What do you think?
Rate this book
Грицева шкільна наука
«Грицева шкільна наука» — не лише одна з літературних перлин Івана Франка, а й найважливіший твір для «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ», адже саме це оповідання дало назву нашому видавництву. Проілюстрував книжку молодий, але вже знаний художник Олександр Продан, який народився в Горішніх Плавнях, а живе в Києві.
15 pages, Hardcover
First published January 1, 1981
26 people want to read
About the author
Іван Франко
214 books67 followersІван Якович Франко — видатний український прозаїк, поет, драматург, публіцист, перекладач, науковець, фольклорист, громадський і політичний діяч, видавець. Народився 27 серпня 1856 у селі Нагуєвичі (нині Дрогобицького району Львівської обл.) в родині сільського коваля. Рано осиротівши (батько помер коли Івану було 9 років, а в 1872 році померла мати) Франко спромігся здобути грунтовну освіту. У 1862–64 роках він навчався у початковій школі сусіднього села Ясениця-Сільна, в 1864–1867 рр. – у школі отців-василіан в Дрогобичі, а в 1867–1875 рр. – у гімназії в тому ж Дрогобичі. В гімназійні роки почав перекладати твори античних авторів (Софокла, Еврипіда), збирати фольклор, писати вірші і прозу.
По закінченні гімназії у 1875 році Франко вступає на філософський факультет Львівського університету і поринає у суспільно-політичне життя краю. Разом із М.Павликом видавав журнал «Громадський друг», альманахи «Дзвін» і «Молот» (усі 1878), з І.Белеєм журнал «Світ» (1881—1882); співпрацював у виданні кількох журналів та альманахів, зокрема: «Товариш» (1888), «Зоря» (у 1883—1886), «Правда» (1888), газети «Діло» (1883—1886) та інших. Був одним із засновників 1890 року першої української політичної партії — Русько-української радикальної партії (РУРП). 1893 року у Віденському університеті під керівництвом відомого славіста В. Яґича захистив дисертацію і здобув учений ступінь доктора філософії.
Він пережив принаймні три глибокі кохання: до Ольги Рошкевич (у заміжжі Озаркевич), Юзефи Дзвонковської та Целіни Журовської (в заміжжі Зиґмунтовської), кожне з яких знайшло вияв у художній творчості. Одначе дружиною письменника стала киянка Ольга Хоружинська, шлюб із якою він узяв у травні 1886. В їх родині з’явилось четверо дітей. Разом із дружиною видавав літературно-науковий журнал європейського зразка «Житє і слово» (1894-1897). Упродовж 1887-1897 працював у редакції польської газети «Kurjer Lwowski». З 1899 року, відійшовши від громадсько-політичних справ, повністю присвятив себе літературній і науковій праці — став членом Наукового товариства ім.Шевченка (НТШ), очолював філологічну секцію (1898—1901; 1903—1912) та етнографічну комісію (1898—1900; 1908—1913) НТШ; був співредактором журналу «Літературно-науковий вістник» (1898—1907; спільно з М. Грушевським та В. Гнатюком). За життя чотири рази був ув'язнений австрійською владою (у 1877, 1880, 1889 і 1892). Починаючи з 1908 року стан здоров'я погіршується. Невважаючи на хворобу Франко продовжував літературну й наукову працю до самої смерті. Похований у Львові на Личаківському кладовищі.
Упродовж своєї більш ніж 40-літньої творчої активності Франко надзвичайно плідно працював як оригінальний письменник (поет, прозаїк, драматург), перекладач, літературний критик і публіцист, багатогранний учений — літературо-, мово- й мистецтвознавець, етнолог і фольклорист, історик, соціолог, філософ. Його творчий доробок за приблизними оцінками налічує кілька тисяч творів.
По закінченні гімназії у 1875 році Франко вступає на філософський факультет Львівського університету і поринає у суспільно-політичне життя краю. Разом із М.Павликом видавав журнал «Громадський друг», альманахи «Дзвін» і «Молот» (усі 1878), з І.Белеєм журнал «Світ» (1881—1882); співпрацював у виданні кількох журналів та альманахів, зокрема: «Товариш» (1888), «Зоря» (у 1883—1886), «Правда» (1888), газети «Діло» (1883—1886) та інших. Був одним із засновників 1890 року першої української політичної партії — Русько-української радикальної партії (РУРП). 1893 року у Віденському університеті під керівництвом відомого славіста В. Яґича захистив дисертацію і здобув учений ступінь доктора філософії.
Він пережив принаймні три глибокі кохання: до Ольги Рошкевич (у заміжжі Озаркевич), Юзефи Дзвонковської та Целіни Журовської (в заміжжі Зиґмунтовської), кожне з яких знайшло вияв у художній творчості. Одначе дружиною письменника стала киянка Ольга Хоружинська, шлюб із якою він узяв у травні 1886. В їх родині з’явилось четверо дітей. Разом із дружиною видавав літературно-науковий журнал європейського зразка «Житє і слово» (1894-1897). Упродовж 1887-1897 працював у редакції польської газети «Kurjer Lwowski». З 1899 року, відійшовши від громадсько-політичних справ, повністю присвятив себе літературній і науковій праці — став членом Наукового товариства ім.Шевченка (НТШ), очолював філологічну секцію (1898—1901; 1903—1912) та етнографічну комісію (1898—1900; 1908—1913) НТШ; був співредактором журналу «Літературно-науковий вістник» (1898—1907; спільно з М. Грушевським та В. Гнатюком). За життя чотири рази був ув'язнений австрійською владою (у 1877, 1880, 1889 і 1892). Починаючи з 1908 року стан здоров'я погіршується. Невважаючи на хворобу Франко продовжував літературну й наукову працю до самої смерті. Похований у Львові на Личаківському кладовищі.
Упродовж своєї більш ніж 40-літньої творчої активності Франко надзвичайно плідно працював як оригінальний письменник (поет, прозаїк, драматург), перекладач, літературний критик і публіцист, багатогранний учений — літературо-, мово- й мистецтвознавець, етнолог і фольклорист, історик, соціолог, філософ. Його творчий доробок за приблизними оцінками налічує кілька тисяч творів.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 4 of 4 reviews
January 3, 2023
Все хотіла прочитати це невеличке оповідання, а знаєте чому? Бо воно дало назву видавництву "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА"📚, а дізнатися вона звідки походить було дуже цікаво.
⠀
Отож, Гриць був сільським хлопчаком, який випасав гусей. Але одного дня батько вирішив віддати його до школи. Отут то і почалась тяжка Грицева наука. Цілий рік він ходив до школи, але нарешті прийшов липень і скінчилася його наука. Та навчився він лише одному — казати "а-ба-ба-га-ла-ма-га". І коли влітку хлопець повернувся до гусей і, сповнений гордості, промовив цю фразу, то білий гусак з легкістю її повторив😂. Засмутившись, Гриць подумав: "Чому вони його до школи не давали?". На цьому і завершується це оповідання.
⠀
Хоча воно і невеличке, але дуже кумедне. Особливо мені сподобалось, що у творі використано багато діалектизмів, які переносять нас у атмосферу Галичини.
⠀
Отож, Гриць був сільським хлопчаком, який випасав гусей. Але одного дня батько вирішив віддати його до школи. Отут то і почалась тяжка Грицева наука. Цілий рік він ходив до школи, але нарешті прийшов липень і скінчилася його наука. Та навчився він лише одному — казати "а-ба-ба-га-ла-ма-га". І коли влітку хлопець повернувся до гусей і, сповнений гордості, промовив цю фразу, то білий гусак з легкістю її повторив😂. Засмутившись, Гриць подумав: "Чому вони його до школи не давали?". На цьому і завершується це оповідання.
⠀
Хоча воно і невеличке, але дуже кумедне. Особливо мені сподобалось, що у творі використано багато діалектизмів, які переносять нас у атмосферу Галичини.
This entire review has been hidden because of spoilers.
February 28, 2021
«а-ба-ба-га-ла-ма-га»... Все!
January 1, 2024
Розумію, що цей твір - знаковий, проте кумедним він мені не здався.
Розповідається тут про просту родину, яка настільки багато працює, що дитиною не займається. Гриць проводить весь час, пасучи гусей, а батьки з ним майже не говорять. Вирішивши віддати малого до школи, тато не пояснює куди вони йдуть, нащо, що буде там відбуватися. В школі Гриця б'ють і булять старші хлопці, але подано це як звичайні жарти. Проте, я впевнена, жоден батько не хотів би, щоб над його дитиною так знущалися. Вчитель теж б'є Гриця, коли той не розуміє, що відбувається, чи відповідає неправильно в перший день своєї науки. До того ж, Гриць явно ще занадто малий для школи - він плаче кожного ранку вдома і в школі, від стресу худне, блідне, хворіє, на уроках не може зосередитися та бодай щось запам'ятати, за що його знову б'ють. Звісно, кінець навчання і повернення на пасовисько з гусями - це збавлення від цих страждань, тому можна сказати, що фінал історії позитивний.
Проте мені було сумно читати цей коротенький твір, бо одразу стало шкода дитину. Можливо, в мене просто занадто розвинутий материнський інстинкт.
Розповідається тут про просту родину, яка настільки багато працює, що дитиною не займається. Гриць проводить весь час, пасучи гусей, а батьки з ним майже не говорять. Вирішивши віддати малого до школи, тато не пояснює куди вони йдуть, нащо, що буде там відбуватися. В школі Гриця б'ють і булять старші хлопці, але подано це як звичайні жарти. Проте, я впевнена, жоден батько не хотів би, щоб над його дитиною так знущалися. Вчитель теж б'є Гриця, коли той не розуміє, що відбувається, чи відповідає неправильно в перший день своєї науки. До того ж, Гриць явно ще занадто малий для школи - він плаче кожного ранку вдома і в школі, від стресу худне, блідне, хворіє, на уроках не може зосередитися та бодай щось запам'ятати, за що його знову б'ють. Звісно, кінець навчання і повернення на пасовисько з гусями - це збавлення від цих страждань, тому можна сказати, що фінал історії позитивний.
Проте мені було сумно читати цей коротенький твір, бо одразу стало шкода дитину. Можливо, в мене просто занадто розвинутий материнський інстинкт.
January 7, 2024
Гарна класика з прекрасними ілюстраціями. Ми з онуками в захваті!
Displaying 1 - 4 of 4 reviews