Родинне вогнище: Оповідання (Неканонічний канон)

by Євген Гуцало

Євген Гуцало — український письменник-шістдесятник, поет і журналіст. Один з небагатьох авторів, який зміг зберегти самобутність і сатиричність під час брежнєвського застою та продовжив писати після здобуття Україною незалежності.


У повісті «Родинне вогнище» письменник змальовує життя в маленькому селі Збараж, що оговтується після війни. Чоловік Ганки загинув, тепер вона сама ростить трьох дітей. Жінка відчайдушно прагне справедливості, тож, попри свавілля дрібних чиновників, знаходить у собі сили, щоб побудувати новий дім для дітей і відстоювати свою правду. Євген Гуцало не тільки створює яскраві характери місцевих мешканців і гостро-сатирично

329 pages, Kindle Edition

Published March 21, 2025

About the author

Український кіносценарист, журналіст, а також поет і прозаїк доби течії т. зв. «шістдесятників» у національній літературі.

Дитинство видатного письменника пройшло у с. Старий Животів на Вінниччині у родині сільських інтелігентів. Батьки присвячували достатньо часу для розвитку та навчання хлопця. Тож, після закінчення середньої школи з відзнакою, він подався до столиці здобувати вищу освіту. Однак, мрія стати журналістом здійснилася не одразу: не пройшовши занадто великий конкурс до Київського університету, через рік йому вдалося почати навчання у Ніжині та цілком поринути у вир літературної творчості.

Період активної творчої діяльності припав на т. зв. «хрущовську відлигу», завдяки чому автор міг майже безперешкодно, без суворої радянської цензури минулих років, друкувати збірки оповідань («Яблуко з осіннього саду», «Скупана в любистку», «Хустина шовку земного», «Запах кропу»). Як молодого перспективного літератора, його запрошують у складі делегації до Франції, а його ім’я стає відомим не тільки на теренах Батьківщини, а й за її межами. Однак, в державі настає період застою, що безперечно відображається і на творчості письменників. І лише за часів «українського відродження» відбувається деякий творчий сплеск.

Останні роки життя Є. Гуцало страждає на тяжку хворобу, що зрештою, призводить до його смерті на початку липня 1995 року.

Reviews

[Vira Pasichnyk · Rating 5 out of 5]

Як же трепетно та приємно відкривати для себе творчість українських письменників, а в даному випадку – письменника-шістдесятника, поета і журналіста – Євгена Гуцала. Його книга «Родинне вогнище. Оповідання», яка нещодавно вийшла у видавництві "Віхола" стала для мене вельми ностальгійною й такою, яка своїми словами повертає у спокійне дитинство, де можна було взяти цікаву історію та читати її у саду, насолоджуючись безтурботним літом💭

Серію «Неканонічний канон» для мене одна з улюблених. І я дуже радію, що маю можливість читати такі прекрасні твори! А ще мені хочеться, щоб ви теж хоча б на декілька хвилин відчули, яка чудова мова оповіді у автора:

• Таке життя в нас, думав Балко, що порпаєшся в паперах, про шматок хліба турбуєшся, щось відстоюєш, проти чогось борешся, а в цей час помимо нас, людей, помимо наших клопотів, сварок і гризот проходить прекрасне життя природи, не помічене нами, зневажене. Не помічена нами, квітне краса природи, а ти лише вряди-годи зводиш на неї свої очі – та й одвертаєшся. І не пробуджує вона в тобі ніяких думок, ні почуттів.

• Життя – як вода: спливає непомітно, навіть не зогледишся. Ось недавно ж, либонь, починався струмок твого дитинства, спокійний, сонцем освітлений, починався радісно й безжурно, а вже далі струмок той обернувся на річку – юність бурунами завирувала, води побільшало, глибини зросло, то в одному місці вир-крутія запіниться, то в іншому… Глядь – поспокійнішала течія, ніби натомилась, вже не шумить вода, не б’ється сердито в високі береги: молодість минула, старість іще не надійшла, й котиться річка твого життя до безбережного моря, в якому зникне безслідно, мов краплина.

Також наприкінці книги є слова з виступу Євгена Гуцала, які, незважаючи на час, залишаються до болю актуальними:

Силою агресії, силою зброї, силою патологічної брутальності і патологічного розбою нам постійно нав’язували культ російського народу, нам постійно нав’язували цивілізацію брехні, пияцтва, ненависті до праці, нав’язувалася цивілізація безгосподарності, хаосу, безперспективності, цивілізація мародерства.

Видавництво: Віхола
Більше відгуків на книги за тегом #ВіраЧитає ❤️

[Evelina · Rating 5 out of 5]

Дуже приємне відкриття для мене. Так щемко і точно описане село, і так багато любові в цих описах.

[Helen Nesteriuk · Rating 5 out of 5]

На початку повномасштабного вторгнення прочитала я "Скажений чорнобильський собака". Тоді на початку мого занурення в українську літературу не оцінила я Гуцало сповна. Не розуміючи історичного контексту вважався він мені як не послужником радянського режиму, так таким собі терпілою. Не маючи того українського словникового запасу, що зараз вже маю, був він мені недостатньо зрозумілим. Тепер же я розумію, чого, коли віддавала я попередню книжку в дарунок бібліотеці, в бібліотекарки так загорілися очі від одного тільки призвища Гуцало. Неймовірно майстерний автор, ну бо як так можна захопити читача, не маючи при цьому сильного динамічного сюжету, а просто розповідаючи про життя-буття? А він міг!

[Roman · Rating 5 out of 5]

Шкода тільки, що основну повість книги так слабко відредаговано, пропущені розділові знаки, абзаци посеред речення, одруки у словах.