What do you think?
Rate this book
Мотря
У виданні вміщено першу з історичних повістей, що складають трилогію (за визначенням автора) «Мазепа». Насправді ж — повістей п'ять. І хоч вони послідовно відтворюють хронологію подій, кожна з них має самостійне значення, тому й публікувалася автором окремо.
Услід за цим виданням («Мотря», історична повість) видавництво випускає: «Не вбивай», «Батурин», історичні повісті; «Полтава», історична повість; «З-під Полтави до Бендер», історична повість.
Головний герой усіх п'яти повістей — український гетьман Іван Мазепа (1639—1709), кінцевою метою політики якого було утвердження державності України.
У цій книзі оповідається про кохання юної красуні Мотрі — дочки генерального судді Кочубея, пізніше страченого Мазепою, — і старіючого гетьмана. Дія відбувається на тлі важливих історичних подій.
Видання подається за сучасним правописом із збереженням лексичних, морфологічних, стилістичних особливостей мови автора — українського письменника, родом з Галичини, який жив і творив у 1872—1941 роках.
Услід за цим виданням («Мотря», історична повість) видавництво випускає: «Не вбивай», «Батурин», історичні повісті; «Полтава», історична повість; «З-під Полтави до Бендер», історична повість.
Головний герой усіх п'яти повістей — український гетьман Іван Мазепа (1639—1709), кінцевою метою політики якого було утвердження державності України.
У цій книзі оповідається про кохання юної красуні Мотрі — дочки генерального судді Кочубея, пізніше страченого Мазепою, — і старіючого гетьмана. Дія відбувається на тлі важливих історичних подій.
Видання подається за сучасним правописом із збереженням лексичних, морфологічних, стилістичних особливостей мови автора — українського письменника, родом з Галичини, який жив і творив у 1872—1941 роках.
Hardcover
First published January 1, 1926
5 people are currently reading
40 people want to read
About the author
Богдан Лепкий
42 books24 followersУкраїнський поет, прозаїк, літературознавець, критик, перекладач, історик літератури, видавець, публіцист, художник, видатний громадсько-культурний діяч української та польської культур.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 11 of 11 reviews
August 21, 2023
може, й дещо пафосний тон у цього роману, та мені ніколи не заважав пафос, якщо автор щирий, знає, куди веде своїх героїв, для чого і при тому вміло володіє словом. Лепкому майстерно вдається тримати увагу читача, і мені шалено шкода, що пам'ять не ладна вмістити всіх тих прекрасних рідко вживаних слів, а приказок і примовок тим більше.
завжди дивилася на українську історію, як на череду драматичних кривавих подій, на сухі дати битв, зради своїх, підступи ворогів. натомість ніколи не поставала вона такою об'ємною, кольоровою, насиченою, якою змальована в нашій художній літературі, що її випало читати багато останнім часом, зокрема і в цьому романі. як смачно описані страви часів Мазепи, інтер'єри, одяг (різноманітний, наш!), традиції. місцями зупинялася, щоб поплакати, так боляче було за тим, що нас переконали, що ми нащадки одних босоногих селян, що не було в нас нічого, тільки чорноземи і сумні пісні...
завжди дивилася на українську історію, як на череду драматичних кривавих подій, на сухі дати битв, зради своїх, підступи ворогів. натомість ніколи не поставала вона такою об'ємною, кольоровою, насиченою, якою змальована в нашій художній літературі, що її випало читати багато останнім часом, зокрема і в цьому романі. як смачно описані страви часів Мазепи, інтер'єри, одяг (різноманітний, наш!), традиції. місцями зупинялася, щоб поплакати, так боляче було за тим, що нас переконали, що ми нащадки одних босоногих селян, що не було в нас нічого, тільки чорноземи і сумні пісні...
June 24, 2021
Історична повість «Мотря» - перша з п’ятилогії про мудрого, сильного, відважного гетьмана Мазепу та його кохання до Кочубеївої доньки Мотрі. Почуття їхні глибокі, проте неможливі, а відтак нещасливі та драматичні. Хоч гетьман і признається Мотрі: «Ти моя остання любов і, мабуть, перша правдива», проте обоє розуміють, що потрібно поступитися власними прагненнями та почуттями на користь великої справи – визволення України від московського гніту його величества царя Петра та його заляканих диких посіпак, які тільки й бачать побої, лайку та пиятику. (Натомість стосунки Івана Мазепи зі своїми старшинами Данилом Апостолом, Пилипом Орликом, Андрієм Войнаровським, навіть майбутнім зрадником Василем Кочубеєм, побудовані на щирій приязні, повазі та шанобливому ставленні до свого мудрого та освіченого гетьмана!)
Вже з перших сторінок лунають розмови, тягнуться думки, закрадаються бажання гетьмана, щоб народ український та славне Військо Запорізьке зробити вільним, щоб вони «ні під царем, ні під королем, ні під ханом, ні під жодним ворогом нашим не загинули, лиш осталися вольними і незалежними однині й до віку віков!» Саме цій цілі і підпорядковуються всі вчинки Івана Степановича – і його загравання з царем (щоб той передчасно не дізнався про справжні наміри гетьмана), і нерозкриття таємниць старійшинам (щоб бува який не зрадив); і листування з польським королем Станіславом та з шведським королем Карлом; і, зрештою, відмова від власних почуттів до Мотрі…Адже гетьман безмежно любить рідну землю, українців, які мучаться під московським пануванням, знущаннями, побоями, спалюванням цілих сіл після своїх диких оргій…
Окремо варто згадати Мотрю – неймовірної вроди та ще більшого розуму доньку генерального судді Кочубея з химерною вдачею та величними прагненнями. Не дивно, що гетьман закохується в неї, адже їхні бажання повністю збігаються. Мотря щиро признається батькові: «Я не турбуюся собою, моя турбота – Україна. Хочу бачити її не приниженою і не опльованою, а вольною і славною», проте зрадник у душі Кочубей відповідає доньці знамениту фразу усіх зрадників та юд «Покірне теля дві корови ссе» і бачать лиш блиск погорди в розумних Мотриних очах. Так само й гетьманові Мотря гордо говорить: «Якщо ви із-за мене гадаєте згубити велике діло, то краще я згублюсь», адже справа українська – то найважливіше, що може бути в їхньому житті…
Чудова історична повість, написана багатою, колоритною мовою з безліччю приказок та прислів’їв. Книга захоплює, заворожує, змушує повністю зануритися в тогочасну епоху. Водночас також і вражає, наскільки події 300-річної давнини перегукуються із сучасними реаліями.
Вже з перших сторінок лунають розмови, тягнуться думки, закрадаються бажання гетьмана, щоб народ український та славне Військо Запорізьке зробити вільним, щоб вони «ні під царем, ні під королем, ні під ханом, ні під жодним ворогом нашим не загинули, лиш осталися вольними і незалежними однині й до віку віков!» Саме цій цілі і підпорядковуються всі вчинки Івана Степановича – і його загравання з царем (щоб той передчасно не дізнався про справжні наміри гетьмана), і нерозкриття таємниць старійшинам (щоб бува який не зрадив); і листування з польським королем Станіславом та з шведським королем Карлом; і, зрештою, відмова від власних почуттів до Мотрі…Адже гетьман безмежно любить рідну землю, українців, які мучаться під московським пануванням, знущаннями, побоями, спалюванням цілих сіл після своїх диких оргій…
Окремо варто згадати Мотрю – неймовірної вроди та ще більшого розуму доньку генерального судді Кочубея з химерною вдачею та величними прагненнями. Не дивно, що гетьман закохується в неї, адже їхні бажання повністю збігаються. Мотря щиро признається батькові: «Я не турбуюся собою, моя турбота – Україна. Хочу бачити її не приниженою і не опльованою, а вольною і славною», проте зрадник у душі Кочубей відповідає доньці знамениту фразу усіх зрадників та юд «Покірне теля дві корови ссе» і бачать лиш блиск погорди в розумних Мотриних очах. Так само й гетьманові Мотря гордо говорить: «Якщо ви із-за мене гадаєте згубити велике діло, то краще я згублюсь», адже справа українська – то найважливіше, що може бути в їхньому житті…
Чудова історична повість, написана багатою, колоритною мовою з безліччю приказок та прислів’їв. Книга захоплює, заворожує, змушує повністю зануритися в тогочасну епоху. Водночас також і вражає, наскільки події 300-річної давнини перегукуються із сучасними реаліями.
September 18, 2025
Це моє перше знайомство з творчістю Богдана Лепкого. Автор володів глибинними знаннями історії рідного краю та людської психології. Недаремно, Лепкий вибрав постать,саме Івана Мазепи, щоб показати його, як великого гетьмана і як звичайного чоловіка, який кохав і хотів бути щасливим.
Мазепа - унікальна людина, славився своєю любовʼю до філософії, мистецтва, опікун культури та ширитель просвіти. Та найбільше його турбувало те, як москалі на чолі з Петром знущаються над українцями.
Образ дівчини Мотрі - це образ України, як така ж красива, норовлива та безстрашна.
Читаючи цей роман, мене гнітило те, що не всі ураїнці бачили зовнішнього ворога. А робили чвари всередині. Там, де нема єдності, нема країни.
Останнім сумним акордом стало те, що, на жаль, Гетьман та Мотря не могли бути разом, бо між ними була прірва: вік, батьки, релігійні закони та державна конечність…
Мазепа - унікальна людина, славився своєю любовʼю до філософії, мистецтва, опікун культури та ширитель просвіти. Та найбільше його турбувало те, як москалі на чолі з Петром знущаються над українцями.
Образ дівчини Мотрі - це образ України, як така ж красива, норовлива та безстрашна.
Читаючи цей роман, мене гнітило те, що не всі ураїнці бачили зовнішнього ворога. А робили чвари всередині. Там, де нема єдності, нема країни.
Останнім сумним акордом стало те, що, на жаль, Гетьман та Мотря не могли бути разом, бо між ними була прірва: вік, батьки, релігійні закони та державна конечність…
July 22, 2023
Вперше відкриваю для себе творчість письменника Богдана Лепкого історичною повістю «Мотря», що є 1 книгою з п`яти історичних повістей «Мазепа».
В повіті описано складні історичні події, що відбувалися в Україні у першій чверті XVIII ст. В основі сюжету - суперечлива історії життєвого шляху гетьмана Івана Мазепи та його кохання до дочки генерального судді Мотрі Кочубеївни.
Любовна історія є лише тлом, на якому розгортаються драматичні події, що справили значний вплив на хід історії та стали одним із кроків до формування української незалежності та державності. Постать гетьмана Івана Мазепи, його дії та вчинки по-різному оцінюють історики, науковці, культурологи, мистецтвознавці, але книга надзвичайно актуальна для сьогодення України, тому що, не засвоївши та не зробивши висновків з гірких уроків минулого, неможливо збудувати успішне майбутнє.
Богдан Лепкий дуже красномовно устами одного з персонажів, а саме, радника російського царя Петра Олексія Меншикова засвідчує, що російські можновладці завжди прагнули поневолення України через зміцнення культурних зв`язків між обома народами.
«твої люди, пане Гетьмане, ніяк не хочуть вчитися нашої мови, польськими словами бесіду свою, як шкварками радо підмащують, а то й латиною закидають, а нашою русскою мовою гордують. Це не гаразд. »
Текст історичної повісті доволі густо помережаний прислів`ями та приказками. Як ось:
«Бога взивай, а руки прикладай.» це – своєрідний заклик кожного до дії, активної боротьби за краще майбуття для своєї країни, а отже і родини та своїх дітей.
Письменник звертає увагу читачів на проблему вивезення з України творів мистецтва та інших культурних цінностей а також виїзду за межі України талановитих людей – сподвижників інтелектуальної праці, які не мають належного пошанування на своїй землі. На жаль така проблема залишається актуальною і зараз.
«Погадайте скільки праці українського ума даром пропало, скільки мистецьких творів змарнувалося або на чужину пішло. Пригадайте собі тільки, що року 1554 перевезено з Києва до Москви знамениту бібліотеку Ярослава Мудрого. Між дорогоцінними книгами, була, як кажуть, одинока рукопись Гомера. За книгами тягли на північ наші вчені і тягнуть тим шляхом до нинішньої днини. »
Книгу можна розбирати на цитати, осмислюючи кожну з них повільно. Читаючи історичну повість, мимоволі замислюєшся, а чи міг гетьман Іван Мазепа діяти в тодішніх обставинах більш рішуче та активно?.
В повісті змальовано багато образів персонажів. Наприклад, в образі сивочолого діда, що з`являється під час вечірньої розмови гетьмана з генеральним писарем Пилипом Орликом та старшиною Войнаровським, художньо змальовано український народ, що спонукає гетьмана стати до боротьби за волю України, хай навіть ціною великої жертви «заради великого діла».
Про свою мрію бачити Україну вільною, незалежною країною гетьман звіряється лише своїй матері – ігумені – настоятельці одного із київських монастирів,
«Я хочу одної шани, щоб люди казали колись: Визволив Мазепа Україну, та не так, як Богдан, на короткий час, а надовго, навіки…».
Ще одними актуальними викликами, як минувшини, так і сьогодення є відсутність єдності та згоди між українським народом, недовіра українців до дій та вчинків представників еліти, правлячої верхівки українського суспільства, небажання представників української влади поставити загальнодержавні інтереси України вище, за свій власний добробут та інтереси збагачення, наживи. Цим так часто користуються вороги України, причому, не лише зовні – на її кордонах, а й всередині країни.
«… Не віримо собі, завидуємо, помсти кличемо, а вороги ��аші бачать це і тільки руки затирають.».
Мотря Кочубеївна є у повісті символом України, адже дівчина нескорена, прекрасна, норовлива. Мотря хоче для себе кращого майбутнього, ніж служіння в монастирі, куди так прагне запроторити її мати. Дівчина готова пожертвувати своїм жіночим щастям та коханням до Івана Степановича, який є її хрещеним батьком, заради того, аби він доклав всіх можливих зусиль для визволення України з московського ярма.
Болісно змальовано в тексті знущання царських наглядачів над українськими селянами, що так важко та невтомно працюють над будівництвом оборонної фортеці міста.
Гетьмана Мазепу в тексті показано, як справжнього державника, виваженого, мудрого політика, що дбає про добробут свого народу. Він багато читає, зокрема праці античних філософів, драматургів, мислителів доби Просвітництва та Відродження. На противагу гетьманові, генеральний суддя Василь Леонтійович Кочубей – батько Мотрі має слабкий характер і повсякчас вагається між тим, щоб догодити своїй дружині Любов Хведорівній або залишитись вірним гетьманові та його прагненню боротися за волю України від Московської сваволі та поневолення.
Любов Хведорівна організовує змову та напад на гетьманський маєток у Бахмачі, де на той час перебуває під протекцією Мазепи її дочка Мотря. Зрештою, Мазепа спонукає Кочубея підписати письмове зобов`язання про те, що дівчина не піде в монастир, а житиме в одному з батькових маєтків, натомість – не зустрічатиметься з коханим Мазепою.
В епізодах, де тітка Лідія передчуває наближення до Батурина містичних білих коней, що є передвісниками нещастя, або ж несподіваної пожежі в сінях гетьманського маєтку та підпалення різдв`яної зірки, з якою колядують колядники та вертеп, письменник ніби попереджає читача про крах світлих надій та прагнень Мотрі.
В образі гетьманського канцеляриста козака Чуйкевича, що безнадійно закоханий у Мотрю, передано боротьбу між розумом та серцем, почуттями обов`язку, патріотизму, служіння Україні та велінням власного серця.
Книга «Мотря» буде особливо цікавою для тих читачів, хто готовий до переосмислення сторінок історії України, адже своєю історичною повістю автор заперечив думку, що так часто нав`язували у радянський період про те, що Іван Мазепа зрадник, якого слід жорстоко скарати за непокірність.
На відміну від творчості європейських письменників, які зображають Івана Мазепу, як старого романтика, що закохався в молоду панночку та ще й свою похресницю, у Богдана Лепкого Мазепа перш за все – державний діяч, далекоглядний політик, який підпорядковує власні пристрасті та ставить на перше місце мрію про незалежність та соборність України.
Дуже сподіваюсь, що текст огляду сприятиме активізації глибшого інтересу до творчості Богдана Лепкого та подальшого пізнання його творчого та життєвого шляху.
В повіті описано складні історичні події, що відбувалися в Україні у першій чверті XVIII ст. В основі сюжету - суперечлива історії життєвого шляху гетьмана Івана Мазепи та його кохання до дочки генерального судді Мотрі Кочубеївни.
Любовна історія є лише тлом, на якому розгортаються драматичні події, що справили значний вплив на хід історії та стали одним із кроків до формування української незалежності та державності. Постать гетьмана Івана Мазепи, його дії та вчинки по-різному оцінюють історики, науковці, культурологи, мистецтвознавці, але книга надзвичайно актуальна для сьогодення України, тому що, не засвоївши та не зробивши висновків з гірких уроків минулого, неможливо збудувати успішне майбутнє.
Богдан Лепкий дуже красномовно устами одного з персонажів, а саме, радника російського царя Петра Олексія Меншикова засвідчує, що російські можновладці завжди прагнули поневолення України через зміцнення культурних зв`язків між обома народами.
«твої люди, пане Гетьмане, ніяк не хочуть вчитися нашої мови, польськими словами бесіду свою, як шкварками радо підмащують, а то й латиною закидають, а нашою русскою мовою гордують. Це не гаразд. »
Текст історичної повісті доволі густо помережаний прислів`ями та приказками. Як ось:
«Бога взивай, а руки прикладай.» це – своєрідний заклик кожного до дії, активної боротьби за краще майбуття для своєї країни, а отже і родини та своїх дітей.
Письменник звертає увагу читачів на проблему вивезення з України творів мистецтва та інших культурних цінностей а також виїзду за межі України талановитих людей – сподвижників інтелектуальної праці, які не мають належного пошанування на своїй землі. На жаль така проблема залишається актуальною і зараз.
«Погадайте скільки праці українського ума даром пропало, скільки мистецьких творів змарнувалося або на чужину пішло. Пригадайте собі тільки, що року 1554 перевезено з Києва до Москви знамениту бібліотеку Ярослава Мудрого. Між дорогоцінними книгами, була, як кажуть, одинока рукопись Гомера. За книгами тягли на північ наші вчені і тягнуть тим шляхом до нинішньої днини. »
Книгу можна розбирати на цитати, осмислюючи кожну з них повільно. Читаючи історичну повість, мимоволі замислюєшся, а чи міг гетьман Іван Мазепа діяти в тодішніх обставинах більш рішуче та активно?.
В повісті змальовано багато образів персонажів. Наприклад, в образі сивочолого діда, що з`являється під час вечірньої розмови гетьмана з генеральним писарем Пилипом Орликом та старшиною Войнаровським, художньо змальовано український народ, що спонукає гетьмана стати до боротьби за волю України, хай навіть ціною великої жертви «заради великого діла».
Про свою мрію бачити Україну вільною, незалежною країною гетьман звіряється лише своїй матері – ігумені – настоятельці одного із київських монастирів,
«Я хочу одної шани, щоб люди казали колись: Визволив Мазепа Україну, та не так, як Богдан, на короткий час, а надовго, навіки…».
Ще одними актуальними викликами, як минувшини, так і сьогодення є відсутність єдності та згоди між українським народом, недовіра українців до дій та вчинків представників еліти, правлячої верхівки українського суспільства, небажання представників української влади поставити загальнодержавні інтереси України вище, за свій власний добробут та інтереси збагачення, наживи. Цим так часто користуються вороги України, причому, не лише зовні – на її кордонах, а й всередині країни.
«… Не віримо собі, завидуємо, помсти кличемо, а вороги ��аші бачать це і тільки руки затирають.».
Мотря Кочубеївна є у повісті символом України, адже дівчина нескорена, прекрасна, норовлива. Мотря хоче для себе кращого майбутнього, ніж служіння в монастирі, куди так прагне запроторити її мати. Дівчина готова пожертвувати своїм жіночим щастям та коханням до Івана Степановича, який є її хрещеним батьком, заради того, аби він доклав всіх можливих зусиль для визволення України з московського ярма.
Болісно змальовано в тексті знущання царських наглядачів над українськими селянами, що так важко та невтомно працюють над будівництвом оборонної фортеці міста.
Гетьмана Мазепу в тексті показано, як справжнього державника, виваженого, мудрого політика, що дбає про добробут свого народу. Він багато читає, зокрема праці античних філософів, драматургів, мислителів доби Просвітництва та Відродження. На противагу гетьманові, генеральний суддя Василь Леонтійович Кочубей – батько Мотрі має слабкий характер і повсякчас вагається між тим, щоб догодити своїй дружині Любов Хведорівній або залишитись вірним гетьманові та його прагненню боротися за волю України від Московської сваволі та поневолення.
Любов Хведорівна організовує змову та напад на гетьманський маєток у Бахмачі, де на той час перебуває під протекцією Мазепи її дочка Мотря. Зрештою, Мазепа спонукає Кочубея підписати письмове зобов`язання про те, що дівчина не піде в монастир, а житиме в одному з батькових маєтків, натомість – не зустрічатиметься з коханим Мазепою.
В епізодах, де тітка Лідія передчуває наближення до Батурина містичних білих коней, що є передвісниками нещастя, або ж несподіваної пожежі в сінях гетьманського маєтку та підпалення різдв`яної зірки, з якою колядують колядники та вертеп, письменник ніби попереджає читача про крах світлих надій та прагнень Мотрі.
В образі гетьманського канцеляриста козака Чуйкевича, що безнадійно закоханий у Мотрю, передано боротьбу між розумом та серцем, почуттями обов`язку, патріотизму, служіння Україні та велінням власного серця.
Книга «Мотря» буде особливо цікавою для тих читачів, хто готовий до переосмислення сторінок історії України, адже своєю історичною повістю автор заперечив думку, що так часто нав`язували у радянський період про те, що Іван Мазепа зрадник, якого слід жорстоко скарати за непокірність.
На відміну від творчості європейських письменників, які зображають Івана Мазепу, як старого романтика, що закохався в молоду панночку та ще й свою похресницю, у Богдана Лепкого Мазепа перш за все – державний діяч, далекоглядний політик, який підпорядковує власні пристрасті та ставить на перше місце мрію про незалежність та соборність України.
Дуже сподіваюсь, що текст огляду сприятиме активізації глибшого інтересу до творчості Богдана Лепкого та подальшого пізнання його творчого та життєвого шляху.
August 11, 2024
Як же довго читалась ця книга. Наче й непогана, й історийні романи я люблю, але в ній дуже мало дії та багато роздумів і розмов. Герої ходять і розмовляють, сидять і розмовляють, ідять і розмовляють, тільки й роблять, що ведуть діалоги про долю України, її минуле й майбутнє, а роблять дуже мало. Всі акивні дії, коли відбувається щось цікаве, може вміститися на двоста сторінках, замість чотирьохсот.
Добре описан побут та буденне життя козацької старшини, традиції святкувань тощо. Але діалоги... Мова не те що б вітіювата, просто інколи діалог зводиться до обміну суцільним поговірками та приказками, а інколи співрозмовники закінчують відповідати на репліки один одного римою, наче читаєш якогось вірша. Це виглядає трохи дивно, бо навряд чи так розмовляли навіть в старі часи.
Та найбільший міну те, що я не повірила в почуття Мазепи до Мотрі. В романі зовсім не показано, чому він її покохав, як спалахнуло його почуття, що він взагалі собі думав, бо він був вже дорослий чоловік в літах, мудрий та досвідчений, було б цікаво споглядати його переживання з цього приводу. Тим паче залишились його листи до Мотрі, такі палкі, сповнені таким почуттям, а в романі він просто подумав, чом би не одружитись на Мотрі, щоб заспокоїти Кочубеїв, потім він один раз побачив її, і все - кохання неймовірне, а що відбувалось у Мазепи в серці та голові невідомо. Тому його кохання здається награним та несправжнім. В творі більше приділяється увага саме Мотриним почуттям, та все одно здається, ніби вона покохала не Мазепу як чоловіка, а Мазепу геьмана, його велич та славу.
На мою думку, як історичний цей роман хороший, але любовна лінія трохи не вдалась.
О, і найбільший мінус, що з уроків історії ми заздалегідь знаємо, чим все закінчиться.
Добре описан побут та буденне життя козацької старшини, традиції святкувань тощо. Але діалоги... Мова не те що б вітіювата, просто інколи діалог зводиться до обміну суцільним поговірками та приказками, а інколи співрозмовники закінчують відповідати на репліки один одного римою, наче читаєш якогось вірша. Це виглядає трохи дивно, бо навряд чи так розмовляли навіть в старі часи.
Та найбільший міну те, що я не повірила в почуття Мазепи до Мотрі. В романі зовсім не показано, чому він її покохав, як спалахнуло його почуття, що він взагалі собі думав, бо він був вже дорослий чоловік в літах, мудрий та досвідчений, було б цікаво споглядати його переживання з цього приводу. Тим паче залишились його листи до Мотрі, такі палкі, сповнені таким почуттям, а в романі він просто подумав, чом би не одружитись на Мотрі, щоб заспокоїти Кочубеїв, потім він один раз побачив її, і все - кохання неймовірне, а що відбувалось у Мазепи в серці та голові невідомо. Тому його кохання здається награним та несправжнім. В творі більше приділяється увага саме Мотриним почуттям, та все одно здається, ніби вона покохала не Мазепу як чоловіка, а Мазепу геьмана, його велич та славу.
На мою думку, як історичний цей роман хороший, але любовна лінія трохи не вдалась.
О, і найбільший мінус, що з уроків історії ми заздалегідь знаємо, чим все закінчиться.
November 6, 2025
Ця книга чекала свого часу у мене на полиці більше 10-ти років, я навіть переїхала у іншу країну, так її й не прочитавши, проте сьогодні закінчила у аудіо форматі і мушу сказати, що мені дуже прикро, що я так надовго відкладала знайомство з Богданом Лепким. Пізніше більше ознайомившись з його біографією виявила наскільки ж різносторонньою була ця людина.
Це чудова історична повість. Більшість персонажів розкрито сповна. Інколи зупиняла програвач і виписувала собі цитати, бо багато подій на жаль перегукується із сьогоденням. У цій історії надзвичайно точно переданий портрет нашої нації із усіма героями та зрадниками. Часом, коли читаєш такі книги, здається що наш народ змушений переживати одне і теж кожних сто років… скільки горя зазнали від цих проклятих нащадків орди. Однозначно варто читати. Щоб не забувати, що історія повторюється, жорстокість повторюється, а ми не маємо права забувати!
Це чудова історична повість. Більшість персонажів розкрито сповна. Інколи зупиняла програвач і виписувала собі цитати, бо багато подій на жаль перегукується із сьогоденням. У цій історії надзвичайно точно переданий портрет нашої нації із усіма героями та зрадниками. Часом, коли читаєш такі книги, здається що наш народ змушений переживати одне і теж кожних сто років… скільки горя зазнали від цих проклятих нащадків орди. Однозначно варто читати. Щоб не забувати, що історія повторюється, жорстокість повторюється, а ми не маємо права забувати!
May 2, 2020
Книга непогана, тільки мені хотілося щось більш сучасне. Багато роздумів, пафосу.
Герої занадто гучні, занадто гротескні. Наче ти у театрі, а акторам потрібно, щоб їх було чути навіть на гальорці. Тому вони говорять голосно, там, де потрібен шепіт, дуже чітко вимовляють фрази, навіть коли освідчуються. Це не в догану автору. Він писав, бо хотів достукатися до тих, хто не чує, донести свої думки, тому говорив голосніше, повторював, щоб дійшло.
Тут багато приказок, фраз, які можна запам`ятати. Мені сподобалися тости : "п`ю четверту, бо чотири сторони світу, п`ю п`яту, бо п`ять пальців на руці..." І я нарешті взналі, що означає Dixi.
Герої занадто гучні, занадто гротескні. Наче ти у театрі, а акторам потрібно, щоб їх було чути навіть на гальорці. Тому вони говорять голосно, там, де потрібен шепіт, дуже чітко вимовляють фрази, навіть коли освідчуються. Це не в догану автору. Він писав, бо хотів достукатися до тих, хто не чує, донести свої думки, тому говорив голосніше, повторював, щоб дійшло.
Тут багато приказок, фраз, які можна запам`ятати. Мені сподобалися тости : "п`ю четверту, бо чотири сторони світу, п`ю п`яту, бо п`ять пальців на руці..." І я нарешті взналі, що означає Dixi.
March 1, 2025
Цей роман треба було читати у 1926 році, але було майже нікому. Спроба романтизації «проклятого героя» у дусі романтичної доби все ще може ожити у вигляді недорого телевізійного серіалу, але аж ніяк не охоплює велич та складність головного протагоніста. Все одно - треба читати.
April 23, 2019
Коли я чую про українську літературу, що вона нудна, не цікава, там немає про що читати крім віршів Шевченка і розповідей про кріпаків, я завжди дивуюся. Адже я постійно відкриваю для себе чудових, талановитих українських письменників, які писали цікаві та чудові романи. Саме таким відкриттям для мене став Богдан Лепкий. Не знаю чому, але я не читала нічого із творчості Лепкого. І дарма. Адже мені дуже сподобалася перша частина трилогії «Мазепа» роман «Мотря».
Відчувається велика кропітка робота автора при створенні історичного роману. Сама постать визначного гетьмана Івана Мазепи дуже важлива в історії України, мало оцінена, але і не зовсім однозначна. Радянська історія нав’язувала українцям ім’я Мазепи як зрадника. Але ким був насправді Іван Мазепа? Відповідь на це нелегке, болюче і складне питання намагався знайти Богдан Лепкий і подав свою інтерпретацію подій, вчинків, рис характеру гетьмана Івана Мазепи.
Роман «Мотря» розповідає читачеві не тільки про історію національно-визвольної боротьби українського народу, але і про драматичне та нещасливе кохання гетьмана до молодої Мотрі Кочубеївни.
Відчувається велика кропітка робота автора при створенні історичного роману. Сама постать визначного гетьмана Івана Мазепи дуже важлива в історії України, мало оцінена, але і не зовсім однозначна. Радянська історія нав’язувала українцям ім’я Мазепи як зрадника. Але ким був насправді Іван Мазепа? Відповідь на це нелегке, болюче і складне питання намагався знайти Богдан Лепкий і подав свою інтерпретацію подій, вчинків, рис характеру гетьмана Івана Мазепи.
Роман «Мотря» розповідає читачеві не тільки про історію національно-визвольної боротьби українського народу, але і про драматичне та нещасливе кохання гетьмана до молодої Мотрі Кочубеївни.
February 16, 2020
Епіграфом до роману мають бути слова Гетьмана Івана Мазепи: «Ти моя остання любов і, мабуть, перша правдива».
А ще вражають асоціації від подібності подій 300-літньої давнини та сьогодення, — російська агресія проти України й наші внутрішні шарахання.
А ще вражають асоціації від подібності подій 300-літньої давнини та сьогодення, — російська агресія проти України й наші внутрішні шарахання.
July 11, 2015
A very nice historical roman! Second time I read this book (1st time at school at the age of 15, and now 15 years later) - still consider one of the must reads in the Ukrainian literature.
Displaying 1 - 11 of 11 reviews