Сава Чалий

by Іван Карпенко-Карий

Сава Чалий — яскрава, проте внутрішньо суперечлива особистість. Він — зрадник мимоволі, показаний на тій межі компромісу, за якою, власне, й починається відступництво.

Особливо цікавим є психологічне змалювання стосунків головного героя з шляхтичем Шмигельським — найзагадковішою постаттю у творі. Його логіка поведінки нелегко піддається раціональним поясненням. Хоча спочатку все виглядає так, ніби Шмигельський просто виконує наказ польського коронного гетьмана будь-що переманити Саву Чалого. Він пристає до гайдамаків і по’єзуїтськтонко починає грати на слабинках Сави. По-перше, Чалий на диво довірливий, легковірний. По-друге, його підточують постійні сумніви. Він остерігається, як би не сплюндрувати край, не обернути його на руїну. Гайдамаччина, уважає він, може перетворитися на розбійництво, тому йому більше до душі «бой чесний», відкритий, а не «партизанство». По-третє, Шмигельський грає й на симпатіях Чалого до панянки Зосі (хоча той і робить зусилля «задавити своє кохання», щоб воно не стало на перешкоді головній меті — повстанню). По-четверте, хитрий шляхтич швидко помічає «тріщини» в стосунках Сави та його побратима Гната Голого. Голий кличе до негайної помсти шляхті: «Пора і нам почать зненацька нападать, і різать, і палить напасників», Чалий же очікує підмоги із Січі, щоб, зібравши козаків, піти на суперника війною. Він весь час зволікає, вагається. І саме в такий момент нерішучості й вагань Саві доставляють лист від кошового Січі, яким той начебто велить йому повернутися на Запорожжя. Насправді ж лист підробив не хто інший, як Шмигельський!

76 pages

First published January 1, 1899

About the author

Іван Карпович Тобілевич народився 29 вересня 1845 року в селі Арсенівці (нині Веселівці), недалеко від Єлисаветграда (сучасного Кропивницького).
Навчався Бобринському повітовому училищі, яке в 1859 році закінчив на "відмінно". Іван Тобілевич отримав посаду писарчука, а згодом його підвищили до канцелярського служителя в Бобринецькому повітовому суді, ще пізніше - до столоначальника у кримінальній частині.
З 1865 року живе в Єлисаветграді, грає в аматорському театрі.
У 1883 році Івана Тобілевича звільнили з посади секретаря поліції за політичну неблагонадійність.
З 1884 року живе в Новочеркаську через заборону жити в Україні.
З 1887 року живе на хуторі Надія під гласним наглядом поліції, активно працює в "театрі корифеїв".
У 1888 році з Карпенка-Карого зняли гласний нагляд поліції.
Іван Карпенко-Карий помер 15 вересня 1907 року в Берліні, похований в селищі Калюжине, неподалік від хутора Надія.

Reviews

[Oreon · Rating 4 out of 5]

http://whatsread.pp.ua/work/5414
Важкий і неоднозначний твір. Важкий бо знову українці не можуть об'єднатися і замість воювати проти ворога вбивають одне одного. Польські пани спочатку катують і вбивають українців, знущаються з українських селян, тоді переманюють козацьких ватажків і воюють уже їх руками (цікаво було б почитати якогось польського автора цієї доби). Історична постать Сави Чалого змальована досить яскраво, але він весь час у ваганнях - то туди, то сюди, і він ніби хоче добра краю і народу, але фактично чинить зраду - починає на смерть переслідувати тих, кого перед цим називав побратимами. І нехай вони навіть розійшлись у методах чи цілях, але ж це не може виправдати його учинок.

Твір мені яскраво нагадав Тараса Бульбу, Гоголя: одним із чинників, що спонукав Чалого переметнутися стало кохання до польської панянки Зосі. Хоча вона тут показана яскраво на боці справедливості, українства і хотіла навіть перейняти православну віру. Та насправді (за Вікіпедією) дружину чалого звали Аполлонія, а ніяка не Зося. Сам Сава Чалий за однією з версій міг бути сином відомого козацького ватажка Івана Сірка (чалий - кінь сірої масті, інакше сірко), але в реальності він теж куди лиш не метався, був і в запорожців і в поляків, тоді в гайдамаків, служив і московії, займався грабунком, за що сидів у тюрмі, потім знову за гайдамаків, тоді проти... Тож особистість ще та була. Закінчив як і в Карпенка-Карого.

PS: Цікаво було читати про Потоцького, до якого в один момент переметнувся Чалий, - був на території залишків одного з його маєтків на Поділлі.

[Asja Sky · Rating 4 out of 5]

Ця п'єса мені сподобалась найбільше серед шести. Цікаво було читати про гайдамацтво, панів, неймовірні пригоди Шмигельського. Цікава любовна лінія. От би цю п'єсу екранізували!