Адам и Ева

by Mikhail Bulgakov, Mikhail Bulgakov

"Адам и Ева" - пьеса Михаила Булгакова, в которой описан техногенный конец света в результате газовой войны. При жизни Булгакова пьеса не публиковалась и не ставилась, и впервые она вышла в 1971 году, в Париже. В СССР её выпустили в октябре 1987 года.

В "Адаме и Еве" Булгаков нарисовал картину войны будущего, которая в начале 30-х годов представлялась прежде всего как война с использованием новейшего химического оружия. Тогда многие военные теоретики и обращавшиеся к военной теме литераторы полагали, что дальнейшее усовершенствование боевых отравляющих веществ может привести к глобальной катастрофе и гибели значительной части человечества. После второй мировой войны возможность такой катастрофы стали связывать уже с ядерным и термоядерным оружием. У Булгакова, хотя пьеса и завершается традиционной победой коммунистов и торжеством мировой революции, в уста Ефросимова вложена крамольная мысль о том, что способное предотвратить химическую войну изобретение, нейтрализующее боевые газы, должно быть одновременно передано всем правительствам земного шара. Главную опасность миру писатель видел в торжестве классовой идеологии, вооруженной оружием массового поражения, над общечеловеческими интересами и ценностями. Такая позиция делала невозможной постановку и публикацию А. и Е. при жизни автора.
Библейский сюжет книги Бытия пародийно перенесен в эпоху послевоенного коллапса, вернувшего человечество в первобытное состояние. Ева здесь отвергает своего мужа, инженера Адама, в пользу ученого-творца Александра Ипполитовича Ефросимова (его фамилия в переводе с греческого означает радость или счастье).
Ефросимов стоит в ряду образов гениев в булгаковском творчестве - Персикова "Роковых яиц", Преображенского "Собачьего сердца", Пушкина, Мольера, Мастера.

Герои "Адама и Евы" как бы изгнаны из "рая" и теперь тяжким трудом вынуждены зарабатывать хлеб насущный. В их руках - спасение от смертоносных газов, но, кажется, нет возможности донести его до уцелевших людей. Сюжет пьесы во многом повторяет сюжет романа Джека Лондона (Джона Гриффита) (1876-1916) "Алая чума" (1915), где гибнет четырехмиллионный Сан-Франциско. Лекарство от алой чумы находит, но слишком поздно, сотрудник Мечниковского института в Берлине.

Genres: Theatre, Plays, Russia

73 pages, Paperback

First published January 1, 1931

About the author

Mikhail Afanasyevich Bulgakov (Russian: Михаил Булгаков) was a Russian writer, medical doctor, and playwright. His novel The Master and Margarita , published posthumously, has been called one of the masterpieces of the 20th century.

He also wrote the novel The White Guard and the plays Ivan Vasilievich, Flight (also called The Run ), and The Days of the Turbins . He wrote mostly about the horrors of the Russian Civil War and about the fate of Russian intellectuals and officers of the Tsarist Army caught up in revolution and Civil War.

Some of his works ( Flight , all his works between the years 1922 and 1926, and others) were banned by the Soviet government, and personally by Joseph Stalin, after it was decided by them that they "glorified emigration and White generals". On the other hand, Stalin loved The Days of the Turbins (also called The Turbin Brothers ) very much and reportedly saw it at least 15 times.

Reviews

[Trounin · Rating 3 out of 5]

Оглядываясь назад, видя последствия Первой Мировой войны, Булгаков понимал, подобного не избежать и в будущем. Человечество продолжит совершенствовать оружие, способное убивать людей массово. На полях сражений уже применялись отравляющие вещества, обеспечивающие возможность завоевания территорий с малыми потерями со своей стороны. Те футуристические фотографии, ныне нам доступные, кажутся взятыми из грядущих дней. Люди в противогазах взирают на приближение сил противника, впереди которых будто бы расстилается невидимый глазу газ. Ежели подобное было, значит оно повторится. Причём с таким размахом, что велика вероятность гибели всего человечества. И тогда вполне может оказаться так, что появятся те самые Адам и Ева, считаемые христианской религией первыми людьми, только на этот раз они будут единственными выжившими.

(c) Trounin

[ksenophon · Rating 4 out of 5]

bol göndermeli ve karanlık bir eser
klasik bir bulgakov eseri

[Oreon · Rating 4 out of 5]

http://whatsread.pp.ua/work/9860
Шкода, що цей твір Булгакова наразі залишається маловідомим читачеві на відміну від тисяч оцінок, які виставили популярним прохідним речам. І нехай на даний момент його фантастична складова, на кшталт сонячного газу або антиотруйних променів винаходу професора Єфросимова, і здається такою, що не витримує жодної критики, але ж і за часів автора вона навряд чи мала більш реальний вигляд. Просто це антураж, другорядне тло, потрібне лише для вираження головного, що хотів донести автор. А що стосується суті, наповнення, то п'єса дуже насичена. Тут і пацифістські погляди автора, його лінія про те, що у війні на поголовне знищення людства немає тих, хто переміг, чи хто правий; що винахід, здатний захистити від катастрофи, треба віддати всім країнам, а не тільки соцтабору.

Просто блискучий пафос і карикатуризм у зображенні Адама, як партійного активіста; Дарагана, як червоного комісара. Їхня тупоумість і небажання зрозуміти, що не можна вести війну до останньої людини, неможливість піднятися над ідеологією до загальнолюдських цінностей і категорій. Навіть маючи борг врятованого власного життя, комуністичний фанатик, не роздумуючи, здатен відібрати життя у свого рятівника за ідеологію або за капсули з отрутою, бачачи наслідки її дії - порожні зачумлені міста. Але ні, воювати до останнього патрона і нести смерть на догоду світовій революції, нехай навіть не залишиться на всьому світі жодного робітника, селянина або революціонера! Ось цю атмосферу передано дуже талановито.

Є й критика радянської шаблонно-заполітизованої та відцензуреної донезмоги творчості: "Там, де колись виснажену землю борознили землисті обличчя селян князя Баратинського, нині з'явилися свіжі щічки колгоспниць..." (Це майже перший розділ🙂). Запитується, а в чому різниця, що щічки порожевіли, як були селяни кріпаками, так і залишилися? Але ж література...

У п'єсі багато символізму, наприклад автор наведених вище слів порівнюється з біблійним змієм-спокусником, хоча в другій половині твору він і відмовляється від комуністичної ідеології та підтримує Єву й нового Адама в їхньому прагненні почати просто жити. А реальним власником селян, що багаторазово борознять п'єсу, Булгаковим ставиться голова цензурного комітету, який захований за прізвищами декабристів...

Таким чином п'єса надзвичайно багатошарова і насичена змістом, і я б оцінив її ще на бал вище, якби не кінцівка, яка, в надії на пропуск цензурою, була віддана на догоду кон'юнктурі й тому вийшла змазаною і невиразною.

Тож, вважаю цей твір незаслужено забутим на тлі Майстра, Собачого серця..., а він нічим не гірший. Це навіть не п'єса, а просто якийсь сюрреалістичний треш, карикатура на радянську ідеологію і систему цінностей, якщо можна так сказати 🙂.

[Hannia]

6,5/10