«Це буде книжка про пригоди молодого письменника, його друга — невизнаного генія маркетингу і подругу їхню — повію-незайманку».
Рома — автор-початківець, чий рукопис приречений на успіх. Утім жодне видавництво не зуміло розгледіти потенціал тексту, що на 70 % складається із цитат Толкіна. Тож Рома і його друг Барік вирішують видати книжку самотужки.
Так народжується легенда про смертельно хворого автора та його дебютний — і останній — роман. Друзі з головою пірнають у всі тонкощі самвидаву: шукають, де дешевше надрукуватися, розкручують соцмережі, організовують тур, розсилають передзамовлення. І брешуть, брешуть, брешуть… А Рома на додачу ще й закохується у власну читачку.
Куди заведе друзів брехня й чим доведеться заплатити за цю божевільну авантюру?
Автор роману в новелах "До Слова" та роману "Сміття. Харківський детектив у часи постапокаліпсиса".
Учасник харківського літературного об’єднання «Творча точка». Автор новел та романів. Лауреат другої премії конкурсу від видавництва «Смолоскип» 2021 р., де у 2023 році вийшла книга «До Слова».
Маю публікації короткої прози у міжавторських збірках: - «Анонімний джем» від Клубу анонімних авторів; - «Жах із глибини» від платформи РБЖ Азимут; - «Work Story: робота у фокусі літератури» за результатами однойменного конкурсу від НСПУ; - «Свині» від платформи Підвал.
Фіналіст та лауреат конкурсів короткої прози таких як: - «Подвійні двадцяті» від інтернет-журналу СТОС; - «Число Звіра-2020», «Тринадцятий клас», «Число Звіра-2021» від платформи Бабай; - Конкурс ім. І. Чандея 2020.
Українська книжкова сфера знає приклади, як умовно успішного самвидаву (як книги Валерія Маркуса або Костянтина Ульянова), так і відвертої крінжухи у виконанні широко відомого у дуже вузьких колах Кості Грека, який не лише писав і видавав єбобо, але й займався агресивним маркетингом своїх опусів, буквально чіпляючись до людей під час масових заходів.
Дмитро Скочко у романі "Шок. Авантюрна історія одного самвидаву" створює bitter-sweet історію про полювання двох приятелів на легкі гроші, яка коливається між жанрами авантюрного роману та чорної комедії, гранично наближаючись до фарсу.
Рома працює комірником і любить бухати, тому по понеділках "хворіє". Якось під впливом делірійних станів та снів, він вирішує стати письменником і пише дуже цікаву книгу (як він сам думає). Утім, книга виявилася надто короткою, відтак, щоби надати їй більш привабливого обсягу, автор доповнює її великою кількістю цитат з книг Толкіна і розсилає по видавництвах.
Барік — друг дитинства автора, з яким вони заприятелювали після того, як побилися одне з одним у школі. Барік працює в рекламному агенстві і приміряє на себе самопроголошений титул "невизнаного генія маркетингу".
Після спільної п'янки Рома ділиться з Баріком своїми планами на творчий успіх і той помічає в цій історії реальний шанс розбагатіти. Він марить мільйоном, який можна заробити, продавши лише чотири тисячі примірників книги свого дружбана. Барік не знайомий із видавничим процесом, але він звик діяти. Головне мати реальний план, почати його втілювати — і все вийде.
Очевидно, що така дубоголова непохитність та впевненість в неминучості успіху вдарила у голови двох пацанчиків з харківської Салтівки і розпочалося щось продібне до "Lock, Stock and Two Smoking Barrels" Ґая Річі, але в реаліях України 2016 року.
Як відомо, для кожного успішного бізнес-проєкту потрібні лише три складники: брехня, шахрайство і шантаж. Бракує хіба повії-незайманки, яка чудово доповнить каскад прибацаних вчинків двох придурків.
Початок норм, ну а далі - лютий крінж. Не сподобалось. Останні 120 стор листав ( коли листаю то це вже погано для історії) щоб бути у контексті. Перша книга автора сподобалась дуже.
починаючи з хорошого: я купила цю книгу на знижках і тут було десь з три смішних жарти продовжуючи поганим: якісь такі гроші я на це витратила і ледь пережила ці бідні триста сторінок посереднього тексту початок був багатообіцяючим (за це тут і стоїть дві зірочки, а не одна), а все інше... відверто кажучи — ідіотським. можливо, я не до кінця зрозуміла задум автора і тонкощі жанру, але це було погано. від самого стилю написання, рваного сюжету, занадто вже перебільшеної карикатурності і аж до тупих персонажів. нам дають три факти про них з яких ми маємо скласти їх образ, чотири лінії сюжету (вони кудись їдуть, їх хтось б'є, вони кидають когось і дурять і вони п'ють) та від сили два цікавих повторити сюжету. на цьому вся статистика закінчується
в будь-якому разі спробувати прочитати цю книгу — можна, але ж чи варто
У книзі автор в першу чергу стібеться з себе. Хоч усі персонажі і події вигадані, а кожен письменник чи письменниця проходили свій неповторний шлях до видання першої книги, але ситуації і рефлексії персонажів будуть знайомі багатьом авторам-початківцям, тим, хто вже став відомим письменником і тим, чия мрія стати письменником так і залишилася мрією. Самоіронія дуже важлива, вона дає міцну броню від нещадної і зухвалої критики наших творів.
Після прочитання «Сміття» в мене було забагато питань до автора та видавництва, яке друкує подібне, але після «Шоку» дуже багато стало на свої місця.
Одразу кажу, що нижче виключно моя субʼєктивна думка. Не маю за мету когось ображати, але з таким сучукрлітом ми далеко не вивеземо, знову ж таки, перепрошую за песимізм.
У «Смітті» я ще бачила легку перспективу, адже автор молодий та завзятий, відчутно начитаний, бо занадто багато запозичень, на жаль. То від «Шоку» в мене найгірші враження. По - перше, знову переспів чужих мотивів. Це все вже було у Пєлєвіна та Ільфа/Петрова. Якщо то такий сучасний формат і адаптація абсурдистського літ стьобу, ну, ок, я згодна, що кожне нове покоління заслуговує на свої власні переспіви класичних мотивів.
Але! Ну, блін, має ж бути хоч мінімальна структура та логіка. Все гамузом, уривками, без розкриття персонажів та штучним нагромадженням абсурду та карикатурності. Один в один, як стрічка тіктоку - цицьки/сраки, котики/щенята, рецепти від шефа, мєми, страшилки і так далі. Кліпове мислення сучасності перенесене в літературу - це не найкраща ідея, як на мене.
По-друге, не зрозуміло, навіщо така навала карикатурності в усьому? Такі клішовані образи окремих персонажей, що аж оскомина пробиває. Такий собі дуже поганий (чорновий) переказ «Монті Пайтона» «Містера Біна» та Голохвастого з Бендером в одному флаконі. Як казала моя бабця, що занадто - то не здраво. Жодній історії неможливо повірити. Якесь знущання, чесне слово. Карикатура має бути з конкретним натяком на висміювання чи акцент, а тут просто карикатура заради карикатури, як в дитинстві малеча починає сміятися з власного пальця.
Власне, коли дочитала «Шок», то остаточне враження про книгу, вона написана людиною без достатнього життєвого досвіду, але з розвиненою уявою. Шкода, що ця уява трохи вийшла за межі адекватності. Адже деякі замальовки настільки не натуральні, що мої очі стомилися закочуватися. 😐 🙄
А ще дивні акценти у автора на певних іменах, ймовірно в житті щось з носіями імені Марк та Данило сталося таке, що автор багаторазово їх використовує в доволі абсурдному форматі.
Ну, власне, книгу можна було так і назвати «Абсурд». Бо шоку в ній ніякого, окрім легкого здивування, навіщо?
Не можу її радити нікому, окрім тих, хто бажає познайомитися з виключно поганим прикладом сучукрліту. Знову ж таки, наголошую, то мої враження, можливо зовсім не на часі для мене подібні тексти.
це неймовірна історія про щось і про все одночасно. в декораціях до болю в ребрах (від сміху) реалістичної авантюри самвидаву отримаємо історію і з мораллю, і з трагедією. але на те й воно життя.
не знаю, як воно пересічному читачу, але людям, дотичних до книговидання (на всіх етапах) буде до сліз смішно :)
хороші, живі, реальні персонажі; такі ж логічні та реальні життєві пригоди (діалоги окрема любов, аплодую).
але не очікуйте на суто комедію, приправлену труднощами заради комедійного ефекту, адже й посидіти в шоці та проронити сльозинку є де.
*а ще авторка відгуку свято вірить, що «ШОК» та «Танці з кістками» це мультивьорс :) прихильників цієї теорії буду рада побачити у вподобайках та коментарях.
Швидко читається, сюжет захопливий, в автора легка рука і жвавий стиль. Якби це був фільм, то це була б американська чорна комедія з тих, де герої голосно падають, об щось спотикаючись в найневдаліший момент.
Знімаю зірочки, бо автор не лишився на поверхні, а пішов (в останній третині книжки, дуже пізно!) діставати травми і психологічні портрети Баріка та шльондри, але зробив це великими мазками, без особливого інтересу для сюжету. Це роздратувало: треба було або вже більш глибоко копати або взагалі туди не лізти. До речі, Роминого психологічного копання ми так і не дочекалися. Йому, здається, разок подзвонила мама. Треба було або взага��і це прибирати, або дати мамі ще якусь другорядну роль, важливу для сюжета.
Кінцівка теж, як в американських чорних комедіях.
Загалом я рекомендую! Це прекрасний спосіб відволіктися на вечір-два, але я не можу поставити більше трьох зірочок.
Вайб «Жовтоликої» в реаліях чітких харківських пациків з райончику.
Книжка нещадно висміює кожен етап письменницького життя: пошук видавця, розсилку передзамовлень, ведення соцмереж, презентації та інші довколо літературні події. Місцями це смішно, місцями обурливо, місцями боляче. Гротескно, жорстоко й дуже-дуже впізнавано. Водночас попри веревечку яскравих смішних подій, книжка піднімає важкі та лячні питання. Не фанатка лінії з повією, але взаємодія Баріка з головним героєм просто прекрасна в своїй абсурдності.
Усю безодню письменницького болю неможливо описати смішніше.
Давно не читала в українській літературі настільки примітивного чтива. Абсолютно тупа історія. Гроші на вітер. Мені навіть стало якось соромно за "Віхолу", яка видала такий брєд. Раніше я була про них кращої думки
Це історія, до якої в жодному разі не треба ставитися надто серйозно. Вона гротескна і абсурдна, нереалістична, але бадьора. Я би зняла пів бала за кінцівку одного з персонажів, проте в решті насолодилася нею сповна.
Легенька, не дуже заумна, але приємна розважальна книга. Не треба сприймати її серйозно, мені здається, ідея саме в абсурді і стьобі, як "чорна" комедія.
Навіть не змогла це дочитати. Я рада підтримати вітчизняного виробника, але це погано, несмішно, нецікаво. Сорі. Також мрію щоб постійно бухаючи люди як кумедія залишились в минулому.
Мені дуже сподобалась ця історія. Цікавий сюжет прикольні герої. Єдиний мінус - деякі моменти були очевидними але це не заважало насолоджуватись книжкою