Москаль-чарівник

by Ivan Kotliarevsky

«Москаль-чарівник» — п'єса, яка була написана видатним українським письменником Іваном Петровичем Котляревським у 1819 році. Вперше видана в «Українському збірнику», 1841 року в Москві І. І. Срезневським.
Вперше була поставлена на сцені Полтавського театру. Відомо, що у 1820-их «Наталка Полтавка» та «Москаль-чарівник» з величезним успіхом пройшли в Санкт-Петербурзі в Олександрінському театрі та в Малому театрі, що в Москві.
У 1995 році на кіностудії ім. О. Довженка було знято фільм «Москаль-чарівник», де в головних ролях знялися Богдан Бенюк і Руслана Писанка.
За жанром є водевілем. Котляревський використав мандрівний сюжет про подружню невірність, але переосмислив його.

38 pages, Kindle Edition

First published January 1, 1841

About the author

Poet and playwright; the ‘founder’ of modern Ukrainian literature. After studying at the Poltava Theological Seminary (1780–9), he worked as a tutor at rural gentry estates, where he became acquainted with folk life and the peasant vernacular, and then served in the Russian army (1796–1808). In 1810 he became the trustee of an institution for the education of children of impoverished nobles. In 1812 he organized a Cossack cavalry regiment to fight Napoleon Bonaparte and served in it as a major (see Ukrainian regiments in 1812). He helped stage theatrical productions at the Poltava governor-general's residence and was the artistic director of the Poltava Free Theater (1812–21). From 1827 to 1835 he directed several philanthropic agencies.

Іван Котляревський - український письменник, поет, драматург, зачинатель сучасної української літератури, громадський діяч. Підтримував зв'язки з декабристами. Його поема «Енеїда» (1798) стала першим в українській літературі твором, написаним народною мовою.

Творчість Котляревського має основоположне значення в іс­торії становлення нової української літературної мови. В умо­вах занепаду всіх різновидів староукраїнської писемної мови його поема «Енеїда», п'єси «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник», написані на основі живого усного мов­лення народу, започаткували новий етап фор­мування літературної мови.

Reviews

[Tina · Rating 4 out of 5]

В цій п'єсі мене насамперед зачепила постать розквартированного у сільську хату москаля. В нього немає імені, а тільки прізвище - Лихий. В тексті його репліки позначені простим "Солдат". Сама його поява - вже брутальне вторгнення:

Солдат (напідпитку, входить до хати й кричить). Здравствуй, хозяин. Я - твой постоялец. Давай угол, да на ужин курицу, да нет ли лавреников?


У москалів репутація агресивних та схильних до насильства:

Михайло [...] Це диво, що москаль голодний заснув, не побивши хазяйки.


Проте п'єса носить комедійний характер, тому обмін стереотипними висловлюваннями зводиться до жартів:

Михайло [...] (сміється). Лавреничків! Який то у вас, москлів, язик лубяний. Скільки між нами вештаєтесь, а й досі не вимовиш: ва-ре-ни-ків.

Також:

Солдат [...] Ну, што и говорить! Вить вы - природные певцы. У нас пословица есть: хахлы никуда не годятся, да голос у них хорош. [...]
Михайло [...] (сміється). Пословиця? Коли на те пішло, так і у нас єсть їх не трохи.


Тетяна, дружина Михайла та хазяйка оселі, в яку розквартирували Лихого, озвучує меседж міжетнічного примирення (чи радше замирення?). І меседж цей - єдиний можливий у контексті царської Росії:

Тетяна [...] Годі вам споритися. Тепер чи москаль, чи наш - все одно: всі одного батька, царя білого, діти. Тільки в тім і разниця, що одні дуже шпаркі, а другі смирні...

"Москаль-чарівник" і "Наталка Полтавка" містять політично конформні ідеї, відверто восхваляючи чи нормалізуючи "малоросію" в контексті Російської імперії. Однак чи була то особиста громадянська позиція Котляревського, чи данина політичній цензурі - це питання для мене лишається відкритим.