого і велику любов до близьких.
⚜️ «Твої очі не виражали докору. Вони нічого не виражали. Бездонна блакить, яка погрузла в темряві.»
Це дуже болюча але водночас щира історія, яка передає реалії багатьох українців. Читаючи цю книгу, одночасно і співчуваєш, і переживаєш, і сумуєш, і надієшся - адже надія помирає останньою. Це історія про маленьку десятирічну дівчинку, в якої під час бoмбaрдування загинула мама, а вона зі своїми сусідами повинна переховуватись в підвалі, щоб мати хоча б дещицю шансу вижити.
⚜️ «Ти колись мені сказала, що вага тіла людини після смeрті зменшується на 21 грам. Ти сказала, що саме стільки важить людська душа.»
Мова написання - легка, що не скажеш про саму історію, бо легкою її точно не назвеш. Але це та книга, яку повинен прочитати кожен.
November 26, 2025
Incredible, simply incredible! “The Song of Water” by Solomiya Karma is a mesmerizing blend of heartache and magic that captures the essence of resilience in the face of unimaginable adversity. Drawing from real-life inspirations, the story follows a young protagonist whose journey through war-torn realities opens doors to fantastical realms, symbolizing hope and inner strength in the most poetic way. Karma’s writing is lyrical and evocative, painting vivid scenes that transport you straight into the narrative—it’s like reading a symphony where every word resonates with emotion and beauty.
I was moved to tears multiple times, yet left with an uplifting sense of wonder. This book masterfully explores themes of loss, healing, and the power of imagination, making it a must-read for anyone seeking depth and inspiration. Solomiya Karma’s talent shines brightly, blending cultural richness with universal truths. An absolute 10/10—don’t miss this enchanting tale!
I was moved to tears multiple times, yet left with an uplifting sense of wonder. This book masterfully explores themes of loss, healing, and the power of imagination, making it a must-read for anyone seeking depth and inspiration. Solomiya Karma’s talent shines brightly, blending cultural richness with universal truths. An absolute 10/10—don’t miss this enchanting tale!
November 26, 2025
Ця книжка неймовірна від першої сторінки до останньої. Я навіть не уявляю, якою має бути людина, щоб повернувся язик сказати бодай щось погане про цей шедевр. Бо це таки шедевр. Я здивована, що так мало згадок в ЗМІ про цей роман. Дуже здивована, бо заслуговує він низки книжкових нагород. І фішка навіть не в саундтреці, який дуже схожий на Інтерстеллар, а в тому, що Соломія Карма зуміла побудувати дуже особисту історію, загорнувши її в оболонку дуже цікавої, майже кіношної історії.
Чи важко читати цю книждку? Ні, читається дуже легко. Чи важко після неї? Неймовірно важко. Гадаю, що лише бездушні люди можуть залишитися до неї байдужою. Я не хочу спойлерити сюжет, хоча дуже хочеться, та от що скажу: якщо раптом ви сумніваєтеся братися за цю книжку чині, то точно беріться, вона варта кожної витраченої гривні, чого скажімо не скажеш про розпіарену Книгу Еміля
Чи важко читати цю книждку? Ні, читається дуже легко. Чи важко після неї? Неймовірно важко. Гадаю, що лише бездушні люди можуть залишитися до неї байдужою. Я не хочу спойлерити сюжет, хоча дуже хочеться, та от що скажу: якщо раптом ви сумніваєтеся братися за цю книжку чині, то точно беріться, вона варта кожної витраченої гривні, чого скажімо не скажеш про розпіарену Книгу Еміля
Displaying 1 - 10 of 10 reviews