Тайна нашої принцеси

by Любов Яновська

Любов Яновська зростала у двомовній сім’ї, та попри переконання і настанови батька тяжіла до усвідомлення себе як українки, згодом це вилилося у просвітницьку й громадсько-політичну діяльність та відстоювання українськості. Написала близько 100 творів, найпомітніші з яких увійшли до добірки «Тайна нашої принцеси».

У творах на соціально-побутову тематику з легкою іронією та психологізмом зображено життя простого люду, який тяжіє до тонкого сприйняття світу. Герої кожного тексту зазнають нищівного впливу міщан, насамперед духовних. Та попри це намагаються зберегти свою цілісність, плекаючи високі порухи духу мов найзаповітнішу тайну. Та чи кожне з цих поривань зможе розквітнути сміливим і відважним квітом, тягнучись до сонця і прагнучи до мрії? Однак завжди треба вірити в ліпше, не занепадаючи духом.

Genres: Ukrainian Literature

512 pages, Hardcover

Published April 28, 2025

Reviews

[Jane Rukas · Rating 5 out of 5]

так багато різних жіночих доль у творах Яновської. якщо не готові читати всі 500 сторінок, то прочитайте хоча б "Тайну нашої принцеси", воно того варте

[нявчик (❁´◡`❁) · Rating 4 out of 5]

Приємно нічого не очікувати від книжки, а потім "хоб" і вона тобі сподобалась...

[пташатко · Rating 4 out of 5]

(3.5)

з кожною новою книгою дедалі більше переконуюсь, скільки цікавого ховається в українській літературі! на цей раз досвід вийшов теж (переважно) вдалий, і хоч манера письма авторки виявилась не зовсім моєю — описи не зачіпали, а сам стиль не викликав великого захвату — історії, які тут сховані, однозначно варті уваги. найбільше мені тут полюбились насамперед світи, що їх змальовувала авторка: насичені, цілісні, переконливі, з купою чудових строкатих персонаж_ок. особливої уваги, однак, вважаю, заслуговує саме різноманіття зображених тут жіночих доль! це було н е й м о в і р н о.

городянка — 3.75⭐
головна героїня та її поведінка мені тут були моментами відверто антипатичні, а втім, насолоді від твору це анітрохи не завадило — історія вийшла вкрай захоплива й entertaining! мені напрочуд сподобалась нетривіальність й шарм (?) зображених тут подій: маємо і всім селом влаштовані брехливі оглядини (я не знала, що так можна, лол), і доволі незвичні в українській ліітературі (принаймні для мене) образи в особі пріськи й того ж данила, і жваві оповідки з життя її співмешканок-квартиранток, і безліч епізодів з найрізноманітніших наймів (тут мені очевидно дуже віяло спогадами з "покоївки" октава мірбо), а також сила-силенна найрізноманітніших персонаж_ок та ситуацій, в яких вони (та гг зокрема) себе знаходили. так, за настроєм тут переважно все було досить bleak & desolate, однак в купі досвід вдався все ж симпатичний.

щодо головної дилеми твору — місто/село, найми/господарювання — то я врешті сиджу десь посерединці. мені зрозумілі бажання й "норови" пріськи, але в той самий час я розділяю й деякі міркування її родич_ок. так чи інакше, історія — а надто й життя, яке вона змалювала — вийшли цілком собі valid й доладні (попри всі дурниці, трагедії та недоліки). мені була до вподоби маркітність кінцівки, та понад усе, втім, мені сподобалось те, як накінець ніхто пріську, як вона того страшенно боялась, не засуджував й за її вибори не цькував. слова дядька максима там — топ. а також ота сцена, де вона вже готувалась до колючих докорів й глузувань, коли вернулась в село з дитиною, а та дівчина, яку вона стріла, лиш подарувала малій канхвету.

p.s. хотіла сказати, що данило заслуговував кращого, але я взагалі не певна, чи та ж пріська або будь-яка інша образна дружина йому була треба взагалі, лол. чувак собі, як й раніше, безтурботно поживає, але тепер до того ж з голоду навіть не вмре, бо взявся трошкі за клепку, і має собі сам себе на думці без зайвих проблем — win win. (не вірю, що він пріську справді чекав)

p.p.s. єдине, шо мене в цьому творі дійсно покорьожило, — дуже однобоке зображення афігєнності власної щирої праці, а також життя в селі в цілому. мовляв, це ж так достобіса чарівно, весело, цінно----- сорі, але ті описи згуртованості й компанійськості в такому контексті мені — фо персонал різонс — робили вкрай зле (пильно дивиться в камеру)

злодійка оксана — 3.25⭐
цікаво складено, яскраво описано, але сама оповідь не надто зачепила. головну героїню обвіослі шкода, моменти з місцевим плейбоєм (а також оксанині рефлексії з цього приводу) зрозумілі й прикрі, а доля, яка її врешті спіткала, звісно, жахлива-- утім, ¯\(ツ)/¯
(описи природи, а зокрема внучок-вишеньок/яблучок мені страх як полюбились)
p.s. чому авторка тут була настільки неоригінальна з іменами? стільки повторів з попередньої повісті...

p.p.s ох же ж тяжко мені ловляться всі ці натяки, unspoken truths й social cues стосовно сексу в такій літературі. вот ду ю мін ви до ранку слухаєте спів соловейка, а потім гоп — і вагітність 😭

смерть макарихи — 3.25⭐
мені так гірко, прикро й досадно було це читати, що зі злості аж сльози котились.

дарочка — 2.75⭐
до останнього сподівалась, що катерина цій дурочці-дарочці тим самим мокрим прадлом і зацідить в пику... господи боже, яке ж воно кончене.

рукавички — 3.25⭐
я тільки було втішилась, що нарешті, ну нарешті, мовляв, маємо парочку, які одне одного кохають й шанують, в яких все добре й благополучно----- enters d u n i a. оце в дівки метелики в голові... матір божа. розумію, що красти микиту врешті ніхто не змушував, а втім дунині химери й дурощі мені, звісно, помітно бридкіші. ті його останні думки прикрі до не можу, а кінцівка й поготів. жалко :(

p.s. досі не розумію цього прикола з повторами імен... це варто сприймати як кросовер всесвіт чи шо? але ж декотрі за описом не підходять... так але ж чому ці кляті імена повторюються тоді, га? аа а

пролісок — 2.5⭐
з одного боку прикольно, що дівчині тут допомогли знайти самореалізацію, постояли за неї і все так обнадійливо, хвайно й доладно, а все ж зображення отого німого жениха (та те, як вони з нього глузували) мене врешті трошки покорьожило. не знаю, до речі, чи та дівчина просто затуркана життям/тіткою, чи може має якісь вади розвитку етс, але отаке от різне зображення особливостей мені дивне :( політкоректності від оповідочки того часу, звісно, не вимагаю, але історія однаково мені стала не до вподоби.

два дні з життя — 3.75⭐
ні, але яку досаду й лють в мені викликала ця історія--- яка вона болюча! жінка з талантом і бажанням малювати, але замість підтримки й розуміння має чоловіка, якому потрібна лише тиха, зручна покоївка. академія? "пізно". малюнки? "ганчірки". а потім ще й дочка врешті татця жаліє, а маму за подурілу від хвороби вважає---- і найстрашніше — історія ж не виняткова. скільки ще жінок отак тихо поховали себе під шарами суспільного тиску, чужих очікувань та тупих мужиків? мені з л е . FUCK THEM KIDS (AND HUSBANDS TOO)

"він кохав свою жінку, кохав без міри, кохав над усе на світі, але кохав такою, якою перше зазнав. йому люба була вона — весела, моторна, усім задоволена, за все вдячна молодиця з нехитрою психологією слухняної дружини, — якою він її брав. він кохав її за щире серце, за ясний погляд, він вірив кожному її слову — він жив своєю ганнусею, але доти тільки, доки міг читати її душу, доки він не мав нагоди питатися "чого ти зідхаєш?", доки вона належала цілком йому самому — і душею, і тілом."

"але тепер, намалювавши десяток корявих верб, два десятки заїдених кущів і п'ятсот тисяч очеретин, ви вважаєте себе талантом? у такім разі я нагадаю вам, що пріч тих ганчірок, якими ви завішали усі стіни, маєте чоловіка, дочку, за спокій і щастя яких даєте відповідь перед своєю совістю, і що яким би величезним не був ваш талант, обов'язки перед двома людьми, які доручили вам свою долю, ще більші".

"шкода, що не вчили, а тепер уже не варто починати: сідати на ослін у двадцять чотири роки трохи пізно, відмовив микола павлович".

"вона викреслила з-поміж тем щоденної розмови петербург, академію, поздіймала зі стінок свої малюнки, подарувала мольберт якомусь гімназистові, потратила фарбу на розмальовування метеликів і квіток для своєї доні, накинулася з невпинною енергією на господарство та виховання своєї доні, і, приборкана, зв'язана по руках і ногах міцними кайданами невстанних турбот невсипущої господарки, свавільна муза тільки хіба нишком стогнала, більше не насмілюючись подавати свій голос."

трагедія щирого приятеля — 🚫
перші сторінки до страшного муторні, не дочитала (може, іншим разом)

весняної ночі — 2.5⭐
ну, таке...

тайна нашої принцеси — 3.75⭐
вау! чудовезна історія — і за змістом, і за формою оповіді. страшенно цікаво було спостерігати за перебігом усіх подій та споминів! тут максимально симпатичні у своїй строкатості персонаж_ки, тож і сюжет довкола них закрутився не менш захопливий. це було вкрай entertaining! це саме той тип твору, який я згадую, коли (періодично) здивовано тішусь: "невже і в нашій літературі були такі твори?".

[Milenn · Rating 5 out of 5]

Хороша збірка оповідань про життя жінок різного соціально положення. Особливо сподобались трошки довші повісті: Городянка і Тайна нашої принцеси.

Городянка - вперше читала повість, щоб головною персонажкою була не аристократка, як в "Царівні" Кобилянської і не селянка як у "Землі", а дівчина, яка обрала працювати в місті і хотіла побудувати своє життя інакше, ніж диктувала сільська реальність.

Тайна нашої принцеси - цікава і приємна повість, сад майже як окремий персонаж, шкода, що досить коротка, я би ще читала і читала її.

[Hanna Ponikarchuk · Rating 4 out of 5]

Дуже легко та захопливо читати, але інколи сюжет просто занадто заплутаний. «Тайна нашої принцеси» мені не сподобалося більше за інші оповідання, але воно було менш трагічним і це вже було приємно.

[Daria · Rating 4 out of 5]

Мені ця книга сподобалася, вона легко читалася, стиль письма авторки досить захоплюючий. Класно прописані персонажі, цікаві деталі побуту селян і містян, про які раніше не знала. Найбільше вражає різноманіття жіночих образів та їхніх доль.

Збірка повістей і оповідань "Тайна нашої принцеси" однозначно варта вашої уваги, рекомендую!

P. S. Х розділ "Тайни нашої принцеси" - повна маячня. 🫣🤣🤣

[Валентина Дергачева · Rating 5 out of 5]

Мені надзвичайно сподобалася ця збірка — авторка пише легко й невимушено. Кожне оповідання сприймається як окремий захопливий фільм, що повністю занурює у свій світ.

[Anastasiia Patoka · Rating 4 out of 5]

найбільше сподобалось оповідання - "пролісок"