Хто із справжніх українських письменників живе у Келії Чайної Троянди? Звісно, Кость Москалець. Келія Чайної Троянди — назва його власноруч збудованого помешкання в селі Матіївка на Чернігівщині. Чи не всі в Україні знають бодай один текст Костя Москальця: «Завтра прийде до кімнати / твоїх друзів небагато / вип'єте холодного вина... Впізнали? Ну справді, хто хоч раз у житті не заспівав під гітару рядок «Лиш вона, лиш вона сидітиме сумна» з пісні «Вона»? Кость Москалець — автор слів і музики до пісні, яку співає вже не одне молоде покоління.
Кость Москалець народився 1963 року в сім'ї українського письменника. 1980 року закінчив школу. Після служби в армії працював у легендарному львівському театрі-студії «Не журись!», закінчив Літературний інститут ім. Горького в Москві.
З 1991 року Кость Москалець займається лише літературною творчістю. Про це чудово свідчить його доробок: «Думи» (1989), «Songe du vieil pelerin» (1994), «Рання осінь» (2000), «Нічні пастухи буття» (2001), «Символ троянди» (2001), «Досвід коронації» (2009), «Мисливці на снігу» (2011).
Крім поезії та прози Кость Москалець — уважний літературний критик. Він видав збірки літературної прози та есеїстики «Людина на крижині» (1999) та «Гра триває» (2006). Новіші критичні тексти кожен читач має змогу прочитати в блозі Москальця. А всі охочі до деталей особистого життя та секретів літературної робітні письменника можуть прочитати його щоденник «Келія Чайної Троянди» (2001).
Вже багато часу Кость Москалець майже ніколи не виїжджає зі своєї Келії Чайної Троянди. Він пише, читає, п'є запашний чай і рибалить у компанії Тараса Чубая. До цього видання увійшло все найкраще зі старого й нового прозового доробку письменника.
Член Національної спілки письменників України та Асоціації українських письменників.
Народився біля Батурина на Чернігівщині в родині письменника Вілія Москальця. Закінчив середню школу № 4 в м. Бахмач (1980). Заочно закінчив Літературний інститут ім. М. Горького в Росії (поезія, семінар Едуарда Балашова)(1990).
Один із засновників бахмацької літературної групи ДАК. Служив у війську (1981–1983), працював на радіозаводі в Чернігові, був учасником Львівського театру-студії «Не журись!», виступаючи як автор-виконавець власних пісень. Автор слів і музики відомої в Україні пісні «Вона» («Завтра прийде до кімнати…»). Член Національної спілки письменників України (1992) та Асоціації українських письменників (1997).
Від 1991 р. живе в селі Матіївці у власноруч збудованій Келії Чайної Троянди, займаючись винятково літературною працею.
Проза Москальця ідеально підходить для зимових вечорів, коли ти без поспіху маєш бажання зануритися в неї,як в теплу липневу зливу, яка огортає і чарує, і в якій припиняється будь-який рух. Проте, мені так здається, що вона є певною мірою звернена до кола обраних - живих і мертвих які тільки і можуть повністю зрозуміти і відчитати всі смили, що транслює для нас Кость. Його проза, для мене є кодом і весь процес читання це розгадування шифрів, підбирання потрібного ключа. Замок ніяк не піддається і здається кожного разу видозмінюється, коли здавалось, що ти вже от-от розгадав, ти розумієш, що це всього на всього обман... Ну і найголовніше його проза просякнута, якось неймовірною тугою всіх тонів - від солодкавої до чорної журби, але в цьому і весь автор, для мене поки що нерозгаданий....
Книга для повільного, неквапного читання. Тягуча, як мед, що в назві. Я читала її довго, іноді гублячись в потоках свідомості автора. Зрозуміла не все, але багато відчула. Зворушена.