Hellboy, Vol. 1: Seed of Destruction and Wake the Devil

Hellboy: Library Edition

by Mike Mignola, John Byrne

Since Mike Mignola’s Hellboy first hit the stands in 1993, it has become a cultural sensation, racking up a dozen Eisner Awards and inspiring numerous spinoffs, from a novel line, to video games, to feature films. Now, Dark Horse is pleased to present the comics that started it all, collected in deluxe hardcover editions. Sized at 9" by 12", and handsomely bound to match The Art of Hellboy hardcover, each volume contains two full story-arcs — the equivalent of two trade-paperbacks. Each volume of the Hellboy Library Editions also includes extensive supplemental materials, including previously unreleased sketches and designs.

Hellboy Library Edition Volume 1 collects the first two story-arcs — Seed of Destruction and Wake the Devil — with the original introductions by Robert Bloch and Alan Moore and expanded Mignola sketchbook sections.

Genres: Comics, Graphic Novels, Horror, Fantasy, Graphic Novels Comics, Fiction, Comic Book

288 pages, Hardcover

First published May 20, 2008

About the author

Mike Mignola was born September 16, 1960 in Berkeley, California and grew up in nearby Oakland. His fascination with ghosts and monsters began at an early age (he doesn't remember why) and reading Dracula at age 13 introduced him to Victorian literature and folklore from which he has never recovered.

In 1982, hoping to find a way to draw monsters for a living, he moved to New York City and began working for Marvel Comics, first as a (very terrible) inker and then as an artist on comics like Rocket Raccoon, Alpha Flight and The Hulk. By the late 80s he had begun to develop his signature style (thin lines, clunky shapes and lots of black) and moved onto higher profile commercial projects like Cosmic Odyssey (1988) and Gotham by Gaslight (1989) for DC Comics, and the not-so-commercial Fafhrd and the Grey Mouser (1990) for Marvel. In 1992, he drew the comic book adaptation of the film Bram Stoker's Dracula for Topps Comics.

In 1993, Mike moved to Dark Horse comics and created Hellboy, a half-demon occult detective who may or may not be the Beast of the Apocalypse. While the first story line (Seed of Destruction, 1994) was co-written by John Byrne, Mike has continued writing the series himself. There are, at this moment, 13 Hellboy graphic novel collections (with more on the way), several spin-off titles (B.P.R.D., Lobster Johnson, Abe Sapien and Witchfinder), three anthologies of prose stories, several novels, two animated films and two live-action films staring Ron Perlman. Hellboy has earned numerous comic industry awards and is published in a great many countries.

Mike also created the award-winning comic book The Amazing Screw-on Head and has co-written two novels (Baltimore, or, the Steadfast Tin Soldier and the Vampire and Joe Golem and the Drowning City) with best-selling author Christopher Golden.

Mike worked (very briefly) with Francis Ford Coppola on his film Bram Stoker's Dracula (1992), was a production designer on the Disney film Atlantis: The Lost Empire (2001) and was visual consultant to director Guillermo del Toro on Blade II (2002), Hellboy (2004) and Hellboy II: The Golden Army (2008). He lives somewhere in Southern California with his wife, daughter, a lot of books and a cat.

Reviews

[Anne · Rating 4 out of 5]

So my dear friend, Sam Q, and I were talking late one night, and he said, "Anne, dahling, you know I do sooo value your wisdom when it comes to graphic novels. I would absolutely adore it if you would give me your opinion on these Hellboy comics I've heard so much about."
I blushed prettily, and told him that I hadn't read enough Hellboy to form an intelligent opinion, and assumed that would be that. But he pressed me further by saying, "Oh, but I would ever so love it if you would read the first two volumes and tell me what you think! You know I have such a hard time making up my own mind on things, and since I trust your judgment implicitly it would help me decide whether or not I read anything else by this Mignola character."

And, honestly, with him begging like that, how could I refuse?



And in my head that's exactly how this conversation when down.
In reality in was more like...
Sam: The fuck haven't you read any Hellboy?
Me: I don't know. I think I may have read some? Where would you suggest I start?
Sam: Hellboy, Vol. 1: Seed of Destruction & Hellboy, Vol. 2: Wake the Devil
Me: Thanks
Sam: *grunts*

But my version sounds so much cooler!
sigh
Anyway.
Turns out I'd already read both Seeds of Destruction & Wake the Devil separately, but it's been such a long time that I'd basically forgotten what happened.
Bonus!



Going strictly off of my old ratings (3 stars), I didn't think I'd be very impressed with the story. Imagine my surprise when I realized I was thoroughly enjoying myself.
This Mignola guy spins a pretty interesting yarn!
I'm honestly surprised that this isn't some sort of famous indie title or something. I mean, you'd think people would have heard of this one by now, right?



Sorry.
But in all seriousness, these two volumes were a fantastic read. And reading the giant sized library edition was absolutely icing on the cake! If there's any way for you to get your hands on a copy like the one I had, do it! Bigger really is better when it comes to graphic novels and penises.



Ok. Have you seen the movie(s)?
If so, then you'll already have a pretty good idea what this is about. I might even go as far to say that the movie gives you a more in depth, emotional story, which is hella-rare! But it goes to show how much love Guillermo del Toro had for this character, and what kind of an impact these comics must have had on him. Or perhaps he just pulled all of that out of his ass?
Maybe I should ask Sam? He thinks he knows every fuckin' thing.





But I didn't think this was less than the movie, just a bit more...concise and dry. Normally, I might not like that, but somehow it worked for me here. It had an old-timey horror feel to it, with a generous splash of creepy Nazi occult conspiracy stuff. And, of course, you have a the whole free will, nature vs nurture, the real monsters are the humans vibe going for it.



But while the heroes may have been a bit more fleshed out in the movie, Rasputin most certainly had a better backstory in the graphic novel, including a connection to the Baba Yaga.
And, hello? Dracula?! <--I don't remember any fuckin' vampires in the movie!



I guess what I'm saying is this: Don't expect the movie. You're not going to get Ron Perlman or Selma Blair. You're getting the first two volumes of a character that (maybe) didn't quite have the mythos entirely in place yet but still had enough awesomeness in it to put Mignola on the map as the creator of a fan favorite character.



This one should definitely be on the radar for anyone who enjoys picture books with monsters it.
Thanks, Sam!

[Tina Haigler · Rating 4 out of 5]

I have to be honest. Most of the time I prefer the movie to the comic. This is not one of those times. I enjoyed the darker tone of the comic to the humor of the movie, even though I did enjoy seeing the actors bring the characters to life. The people in this are definitely interesting. I am particularly fond of Abe Sapien, and I do tend to love a slightly reckless badass, and Hellboy is certainly that. Liz has her moments where she's just there, but when she lets loose, it's awesome. Throw in Rasputin, and some crazy necromancer Nazis and it's a party; well sort of until our heroes crash it anyway. The art is bold, and the colorist uses interesting contrasts. All in all, it was fun to read as Hellboy runs in to battle all sorts of monsters, not knowing how he will come out on top, so I will continue to read more in the series. The next volume awaits.

*Note on edition: This volume is massive, about the size of an elementary school textbook, and contains two volumes in one (Seed of Destruction, and Wake the Devil).

[Stephen · Rating 2 out of 5]

What the Hellboy happened here!!…It is with deep welling sadness, my fellow comic votaries, that I’m forced to report that this one was a cold miss. And I BLAME this man:


Mr. Guillermo del Toro, if that is his real name, usurped and roont this first volume of the Hellboy series by callously, and with malice aforethought, creating a singularly superior film adaptation of the franchise. With unabashed genius, the man designed brilliant plot changes and installed creative additions that far surpassed the narrative of the source material.

In short, gents and gentlewomen, this chap stole the book’s thunder and made it his pig-squealing bitch.

I’m going to assume that people reading this have either seen the movie, read the series or been drinking enough that they won’t remember anything I say here both so spoilers will be flying like crap in a monkey house.

First, a quick back story/plot synopsis:

1944…WWII…Nazi cultists…goth-dressed…perform spell…open gateway…allied soldiers discover Hellboy…grows big and nasty…now hunts paranasties for covert X-file group…flash forward…Rasputin (yes, that one)…looks mean…says stuff…has evil Kermit the Frog pet…tries to start monsterpocalypse…Hellboy not like…Hellboy smash...The end.

Now let’s compare the two versions...

MOVIE YEA…COMIC NEA:

1. I’m a visual animal. From a purely aesthetic level, I thought the movie was gorgeous. It made me smile. I much preferred the SFXcellent version of Hellboy:


to the lazy, lackluster, “this would look better if I was on mushrooms” version:


Now, I have seen some of Mignolia’s art from later in the series and I think it looks pretty terrific. Thus it seems like the later Mignolia offerings may stroke my happy with its greater emphasis on detail and scale. Thus, I remain optimistic with regard to the future story arcs.

2. Sammael in the movie…sensational. All mythological and deified with a sweet Mesopotamian back story and a “you suck at killing me” regeneration and multiplication power going on. He was like a cross between Cerberus, Hydra and a nightmare. A big, fat YEA.

Other the other hand, the comic book version of the evil frog monster…lame. No cool back story, no cool rescue from inside a room sized statue, no underwater egg wars. Nothing. A weak ass NEA.

3. Hey Mignolia...where's my sweet, saucy Lovecraftian tie-in:



Where are my REAL elder gods like entities. The movie did them perfectly. It had me hoping for a more in depth treatment of the same mythology in the graphic novel.

Alas…not to be. Instead we get a silly wannabe group of seven snakes in coffins with a huge helping of pap and hokum. It was heart-breaking. This part really killed me and probably cemented my two star rating.

Now, I will give the book one prop in this regard. The quick flash to the aliens monitoring the coffins was a nice touch. It was a complete shock to the flow of the narrative, but it was still pretty cool.

4. The players in the movie were hands down superior to their comic counterparts. Most notably, Karl Ruprecht Kroenen.


In the movie, his desiccated zombieness with ninja skills was a major draw in the film. He was like a nasty nazi version of the gimp from Pulp Fiction and he got some major screen time. In the book, he’s an also ran. He does nothing.

Plus, Selma Blair brought real fire flair to the role of Liz Sherman and del Toro made her a real boon for the story. In the book, she’s just background noise.

In sum, all of these things led to me having an inferior time reading this first volume of Hellboy. I had already seen it done better.

FINAL THOUGHTS AND GRIPES:

Now, I know it sounds like I hated this book and I don’t want to leave you with that impression. It was just a huge disappointment from what I had expected. Hellboy is a legendary series and one of the most popular non DC of Marvel characters ever created. I wanted to love it.

Plus, I sprung for the beautiful (and pricey) Deluxe, over-sized, slip-cased Library Edition of this so I really, really, really was hoping to have a good time with it. I didn’t. It was a failure.

By the way, there’s a second story-line in this collection (“Wake the Devil”) that includes some aspects of the movie but basically revolves around castles, crypts and a Vlad Tepes type trying to muscle in on the Earth.

It was okay…not great…but okay.

Overall, a teary-eyed 2.0 stars.

[Nicolo · Rating 5 out of 5]

Now that Mignola's early Hellboy work is collected in on large format hardcover, I couldn't resist the temptation to add this nice loking tome to my shelf.

Opening it to read it, I was impressed still. The large format worked to its advantage. The page size, larger than the standard comic page the material was first printed on, brought the gorgeous, detailed Mignola work to life.

[Dan · Rating 4 out of 5]

In the dying days of World War II, Nazis summon a demon to help them win the war but he winds up in Scotland by mistake. Fifty years later, he is the world's foremost paranormal investigator. He is... Hellboy!

For some reason, I never picked up Hellboy before snapping this up on Prime Day on the cheap. I liked Mignola on Doctor Strange, Doctor Doom: Triumph and Torment, Cosmic Odyssey, and Batman: Gotham by Gaslight but never got around to his creator-owned work. Until now! I'm twenty-five years late to the party but I wound up liking Hellboy quite a bit.

The two stories contained within are full of Nazi-punching, tentacled, blood-sucking goodness. In the first tale, Hellboy goes up against the man who summoned him and some frog-men who ran into some unpleasantness in the Arctic circle. In the second, his summoner is back for revenge, this time with a vampire and some unfrozen Nazis in tow.

The stories are pulpy fun, not head-scratchers. Hellboy cracks wise but not enough to detract from the stories. Mignola's moody art is the star of the show, with its stark blacks. Mignola draws a mean tentacle. I never realized how much Mignola's art was influenced by Jack Kirby's until this volume. He's like Kirby with a fifty-five gallon drum of black ink and a lifetime of reading pulps and HP Lovecraft.

The presentation in this volume is immaculate. The over-sized library edition really makes the artwork pop. The one drawback is the cover is a magnet for cat hair. My cats were hounding me for food while I was reading and I'll need a lint brush to get all the cat hair off the cover. All that said, it's a gorgeous product.

Hellboy is a fun series that doesn't take itself too seriously and hit all the right buttons for me. I'll be grabbing the other volumes in the series when I can. Four out of five stars.

[Donovan · Rating 5 out of 5]

Demons, monsters, vampires, kaBOOMS!

Not unlike The Office's notorious Season 1, Vol. 1 is off-putting and yet saved by Vol. 2. I wrote in my review that Vol. 1 is basically too slow and boring. In Vol. 2, everything thankfully takes a backseat to dark fantasy and horror. The story becomes less about the team's investigation than Hellboy's lust for destruction and identity. He fights monsters and gods and his own dark destiny. Ultimately there's more action, humor, and character development, so go ahead and power through Vol. 1 and get to Vol. 2, where Mike Mignola begins to hit his stride, because it's definitely worth it.

A Short Note on the Library Edition...

Grade: A+

WOW. Dark Horse does it best, but this is probably the greatest deluxe edition ever. At 12" x 9", this Library Edition is super tall and a full inch wider than your average Dark Horse Library Edition such as Fear Agent or Goon, resulting in zero gutter loss. The exterior hardcover is a thick black cloth, and I mean cloth, not paper over board. The frontispiece (for lack of a better word) is matte and in-laid, and the lettering is gold foil. That's just the outside. Inside, the paper is doubly thick semi-gloss--my only complaint is that my fingerprints ghost on the darks, but thankfully they disappear with time. ("Turn the page, wash your hands" you say? I think not.). Of course, this has a sturdy sewn binding and tons of cool extras--artwork, character studies, and letters from Mignola and others detailing Hellboy's origin as a random "I wanted to draw a demon at a con" drawing. This is definitely a fantastic value.

[Roman Zarichnyi · Rating 5 out of 5]

Уперше я дізнався про Майка Міньйолу коли анонсували арку «Відьмак. Дім зі скла» для якої художник намалював обкладинку. Уже потім лавкрафтівські боги заставили мене більше дізнатися про цю людину та його багату творчість. На початку свого шляху Майк Міньйола працював у DC Comics і Marvel Comics та потім бажання створити власного персонажа разом із незвичним світом перемогла. Так і почалася робота над першою аркою «Геллбой. Зерно руйнування», яку він малював за сценарієм Джона Бірна. Далі художник розвиває в собі здібності писати власні сценарії самостійно створюючи власний світ Геллбоя. А потім графічну частину узагалі віддав художнику Дункану Фегредо, звільнивши тим час для інших проектів. Руки Майка Міньйоли долучилися до багатьох різних проектів, але найбільшими є серії «Геллбой» та «Б.П.Р.О», де він створив великий та продуманий світ. Усі мріяли, що колись зможуть тримати, хоч якесь українське колекційне видання без різниці якої графічної історії. Але низка причин, збігів, захоплення та мотивація деяких людей роблять неможливі речі можливими.

Неочікувано для всіх, молоде видавництво вирішило відразу стрибнути на вершину та випустити колекційне видання, яке є ідентичним американському оригіналу. Книга складається з арок «Зерно руйнування», «Пробудження диявола», передмов Роберта Блоха й Алан Мура та малюнків зі скетч-буку Майка Міньйоли разом із його коментарями. Колекційне видання отримало збільшений формат та тверду тканеву палітурку із золотим тисненням. Коли вперше тримаєш таку річ у руках, то емоції вирують наповну, адже річ насправді є вишуканою. Якістю книга може легко поконкурувати з колекційними ілюстрованими виданнями «Гаррі Поттера» видавництва від А-БА-ГА-ЛА-МА-ГА. На відміну від оригінального видання, український примірник має також суперобкладинку з ілюстрацією Майка Міньйоли, що робить його більш унікальним. Для читачів, які оформили передзамовлення чекав також приємний сюрприз із постерами героїв та інфографікою пов’язаних серій зі світу Геллбоя. Поки «Геллбой. Зерно руйнування і Пробудження диявола» є найякіснішим між коміксами, що вийшли в Україні, чим же видавництво підняло планку особисто для себе та інших видавців коміксів.

«ЗЕРНО РУЙНУВАННЯ»
Усе почалося в 1944 році в селі Східний Бромвіч, де Григорій Распутін, могутній пророк, допомагає Третьому Рейху здобути перемогу в Другій світовій війні. Разом із нацистами він проводить окультний ритуал, щоб прикликати в земний світ Оґдру Джахад, якого також називають «Семеро в одному». Це давнє божество, яке має семеро драконячих голів і може легко спричинити кінець світу. Але замість нього прийшов у світ хлопчик, червоний демон, якого професор Тревор Бруттенхольм забрав до себе та назвав Геллбоєм. У бік Распутіна полилися звинувачення, що він обманув лідера таємничої окультної групи Клауса Вернера фон Крумпа та й самого Гітлера. Але у свій захист могутній пророк стверджує, що прикликавши цього червоного демона йому вдалося проростити зерно руйнування, що призведе до кінця світу.

Далі читач швидко переноситься в 1994 рік, де вже дорослий Геллбой працює в організації із назвою Б.П.Р.О. Він зустрічається зі своїм названим батьком, який розповідає про таємничу подорож до закинутої печери в зимових холодах Антарктиди. Звідси й починається основна сюжетна лінія, яка буде розгортатися впродовж цієї арки. Поступово події, їхня взаємодія та наслідки сформуюють картину світу у якому живуть герої, мету антагоністів, дізнаємося про таємничу печеру, де забутий прадавній Саду-Гем тільки й чекає, щоби прокинутися задля хаосу у світі, про загадковий будинок Кавендішів. І найголовніше, про Григорія Распутіна та його глобальну мету — звільнення величних і древніх богів. Усьому цьому невігластву та містиці буде протистояти група Б.П.Р.О., членами якої є Геллбой, людина-амфібія Ейб Сапіен та дівчина-пірокінетик Ліз Шерман.

Мабуть, найбільш неочікуваним особисто для мене було звернення Майка Міньйоли до праць Говарада Філіпса Лавкрафта. Йому вдалося перенести атмосферу та елементи творчості письменника у свої малюнки та сюжет. Міфи та таємниці, які лежать в основі цієї історії — це поєднання окультних ритуалів, монстрів і власних богів, які схожі на старших богів із пантеону Лавкрафта, що також прагнули знищення, крові та смерті. Окрім богів про творчість майстра жахів нагадує й загадковий будинок Кавендішів, що розташований на болоті та ховає багато таємниць. Антропоморфні жабо-монстри, які постійно нагадують про себе впродовж арки, мають узагалі багато спільного із глибоководними створіннями, які Лавкрафт описав у повісті «Морок над Інсмутом». Містика, жахи, лавкрафтівські мотиви, нацистський окультизм об’єднані із цікавим та інтригуючим сюжетом створили свою чудову атмосферу.

Художня робота Майка Міньйоли доповнює цю історію своїм незвичайним стилем малюнку. Темний фон сторінки, що прямо вливається в деталі персонажів та предметів інтер’єру разом із різкими кольоровими контрастами, гострими краями та багатьма деталями формують похмуру та загадкову атмосферу. Ті ж темні кольори дуже пасують до чорної магії та містики, що, таке враження, дають відчуття заглиблення в природу цих невідомих явищ. Як результат, хоч стиль Міньйоли відрізняється від бачених мною до цього, тепер я просто не можу уявити Геллбоя іншим. А ефект гнітючої всепоглинаючої тіні узагалі сподобався найбільше.

Перша арка познайомила з історією появи Геллбоя, партнерами по Б.П.Р.О. Ейбом Сапіеном та Ліз Шерман, головним антагоністом усіх серій божеством Оґдру Джахад, Григорієм Распутіним та кількома іншими поки другорядними героями та антигероями. Також дала зрозуміти у який бік рухається світ Майкла Міньйоли — містичний, похмурий та жорстокий у постійній боротьбі із монстрами, що прагнуть нашкодити людству та й самим героям.

«��РОБУДЖЕННЯ ДИЯВОЛА»
Друга арка, яка входить у перше колекційне видання, починається зі сцени приземлення гелікоптера компанії Зінко на узбережжі Норвегії біля замку із кінця першої арки «Зерно руйнування». Пристрої та техніка ще часто будуть нагадувати себе впродовж цілої історії. Родерік Зінко, що є засновником компанії, відправився на пошуки Карла Руппрехта Кронена, Ільзи Гаупштайн та Леопольда Курца за наказом Григорія Распутіна. А сам готовий докласти всі сили та віддати власні ресурси для допомоги нацистам.

У штаб-квартирі Б.П.Р.О., що знаходиться у Феєрфілді керівник організації розповідає агентам про вампіра Володимира Джуреску, якого неможливо вбити та про те, що в 1944 році Гітлер прагнув домовитися про співпрацю із вампіром задля перемоги у війні. Але розмова видалася складною й завершилася стратою Джуреску. Говард Штайман, справжнє ім’я якого Ганс Ублер, тримав у себе в музеї воскову фігуру дуже схожу на Володимира Джуреску. Але його було застрелено, воскову фігуру викрадено, а на підлозі музею красувався символ «Рагна Року», що був намальований кров’ю Ублера. Тепер місце знаходження його тіла невідоме. Але за чутками в горах Румунії є замок, де, можливо, й заховане тіло Володимира Джуреску. Геллбой, Ейб Сапієн, Ліз Шерман, Буд Воллер, Скотт Кларк та новачок Сідні Ліч відправляються в холодні та загадкові гори Румунії, щоб спробувати знайти викрадену воскову фігуру чи, можливо, справжнє тіло древнього вампіра.

І знову Майк Міньйола використовує творчість одного із письменників. Але тепер ми маємо Брема Стокера та його книгу «Дракула». Досить провокативно, а може більше ризиковано, використати образ Дракули для власного вампіра Володимира Джуреску, що також має замок у горах Румунії. Коли я читав цю арку, то такий крок мене навпаки порадував, бо додав містики в історію. Але чим далі гортав сторінки, тим далі мої очі дивувалися побаченому, а четвертий сингл просто порвав на клапті. Після того я багато зрозумів про саму творчість Міньйоли. Відкинувши художню складову, а саме взяти вміння поєднувати, на перший погляд, кардинально різні речі із міфологій різних народів, казок, легенд, творчості письменників, реальних історичних особистостей разом із власною фантазією, у результаті формує просто вибуховий сюжетний коктейль.

Повернемося до художнього стилю Макла Міньйоли. У «Пробудження диявола» майстерність художника помітно змінилася в кращу та довершену сторону. Тіні персонажів стали більш продуманими, самі герої більш витонченими та промальованими. Але панелі отримали чіткі рамки і мій улюблений темний фон, який створював неймовірний ефект темряви, яка торкається усього навколо, потрапив у в’язницю разом із Оґдру Джахад. З одного боку, справді, жаль, що Міньйола відійшов від цього підходу. Але з іншого, художник ніколи не стоїть на одному місці та прагне покращити свій власний стиль. Тому, перечитавши колекційне видання вдруге, помічаєш, що малюнок Майка Міньйоли у другій арці перетворився на більш детальний, атмосферний та ефектний.

Окрім зміни стилю художника, друга арка здивувала та наголосила, що автор вміє працювати із сюжетом та неочікуваними поворотами, об’єднуючи їх разом із дивними речами. Історія в «Пробудженні диявола» дивувала з кожним новим розворотом.

***
Геллбой — це щось унікальне до чого Майк Міньйола йшов дуже довго. Але я говорю не про світ, а саме про червоного демона. Він володіє надлюдською силою, стійкістю до фізичних травм та швидким зціленням. Права Рука Долі несе таємницю, яка йому невідома, але якою він користується у всіх критичних ситуаціях. Можна сказати, що вже цей герой є чимось дивним і незвичайним. Але якщо поглянути на моральну сторону Геллбоя, то він фізично відрізняється від людини, але більше схожий на неї від багатьох інших аспектах. Він постійно спилює свої роги, щоб не бути схожим на демона, бореться зі своїм призначенням, винищує монстрів, щоб захистити людей та світ у якому живе. Тому особистість Геллбоя виходить на вищий рівень для мого розуміння.

Стиль малюнку Майка Міньйоли відлякує дуже багатьох людей від знайомства зі світом Геллбоя. З одного боку, похмурий та темний, а, з іншого боку, далекий від реалізму, немає натуральних форм і трішки авангардний. Але скільки було випадків, що графічна проза читалася саме через сюжет, проблематику та героїв, а малюнок відходив на другий план. У мене ж два аспекти зіграли ідеально, тому й задоволення було більшим. Окрім цього тримати таке колекційне видання в руках (ой, на столі, бо довго його не потримаєш) — зовсім інше задоволення, естетичне. Рідко я рекомендую саме звернути увагу на книгу через якість видання, але сьогодні цей випадок. Обов’язково купуйте «Геллбой. Зерно руйнування та Пробудження диявола», адже він заговорив, нарешті, українською і виглядає неймовірно.

Коку, демон-негіднику! Прихвостень Баби Яги! Ти мене просто кілька разів кинув у прірву, витягав і знову кидав туди. Потім я виліз звідти, але твій творець для мене став іншою людиною…

Більше оглядів у блозі.

[Alex · Rating 5 out of 5]

Hellboy is an awesome comicbook. And not because it's art is phenomenal or it's scripts are extraordinary and original, but it's fresh and different with Mignola paying real good attention to detail and accuracy in every aspect of the story. The narration is idiosyncratic, unique with comical element present but in right doses.

I'm happy I finally started this after all these years i've been conversing about it. I'm really excited also to have all the library editions, it's a pleasure to read it in that format.

[Urbon Adamsson · Rating 5 out of 5]

This is my first encounter with Hellboy comics, and there's a lot to unpack here.

First, the library edition itself. While I'm not usually a big fan of heavy books as they can negatively impact the reading experience, in this case, I couldn't imagine it any other way. The quality of this edition is well worth it.

Secondly, the art is amazing, and combined with the oversized format, it makes for an incredible experience. It's stunning how well the art complements the book's theme. In theory, the heavy use of black shadowing shouldn't work so well, but in practice, it works amazingly.

Lastly, the writing. I admit I initially had some issues because I was trying to read it too quickly. This is not a book to rush through. It's a book to savor, taking your time to absorb every single panel slowly.

Hellboy's world is filled with the paranormal and witchcraft, with Nazis as the main antagonists.

The edition contains two stories: "Seed of Destruction" and "Wake the Devil," the latter being a continuation of the first.

By the end, I felt like I had just watched a movie.

[Iva · Rating 4 out of 5]

Класне і явно дороге видання, стильний Міньйолівський арт... і доволі проста карикатурність сюжету.

Звісно, що так воно й задумано, але всі ці нацисти, що співпрацюють із Распутіним у пробудженні хтонічного Лавкравтіанського зла - місцями навіть перебор. Бо ж сам по собі "Геллбой" не витриманий від і до у стилістиці бойовиків категорії "бі" , а елементів звідти має до біса.

Та щось в тому є. Класі в восьмому вже читав Геллбойвьорс, хоча й дістався тоді недалеко. Тепер, мабуть, трохи надолужу. Правда, і другого тому від "Вовкулаки" чекати не стану, бо ж наразі то все ще малопідйомна для мене ціна.

[Scott · Rating 4 out of 5]

This volume collects the first two (connected) Hellboy story arcs in a beautiful large format. Mike Mignola's art is gorgeous and the stories are pretty solid, though there were a few instances where I felt a solution to a dilemma occurred too easily because of magic supernatural something. This collection also includes a couple short promotional pieces and sketchbooks with commentary by the artist. My only real complaint is that "Seed of Destruction" was printed with black borders and on this glossy paper the ink is prone to register even the slightest touch of the cleanest fingers. Even though I was careful holding the book and turning the pages I still slipped a couple times and got some smudges on. Everybody has their condition peeves and that's mine. Recommended, but maybe lay it on a table rather than reading it in bed like I did.

[Blindzider · Rating 3 out of 5]

I read Seed of Destruction when it originally was released and as much as I love Mignola's artwork, the story didn't really grab me. Reading this now, decades later, I like it a little more, but it still isn't grabbing me. The inside is beautiful to look at, and this Library Edition is fantastic.

[Václav · Rating 5 out of 5]

Bak at the beginning. First, two stories of Hellboy in thick and big format brings back old memories in new, phenomenal light. I feared it went old and ugly, but it still works. It works perfectly. The seed of Destruction is superior to me. Even if there is much going on in Wake the Devil, the Seed is more mysterious and "Lovecraftian" and somehow creepy. With Hellboy, it started. The Big bang of Mike Mignola. The beautiful start of a fascinating universe. Hell boy is my boy.

[Pinkerton · Rating 5 out of 5]

English (but not so good) / Italiano
Let’s start here, with the nazi project Ragna Rok lead by Rasputin (nemesis of our hero) and his rather bizarre aides. Weirds as Hellboy, his coming and his companions, or as the Cavendish Hall paranormal activities. A bleakly memorable place and important in the best comics mystery series ever.
But that’s not all, what kind of horror tales will be without a vampire? Then here Vladimir Giurescu, charismatic character in an awesome story (where there’s even some romance to increase drama) and the presence of others Mignolaverse “excellent villains” seal the masterpiece.

Italiano
Cominciamo qui, col progetto nazista Ragna Rok condotto da Rasputin (nemesi del nostro eroe) e i suoi alquanto bizzarri aiutanti. Strani quanto Hellboy, la sua venuta e i suoi compagni, o come le attività paranormali di Villa Cavendish. Un luogo tetramente memorabile ed importante nella miglior serie mystery a fumetti di sempre.
Ma non è tutto, che racconti dell’orrore sarebbero senza vampiro? Quindi ecco Vladimir Giurescu, personaggio carismatico in una storia eccezionale (dove c’è pure del romanticismo ad enfatizzare il dramma) e la presenza di altri “cattivi eccellenti” del Mignolaverso sugellano il capolavoro.

[Matthew · Rating 5 out of 5]

Perfection in my opinion. Enough said.

5 out of 5 stars.

[Vladimír · Rating 5 out of 5]

Vitajte vo svete Hellboya. Vitajte v Mignolaverse.

"They have... a message. They say... They say... somethig is coming... "

Seed of Destruction

Príchod Hellboya na náš svet je zastrený rúškom tajomstva. Nedozvedáme sa príliš veľa a aj keď vieme, ako sa to všetko stalo, nevieme, prečo. To si Mignola nechal pre seba a fragmenty, ktoré nám to vysvetlia, nám bude dávkovať postupne.
Príbeh ako taký nie je nič výnimočné, avšak na každej stránke je cítiť, že niekde v pozadí sa deje niečo väčšie. Ako už v úvode poznamenal ultimátny zlosyn Rasputin - do pohybu sa dalo niečo, čo sa už nedá zastaviť ani zvrátiť. A je to práve Rasputin, kto ťahá za nitky a ide si trpezlivo podľa svojho plánu. Táto postava ma neskutočne bavila. Nie je však jediným zaujímavým elementom. Paranormálne javy, okultizmus, nacisti a agentúra plná skvelých postáv, ktorej je Hellboy súčasťou, vytvárajú zaujímavý koktail, ktorý ako celok neskutočne funguje. Seed of Destruction je skvelý úvod do sveta Hellboya.

"How the hell could everything go this wrong?"

Wake the Devil

Kým v prvom príbehu sa dianie len rozbiehalo, v druhom už poriadne šliape do pedálov. Máme tu hneď niekoľko tímov, z ktorých sa každý stretáva s rozdielnym problémom. To, čo sa zo začiatku tvárilo ako "obyčajná" honba za upírom, sa kvalitne zamotá a opäť v tom má prsty Rasputin. A nie len on. Na svetlo sveta sa vynárajú dávno pochované božstvá a príšery, ktoré dajú Hellboyovi poriadne zabrať. V istom momente som mal pocit, že je tých postáv a nových elementov už trochu veľa, avšak teším sa na budúce príbehy, kde sa postavy, ktoré sa tu len mihli, oveľa viac rozvinú. A samozrejme, opäť je tu tá atmosféra diania niečoho väčšieho. Niečoho, čo ohrozuje celý svet.

Spracovanie - podľa mňa je library editon s prehľadom najlepšie možné spracovanie. A píšem to aj s ohľadom na české vydanie. To považujem za zbytočne veľké. A čo je dôležitejšie, táto edícia je neustále dostupná za naozaj sympatické peniaze. A samozrejmosťou je obrovské množstvo bonusov. Preto určite neváhajte!

[Chris · Rating 4 out of 5]

This giant hardcover volume collects the first two Hellboy trade paperbacks. I love Mike Mignola's drawing style for Hellboy, it's a really unique take and suits the world perfectly.

In fact one of the reasons I stopped reading Hellboy is because he moved away from the art and it just wasn't the same without it.

I think part of the reason I like it so much is because it's very much unlike most other artists of the time, this book doesn't look like something that was written in the early nineties. Comics back then tended to have a certain style and this definitely comes across in a more timeless fashion.

I like both stories, but they feel very much like they're building towards something, just little hints at future storylines while getting the reader used to these characters.

This is a really nice edition with some additional sketches at the end as well as an afteword from Mignola at the back. It's not so much that all of the artwork is blown up a lot, it's just given a lot more space on the page which really suits the ominous, mythical artwork.

[Brylliams · Rating 4 out of 5]

Having never read Hellboy but worn through my copies of Guillermo del Toro's film adaptations, I figured I might not like it.

But I was proven wrong. Not only do del Toro's adaptations stand alone -- true to the source, but Mignola did a wonderful job introducing this character to the world, without difficulty.

It was interesting to see from the first 10 issues that he created such a unique character within the confines of our history, and make us root for him (the "Devil" himself).

I've got Library Editions volumes 2 and 3 waiting to be read. I'm stoked to see what else is in store for this cultural icon, especially as the new film this year will (I'm sure) bring Hellboy back to the public forefront.

[Pavlo · Rating 4 out of 5]

За задумом тут повинен бути відгук на перший том колекційного видання “Геллбоя”, що місяць тому вийшов українською у видавництві Vovkulaka, але замість того, щоб розповідати, яке воно чудове (а воно таки кльовезне), я вирішив написати такий собі посил тим, хто вагається купувати чи ні цю колекціонку, а також для тих, хто хотів би почати знайомство з дев’ятим мистецтвом, але йому не подобається мейнстрімна супергероїка, а розбиратися ніколи і “все капець заплутано”.
Почну з батька Геллбоя, з Майка Міньйоли. Якщо коротко, то Майк почав заробляти малюванням у 80-х і починав контурником у Marvel Comics, пізніше працював над обкладинками серій про Галка та Бетмена.
Геллбой же, за спогадами Майка, з’явився у 1991 у вигляді малюнка для якоїсь брошури на конвент-форумі. Ім’я “Геллбой” художник додав в останню хвилину, оскільки воно його дуже розвеселило, це ще не був персонаж, а просто зображення монстряки-лобуряки з моргенштерном у вигляді здоровезного огірка. Робота ж над повноцінною історією для Геллбоя почалася у кінці 1992 року, і вже в квітні 1993 року Міньйола малює першу з двох розповідей, де фігурує червонопикий лобур, які пізніше використали для реклами “Зерна руйнування” (обидві історії також є в українському виданні).

Насправді мені дуже хочеться побільше розповісти про обидві історії, та взагалі про все що ввійшли до колекціонки, адже і “Зерно руйнування”, і “Пробудження диявола” – дві дивовижні історії, які мають спільний сюжет, але водночас дуже різняться, починаючи від малюнку та закінчуючи підходом сценариста до сюжету. Сценаристи, до речі, теж різні, і, повірте, там є, про що поговорити, починаючи з першої ж історії “Геллбой” пропонує ненав'язливо дистанціюватися від поняття “супергеройський комікс” і занурює в справжні пригоди з неймовірно насиченим та об’ємним міфологічним “бекграундом”. Проте я спробую дуже коротко та концентровано пояснити, чим це може бути вам цікаво.

Незважаючи на те, що “Зерно руйнування” - дебютна робота Міньйоли, я був вражений, наскільки насиченим, у плані світобудови, вийшов комікс. Майк на той час не розраховував, що буде якесь продовження після цієї спроби, але при цьому заклав основу для взагалі ВСЬОГО в цьому всесвіті. Всі ключові концепції (БПРО, Раґнарок, Оґдру-Джагад, Распутін) тут присутні, а сам комікс став фундаментом не тільки для “Геллбоя”, а й для “БПРО”, запустивши перший цикл Plague of Frogs. Тобто в глобальній картині цей сюжет став неймовірно важливим і значущим. Трясця, а скільки тут різноманітних флешбеків і символічних натяків, починаючи від появи олдскульного супергероя Смолоскипа Свободи, створеного Стеном Лі та Джеком Кірбі, та закінчуючи Лавкрафтівським Ктулгу.
“Зерно” – чудовий привід зануритися у величезний всесвіт і, головне, почати постійно стежити за ним. У цій історії є лавкрафтівська містика, є моторошний лиходій Распутін, є навіть справжнісінькі нацисти, а також інші, не менш незвичні, персонажі. Сюжетні повороти, що розкривають таємниці світобудови, присутні відразу ж від початку історії, але головне – це все-таки містико-міфологічні пригоди, замішані на окультизмі, приправлені жаб’ячими лапками та фірмовою мальовкою Майка Міньйоли.

А от зараз тримайтеся стільця, бо ж “Зерно руйнування”, насправді, – посередній комікс, особливо на фоні наступної історії, яка завершує українське колекційне видання про Геллбоя.
Я спеціально нічого не писатиму про “Пробудження диявола”, най вам посвербить, обмежуся натяками і наведу декілька думок і висловлювань, що на мою думку, найкраще характеризують цей твір.
“Геллбой: Пробудження диявола” №1-5 – перша велика самостійно опрацьована серія Майка, яку він створював, не вдаючись до допомоги окремого сценариста, тобто без Бірна (Джон Бірн – сценарист “Геллбой: Зерно руйнування” №1-4), і яка по суті стала локомотивом для Всесвіту з Геллбоєм.

“Пробудження диявола” – істинний “оріджин” персонажа, щоб там не думало про себе “Зерно руйнування”. І, на додачу, це ще й приголомшливий комікс про приголомшливого персонажа.
Тут вам не тільки основна лінія з Геллбоєм, що вміщує древнього вампіра, богиню Гекату, Григорія Распутіна, а ще й таку купу міфічних і фолькльорних персонажів, що щелепа відпадає. До того ж, у “Пробудженні” Міньйола вішає на стіну такі “рушниці” на майбутнє, що Ейб (один із головних героїв) і досі зі своїм розібратися не може. І все це, нагадую, було написане та намальоване в 1996 році.
Міньйолу не дарма люблять за дивовижне вміння одночасно вести безліч сюжетних ліній. Те, що вмістилося у п'ять номерів “Пробудження диявола”, іншому середньостатистичному автору вистачило б мінімум на десяток випусків. Крім того, насиченість подій, порівняно з “Зерном руйнування”, який, як каже Майк, якби йому дали зараз переробити, уклав би в 37 сторінок, тобто в півтора номера “Пробудження”. При цьому, жодного разу, не виникає відчуття, що Міньола поспішає і когось обділяє увагою. Незважаючи на різкі переходи, почуття недосказаності або відчуття того, що сцену обірвали, немає і в помині. Жодної зайвої сцени, жодної зайвої панелі. Ідеальний сторітелінг.

Підсумуємо. Якщо ви любите фантастику з усіма її жанрами та піджанрами, вам цікава германо-скандинавська міфологія, слов’янський фольклор і не тільки, а містика та жахи займають чільне місце на ваших поличках. Ви в захваті від творів Геймана та Лавкрафта, обожнюєте харизматичних і цікавих персонажів і, можливо, задумувалися над тим, щоб почати читати чи навіть колекціонувати комікси, повірте: колекційне видання “Геллбой” – ваш найкращий шанс.

[Komuniststar · Rating 4 out of 5]

sviđa mi se ovaj format, velik, luksuzan, bogatih boja. Ističe se minimalizam boja kontra snage velikih crnih površina. Priče pune čudovišta, pradavnih zala, nacista, vampira i bogova, i svi protiv jednog demona kog ne zanima biti predvodnik apokalipse ma koliko se sile oko njega postavit ga na to, za njega predodređeno misto. Duhovito, napeto, puno akcije, prožeto mistikom.

[James Ball · Rating 5 out of 5]

hellboy is so cool :)

[Harley Gesford · Rating 5 out of 5]

Yes.

[Relstuart · Rating 3 out of 5]

It is interesting that some folks have commented that the Hellboy movie was actually better than the same story we get in this book. There is probably some truth to some of those comments. But, the movie writers had the fortune of looking at a much bigger story than that collected in this book. Mignola was still figuring out who Hellboy is and what to do with him when the material in this book was created.

[Rory Wilding · Rating 4 out of 5]

My introduction to Hellboy was not so much the comics, but watching the two films directed by Guillermo del Toro, the first of which also led to my love of that director’s filmography. Although one can argue that Mike Mignola’s creation remains a niche property compared to the likes of Marvel and DC, it does have a unique approach in terms of world-building, mixing folklore, pulp magazines, Lovecraftian horror and horror fiction. With this blending of multiple genres within the confines of a superhero comic, no wonder del Toro wanted to adapt it, and after the disappointment of Neil Marshall’s reboot, now would be the time to look back at the source material.

Opening in 1944, a team of US Army commandos – accompanied by three paranormal officials, one of whom is Professor Trevor Bruttenholm – heads to a village in the English Midlands, in order to prevent a doomsday project orchestrated by the Nazis, which could herald the end of the world. Summoned by the fabled Russian psychic Grigori Rasputin, instead of the Ogdru Jahad that would unleash the apocalypse, a boy-like, red-skinned demon appears, and is soon dubbed "Hellboy" by Professor Bruttenholm. Years later, Hellboy grows up to become an agent for the Bureau for Paranormal Research and Defense.

Along with his colleagues Liz Sherman and Abe Sapien, Hellboy investigates the last case his adopted father was involved before his murder, only for H.B. to look back at the past and discover what his true purpose is. Upon reading the initial arc titled Seed of Destruction, you can see this as partly the basis of the first Hellboy film, which certainly the liberties with the comics and pushed that even further in the sequel. Scripted by John Bryne, you can tell that artist Mignola, who conceived the story, was still learning as this was his first creator-owned comic. In just four issues, the script can at times feel like an info bomb with the amount of expedition from Hellboy’s backstory to Rasputin’s long monologuing.

What makes this arc work, is both the art and the eponymous hero. By the time he created Hellboy, Mignola has established his art-style, of which Alan Moore has described as "German expressionism meets Jack Kirby". Mignola’s love of Kirby’s comics is definitely apparent here, with the large panels featuring well-crafted action sequences with Hellboy punching a variety of monsters. As for the German Expressionism, there is a great use of shadows to encapsulate some form of horror, whilst nicely contributing Mignola’s simplistic designs from characters to environments.

Hellboy himself is just a great character, with his no-nonsense attitude towards the monsters he faces and although he is one himself, he pretty much accepts it, whilst denying his apocalyptic purpose that Rasputin has been trying to lure him towards. As menacing as he looks, Hellboy shows a sense of companionship towards his fellow agents and even shows some tenderness towards his adopted father. This camaraderie among the BPRD agents is explored in Wake the Devil, whilst the Nazis that took part in Project Ragna Rok return to manufacture their own army. With Mignola draws as well as scripting the story, you can see he is starting to shape up the larger canvas with many moving gears in how numerous characters, more from the BPRD, as well as Rasputin being this continuing presence, whilst introducing a new threat.

Ending this volume with two witty shorts, showing that it’s not always dark, this is a really good introduction to Hellboy and his world that I am excited to explore more.

[Fugo Feedback · Rating 3 out of 5]

Al fin me leo las primeras sagas de Hellboy en este tomote que recopila las dos segundas. El resultado, relavitamente lo que me esperaba: Buenas historias y buenos dibujos que presagian aun mejores historias con mejores dibujos. "Despierta al demonio" me gustó más que "Semilla de destrucción" tanto por que cierra más y ata los cabos sueltos que deja la primera parte como por las mejoras estéticas, "dialoguísticas" y el tratamiento de los personajes. Villanos principales y amenazas también aportan. Quizás estas historias no me parecieron las maravillas deslumbrantes que anuncia Moore en su introducción, pero sí lo suficientemente buenas como para querer seguir con la historia del Pibe Infierno.

[Randy Lander · Rating 5 out of 5]

The early Hellboy stuff, done in huge oversized format to match the Art of Hellboy books. It's a gorgeous book with amazing production value, and Mignola's story and art is terrific. I'm hoping for a BPRD series featuring Guy Davis, although not expecting that'll actually happen.

[Chaunceton Bird · Rating 4 out of 5]

Thoroughly entertaining. The first story arch, Seed of Destruction, is good, but Mignola's true colors start to shine in the second arch, Wake the Devil.

[Robert Risher · Rating 5 out of 5]

I've missed you, Hellboy.

Once upon a time, I had them all. I read them all. I lived them in one way or another. I had to pass on my copies to someone else, but here they are again, years later. They snuck up on me like a monster in the dark, or a legacy even darker, and it's about time. It's funny when you can find common ground with a demon...with the Beast of the Apocalypse no less, but it's true. It's all in there. Hellboy has more crap than most to face down, but he does it with a smartaleck quip and a punch to the bad guy's face, or whatever it takes, and he receives plenty of his own lumps on the way. It's more than fighting monsters too. There's plenty of that, of course, but there's plenty of life too. The real kind that we all face. Hellboy's story, over all, is really about how you can't necessarily control where you come from, but you can damn sure decided what to do with it all once you're here. Hellboy's tale from start to finish is one of the best things I've ever read, and I'm glad we're getting reacquainted. It's full of strange places, and dark places, and more weirdness than you can shake a stick at...but its full of satisfaction and inspiration and a sense that everything is gonna be ok, too. I can't wait to finish all over again and see what I've missed.

[Camilo Guerra · Rating 5 out of 5]

Los había leído hace muchos años, y los tengo en otra edición pero....¿han visto esta edición?, portada en tela, papel ilustración de lujo, y en un tamaño gigante que solo hace que el arte de Mignola sea mas épico, si se puede. Me gusto haber tenido las dos historias en el mismo tomo, mientras que en Semilla de destrucción conocemos a toda la pandilla, ese demonio que llega en una explosión de fuego, al ego inconmensurable de Rasputin, los malditos hombres sapos, en una historia que parece ir comprimida pero cuenta mucho y lo cuenta bien, además de dejarte con ganas de mucho mas y tiene una de las secuencias mas terroríficas que he visto, cuando los hermanos Cavendish recogen a su madre y la llevan al agua. En Despierta al demonio, Mignola evoluciona en su arte y es simplemente genial, mas potente , y nos cuenta una gran historia, cargado de misticismo oscuro, mas nazis y mas sangre, aunque acepto que me decepciono el vampiro y como lo derrota, pero bueno, algo tenia que achacarle al maestro.

[Yura Stakh · Rating 5 out of 5]

"Зерно руйнування" така цікава суміш Лавкрафта і нуару. Взагалі всю арку не відпускало враження, що Геллбой - це Марв з Сін сіті.
"Пробудження диявола" вже виглядає значно більш самостійною роботою, хоча я так і не зрозумів, чому він назвав вампіра Джуреску, а не Дракулою.
Загалом обидві роботи мають дуже крутий малюнок. Сторітелінг на вищому рівні, відірватись від мальописа було складно, проковтнув майже на раз. Дуже раджу і дуже важко буде чекати продовження, бо хочеться вже зараз взяти в руки наступний том.