Сьома поетична збірка Ольги Ткач зібрала під обкладинкою нові вірші письменниці. Про шлях до мети і боротьбу, ціну й вагу слова, про природу, творчість, а також (хоча справді найперш) – про Творця, який дає людині міць творити. Шукаючи у своєму житті Божі сліди і залишаючи на папері власні, авторка добирає, зважує і перевіряє на повноту горіхи слів та разом із неперелітними квітами прямує власною стежкою – пішки до вирію.
Народилася і проживаю в місті над Бугом – Хмельницькому. За освітою журналіст і магістр богослов’я. Як би парадоксально це не звучало, в житті кориснішою виявилася друга освіта. Віршувати почала раніше, ніж навчилася писати. Як поетеса й була прийнята до НСПУ у 2005 році. Шлях до прози був довшим і складнішим, але від того не менш радісним. Він повів із реалізму до фентезі і досі там кружляє, вряди-годи виводячи стежинками назад у реалізм та іноді НФ. За час творчого польоту на світ з'явилися сім власних книжок віршів та прози, але багато творів помандрували і в колективні збірники. “Невигаданий друг” — перша сольна прозова книга. Моїм письменницьким кредо є: якщо вже вигадувати, то світло – темряви і в житті вистачає.