«Дні течуть посеред степу…», «Кліпа очима зоряне небо…» — у цьому вся чуттєвість мови й беззаперечний геній творчості Михайла Коцюбинського. Його «Тіні забутих предків», «Intermezzo» назавжди в ДНК української літератури. Неважливо, чи гортаєш паперову книжку в кав’ярні, чи читаєш з екрану смартфона на перерві перед уроком. Ця збірка творів спонукає замислитися, зачепить й надихне крізь час і простір. Ці твори теплі й рідні. Це і є спадковість поколінь.
До збірки увійшли твори: «Intermezzo», «Тіні забутих предків», «Сон», «На острові», «Дебют», «Хвала життю», «Цвіт яблуні», «Сміх», «Під мінаретами».
Mykhailo Mykhailovych Kotsiubynsky (Ukrainian: Михайло Михайлович Коцюбинський), (September 17, 1864 – April 25, 1913) was a Ukrainian author whose writings described typical Ukrainian life at the start of the 20th century. Kotsiubynsky's early stories were described as examples of ethnographic realism; in the years to come, with his style of writing becoming more and more sophisticated, he evolved into one of the most talented Ukrainian impressionist and modernist writers. During the Soviet period, Kotsiubynsky was honoured as a realist and a revolutionary democrat. A literary-memorial museum was opened in Vinnytsia in 1927 in the house where he was born.
About twenty novels were published during Kotsiubynsky's life. Several of them have been translated to other European languages.
чиста насолода, максимально поетична мова. хочеться читати дуже повільно, насичуватись кожним словом. цікаво, як через всю збірку видно настрій автора втекти з міста - тільки природа його захоплює, тільки дикість, воля, повітря. Intermezzo повністю тільки про це, але і інші твори постійно до цього вертають. Тіні забутих предків - на диво я взагалі нічого про сюжет не знала, або напевно забула зі школи. на кожному кроці мені здавалось, що я легко зчитую, що буде далі, але постійно автор мене перегравав. такого рівня трагедії я точно не очікувала. і звісно захоплення природою і гуцульскими чарами. Сон, Дебют, Сміх - дуже класні мають розвʼязки. після кожного оповідання я аплодувала автору за дотепність та винахідливість. На острові, Жвала життю - про середземноморські курорти - більш прохідні для мене. Цвіт яблуні - про смерть доньки, щось дуже незвичне і нереальне. я вагалась як і сам автор в тексті "чи доцільно за таких умов писати текст, чи треба зосередитись на самій події". Під мінаретами - абсолютно для мене неочікувана тема про кримських татар і європеїзацію. дуже боляче читати тексти про Крим більше ста років тому - без совку, без депортації, коли люди жили своє життя на порозі великого розвитку.
Дуже красива поетична мова. Читання цих оповідань має бути повільне та вдумливе. Красиві приховані сенси, образи, знаки та символізм. Якісь оповідання були мені не близькі, а деякі вразили сильно.
Найбільше сподобались і закарбувались у серденьку: «Intermezzo», «Тіні забутих предків», «На острові».
Книга складається з 9 оповідей, кожна нема в собі сенс. Перші два твори мені не сподобались, хоч і вважаються популярнішими. Багато опису природи, чого я не дуже люблю, Зато інші - дуже сподобались, цікава головна думка, є багато думок, які хочеться обдумати.