What do you think?
Rate this book
Храм
Цей світ забрав у нього все. Пам’ять. Особистість. Сенс. Давши замість них лише одну мету - вийти у смертельно небезпечний ліс, в якому ніхто не переживе ночі, якщо опиниться просто неба. Там, серед руїн зниклої цивілізації, її давно покинутих храмів, мисливець Свист шукає меркала - основу життя у цьому світі.
Та одного дня життя в Долині змінилося і тоді, мимо своєї волі, він опинився в самому центрі боротьби за владу у їх невеличкій громаді. Його друзі, наставники та побратими стають по різні сторони у цьому конфлікті. Хтось обирає честь воїна, а хтось прихильність нового бога. Та перші можуть сплутати честь із жорстокістю, а бог інших може затребувати занадто великої жертви від того, хто шукатиме його благословення.
Та одного дня життя в Долині змінилося і тоді, мимо своєї волі, він опинився в самому центрі боротьби за владу у їх невеличкій громаді. Його друзі, наставники та побратими стають по різні сторони у цьому конфлікті. Хтось обирає честь воїна, а хтось прихильність нового бога. Та перші можуть сплутати честь із жорстокістю, а бог інших може затребувати занадто великої жертви від того, хто шукатиме його благословення.
352 pages, Hardcover
Published July 1, 2024
2 people are currently reading
15 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 4 of 4 reviews
October 4, 2025
Доволі вдало описаний світ, в якому дорослі люди опиняються без памʼяті. Тобто людина має певні базові навички, розуміє мову, впізнає предмети і може описати події, а також має щось подібне до механічних спогадів з “минулого життя”, як от приготування їжі чи гра на музичному інструменті. Але з повною відсутністю розуміння хто вона, де, навіщо, як тут опинилася, як влаштовано світ і так далі. Такі питання як сенс життя, існування вищих сил і який шлях є вірним - постають майже з чистого листа і потребують відповідей. Чому цей світ саме такий?
В такому собі вакуумі автор дуже вдало показує розвиток персонажів, кожен з яких шукає власні моральні орієнтири, діє згідно власних схильностей, реалізує бажання або навʼязує своє бачення іншим. З двох мешканців долини обов’язково буде три гетьмани. І немає однозначно правих і неправих, певно, за рідким виключенням. У персонажів немає пам’яті про власне минуле, і вони здебільшого не обтяжені оцінкою себе на основі попередніх помилок або здобутків, в них немає стійких образів самих себе, що дає їм можливість просто діяти і оцінювати результати і себе тут і зараз. Хіба що впливають риси характеру. Звичайно в персонажів формується власна історія, авторитет і самосприйняття, але вони обмежені максимум кількома роками (за рідким виключенням кількох старожилів).
Відсутність базової інформації про устрій світу допомагає фокусуватися на внутрішньому світі персонажів, який є доволі глибоким і цікавим. Сам всесвіт поступово розкривається і є доволі пропрацьованим, хоча всіх відповідей ми не отримаємо (принаймні не в цій книзі). Темп оповідання може різко мінятися з медитативного до доволі динамічного.
На мою думку найціннішими в даній книзі є внутрішні переживання персонажів, їх поведінка в кризових умовах і посттравматичне зростання (або деградація, в кого як). Багато особистостей, багато різних шляхів. Емоції і роздуми персонажів зрозумілі і близькі до серця, особливо в наші буремні часи.
Рекомендую читати дану книгу до «Стежок мерців» цього ж автора, але дуже було б цікаво почитати рецензію людини, яка все ж таки вчинила навпаки.
В такому собі вакуумі автор дуже вдало показує розвиток персонажів, кожен з яких шукає власні моральні орієнтири, діє згідно власних схильностей, реалізує бажання або навʼязує своє бачення іншим. З двох мешканців долини обов’язково буде три гетьмани. І немає однозначно правих і неправих, певно, за рідким виключенням. У персонажів немає пам’яті про власне минуле, і вони здебільшого не обтяжені оцінкою себе на основі попередніх помилок або здобутків, в них немає стійких образів самих себе, що дає їм можливість просто діяти і оцінювати результати і себе тут і зараз. Хіба що впливають риси характеру. Звичайно в персонажів формується власна історія, авторитет і самосприйняття, але вони обмежені максимум кількома роками (за рідким виключенням кількох старожилів).
Відсутність базової інформації про устрій світу допомагає фокусуватися на внутрішньому світі персонажів, який є доволі глибоким і цікавим. Сам всесвіт поступово розкривається і є доволі пропрацьованим, хоча всіх відповідей ми не отримаємо (принаймні не в цій книзі). Темп оповідання може різко мінятися з медитативного до доволі динамічного.
На мою думку найціннішими в даній книзі є внутрішні переживання персонажів, їх поведінка в кризових умовах і посттравматичне зростання (або деградація, в кого як). Багато особистостей, багато різних шляхів. Емоції і роздуми персонажів зрозумілі і близькі до серця, особливо в наші буремні часи.
Рекомендую читати дану книгу до «Стежок мерців» цього ж автора, але дуже було б цікаво почитати рецензію людини, яка все ж таки вчинила навпаки.
January 15, 2026
Храм - це в першу чергу хороша історія, за якою цікаво слідкувати і пізнавати разом із головним героєм цей світ в оригінальних умовах. Книга підгодовує читача скибочками інформації, проте не дає повністю зрозуміти, щож відбувається насправді, залишивши слухача формувати свої гіпотези з приводу тих, чи інших речей та подій книги. Лише останні кілька сторінок привідкривають завісу таємниць, одначе так і не даючи чіткої відповіді.
Якщо ж ви шукаєте не просто розваги а поживи для розуму, ви теж її знайдете, персонажі твору активно фокусуються на питаннях релігії та віри, які розглядаються під різними кутами, демонструючи, як ці явища впливають на людей, що люди готові говорити і робити, коли вірять по справжньому, що змушує їх вірити в ті, чи інші речі, чому люди вірять, або не вірять.
Словом, загадково, цікаво, з закладеними думками, роздумами та висновками, готовий рекомендувати.
Якщо ж ви шукаєте не просто розваги а поживи для розуму, ви теж її знайдете, персонажі твору активно фокусуються на питаннях релігії та віри, які розглядаються під різними кутами, демонструючи, як ці явища впливають на людей, що люди готові говорити і робити, коли вірять по справжньому, що змушує їх вірити в ті, чи інші речі, чому люди вірять, або не вірять.
Словом, загадково, цікаво, з закладеними думками, роздумами та висновками, готовий рекомендувати.
June 20, 2025
У світі, що за жорстокістю і правилами трохи скидається на світ «Того, що біжить лабіринтом», люди живуть у будівлі, захищеній від нічних джунглів, в яких без цього захисту нікому не вижити. Вдень мисливці, особлива каста, збирають у джунглях меркала — напівсфери та краплі, що світяться зсередини, — які місцевий самопровозголошений духовний гуру, Відун, потім таємничим чином обміняє на їжу, зброю, одяг та інші корисні речі. Якщо мисливці не встигають до темряви домів, ночують у печерах-норах, що захищають так само.
Це практично все, що людям відомо про світ навколо — бо потрапляють вони туди без спогадів, дезорієнтованими і, якщо щастить і їх знаходить хтось досвідчений, поступово вчаться і адаптуються.
Такий усталений порядок існує роками, аж ось раптово змінюється і читачі разом із одним з мисливців, Свистом, опиняються посеред цього «зламу епох».
«Храм» — книга-тинялка, сюжет якої розгортається неквапливо. Персонажі багато пересуваються, планують, б'ються. Десь поміж цим детально описують все, що є навколо. Іноді рефлексують. Персонажів багато, от прям дуже багато — підозрюю, у автора десь є особливий блокнотик зі схемами, щоб не заплутатися.
Якщо здолаєте перші 160 сторінок, далі піде жвавіше, а під фінал — так прям стрімко.
Усіх відповідей не отримаєте, але матимете достатньо натяків.
Так само, як і у «Праві сильного», тут є основа — «А як би ти зробив у таких обставинах? Що обрав би?» — а все інше лише облямівка, часом вдала, часом не дуже.
Так само тексту все ще не вистачає гарного редактора — не бета-рідера, а саме редактора, капосної паскуди, що поставить під сумнів доцільність кожного епізоду/руху/рішення/слова/думки («А як це просуває сюжет?», «Як це передає те, що я хочу сказати?») і відслідкує всі «знаки напруження» на обличчі і моменти, коли герої наче приховують новий вівтар, але перед боєм відкрито світять новеньким рогом, якому, крім як з обміну, більше нема де було взятися.
Тож нащо читати «Храм»?
Щоб познайомитися зі світом меркал (який фігуруватиме у новій книзі «Стежки мерців»).
Щоб побути на місці Свиста, Горіха, Світляка, Дрозда і поставити собі не завжди приємні і зручні питання.
Щоб подякувати авторові за захист і підтримати творчість.
Зрештою, щоб знайти цю відповідь самостійно :)
Це практично все, що людям відомо про світ навколо — бо потрапляють вони туди без спогадів, дезорієнтованими і, якщо щастить і їх знаходить хтось досвідчений, поступово вчаться і адаптуються.
Такий усталений порядок існує роками, аж ось раптово змінюється і читачі разом із одним з мисливців, Свистом, опиняються посеред цього «зламу епох».
«Храм» — книга-тинялка, сюжет якої розгортається неквапливо. Персонажі багато пересуваються, планують, б'ються. Десь поміж цим детально описують все, що є навколо. Іноді рефлексують. Персонажів багато, от прям дуже багато — підозрюю, у автора десь є особливий блокнотик зі схемами, щоб не заплутатися.
Якщо здолаєте перші 160 сторінок, далі піде жвавіше, а під фінал — так прям стрімко.
Усіх відповідей не отримаєте, але матимете достатньо натяків.
Так само, як і у «Праві сильного», тут є основа — «А як би ти зробив у таких обставинах? Що обрав би?» — а все інше лише облямівка, часом вдала, часом не дуже.
Так само тексту все ще не вистачає гарного редактора — не бета-рідера, а саме редактора, капосної паскуди, що поставить під сумнів доцільність кожного епізоду/руху/рішення/слова/думки («А як це просуває сюжет?», «Як це передає те, що я хочу сказати?») і відслідкує всі «знаки напруження» на обличчі і моменти, коли герої наче приховують новий вівтар, але перед боєм відкрито світять новеньким рогом, якому, крім як з обміну, більше нема де було взятися.
Тож нащо читати «Храм»?
Щоб познайомитися зі світом меркал (який фігуруватиме у новій книзі «Стежки мерців»).
Щоб побути на місці Свиста, Горіха, Світляка, Дрозда і поставити собі не завжди приємні і зручні питання.
Щоб подякувати авторові за захист і підтримати творчість.
Зрештою, щоб знайти цю відповідь самостійно :)
December 23, 2025
Тверда, моцна четвірка. Бо п'ятірка то Стежки Мерців - беріть продовження, воно охуєнне.
Displaying 1 - 4 of 4 reviews