Безумці

Автографи часу #6

by Барбара Редінг

Роман про таємниче кохання і драму двох людей — Михайла Коцюбинського та Олександри Аплаксіної.

Уривок із книги:

Ти до безуму кохатимеш мене у моєму ліжку і підеш. Ми так зустрічаємося. Це теж називається любов’ю. Я прикрию мокре простирадло і залишу хоча б якусь твою присутність побіля себе. Коли ти прийдеш наступного разу — навіть не здогадуюсь. Не знаю і, можливо, хотіла б щоб прийшов. І того, поки був зі мною в ліжку, теж хотіла.

184 pages, Hardcover

First published January 1, 2012

Reviews

[Mariana Gevak · Rating 4 out of 5]

Зі школи я, мабуть, найменше з класиків любила якраз Коцюбинського. Він мені видавався занадто суворим, незрозумілим і важким у читанні. Глибину його текстів я оцінила значно пізніше, а от як людина він мені відкрився щойно зараз під час прочитання "Безумці. Автографи часу" Барбари Редінг.
Я не знаю, на скільки правдива ця книга, та вона шалено відверта й інтимна. Ми бачимо нашого класика через призму закоханого погляду його таємної пасії.
Всю книгу вона розмовляє з ним, згадує про нього, сумує за ним.
У потоці цих спогадів нам відкривається завіса над його щоденним життям. Звичками. Характером, доволі непростим, треба сказати.
Над несприятливою,задушливою для українського літератора чернігівською атмосферою.
Над подорожами Європою у борг, чи з ласки меценатів.
Над потребою вирватися з замкненого кола, яка так і не здійснилася.
Кілька цитат :
✉ "Тобі соромно це визнавати, проте українська література в цій країні не має шансів бути прибутковою. Єдиний спосіб заробляти - писати виключно російською. Російські перекладачі твоїх творів отримують у кілька разів більше, ніж ти за оригінали. Однак коли ти й досі цього не зробив, тепер тим паче не зробиш. Ти - не російський літератор. "
✉ "Ти до безуму кохатимеш мене у моєму ліжку і підеш. Ми так зустрічаємося. Це теж називається любов’ю. Я прикрию мокре простирадло і залишу хоча б якусь твою присутність побіля себе. Коли ти прийдеш наступного разу — навіть не здогадуюсь. Не знаю і, можливо, хотіла б щоб прийшов. І того, поки був зі мною в ліжку, теж хотіла."
✉"Твоя дружина зізналася, що й досі кохає (у неї — шельмівські сірі очі, у неї — підстрижене темне волосся, у неї — постава впевненої у собі жінки). А ти розповів мені й у розпачі (плакав), бо був певен, що ніякої жіночої любові у неї вже нема. Принаймні тобі йшлося саме про це."

[Tatiana Miroshnychenko · Rating 4 out of 5]

Барбара Редінг
"Безумці"
Книжка про стосунки
Всі ми знаємо відомого українського письменника Михайла Коцюбинськогр. А от хто така Олександра Аплаксіна дізнаєтесь після прочитання книжки. Виявляється що ця жінка - це таємниче кохання письменника. Але кохання не звичне, без надії на подружнє життя. Письменник не міг покинути свою законну дружину і чотирьох дітей, проте, якщо вірити листам, дуже кохав Олександру. Роман у них був більше епістолярний, ніж реальний. Тобто вони дуже мало бачилися, а більше листувалися.
Тепер щодо самої книги. Розповідь ведеться від Олександри. У книгі розказані глибокі почуття жінки та чоловіка, їхня інтимна сповідь, думки, переживання, щирі зізнання у коханні. Цікаво читати детальні розповіді та факти про подорожі Михайла Коцюбинського, про його письменницьку діяльність, про останні роки, місяці і дні життя.
Після прочитання така враження, що для Коцюбинського ці стосунки були як паралельний світ, куди він міг заховатися від буденності і проблем, а для Олександри це було марне чекання, хоч вона після смерті письменника прожила більше 60 років самотньою, так і не створивши сім'ю.
Книга непогана, хороша. Читається швидко і легко, можна навіть сказати, що на одному диханні.
"Це справжній безум - хотіти бути з тим, хто ніколи не зможе бути з тобою"
"Почуття любові вимагає бути задоволеним. Серце жебракує на повноцінне щастя"
"Розум, скований шаленим потягом до того, кого кохаєш"

[lgrsh · Rating 1 out of 5]

Таки не змогла себе змусити дочитати цю книгу до кінця. Жахливі стосунки, багато страждань, відсутність любові до себе, самоповаги, гордості у головної героїні. І взагалі скласти про Олександру якусь думку дуже складно, незважаючи на те , що розповідь йде від її особи. Але постійно читаєш тільки про Коцюбинського, про його проблеми, роботу, подорожі, негаразди й недуги. Вона ж як тінь.

[Maryana · Rating 5 out of 5]

Це книга-сповідь Олександри Аплаксіної, яку авторка написала з листів Михайла Коцюбинського до своєї підлеглої. Знайшла трошки інформації і виявилось, що ці листи відомий факт в біографії письменника. Тому швидше за все Барбара користувалась лише фактами і трошки по-жіночому їх переписала. Отож, було кохання і мав Михайло Михайлович свою музу – Шурочку. Мріяли вони про спільне щастя і водночас розуміли, що майбутнього у них не буде… Безумці, що тут скажеш?..
Завдяки цьому невеличкому твору я пізнала іншого Коцюбинського, він відкрився для мене як особистість. Захотілось перечитати його твори. Думаю тепер вони сприймуться по-іншому.