«Авантюра» є оновленою (й остаточною) редакцією популярного роману про півтора року мандрів без грошей та плану, а подекуди й без необхідних документів. Автор їде «дизелями до Нью-Йорка», після чого, заробляючи фізичною працею, автостопом проїжджає Мексикою, Кубою, Белізом і далі на південь Центральною Америкою. У поєднанні з повістю «Тераріум», «Авантюра» як історія про відчайдушну свободу сприймається по-новому. Ці тексти — теза й антитеза, які становлять сукупність.
Мабуть все ж 9 з 10, але зараз в мене захват, що я знайшов ще одного свого письменника. Я вже готовий скуповувати всі його книжки. Якщо й читати про 90-ті, то лише в стилі Чапая. Бризки гумору, епатажу та іронії - як бризки шампанського, освіжають та приносять задоволення. Слід зазначити, що 16+ на обкладинці стоїть недарма))) На відміну від Тата в декреті, тут, окрім біографічних реалій, купа відсилок, омажів, натяків і прямих вказівок на купу авторів контркультури і все це на солідній вітчизняній базі.
Дві такі різні історії. Я так розумію, засновані на реальному досвіді автора, від чого ще цікавіші. Здивувало, що хронологічна послідовність якраз така, як й у книзі - спочатку Тераріум, а потім Авантюра. Здавалося б, що після академії СБУ легковажне сковородинство Америкою неможливе. Два твори про зовсім різні полюси життя та досвіди, справді протилежні. Й емоції викликають полярні. Напруження, біль, злість, заціпеніння, розпач та легкість, сміх, фейспалм періодично, що за потік свідомості? Цікаве поєднання та й досвід і переосмислення зачіпають.