Нескінчені розмови

by Євгенія Кононенко

Ідея цієї книжки народилася в Євгенії Кононенко, письменниці і дослідниці культури, після прочитання «Приватної книгозбірні» Борхеса, де висловлені думки великого мислителя про найславетніші літературні шедеври. Це видання така ж маленька бібліотека, що стала келією для письменниці, яка перечитує знакові книжки і пише про них, як про своє життя біженки у Франції. І свою культурну ідентичність. І культуру як нескінчену розмову, яка уривається, проектуючи на сучасні реалії рядки поезії Лесі Українки, коли від одного слова розкрилася в душі труна: «Мої друзі не витримують напруги діалогу, і протягом другого року війни я потрапляю у простір тих розмов, коли співрозмовник перебиває, уриває фразу, якщо в ній посягають на його світогляд. У просторі небажання йти до кінця. У просторі героїчної омани й боягузтва. У просторі бажання ідеалізувати своїх і демонізувати всіх без винятку чужих». Видання містить ілюстрації знакових літературних місць, які відкрила для себе авторка.

198 pages, Kindle Edition

First published January 1, 2024

About the author

Євгенія Анатоліївна Кононенко — сучасна українська письменниця і перекладачка.

Reviews

[Angelina · Rating 4 out of 5]

Мені багато есеїв сподобались, але, як на мене, забагато було згадувань російської літератури. В передостанньому есе можна було обійдись без вірша Гумільова.
Друга збірка про життя пані Кононенко у Франції була більше про саму Францію, літературу та як французи сприймають нашу культуру, і як вони відносяться до російської культури також. Відкривається розуміння того, чого нашу культуру так мало знають за кордоном, а ось російська на кожному кроці, при чому самій французи бачать в ній зовсім інше, ніж те, що бачимо ми. Тому у нас з Європою існує таке не порозуміння. Вони відкриті до дискусій і різних точок зору не розуміючи, що коли війна стоїть на порозі твого дому, дискусіям більше місця немає. А вони, нажаль, досі вірять в оцю «демократичну імперію».

[Yuliia Kravchenko · Rating 5 out of 5]

4.5 ✨️
Це було моє знайомство з авторкою, і мушу відмітити - дуже вдале, цікаво прочитати ще щось

[Vira Pasichnyk · Rating 5 out of 5]

Ще одна прочитана книга української письменниці Євгенії Кононенко. Цього разу це «Нескінчені розмови», які захопили мене вже з першої сторінки💭

Не хочеться, щоб у вас склалося враження, що «Нескінчені розмови» – це весела історія. Ні, це зовсім не так. Як і в попередній книзі («Той Божевільний Рік»), пані Євгенія ділиться своїми думками-рефлексіями про життя та власний біль. Розповідає про вимушену еміграцію, про те, як переживає смерть доньки та поранення сина-військового.

Часом, у книзі наводитися поезія інших авторів. Наприклад, Мілана Кундера, Тараса Шевченка, Лесі Українки.

Авторка розповідає, як зі своєю французькою подругою їздила на могилу до Володимира Винниченка у маленьке містечко Мужен у Франції, та як знайомила іноземних друзів із творчістю українських класиків.

Це маленька, але така прекрасна книга!

• Як на мене, добрий історичний роман – це насамперед знання реалій епохи. А потім з’ясування вузлових дат, що напевне були в житті історичної особи, які підтверджені документами. А далі варто увімкнути активну уяву і уявляти себе на місці героя чи героїні історичного роману. І тоді белетризована біографія викликатиме довіру.

• Скільки разів кажу собі, що ненависть – то кислота, яка роз’їдає посуд, в який її налито, більшою мірою, ніж тих, на кого це потрібно виплеснути.

• Якщо літературний твір свого часу викликав емоційні переживання, то будь-які недоброзичливі стосовно цього твору зауваги не змінять ставлення читача.

• Коли перекладаєш, мимоволі проживаєш життя героїнь та героїв.

• Літературна відвертість – це провокація нескінченних розмов про те, про що зараз не говорять публічно, що сьогодні ще вважається аморальним.

• Значення має те, що люди у своїй більшості сприймають міфологічні наративи як істину – свідомо чи несвідомо. Схоже, моя сердешна дочка прожила в полоні міфу «В мене все погано і ніколи не буде добре». І я не змогла вирвати її із в’язниці того міфу. А хтось живе у рамках міфу «В мене все вийде», і це також працює.

[Tereza Barchuk · Rating 3 out of 5]

Я рада, що ця книжка є і я би не відмовилась від розмови з авторкою.