Середина ІХ століття. Східна Європа охоплена війнами. Праукраїнські племена під тиском Хазарії та служителів демонічного божества, знаного під ім’ям Богомола, відступають на Захід. Але й на землях їхньої нової батьківщини — Прикарпаття — ворог не залишає їх у спокої. З глибин віків виринає містичний спадок магів, що загрожує всьому сущому. І Серединний світ людей, і вищі світи богів завмерли у тривожному очікуванні. В цей буремний час у закинутому гірському городищі доля зводить героїв роману для того, щоб учергове змінити хід історії. Хоча події, описані у романі «Шлях Богомола», відбулись понад тисячоліття тому, їх відлуння ще й досі можна почути у легендах та переказах гірських народів, у шепотінні вітрів на перевалах, у плескоті кришталевих карпатських джерел та водоспадів.
Події в романі «Імператор повені» відбуваються на сім століть пізніше. Богиня Карна (мати Богомола) не полишає у спокої наш світ. Герой роману несподівано для себе стає обраним воїном, якому судилося протистояти древній і могутній Викрадачці Немовлят. Автор супроводжує його мандри світами тонкою іронією. Адже хоча часи й змінюються, проте злодійський світ на ім’я Опадло все ще десь поряд з нами.
Володимир Єшкілєв - український прозаїк, поет, есеїст, організатор літературного процесу.
Народився 23 травня 1965 р. у Івано-Франківську, Українська РСР. Закінчив історичний факультет Івано-Франківського державного педагогічного інституту ім. В. Стефаника (тепер — Прикарпатський університет імені Василя Стефаника) (1988). У 1988—1998 рр. працював учителем історії і правознавства (в івано-франківських середніх школах № 18 і № 12) та викладачем (з 2001 р. — старшим викладачем, з 2004 до 2011 рр. — на посаді доцента) Західно-українського економіко-правничого університету. З 2018 р. активно займається кінодраматургією.
Одразу дві книги в одній. Видання 2014-го, саме цю олх-знахідку до мене ніхто не відкривав 🤓 Отже "Шлях Богомола": дев'яте сторіччя, племена, що потім стануть предками частини українців, оселяються на Прикарпатті. Свої боги лишились на їх старій землі, тут правлять інші, часто підступні. Місцеві жителі теж не дуже щасливі бачити зайд, а тут ще і древнє зло прокинулось і лізе в наш світ. Кому все вирішувати? Чотирьом тендітним дівчатам не без допомоги потойбічних сил та дружньої руки, що тримає меч.
"Імператор повені" сімнадцяте сторіччя, смиренний (ну майже) прочанин раптово виявляється обраним, який потрапляє в інший світ, потім назад, і так кожен раз, коли засинає. Спочатку губиться і робить купу дурниць, потім бачить, що на обидва світи насувається лихо, і є лише примарний шанс його обминути. Втілення Карни у всіх вимірах прискіпується (скажімо так, не завжди це прямо тортури who know, know) та хоче звернути нашого героя зі шляху. Багато міфології, химерний театр, міфічні чудовиська та епічні битви 🔥 Водночас книга іронічна та часто хуліганська, навіть зухвала.
Знайшла великодку з цитатою вірша Андруховича: Але ти приблуда, і доля твоя така: мандрувати вниз, поки тече ріка, поки віриш: на світло, немов з мішка, можна все-таки вийти. Ціною дурного тіла.
Якщо ви шукаєте в книжках пригоди, історії, любите міфологію та детальні пояснення, не боїтесь описаної жорстокості та відвертості - ця книга для вас (тут ганебно мало читачів її відмітили, що це таке?)
В романі герої цитують апостола Павла: "Не всі ми помремо, але всі ми змінимось". Це могло б бути епіграфом, як книжки, так і нашого життя....