Перше кохання Алевтини обернулося вимушеною розлукою. Однак не зникло. Вона сама зробила вибір, сподіваючись, що у її коханого все складеться, як він мріяв. Не сподівалася на нову зустріч, але доля вирішила інакше. Вони зустрілися через сім років. У кожного своє життя, багаж невисловлених образ і почуття. Одне на двох. Та чи зможуть вони знову бути разом, коли дізнаються усю правду? Чи зможуть протистояти почуттю, яке не знищив навіть час?
Ця книжка — наче тепла ковдра з українських вулиць, смаків і побутових дрібниць, за якими я сюди й прийшла. Мій перший любовний роман української авторки з Дніпра — і приємне відкриття. Наївна, майже казкова взаємодія героїв дарує відчуття втечі у нереальну, але дуже затишну історію.
Спершу трохи дратували русизми в тексті (на протязі — замість протягом; за виключенням — замість за винятком; «фарба на обличчі» — коли йшлося про сором і тд), але сюжет швидко поглинув — і стиль уже не мав значення. Це не про літературну вишуканість, а про тепло й тиху мудрість цінувати почуття. Чесно кажучи, я слухала, не відриваючись.