Княгиня Пітьми

by Мар'яна Копачинська

Одвічна боротьба добра і зла у світі, сповненому таємниць минулого, несправедливості й жорстокості. Головні герої цієї історії намагаються врятувати свій світ, адже коли про древніх богів нагадують лише свята́ та сила у крові чарівників, людям доводиться виборювати Світло самотужки.

Владан, безжальний правитель Об’єднаної Імперії, вже багато років планує помститися князю Гардарикі за давні обра́зи та заволодіти його землями. Ніхто не вірить, що темну силу імператора можна здолати. Але Мак і Рута змінюють хід подій, хоча вони пов’язані випадком і роз’єднані простором. Мак — вправний гардарикійський злодій, який має втаємничене життя і прагне помсти. Рута — доглядачка полонених дивних створінь у палаці імператора, серце якої сяє добром і жадає бути сильним. Ці двоє зовсім не планували вплутуватися у боротьбу з могутнім злом, але їм доводиться бути сильними, адже на кону — доля всього народу й близьких людей.

456 pages, Hardcover

Published September 10, 2025

About the author

Мар’яна Копачинська — українська авторка, а також режисерка заходів, трішки акторка і сценаристка. Останнім часом працює контент-райтеркою у різних сферах. Любить сонце, чай і сторітелінг. Мріє подорожувати світом і писати фентезі та ромкоми.

Reviews

[Юлія Бернацька]

"Княгиня Пітьми" добряче мене збентежила, бо вже давно я не читала тексту, який настільки не відповідав моїм очікуванням, які базувалися на синопсисі.

Я навіть не можу сказати, що синопсис якийсь оманливий, бо всі речі згадані в ньому були в історії, але подані в дуже дивний спосіб. Ця книжка написана як казка (і це зараз, на жаль, не комплімент), коли я очікувала історії про якихось складніших героїв з легким нальотом сірої моралі. Ну але що ж поробиш, мої очікування це цілком мої проблеми, я це визнаю.

По стилю написання, здається, що "Княгиня пітьми" була написана саме для дітей, через те як 'в лоба' тобі подається вся інформація та моральні уроки цієї історії. По наповненню ж у нас тут головну героїню мало не ґвалтують, потім її жорстоко б'ють ножем у живіт декілька разів, нам детально наголошують на ерекції Веселика (боже, за що мені це було), коли він обіймає Руту, численні сексуальні жарти Мака та оргія Владана та десятка жінок, яка так і не відбулася.
Виникає питання - для якої вікової категорії ця книжка? Відповіді я так для себе і не знайшла.

Весь текст читається, як суцільний перелік дій, які роблять персонажі. Я розумію наскільки це дивний дойоб, але саме через це книжка читається дуже швидко, але не залишає після себе ніякого враження, окрім легкого роздратування. Сюжет ніби несеться, але герої в ньому відчуваються як NPC. У них немає абсолютно ніякої глибини, характерів чи переконливої мотивації. Тут інста-лав на кожному кроці, а всі конфлікти (окрім конфлікту з головним антагоністом) вирішуються на наступній же сторінці короткою розмовою. У них відразу є відповіді на всі питання і рішення до всіх проблем. Як зручно і як втомливо для читача, бо тобі ні на секунду не дають ні над чим подумати, а відразу згодовують правильну відповідь.
Я знаю, часто читачі можуть дратуватися, коли персонажі все ніяк не поговорять і через це у них та в сюжеті виникає купа проблем. Тут же все було дзеркально навпаки. Я мало не молилася, щоб головні герої перестали нарешті озвучувати вголос кожну свою думку та емоцію. За рідкісним випадком, коли цього не було зроблено, їхні співрозмовники дуже зручно 'ніби читали думки' інших і результат був той самий.
Зате головні герої - Мак і Рута - розмовляють один на один всього раз за всю історію, десь на 400 сторінці, і ця розмова триває не довше половини сторінки.

Я довго не могла зрозуміти, чому з усіх персонажів саме Владан (головний лиходій) пробуджував в мені хоч дрібку інтересу і нарешті зрозуміла, що це тому, що він не ходив навколо і не розповідав усім, що у нього на думці. Він не ділився своїми злими планами відразу, він прикидався трохи хорошим. Він змусив мене сумніватися чи він 100% мерзота чи, можливо, в нього є хоч дрібка добра. Протягом короткого періоду часу він був не відразу зрозумілим і мені це подобалося. Звісно, авторка це швидко 'виправила', але Владан все одно залишається моїм улюбленим персонажем в цій історії.

У мене не виникло емоційної прив'язаності до жодного з героїв, вони всі були дуже картонні, а ще дратувало, що вони постійно недоречно 'хихикали', 'хтиво або грайливо посміхалися' і 'вирячали очі'. Якби я влаштувала з цього якусь алкогольну гру, то вжерлася б в дим.

Ще хочеться сказати щось щодо лексики героїв, її навіть не намагалися зробити відповідною часовому періоду. Навіть побудови речень були якісь надміру сучасні.

"- Вони що, так цілу ніч спали? У палаці ж ще багато вільних кімнат.
- Скажи, вони такі милі, - замилувалася Рута хлопцями."

Ну не буде дівчинка часів а-ля Київської Русі говорити 'Скажи, вони такі милі?'. І 'кімнати' в палаці теж якось дико звучать, як на мене. Чому не покої?

Ще я була змушена на власні очі читати наступні фрази:

"І раптом вельмишановна княгиня Гардарикі завищала з радості й почала стрибати по кімнаті, наче маленьке оленятко".

"А тепер зберися, або мені доведеться злизати з твого обличчя всі ці сльози".

"- Я все ще подобаюся тобі?
- Звісно, так навіть більше,- широко усміхнувся він, мимохідь зиркнувши на її сідниці.
- Тому що я з виду як хлопець, чи тому, що дещо має кращий вигляд у штанах? - хитро усміхнулася вона, потрясши дупцею, що Веселик аж закашлявся."

Щодо останньої цитати, то ще хочеться додати, що мені була дуже неприємна ця надмірна фіксація на тому, що у Веселика встає на Руту, враховуючи, що їм обом близько 16 років. Просто з тим же Маком та Ягою у яких набагато відповідніший вік, такого не було. А оце поєднання пестливих слів та сексуального пробудження у підлітків викликало у мене якесь відтогнення.

Я не знаю як оцінювати цю книжку, тому не буду. Це явно не моя історія, але також, на мою суб'єктивну думку, вона погано написана і занадто розтягнута, враховуючи, що подій пов'язаних з сюжетом там не так і багато.

А от єдину фразу, яка мені сподобалася, таки хочеться виділити:

" У нас достатньо вогню. І в серці, і для наших стріл."

[Мар'яна Копачинська]

Як авторка я, звісно, не буду ставити оцінку, адже це моє дитятко, яке я люблю зі всіма його плюсами й мінусами. Я писала цю історію, щоб принести у світ трішки добра, любові й магії, щоб люди могли хоча б на кілька вечорів поринути у казку й забути про темряву, що панує навколо, і, можливо, більше повірити у перемогу добра й надихнутися на боротьбу за нього. Ще однією метою, звісно, було довести собі, що я можу таки написати книгу, і що в мене вистачить ідей більше ніж на оповідання. Тож всім, хто прагне чогось, просто продовжуйте робити. Як би це банально не звучало, але це справді дієвий спосіб. Всім любові й Світла. Люблю, цілую, обіймаю)

[Frankie Speaking · Rating 5 out of 5]

— Ваша Високосте, ви будете відповідати? — запитав вартовий.
— Напиши йому: «У нас достатньо вогню. І в серці, і для наших стріл».

Не буду приховувати, що «Княгиня Пітьми» Мар’яни Копачинської — дуже особлива для мене книга. Я бачила її народження від виникнення ідеї до дизайну обкладинки. Відчуваю себе хрещеною 🧚‍♀️

Енівей, по конях!

🌿 Одразу спробую сформулювати правильні очікування. Для мене ця книга — це чарівна українська казка, тільки дуже-дуже розширена. Історія легка, магічна, пригодницька і повчальна.
🌿 В центрі — класична тема боротьби добра і зла.
🌿 Це альтернативний світ, де існують вигадані жорстока Об’єднана Імперія і вільне князівство Гардарикі. До речі, ці країни нагадують дещо реальне.
🌿 Багато персонажів слов’янського фольклору і слов’янських богів. Але Мар’яна де-не-де інтерпретує їх по-своєму. Для мене це завжди плюс, бо тоді історія стає більш непередбачуваною.
🌿 Сильні жіночі персонажі. Чоловіки теж сильні, але, здається, жінки більше 😉
🌿 Моя особлива любов тут — образ Яги. Не згорблена бабуся, а… Не скажу.
🌿 Добре, є ще одна любов. Крилатий котик Гарбузик 🐱
🌿 Мова — просто персик! Українські приказки і лайка роблять діалоги яскравами і живими. Легкий гумор. А імена героїв ммм!
🌿 Перед деякими розділами є вставки з книг. Вони так реалістично написані, що в якийсь момент я навіть загуглила, щоб перевірити, чи це не справжня цитата.
🌿 Сторінки 373-377 — відкрити шлюзи сліз, які далі все одно будуть прориватися знов.
🌿 Всі предмети в книзі не просто так, тому пильнуйте за кожним.
🌿 Багато-багато пригод!
🌿 Водночас багато персонажів. Але вони з’являються поступово, тож їх легко запам’ятати.
🌿 Ніжне кохання 💕
🌿 До речі, жінки тут закохуються не лише у непереможних ідеальних воїнів. Вони закохуються у чоловіків, які, перш за все, до них гарно ставляться, навіть якщо обранець слабший і трохи незграбний.
🌿 Що тут ще є? Таємний рух опору, маги, перевертні, упирі, змії (які дракони), гноми, чарівні люстерка, купальська жар-квітка, хатинка на курячих лапах… і ще багато всього.
🌿 І, звісно, фінальна битва! 🔥
🌿 Дизайн обкладинки — кайф. Оплески для Станіслава Карпушина 👏

«Княгиня Пітьми» — казка, де добро перемагає зло. Казка, яка нам так потрібна сьогодні 💔

Більше відгуків про книги — https://t.me/frankiereading

[Anastasia Kalyna · Rating 5 out of 5]

Солідна оцінка 4.8 👌
Дуже красиве, захоплююче, тепле українське етно фентезі 😍❤️ Неймовірно цікавий світ, сюжет і герої 🔥 Сильні жіночі персонажі 💪 Небанальна і досить логічна кінцівка)
Єдине, трохи не вистачило присутності деяких персонажів, які, як здавалося, посідали досить важливе місце в історії (що робив і де був Гарбузик?? чи Квітослава, мене це ще довго мучитиме 😅)

В будь-якому випадку, однозначно, рекомендую 👍

[Tetiana Kozlitina · Rating 5 out of 5]

Мак — бабій і злодій, який просто хотів пограбувати таємничу кімнату Імператора, що мала б бути заповненою багатствами (спойлер: ні).
Рута — звичайна (?) служниця в імператорському палаці, яка просто хотіла рятувати магічних тваринок.
Але вони виявились повʼязані особливим звʼязком і їм доведеться зіграти важливу роль в боротьбі з безжальним Імператором Владаном, який хоче захопити єдиний оплот незалежності — Гардарикі, і ще дещо зробити, бо його его просто захмарне.

✅ я купилась на обкладинку і назву
✅ з того, що я читала, в цій книзі, певно, найбільш вдало обігрується словʼянська міфологія
✅ якщо ви колись читали українські казки не про тварин, то уявіть, що це ось така казка, тільки довга. І для дорослих
✅ Мак, Рута і Веселик — дуже «живі» персонажі, сподобались
✅ Владан — ну такий вже поганець, хитрий і підступний
✅ більше, ніж Владан, мене бісив тільки Гліб😂 але він отримав по заслугах
✅ Станіслав з розкішними вусами!
✅ оці вставки з магічних книжок пречудовим шрифтом — просто любов😍
✅ смішні жарти
✅ магічні тваринки (кіт Гарбузик😍)
✅ я всю книгу вгадувала, хто буде парою Мака і до мене дійшло аж під кінець 😂 ну а не треба бути таким альфонсом!
✅ романтичні моменти дуже милі. Оці перші поцілунки, доторки, прям так мімімі😍
✅ образ Яги і хатинки на курячих ніжках
✅ епічні битви
✅ образи княгині Ольги та її батька, Гельгі (раптом ви не знали, то Гельгі це Олег)
✅ пару раз авторка змусила похвилюватися

З нетерпінням чекаю наступні книги авторки❤️

[Ksenija · Rating 5 out of 5]

Це була така чудова подорож!
Сподобалось неймовірно!)

[Ivanna Lystopadska · Rating 5 out of 5]

Чудова історія, де переплелися міфологія, казкові мотиви і прекрасний гумор🔥

Деякі персонажі абсолютно вкрали моє серце☺️ Веселик і Гарбузик💓

Для мене ідеальна кінцівка настала ще на 438 сторінці, але я з розумінням ставлюсь до світла, добра і всякого такого😄

Дякую авторці за цю книгу, яка дозволила перенестися в інший світ та відпочити думками🫶🏻

[Bondar Inna · Rating 5 out of 5]

Книга дуже класна, зважаючи на пітьму, яка нас оточила, авторка змогла передати текстом надію, що світло переможе темряву! Добра, легка книжечка. Хочеться щоб і нас так врятувало добре дивно і світло наших людей перемогло темряву!
Вдячна авторці за маленький промінчик добра після прочитання!!!!

[Nataliia Ivankova · Rating 3 out of 5]

— Я вже було подумав, що боги дарували мені щасливу долю: пригоди, кохана — живи і радій. Але ні, якомусь покидьку захотілося більше влади. Як же мені хочеться його вбити, а від розуміння, що я не здатен, мене накриває безсила лють. На себе, на богів, на нього.
— Нам лишається тільки робити те, що в наших силах, і не падати духом, друже. Чия відвага, того й перевага.

Хочу почати з найяскравіших персонажів — Мака і Владана.

Мак із звичайного злодюжки, ласого до жінок, поступово перетворюється на чоловіка, який готовий підтримувати близьких, йти до кінця та більше не тікати від неприємностей.

Владан — мерзотний покидьок.
Він обманює, вбиває й маніпулює, аби отримати бажане. Готовий досягати свого будь-якими методами — і ніколи не знаєш, що саме він задумав.

Це фантастичний світ, сповнений неймовірних створінь, богів і пригод. Справжня казка зі слов’янськими мітами.
Тут є княгиня Ольга, її батько Гельгі, перевертні, котик із драконячими крильцями, літаючі змії, хатинка на курячих ніжках (із кумедним характером) і та сама Яга. (вона вау!)

Але, на жаль, це зовсім не моя історія. Я люблю казки для дорослих, а ця книга, на мою думку, націлена радше на дітей приблизно 12–14 років. Водночас, з огляду на сцени жорстокості та сексуальні натяки, я навіть хз, на яку вона аудиторію...

Попри таку кількість персонажів і істот, сам світ майже не прописаний. Я не змогла уявити його взагалі — ні локацій, ні атмосфери, ні логіки існування. Усе відбувається десь між рядками, тож уяві просто ні за що зачепитися.

Мені не вистачило переконливої мотивації більшості персонажів і загальної серйозності від героїв. Хотілося більше конкретики: щоб нам показували, як і чому відбуваються події, як персонажі приходять до тих чи інших рішень, і щоб не всі проблеми вирішувалися миттєво. Щоб рішення не виникали нізвідки.

Також бракувало сильніших емоцій. Я не вірю, коли після справді лихих подій уже за кілька рядків герої жартують і розкидаються хтивими натяками. Мені незрозуміло, як головна героїня так швидко забуває про друзів у біді та важливі для неї речі, миттєво перемикаючи увагу на щось інше.

Багато подій відбувалося «за кадром», тому мені складно було повірити героям і повноцінно уявити цей світ. Більшість діалогів для мене звучали радше як привід пожартувати й поговорити заради самих жартів і розмов. Персонажі, які могли відіграти ключову роль, стали епізодичними.

Було кілька питань до редактури, але, ймовірно, це також пов’язано з тим, що книга просто не мого жанру. Загалом у мене залишилися дуже змішані відчуття: з одного боку, хотілося більшого — глибини, напруги, емоцій; а з іншого — того, що є, виявилося забагато й надто розпорошено, без достатнього фокуса.

Ця історія може сподобатися читачам, які шукають легку пригодницьку казку зі слов’янським антуражем, без надмірного заглиблення.