Ви підбирали ангелів? А от герой «Жовтих цеглин», учитель англійської мови, якось підбирає під своїм під’їздом світловолосого підлітка в байкерській куртці, з написом «Wild Angel» і вишитими крилами на ній. Можливо, це зовсім не ангел, а звичайний хлопець, якому потрібен порятунок? Проте і чоловіку не завадила б допомога у житті, що втратило всякий сенс. Але, о диво! Після нового знайомства справи в учителя йдуть на лад, чи тільки так здається? І що не так з цим ангелом? Щоб знайти відповіді, доведеться пройти довшу дорогу, ніж планував наш герой. «Жовті цеглини» — це історія про те, що можна змінити, відважившись на більше. Це оповідь про багатьох людей зі своїми проблемами та шлях
Мене зацікавила анотація: історія про чувака, який хоче змінити своє життя через зустріч з кимось незвичним. Я чомусь вирішив, що тут трохи магічного реалізму буде, але це я собі додумав :) Книга просто читається, невигадлива, але і ненапряжна. Єдине, склалось враження, що частина історії на реальних подіях і вона дуже класно написана, (про США), а решта - вигадана авторкою і в деяких моментах провисає. Загалом, не шкодую, що прочитав.
«Не всі обличчя добра прекрасні. Не всі обличчя зла потворні» ✍️ Мира Бо 📚 «Жовті цеглини» Вид-во Богдан, 2024, 464 с. #читаюБогдан
Перед вами детальний посібник - довідник по одному з періодів життя - кризи середнього віку під обкладинкою художньої прози. Для молоді (до 25) прочитання може стати попередженням, чого скоро очікувати й намагатися уникнути типових помилок (і не надійтеся 🫣); для прекрасного покоління 40+ нагадування, що життя живеться один раз і негоже його витрачати на якусь мурню, а головне не зважати на очікування інших щодо власного вибору; а для людей поважного передсмертного віку буде приємною ностальгічною мандрівкою.
З плюсів, які одночасно мінуси: занадто все деталізовано, не залишає простору для уяви. Для юного/молодого читача - ідеально. Багато описів і уточнень (прям розжовування). Що цікаво, попри різний вік, статус і досвід персонажів, авторка детально з завзяттям антрополога - відмінника наповнила образи та сценарій розвитку подій. Для тих, хто не має/мав наставника і підтримки, то це чудова шпаргалка. Зі сторінок книжки різними голосами до читача промовляє вчитель/друг/батько/брат/ і всі ті, хто впливають на вибір шляху життя. Іноді складалося відчуття, що я буквально заліза в голову ГГ і маленькою ложечкою сьорбаю його життєвий досвід. Ця особливість подачі від авторки одночасно і добре, адже не залишається недомовок, але при цьому й погано - жодного маневру для уяви та спроб моделювання інших відгалужень розповіді. Наче авторка в мʼякій формі наполягає слідувати єдиним шляхом, вимощеному жовтими цеглинами.
До речі, мені дуже сподобалися ці метафори з Дороті й країною Оз. Як і гра авторки в «імʼя ГГ». Хто читав, зрозуміє 😅 Вся історія нашпигована різними іменами, навіть персонажі, які зʼявляються в декількох реченнях були названі, але тільки не головний герой. В останній главі ця гра набуває обертів, коли зʼявляється адвокат - тезка, але ГГ вирішує називати його просто Адвокат # 3 😅🤣 Ні, ну, я оцінила це, браво 👏🏻 Розумію, що не просто так оповідь ведеться від лиця ГГ і імʼя не названо, щоб кожен читач приміряв на себе його життя. Це чудовий художній хід і в плані психологічного самотренінгу - прекрасна терапія (хоча я й не вірю в самолікування, але іноді потрібен найменший поштовх, просто усвідомлення проблеми, щоб стати на шлях зцілення, якщо цього потребують обставини).
Сподобалася авторська подача присутності «ангелів» у житті людини та варіації їх проявів. Хороший прозорий натяк: маєш проблему з людиною - це тобі випробування на міцність, будь вдячний. Маєш поряд прекрасних друзів - отримав персональних «ангелів» в нагороду, будь вдячний. І те, як персонажі міняються місцями, щоб виконувати роль «ангела» один для одного - прекрасно, адже доброта - це не професія. Якщо ви скучили за подорожами і ніколи не були на іншому континенті, у другій частині ви вирушите у Road trip. На сторінках книги стільки цікавих місць та памʼяток, як туристичні, так і не дуже маршрути. І все з такою енциклопедичною деталізацією, наче сам подорожуєш з персонажами оповіді.
Сподобався тонкий, навіть делікатний, гумор авторки. Цікаво, що в пошуках себе, більшість зустрічних ГГ починають його називати «учителем», адже часто для людей цей статус дещо ширший за просте визначення фаху. Та й врешті-решт, гг сам для себе і є вчителем, але він майже відмовився від цієї професії (буквально), роблячи свій черговий вибір, але доля знов вносить свої ремарки.
Головний герой всього за кілька років отримує прискорений курс подолання життєвої кризи (ймовірно за те, що за попередні 38 років ГГ не встиг наробити фатальних помилок, за які треба було б відпрацьовувати кармічно. (Жарт якщо шо 🫣)) До речі, я не поділяю думки, що має зʼявлятися обовʼязково додатковий стимул для зміни курсу власного життя. Я вірю в те, що вибір завжди за людиною. Свідомо і з розумінням всіх наслідків. Неважливо в яких умовах ти зростав, чи опинився, тільки власне рішення вплине на майбутнє, а відмовки та виправдовування з перекладанням відповідальності на інших - завжди хибний шлях.
Це було цікаве читання, але фінал мене засмутив. Розумію, що зараз ми всі перебуваємо в умовах, які впливають на наше світосприйняття, але я очікувала трішки іншого вибору персонажів. Але я його приймаю 🍂
💛 "Жовті цеглини" Мири Бо: Нехарактерне, для мене, читання. Дебют, що потрапляє в настрій! 💛
Я щойно завершила читання книги "Жовті цеглини" Мири Бо, яку брала у бібліотеці спеціально для осіннього марафону читацького клубу посткроссерів. Видавництво Богдан
Моя оцінка — 4 з 5. Це непоганий дебют, який, я впевнена, знайде свого вдячного читача.
Чому 4/5? Чесно кажучи, це не зовсім моя література. Зазвичай я читаю зовсім інші жанри, але ця історія про вчителя та загадкового підлітка-«ангела» з байкерською курткою, змусила мене зупинитися і замислитися.
📖 Про що книга? Це психологічний роман про боротьбу з внутрішнім ворогом, про втрату сенсу життя та про важливість наважитися на більше. Вчитель англійської підбирає під під'їздом хлопця на ім'я Оскар, і після цього його життя починає, здавалося б, налагоджуватися. Але щось тут не так... Чи справді це ангел, чи просто хлопець, який потребує порятунку?
Особисте враження: Ця книга має потрапити в настрій. Якщо ви шукаєте теплу, трохи химерну історію про людські проблеми, пошук сенсу та взаємодопомогу, вона ідеальна. Вона дає простір для власних роздумів, бо авторка змушує шукати відповіді на деякі питання.
Я рада, що марафон підштовхнув мене до такого нехарактерного читання. Рекомендую, якщо вам потрібна добра, але не проста історія для осіннього вечора!
«Жовті цеглини» це дебютний роман сучасної української письменниці Мири Бо, про те, що важливо наважитися на більше і слідувати за своїми мріями, навіть якщо цей шлях сповнений викликів.
Головний герой — самотній учитель англійської мови, який залишається неназваним (що мені сподобалося і дало можливість ще більше проникнутися його історією). Він випадково знайомиться з непростим підлітком і розуміє, що прагнення бути хорошим для всіх не принесло йому щастя. Герой вирішує дослухатися до поклику власного серця і слідувати за своїми справжніми бажаннями, а нам лишається спостерігати, куди його приведе цей шлях.
Найяскравішою для мене стала частина про його подорож: вона описана настільки живо, що, здавалося, ніби я й сама склала йому компанію в цій мандрівці. Контраст між його пригодами в Америці і поверненням додому дуже відчутний. Особливо вразила відсилка до «Чарівника країни Оз» і символічної дороги із жовтих цеглин, а також образи людей, які з’являлися в житті героя у потрібний момент, скеровуючи його до правильного вибору.
Ця історія нагадує, що життя дається лише раз, і витрачати його на дрібниці недоцільно. Головне — слухати себе, а не зважати на чужі очікування.
І найцікавіше, що саме ця книга спонукала мене помітити відмінності між «Чарівником країни Оз» і «Чарівником Смарагдового міста» та розібратися в них. І треба сказати, що я була обурена та засмучена, усвідомивши лише тепер, що історія Дороті була вкрадена.
А чию історію подорожі вздовж жовтої цегляної доріжки читали в дитинстві ви?
…Іноді у слові «намагався» роботи більше, ніж у слові «зробив»…
Давно не читала на ходу, не відриваючись.
А ще дуже тішилася, що згаданий фільм про 12-х чоловіків я подивилася за щасливим збігом обставин зовсім недавно, тому свіжі спо��ади й враження про нього. Здавалося, що книжку не добре відредагували. Я це відчуття гнала подалі, бо мені сподобалася і історія, і персонажі. Дякую за цю подорож жовтими цеглинами🥰
Це таки насправді ну дуже психологічний роман. Важко пригадати "звичайний" (не жанровий) прозовий твір, який би так сильно хотілось дочитати: бо життєво, десь трохи близько, десь "трясця, шо ж ти твориш"... і так само сильно моментами хотілось закинути то все, бо несила була терпіти це несправедливе життя ще й у книзі. Але, історія ані на дрібочку не розчарувала.
Емоційно, зворушливо, якісно. Книга, яка лишає приємний післясмак. Дуже сильний дебют. Герої прописані глибоко і детально, тож відчуваєш емпатію і повне занурення у сюжет.
Я обожнюю, як пише Мира Бо і з нетерпінням чекаю виходу її наступних книг. Читала також малу прозу, зокрема оповідання у збірці "Open World". Це чистий захват.