What do you think?
Rate this book
Зникнення Северина Рибалки
Коли російських найманців вибили зі Слов’янська, Краматорська й Вільного, за ними залишилися могили їхніх жертв. Але 17-річного Северина Рибалки серед убитих не знайшли. Його згубив хтось інший, деінде. Й убивця не зупинився. Щороку у Вільному знаходять тіла вбитих юнаків.
Щоби знайти душогуба, до Вільного вирушають слідча Віра Опанасенко й оперативник Данило Кіпніс. Місцева корупція, контрабанда, приховані сепаратисти, звичайні бандити — це темний ліс, у якому ховається серійний убивця. Упродовж тижня вони мають його знешкодити.
Щоби знайти душогуба, до Вільного вирушають слідча Віра Опанасенко й оперативник Данило Кіпніс. Місцева корупція, контрабанда, приховані сепаратисти, звичайні бандити — це темний ліс, у якому ховається серійний убивця. Упродовж тижня вони мають його знешкодити.
- GenresDetective
320 pages, Hardcover
Published October 15, 2025
43 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 6 of 6 reviews
January 23, 2026
Непогана така жанрова історія, в якій дії відбуваються на дикому Сході в 2016 році з флешбеками у 2014. Скелети будуть рясно падати з усіх можливих шаф при найменшому натисканні. Добре, що обійшлося без розмовляючих котів, if you know what I mean.
November 11, 2025
"Зникнення Северина Рибалки" це український нуар про пошуки маньяка у вигаданому місті Вільне на сході України у 2016 році.
І книга виконує всі обіцянки, які дає анотація, і ще з великою такою горкою.
🔥Це детектив нуар з усіма тропами нуару: похмуре місто, у всіх свої таємниці, нікому не можна довіряти, знайомі обличчя обертаються на звірячі рила, пошук істини, як гонитва зі світлом у хижій темряві, герої, що не схожі на героїв.
🔥 І цей класичний нуар переконливо втілений на українському ґрунті, читаєш і впізнаєш своє: палії трави, колишня мерша із ригів, контрабанда на тимчасово окуповану територію, проблеми із ромською спільнотою, і все на своєму місці, і все працює на сюжет.
🔥 Розслідують цю справу двоє слідчих з Дніпра: молодий-гарячий Данило Кіпніс і досвідчена Віра Опанасенко.
Їхнє знайомство починається на невисокій ноті, але в процесі розслідування вони починають діяти більш менш злагоджено.
🔥Тобто, це теж знайомий троп напарників, але у несподіваному втілені, що оцей старший, цинічний наставник - жінка. Віра Опанасенко - тілиста, м'язиста і розумна. Хочеться мати її на своєму боці у будь-якій ситуації. Вона сильна, але не суперсильна, розумна, але не Шерлок, і межі її можливостей реалістично окреслені в епізоді з пораненням.
🔥Данило Кіпніс простіший, в тому сенсі що молодший, його мотивація зрозуміліша (після Майдану пішов працювати у поліцію), а його таємницю в загальних рисах дізнаємося майже одразу.
Але не менш харизматичний, в тому сенсі, що він привабливий і добрий хлопець, і за нього вболіваєш і хочеш, щоб він впорався і вигріб з омуту власного минулого.
🔥Про захопливий сюжет сказала? Кажу, обережно, щоб не заспойлити. Там є слідча робота, тобто процедурал, є бійки і погоні, є несподівані, але обгрунтовані повороти і навіть трохи класичної дедукції.
Маньяка я вирахувала трохи раніше за слідчих, але то була не дедукція, а "він мені не подобається".
Перевтілення іншого персонажа стало повною несподіванкою. Вчинок релігійної громади і правдоподібний, і дуже сумний.
🔥А ще у героїв є тіла, і це чудово. Тут в нагоді став сценарний досвід авторів, коли все, що ти напишеш, має втілити жива людина.
Герої не носяться по локаціям безтілесними привидами, а сплять, їдять, сексом займаються, в туалет ходять, тощо.
Тобто, в типовому нуарі у героїв теж є тіла, але якось обмежено: можна пити віскі, курити, займатися сексом, і все це підв'язно до моральної деградації.
А тут головні герої їдять борщ - і це смачний борщ і драматична сцена знайомства з місцевою владою.
❤️Чого в романі немає - це безнадії заради безнадії. Так, погано, темно, моторошно, густа українська хтонь, але є шанс щось змінити на краще, і заради нього варто триматися.
Тепер хочу прочитати про нові розслідування.
П. С. Щодо співвідношення реального/вигаданого. Була на сто відсотків впевнена, що машину Віри, яка глохне, коли в ній матюкаються (бо раніше належала священнику) автори вигадали як дуже усвідомлений comic relief. На творчій зустрічі з Ольгою Брильовою з'ясувала, що якраз ця деталь повністю взята з життя.
І книга виконує всі обіцянки, які дає анотація, і ще з великою такою горкою.
🔥Це детектив нуар з усіма тропами нуару: похмуре місто, у всіх свої таємниці, нікому не можна довіряти, знайомі обличчя обертаються на звірячі рила, пошук істини, як гонитва зі світлом у хижій темряві, герої, що не схожі на героїв.
🔥 І цей класичний нуар переконливо втілений на українському ґрунті, читаєш і впізнаєш своє: палії трави, колишня мерша із ригів, контрабанда на тимчасово окуповану територію, проблеми із ромською спільнотою, і все на своєму місці, і все працює на сюжет.
🔥 Розслідують цю справу двоє слідчих з Дніпра: молодий-гарячий Данило Кіпніс і досвідчена Віра Опанасенко.
Їхнє знайомство починається на невисокій ноті, але в процесі розслідування вони починають діяти більш менш злагоджено.
🔥Тобто, це теж знайомий троп напарників, але у несподіваному втілені, що оцей старший, цинічний наставник - жінка. Віра Опанасенко - тілиста, м'язиста і розумна. Хочеться мати її на своєму боці у будь-якій ситуації. Вона сильна, але не суперсильна, розумна, але не Шерлок, і межі її можливостей реалістично окреслені в епізоді з пораненням.
🔥Данило Кіпніс простіший, в тому сенсі що молодший, його мотивація зрозуміліша (після Майдану пішов працювати у поліцію), а його таємницю в загальних рисах дізнаємося майже одразу.
Але не менш харизматичний, в тому сенсі, що він привабливий і добрий хлопець, і за нього вболіваєш і хочеш, щоб він впорався і вигріб з омуту власного минулого.
🔥Про захопливий сюжет сказала? Кажу, обережно, щоб не заспойлити. Там є слідча робота, тобто процедурал, є бійки і погоні, є несподівані, але обгрунтовані повороти і навіть трохи класичної дедукції.
Маньяка я вирахувала трохи раніше за слідчих, але то була не дедукція, а "він мені не подобається".
Перевтілення іншого персонажа стало повною несподіванкою. Вчинок релігійної громади і правдоподібний, і дуже сумний.
🔥А ще у героїв є тіла, і це чудово. Тут в нагоді став сценарний досвід авторів, коли все, що ти напишеш, має втілити жива людина.
Герої не носяться по локаціям безтілесними привидами, а сплять, їдять, сексом займаються, в туалет ходять, тощо.
Тобто, в типовому нуарі у героїв теж є тіла, але якось обмежено: можна пити віскі, курити, займатися сексом, і все це підв'язно до моральної деградації.
А тут головні герої їдять борщ - і це смачний борщ і драматична сцена знайомства з місцевою владою.
❤️Чого в романі немає - це безнадії заради безнадії. Так, погано, темно, моторошно, густа українська хтонь, але є шанс щось змінити на краще, і заради нього варто триматися.
Тепер хочу прочитати про нові розслідування.
П. С. Щодо співвідношення реального/вигаданого. Була на сто відсотків впевнена, що машину Віри, яка глохне, коли в ній матюкаються (бо раніше належала священнику) автори вигадали як дуже усвідомлений comic relief. На творчій зустрічі з Ольгою Брильовою з'ясувала, що якраз ця деталь повністю взята з життя.
October 9, 2025
Мені подобаються усі книги видавництва «Білка», що є на моїй полиці, тож коли на «Книжковій Країні» побачила, що вже надрукували «Зникнення Северина Рибалки», купила її без вагань — і це було правильним рішенням.
Детектив написаний живою мовою, із динамічним сюжетом, його легко й цікаво читати.
Дякую пані Ользі за захист країни, а видавництву «Білка» — за те, що друкує важливі тексти чудових авторів.
Детектив написаний живою мовою, із динамічним сюжетом, його легко й цікаво читати.
Дякую пані Ользі за захист країни, а видавництву «Білка» — за те, що друкує важливі тексти чудових авторів.
October 20, 2025
Під час читання мене постійно накривало флешбеками 2014 року. Розстріли на Майдані, захоплення Словянська, вбивство Юрія Поправки, мер Неля Штепа - багато паралелей з тим, що тоді відбувалося на сході. Загалом сам маніяк та його ловитва двома головними героями - сорокарічною слідчою та молодим опером, виявились у сюжеті геть не головними. Хто тут маніяк, здогадатися нескладно, власне треба просто згадати купу детективних серіалів зі схожим сюжетом - і стає ясно, хто, чому і так далі. Головне тут - це таке собі сходження у пекло. Маленьке таке, локальне пекло, з локальними, "своїми" чортами.
"Hell is empty and all the devils are here". Недарма книга починається з полумя та підпалу та закінчується полумям та підпалом. Сєпари, перефарбовані сєпари, бандити, скурвлені військові та мєнти, що женуть через кордон контрабанду та кришують схеми. Ті, хо сидів "на подвалє" і так і не вийшов звідти, навіть якщо залишився живий. Люди, що існують поруч з тим всім, як можуть. Люди, які вважають, що гільотина є помічними ліками від раку мозку. З кожним кроком далі по тексту на читача випадають все більше подробиць про те, що відбувалося в містечку навесні 2014, і 2 роки потому - причини та наслідки.
Але незважаючи на похмирий парад покидьків, конформістів, злочинців та взагалі дуже пізнаваних людських типажів, в цьому тексті нема безнадії (чи то швидше безнадьоги, бо купа героїв у книзі говорить страшним суржиком). Від донбаського нуару рятують головні герої, які хоч і носять своє минуле за плечима, але дійсно хороші люди, хоч і в поганих обставинах. Вони зробили все, що змогли, хоч заплатили за це - і цього виявилось достатньо. І маніяка таки впіймали.
Читається детектив при цьому на одному диханні, ковтаєш сторінку за сторінкою. Сюжет несеться вперед, все дуже динамічно. Нема безкінечної рефлексії героїв, "води", відступів в нікуди, довгих описів, пустого авторського замилування слогом чи формою. На кожній сторінці щось відбувається, відірватися важко. У авторів загалом прекрасний слог. Дуже кінематографічне читання. Одразу зрозуміло, хто де і як стояв, як виглядає, та й атмосфера східного провінційного містечка дуже виразна.
З недоліків - у книзі є певна кількість одруківок. Початок і фінал з лелекою мені здався вже занадто пафосно-символічно "в лоба", на відміну від полумя. Але загалом я потужно рекомендую цей детектив тим, хто зазвичай взагалі не читає детективи.
"Hell is empty and all the devils are here". Недарма книга починається з полумя та підпалу та закінчується полумям та підпалом. Сєпари, перефарбовані сєпари, бандити, скурвлені військові та мєнти, що женуть через кордон контрабанду та кришують схеми. Ті, хо сидів "на подвалє" і так і не вийшов звідти, навіть якщо залишився живий. Люди, що існують поруч з тим всім, як можуть. Люди, які вважають, що гільотина є помічними ліками від раку мозку. З кожним кроком далі по тексту на читача випадають все більше подробиць про те, що відбувалося в містечку навесні 2014, і 2 роки потому - причини та наслідки.
Але незважаючи на похмирий парад покидьків, конформістів, злочинців та взагалі дуже пізнаваних людських типажів, в цьому тексті нема безнадії (чи то швидше безнадьоги, бо купа героїв у книзі говорить страшним суржиком). Від донбаського нуару рятують головні герої, які хоч і носять своє минуле за плечима, але дійсно хороші люди, хоч і в поганих обставинах. Вони зробили все, що змогли, хоч заплатили за це - і цього виявилось достатньо. І маніяка таки впіймали.
Читається детектив при цьому на одному диханні, ковтаєш сторінку за сторінкою. Сюжет несеться вперед, все дуже динамічно. Нема безкінечної рефлексії героїв, "води", відступів в нікуди, довгих описів, пустого авторського замилування слогом чи формою. На кожній сторінці щось відбувається, відірватися важко. У авторів загалом прекрасний слог. Дуже кінематографічне читання. Одразу зрозуміло, хто де і як стояв, як виглядає, та й атмосфера східного провінційного містечка дуже виразна.
З недоліків - у книзі є певна кількість одруківок. Початок і фінал з лелекою мені здався вже занадто пафосно-символічно "в лоба", на відміну від полумя. Але загалом я потужно рекомендую цей детектив тим, хто зазвичай взагалі не читає детективи.
November 5, 2025
Ця книга розблокувала неспроможність читати книги, як раніше - коли мрієш про вільний час, щоб повернутися до читання. Герої книги дуже об'ємні і переконливі, темп оповіді стрімко захоплює, книга тримає в напрузі до самого фіналу. Одна з найкращих книг, читаних мною за останній час, і одна з найкращих у жанрі українського детективу. Бажаю читачам насолодитися нею, як я, а авторам - продовжувати писати!
December 21, 2025
Северин Рибалка — 17-річний хлопчина, який після Майдану поїхав на Схід відстоювати незалежність і чий слід загубився у захопленому сепаратистами і росіянами Вільному. Не знайшли його і після звільнення містечка, влітку 2014 року, серед катованих і розстріляних активистів (або тих, кого визначили такими). Аж ось два роки потому не лише знаходять рештки хлопця, але й починають підозрювати, що в містечку пасеться маньяк.
На розслідування відряджають слідчих з Дніпра, хвацьку й досвідчену Віру Опанасенко і молодого й завзятого Данила Кіпніса. В обох є минуле, пов'язане з Вільним, обидва зацікавлені розплутати справу якомога швидше, але при цьому не шляхом схопити першого-ліпшого, а як слід.
Не очікувала, що книга буде настільки захопливою і дійсно не відірватися. Хоч і з наскоку «Северина» також не прочитаєш — настільки тут багато усього намішано і зашито. Настільки 2014 все ще свіжий підвалами-катівнями і гнилотою, яка тоді відчула себе господарями.
(Власне, чому б не бути свіжим, якщо з лютого 2022 все повторилося абсолют��о так само, тільки у більшому, набагато більшому масштабі.)
Кожен персонаж має по декілька дуже різних шарів і кожен, буквально кожен тягне за собою шлейф непростого бекграунду. Включаючи слідчих — ці навіть більше за інших.
Тимчасова окупація так просто не минулася також: хто не сидів на підвалі і досі живий, має про що мовчати, чого соромитися і що приховувати.
(Але не всі соромляться, ой не всі.)
За першими сторінками трупів буде більше.
Гіркоти буде більше.
І співчуття тим небагатьом, хто хоч якось барахтається.
І багато впізнавання.
І розуміння (ну якщо хтось раптом ще ні і потрібні якісь додаткові аргументи), що українські автори вміють писати і писати офігенно.
Дайте ще.
На розслідування відряджають слідчих з Дніпра, хвацьку й досвідчену Віру Опанасенко і молодого й завзятого Данила Кіпніса. В обох є минуле, пов'язане з Вільним, обидва зацікавлені розплутати справу якомога швидше, але при цьому не шляхом схопити першого-ліпшого, а як слід.
Не очікувала, що книга буде настільки захопливою і дійсно не відірватися. Хоч і з наскоку «Северина» також не прочитаєш — настільки тут багато усього намішано і зашито. Настільки 2014 все ще свіжий підвалами-катівнями і гнилотою, яка тоді відчула себе господарями.
(Власне, чому б не бути свіжим, якщо з лютого 2022 все повторилося абсолют��о так само, тільки у більшому, набагато більшому масштабі.)
Кожен персонаж має по декілька дуже різних шарів і кожен, буквально кожен тягне за собою шлейф непростого бекграунду. Включаючи слідчих — ці навіть більше за інших.
Тимчасова окупація так просто не минулася також: хто не сидів на підвалі і досі живий, має про що мовчати, чого соромитися і що приховувати.
(Але не всі соромляться, ой не всі.)
За першими сторінками трупів буде більше.
Гіркоти буде більше.
І співчуття тим небагатьом, хто хоч якось барахтається.
І багато впізнавання.
І розуміння (ну якщо хтось раптом ще ні і потрібні якісь додаткові аргументи), що українські автори вміють писати і писати офігенно.
Дайте ще.
Displaying 1 - 6 of 6 reviews