What do you think?
Rate this book
Я працюю між Європою і Азією
Кожна країна унікальна її людьми і тим, що вони творять. Туреччина захоплює не тільки чудовою природою, тут живуть надзвичайно колоритні представники професій, яких немає більше ніде у світі, люди, наділені особливим світовідчуттям. Їх представляють герої нарисів цієї книжки — звичайні трудівники — багатогранні, доброзичливі. Вони живуть буденними клопотами, але люблять і цінують свою справу, яка зберігає, розвиває й по-своєму відкриває світові їхню національну культуру, традиції й душу народу.
З ними дуже повчально було спілкуватися, про них цікаво буде читати всім, кого вабить багатоманітність світу, самобутність Туреччини та її людей.
З ними дуже повчально було спілкуватися, про них цікаво буде читати всім, кого вабить багатоманітність світу, самобутність Туреччини та її людей.
160 pages, Hardcover
Published January 1, 2023
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 4 of 4 reviews
August 18, 2024
мені книжка не те що не сподобалася, але я не отримав якогось особливого задоволення читаючи її.
усі есе доволі одноманітні в стилі «мій робочий день + приколи шо трапилися колись» і воно шось не зачіпає попри ті самі ситуативні приколи.
ще певні моменти у книзі це максимальний крінж-момент який читаєш із максимальним скепсисом. наприклад, є епізод де молоді турецькі пляжні рятувальники обговорюють з ким би вигідніше було б піти на побачення, щоб потім одружитися: із 57-річною британкою, чи 50-річною німкенею із двома дітьми. «вигідніше» тут – це те, чий паспорт "сильніший", щоб переїхати в ними з європу суто заради громадянства.
окремо іронічно те, що опис книги обіцяє «ці історії [...] спростовують стереотипні уявлення про туреччину», а значна частина ось цього есе про рятувальника – це ось такі розповіді про переїзд (радше навіть втечу) в європу та про те, як пан рятувальник крутить романи із туристками.
сподобалося найбільше перше есе про чистильника взуття – воно якесь найбільш щире й автентичне.
окремий плюс за жарт про «корову-інтроверта» в есе про ветеринара.
усі есе доволі одноманітні в стилі «мій робочий день + приколи шо трапилися колись» і воно шось не зачіпає попри ті самі ситуативні приколи.
ще певні моменти у книзі це максимальний крінж-момент який читаєш із максимальним скепсисом. наприклад, є епізод де молоді турецькі пляжні рятувальники обговорюють з ким би вигідніше було б піти на побачення, щоб потім одружитися: із 57-річною британкою, чи 50-річною німкенею із двома дітьми. «вигідніше» тут – це те, чий паспорт "сильніший", щоб переїхати в ними з європу суто заради громадянства.
окремо іронічно те, що опис книги обіцяє «ці історії [...] спростовують стереотипні уявлення про туреччину», а значна частина ось цього есе про рятувальника – це ось такі розповіді про переїзд (радше навіть втечу) в європу та про те, як пан рятувальник крутить романи із туристками.
сподобалося найбільше перше есе про чистильника взуття – воно якесь найбільш щире й автентичне.
окремий плюс за жарт про «корову-інтроверта» в есе про ветеринара.
October 24, 2024
Коли я читала цю книжку, мене не покидало враження, що вона на мене верещить…
Чи то автор свідома вибрала таку тактику, чи то спілкувалася вона з психічно нестійкими особами, я не знаю… 🤷♀️
Але, по порядку:
Книжка складається з 10 «інтервʼю» людей різних професій в Туреччині.
1. «Інтроверт із багатолюдної вулиці» - найбільш спокійна розповідь. Чоловік чистильник взуття, чию професія не сприймає його сімʼя, і він намагається читача і всіх довкола впевнити, що його професія важлива ітд… (з плюсів, багато цікавого про цю професію з огляду турецької культури)
2. «Хранитель практик духовного очищення» - розповідь власника хамама. Знову таки, єдиний правильний хамам у всій Турції тільки у нього, всі забули справжні традиції хамама, все довкола паплюжать, а жінки взагалі полюбляють битися, тому потрібно придумати як їх утихомирити в хамамі… (+ про хамам цікаво написано)
3. «Знавець європейських паспортів і невербальної комунікації» - це капец. Історія рятівника на пляжі який ненавидить свою роботу, відпочиваючих і всіх довкола. Не проти заводити інтрижки з туристками, поважає тільки свою родину, та і загалом, всі його колеги шукають «наївних» туристок з гарним паспортом, щоб виїхати.
4. «Скульптор красивих носів» - історія пластичного хірурга, крутого такого, напів психолога. Розказує, про неадекватних клієнтів і про те, як рятував самооцінку клієнтам. Загалом притомно, але не зрозуміло нащо я це прочитала.
5. «Мисливиця... за сварками та лайкою» - найбільш адекватна розповідь сценаристки турецьких серіалів. Це дійсно цікаво було читати.
6. «Експерт із догляду за домашніми улюбленцями» - розповідь ветеринара, якщо коротко, ви невідповідальна людина, якщо маєте породистого улюбленця. Якщо не породистого, то все одно не відповідальний, бо неправильно за ним доглядаєте і неправильно трактуєте його поведінку
7. «Берегиня залізного птаха» - крута професія стюардеса, всіх бісять пасажири, які хоча б раз викликають стюардесу, бо бісять…
8. «Барабанщик для хороших подій» - розповідь про барабанщика, який сповіщає коли можна їсти під час поста та грає на святах. (+ Дещо є цікавого з традицій)
9. «Фахівець із миття вікон без ризику для життя» - розповідь управляючого будинку. Нічого цікавого взагалі.
10. «Вартовий сніданків» - це взагалі щось незрозуміле. Розповідь чоловіка традиційного розвозщика ранкової випічки, який жаліється на життя, а потім психує, що жінка, яка йому сподобалась і адекватно з ним спілкувалася, в нього не закохана…
І все це написано дуже агресивно, складається враження, що всі ці люди на підвищених тонах тобі щось доказують…
Не знаю чи рекомендувати, бо корисної інформації з книжки майже ніякої…
Руда стерлядь про книжки
Чи то автор свідома вибрала таку тактику, чи то спілкувалася вона з психічно нестійкими особами, я не знаю… 🤷♀️
Але, по порядку:
Книжка складається з 10 «інтервʼю» людей різних професій в Туреччині.
1. «Інтроверт із багатолюдної вулиці» - найбільш спокійна розповідь. Чоловік чистильник взуття, чию професія не сприймає його сімʼя, і він намагається читача і всіх довкола впевнити, що його професія важлива ітд… (з плюсів, багато цікавого про цю професію з огляду турецької культури)
2. «Хранитель практик духовного очищення» - розповідь власника хамама. Знову таки, єдиний правильний хамам у всій Турції тільки у нього, всі забули справжні традиції хамама, все довкола паплюжать, а жінки взагалі полюбляють битися, тому потрібно придумати як їх утихомирити в хамамі… (+ про хамам цікаво написано)
3. «Знавець європейських паспортів і невербальної комунікації» - це капец. Історія рятівника на пляжі який ненавидить свою роботу, відпочиваючих і всіх довкола. Не проти заводити інтрижки з туристками, поважає тільки свою родину, та і загалом, всі його колеги шукають «наївних» туристок з гарним паспортом, щоб виїхати.
4. «Скульптор красивих носів» - історія пластичного хірурга, крутого такого, напів психолога. Розказує, про неадекватних клієнтів і про те, як рятував самооцінку клієнтам. Загалом притомно, але не зрозуміло нащо я це прочитала.
5. «Мисливиця... за сварками та лайкою» - найбільш адекватна розповідь сценаристки турецьких серіалів. Це дійсно цікаво було читати.
6. «Експерт із догляду за домашніми улюбленцями» - розповідь ветеринара, якщо коротко, ви невідповідальна людина, якщо маєте породистого улюбленця. Якщо не породистого, то все одно не відповідальний, бо неправильно за ним доглядаєте і неправильно трактуєте його поведінку
7. «Берегиня залізного птаха» - крута професія стюардеса, всіх бісять пасажири, які хоча б раз викликають стюардесу, бо бісять…
8. «Барабанщик для хороших подій» - розповідь про барабанщика, який сповіщає коли можна їсти під час поста та грає на святах. (+ Дещо є цікавого з традицій)
9. «Фахівець із миття вікон без ризику для життя» - розповідь управляючого будинку. Нічого цікавого взагалі.
10. «Вартовий сніданків» - це взагалі щось незрозуміле. Розповідь чоловіка традиційного розвозщика ранкової випічки, який жаліється на життя, а потім психує, що жінка, яка йому сподобалась і адекватно з ним спілкувалася, в нього не закохана…
І все це написано дуже агресивно, складається враження, що всі ці люди на підвищених тонах тобі щось доказують…
Не знаю чи рекомендувати, бо корисної інформації з книжки майже ніякої…
Руда стерлядь про книжки
This entire review has been hidden because of spoilers.
May 13, 2026
Маленька передісторія: позаяк я довгий час уже беру почитати книжки з рубрики #автор_пропонує (спочатку в серпні прочитав «У чужому морі», а цю — нещодавно), то буду їх порівнювати. Хоча ця книжка — дебютна для авторки, фактично вони подібні, але дечим різняться.
В анотації заявлено, що обидві книжки про життя в Туреччині. Але цьому критерію більше відповідає «У чужому морі». Стиль авторки легкий всюди. І хоч і там, і там наголошується, що історії в книжці — це диктофонні записи, у другій книжці авторка почала використовувати певні прийоми. Здебільшого історії там закінчувалися якимсь, як модно казати, «моральним підґрунтям». Приміром: людина не цікавилася світом, а тут сталася повномасштабка — вона пішла і врятувала собаку від наркоманів; жодна гаряча кров не варта ризику отримати удар ножем тощо.
В «Європі-Азії» історії, думаю, подані як є. Про турецьку культуру без колориту: працівниця хамаму знає, хто з ким спить, але не скаже; чоловік любить відвідувати хамам, але це справа дружня і групова, тому вдома хамам не терпить — це для молодих; барабанщик, у принципі, відкритий до стосунків і швидко ходить у туалет; ветеринар каже, що якщо собака не тямить себе від радощів, коли ви приходите додому, — це не означає, що він вас обрав. Це все інстинкти.
А пластичний хірург проти чоловічої ліпосакції для збільшення жіночих грудей.
Отак обірвано це все і закінчується. Це те, що запам’яталося.
Хоча початок історій всюди цікавий.
Словом, нормально, але тепер є з чим порівняти. І точно є історії, які я навмисне не описував.
В анотації заявлено, що обидві книжки про життя в Туреччині. Але цьому критерію більше відповідає «У чужому морі». Стиль авторки легкий всюди. І хоч і там, і там наголошується, що історії в книжці — це диктофонні записи, у другій книжці авторка почала використовувати певні прийоми. Здебільшого історії там закінчувалися якимсь, як модно казати, «моральним підґрунтям». Приміром: людина не цікавилася світом, а тут сталася повномасштабка — вона пішла і врятувала собаку від наркоманів; жодна гаряча кров не варта ризику отримати удар ножем тощо.
В «Європі-Азії» історії, думаю, подані як є. Про турецьку культуру без колориту: працівниця хамаму знає, хто з ким спить, але не скаже; чоловік любить відвідувати хамам, але це справа дружня і групова, тому вдома хамам не терпить — це для молодих; барабанщик, у принципі, відкритий до стосунків і швидко ходить у туалет; ветеринар каже, що якщо собака не тямить себе від радощів, коли ви приходите додому, — це не означає, що він вас обрав. Це все інстинкти.
А пластичний хірург проти чоловічої ліпосакції для збільшення жіночих грудей.
Отак обірвано це все і закінчується. Це те, що запам’яталося.
Хоча початок історій всюди цікавий.
Словом, нормально, але тепер є з чим порівняти. І точно є історії, які я навмисне не описував.
October 27, 2023
Чудова збірка 10 есе приземлених історій про особливості пересічних та унікальних професій в Туреччини, сповнені розповідями про внутрішні переживання, тонкощі фаху та набутою життєвою мудрістю. Здавалося б, що цікавого може розповісти чистильщик взуття чи сімітчі (продавець бубликів-сімітів)? А виявляється!..
А що для кого є мудрістю - гайда знайомитись з персонажами книжки.
Я свою електронну версію книжечки отримала за донат, оскільки авторка всю виручку за продаж електронної версії книги передає до фонду "Повернись живим".
А що для кого є мудрістю - гайда знайомитись з персонажами книжки.
Я свою електронну версію книжечки отримала за донат, оскільки авторка всю виручку за продаж електронної версії книги передає до фонду "Повернись живим".
Displaying 1 - 4 of 4 reviews