What do you think?
Rate this book
Школи. Історії кулінарних майстрів і застілля
Марко Черветті пройшов шлях від кухні матері до професійних кухонь у безлічі країн — з Венеції до Піднебесної імперії та назад, а сьогодні його можна зустріти у підвальному барі в центрі Києва чи на виноробні посеред Бессарабії. «Усе дуже просто, достатньо лише мати правильні інгредієнти, любити людство й поважати традиції, як кожен кухар»... Бразильські авокадо та мексиканська кукурудза, таємниці італійських мʼясників і специфіка приготування чорної каракатиці.
Книжка Марко Черветті — це ода смакам і текстурам, філософії майстрів, які роками вивіряли свої рецепти, та традиціям, що передавалися з покоління в покоління. Марко розповідає історії застіль та ділиться рецептами, дбайливо відібраними ним під час численних мандрів світом, — від українського борщу та цибулевих пиріжків Доброго Да до карбонари римського майстра і кесадильї з Мехіко-сіті.
Книжка Марко Черветті — це ода смакам і текстурам, філософії майстрів, які роками вивіряли свої рецепти, та традиціям, що передавалися з покоління в покоління. Марко розповідає історії застіль та ділиться рецептами, дбайливо відібраними ним під час численних мандрів світом, — від українського борщу та цибулевих пиріжків Доброго Да до карбонари римського майстра і кесадильї з Мехіко-сіті.
232 pages, Paperback
Published October 28, 2024
1 person is currently reading
12 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 of 1 review
March 12, 2025
Мені сподобалась ця книжка. Місцями трохи незрозуміла, бо явно матеріал для своїх, місцями навіть нуднувата, але переважно вона добра, щира і дотепна.
Я взагалі люблю записки професіоналів в буль-якій сфері: від медсестер та лікарів до книгарів, і ця мене не розчарувала, автор пише з лукавством, іронічно, живим стилем.
Для розуміння викладу кілька цитат:
"Коли хочу покепкувати з якогось друга-ресторатора, я йому кажу, що він має справу зі шлунками, а я — з душею, він думає про те, щоб нагодувати людей, а я — про метафізику"
"Пам’ятаю, моя тодішня дівчина Мінамі завжди готувала для мене «Мати й сина», бо, здається, це було єдине, що вона вміла готувати. Спершу мені здавалося моторошним, що вони цю страву так називають, бо ти їси курку-матір і дитину-яйце. Коли ти їси яйця, курка знесе ще. Коли ти їси курку, з яєць вилупляться інші курки. Але коли ти їси обох одночасно, надії більше немає, усі знищені, ціла родина стерта на порох."
"Болгари мають культуру, засновану на вині, що має бути червоним. Друг-винороб із Бессарабії завжди каже мені, що в них є тисяча пісень про вино, дев’ятсот дев’яносто дев’ять — про червоне вино та одна про біле, яка звучить «О, біле вино! Чому ти не червоне?».
Я взагалі люблю записки професіоналів в буль-якій сфері: від медсестер та лікарів до книгарів, і ця мене не розчарувала, автор пише з лукавством, іронічно, живим стилем.
Для розуміння викладу кілька цитат:
"Коли хочу покепкувати з якогось друга-ресторатора, я йому кажу, що він має справу зі шлунками, а я — з душею, він думає про те, щоб нагодувати людей, а я — про метафізику"
"Пам’ятаю, моя тодішня дівчина Мінамі завжди готувала для мене «Мати й сина», бо, здається, це було єдине, що вона вміла готувати. Спершу мені здавалося моторошним, що вони цю страву так називають, бо ти їси курку-матір і дитину-яйце. Коли ти їси яйця, курка знесе ще. Коли ти їси курку, з яєць вилупляться інші курки. Але коли ти їси обох одночасно, надії більше немає, усі знищені, ціла родина стерта на порох."
"Болгари мають культуру, засновану на вині, що має бути червоним. Друг-винороб із Бессарабії завжди каже мені, що в них є тисяча пісень про вино, дев’ятсот дев’яносто дев’ять — про червоне вино та одна про біле, яка звучить «О, біле вино! Чому ти не червоне?».
Displaying 1 of 1 review