Перша книга про післявоєнну відбудову у Європі у двадцять першому столітті.
Цю книгу пронизано духом співпраці. Це довгий перелік чудових ідей для розвитку українських міст, запропонованих групою міжнародних експертів, які сподіваються, що їхні ідеї стануть підтримкою та натхненням у відновленні України.
Ця книга не каже «ми краще знаємо, як вам бути», натомість це – плід спільних зусиль. Для хороших ідей не існує кордонів. Жителі міст повсюди заслуговують на однаково високу якість життя. Відбудова України вимагатиме прийняття низки рішень, і ми сподіваємось, що ці рішення будуть сучасними та прогресивними, а не побудованими на старих деструктивних ідеях минулого.
Видання надихне сучасне та майбутні покоління українських містян уявляти собі таке життя у містах, на яке вони очікують та якого заслуговують. Ідеї книги універсальні – вони підходять будь-якому місту у світі – але у цьому випадку це можливість саме для України постати із руїни війни та перетворитися на світло, що вказує шлях в урбаністичному мисленні – як для власних громадян, так і для всього світу.
Мікаель Колвілл-Андерсен — урбаніст, лідер урбаністичної думки світового рівня, автор, зокрема “Копенгагенізуймо! Путівник з глобального велоурбанізму”. Працював у понад сотні міст по всьому світу, ведучий глобального багатосерійного документального проєкту The Life-Sized City. Наразі працює в Україні, займаючись перепроєктуванням міст, а також постачає в країну вживані велосипеди через свою ГО Bikes4Ukraine.
Видання стало можливим завдяки незмінній вірі в Україну Мікаеля Колвілл-Андерсена та спільноти авторів і авторок книги, за підтримки компанії SAGA Development.
Перші розділи мали відголоски чату GPT, згодом у статтях кожного автора були абзаци присвячені констатації фактів: «йоойойой, як українці такі міцні, таку війну проживають»… Хотілось попросити закритись уже, бо вже нудило
Попри це, книга стала дуже класним орієнтиром у сфері урбанізму. Чому так, а не так. Чому місто для пішоходів, а не авто. Як зробити парк багатофункціональним — і дітям, і людям похилого віку? Чому не бетон, а перероблений пластик, чи… бамбук?
Вцілому, було корисно. Була б я кураторка видання — скоротила б все до 50 сторінок класного й корисного гайду, а не от вся оця вода від європейчиків;)