Серія Yaka ШКОЛА від Yakaboo Publishing представляє вибрані твори Валер’яна Підмогильного.
У добірці — творчість В. Підмогильного, яка містить кращі зразки української прози, принципово нової для літературного процесу 20–30-х років ХХ століття. Роман «Місто» — перший урбаністичний твір, у якому в центрі уваги життя українського довоєнного міста, кар’єрне становлення молодого героя в типових обставинах і реаліях.
В. Підмогильний — письменник-інтелектуал, автор, який у своїй прозі зумів поєднати психологізм, історичну оповідь, соціально-побутову тематику, створюючи максимально реалістичні образи.
До збірки ввійшли: роман «Місто», оповідання «Важке питання», «Гайдамака», «Проблема хліба», «Іван Босий», «Третя революція».
дочитала «Місто» Підмогильного і сиділа та думала про купу людей, які на інтервʼю говорили, що вони себе асоціюють з головним героєм Радченком, того ця книга їх улюблена. І дивує, як інтервʼюерка нічого про це не запитала, чи вона також не вкурсі🤷🏻♀️ А те що протягом 300 сторінок проходить гнилісний розпад Степана, то це нічьо🫠 Я вже мовчу про дівчину, яку він довів до суіциду, а іншу згвалтував🫣
Мені було важко жити в шкурі героя. Але не всі персонажі книги мають подобатися, щоб навчати вас.
Все таки «Невеличку драму» я люблю найбільше💔 Хоча там теж один із головни героїв негативний персонаж
«Місто» стало першим романом в моєму житті, під час прочитання якого я лаялась вголос, регулярно закочувала очі, голосно сопіла від обурення через роздуми та вчинки головного героя і регулярно писала гнівні повідомлення своїм подругам з цитатами із книги. Що за моєю субʼєктивною оцінкою є найкращим підтвердженням геніальності автора та найвищого ступеня його майстерності.
У юності його роман викликав бурхливі емоції. Та що старшою я стаю, то все менше тих емоцій лишається, і все менше подобаються його твори. Однак про геніальність класиків не сперечаються. Її або визнають, або мовчки тримають свою думку при собі.
Валер'ян Підмогильний "Вибрані твори", 400 с. в-во ЯКАБУ / Yakaboo
Збірка містить кілька творів, і призначена для школярів. Я особисто не хотіла б школяркою вивчати те, що прочитала у ній. По-моєму, це занадто рано. А ще це травмує. І нормалізує огидні речі. Коротше, я просто перерахую твори, і додам пару слів про кожен.
"Місто". Перший урбаністичний роман в українській літературі. Хоча... Через 100 р. урбаністичність описаного Києва, де садять городи, де вулиці ховаються у густих садках, де на Подолі тримають свиней і корів, де прати ходять до Дніпра, де ще багато-багато речей, які нині навіть не з усяким селом асоціюються, якось погано видно (хто втратив думку - це я про урбаністичність). Степан Радченко - типовий "я-не-селюк". Він соромиться свого походження, хоче підкорити місто, але підкорює лише кількох жінок. Думаю, якщо років через 10 я знов перечитаю цей твір, то він для мене стане ще гіршим. Хоча в мистецькому сенсі роман дуже гарний. Героїв виписано фактурно, вони живі, справжні, і всі їхні почуття аж вихлюпуються на читача. Лиш часом ті хвилі збивають з ніг.
"Важке питання" - про Андрія, Миколу та бажання плотських утіх. Дивує вік Андрія, йому 17. І от головна проблема хлопця: хоче набути досвіду й при цьому не виглядати цнотливим маминим синком. Не вийшло. Мені було гидко у деяких місцях.
"Гайдамака" - автор написав це оповідання у 17 р., і це вже заслуговує поваги. Оповідання екранізоване короткометражкою у 2012 р. Хочу тепер подивитися.
"Проблема хліба" - намагання вижити під час голоду. Теж екранізовано, але зміксовано з "Історією пані Ївги" (мені подобався твір про цю притрушену пані Ївгу).
"Іван Босий" - екзистенційні страждання-пошуки божевільного пророка. На сьогодні мене такі твори дратують. Раніше викликали депресняк. Іще раніше я шукала в них глибинні сенси.
"Третя революція" - поразка повстання Нестора Махна. На болотах слугує історичним документом. Нонсенс.
Це Ґрунт і база. Прекрасна класика української літератури. «Місто» прекрасно описує Київ після революцій, його лад. Як мрії та амбіції змінюють людину та її вибір. Інші пʼять творів також дуже сподобались, несли в собі глибоку думку. Текст читається легко, тільки філософські розмови в «Місті» інколи треба було перечитувати. Дуже рада, що нарешті прочитала цю книгу, так як в шкільній роки вона пройшла крізь мене.