Лебедина зграя. Зелені млини

by Василь Земляк

Василь Земляк пише про знайомі, на перший погляд, реалії: українське село 1920—1940-х, революція, руйнування шляхетських садиб, перші комуни, колгоспи, Друга світова. Однак усе подано в якійсь геть незвичній перспективі.

Старенький Вавилон на Побужжі, селяни, які викопують під грушею колекцію старовинної зброї, місцевий філософ, який читає Платона й розповідає про таврів і скіфів, гойдалка, побудована агентом з продажу швейних машинок «Зінґер», щоб видати доньок заміж, цап Фабіян, що стає задом до розстрільної бригади — все це сплітається у химерний роман на тлі чорторию великої історії.

Genres: Ukrainian Literature, Ukraine, Classics

736 pages, Paperback

Published January 1, 2023

About the author

український письменник і кіносценарист чеського походження, лауреат Шевченківської премії.

Reviews

[Ruslana Bookslover · Rating 5 out of 5]

вражаючий і масштабний текст, сага одного села — як сага українського Побужжя, долі селян із їхніми радощами і болями.
це було неймовірно і ця класика заслуговує на більшу увагу.

[Viktoria Tytarenko · Rating 5 out of 5]

"Батьківщино моя! Я готовий відповідати за тебе як твій громадянин, так само як ти відповідаєш перед світом за мене й за мільйон таких, як я. У цій обопільності ми єдині, хоч ти все, тоді як я без тебе ніхто. Ти в кожного одна, бо хто хоче мати дві батьківщини - той залишається без жодної. Доки ти є - ми вічні. Ми вистояли завдяки тобі, найвищому з понять, яке будь-коли сотворяли і обіймали люди. Моя вина не в тому, що, маючи можливість померти за тебе, я все ж живу. Вина в іншому: у стражданнях твоїх, у смерті мільйонів, які врятували мені життя."

"Лебедина зграя" та "Зелені Млини" - це дилогія українського писименника Василя Земляка. Ці два романи належать до так званої химерної прози. Романи такого типу мають свої характерні риси: показ характерів в соціально-історичній конкретності, погляд на життя людини з позицій світової концепції, загальнолюдської моралі.

На перший погляд автор, в цій дилогії, пише про знайомі вже реалії - українське село 20-40х років, революція, руйнування шляхетських садиб, перші комуни, колгоспи, колективізація, Друга світова війна... Але все постає в якійсь геть незвичній перспективі, оптика сфокусована цілковито інакше, аніж досі. Тому, мені здається, цензура й пропустила до друку ці романи.

Події роману відбуваються в українському селі Вавилон на яке автор не поскупився описом. Надзвичайно красиві пейзажі та родюча земля оточують це мальовниче місце.

Головні герої - це звичайні селяни, по одну сторону багаті, а по іншу бідняки, яких об'єднують в одну комуну.

Якщо коротко описати про що книга - це, перш за все, втілена в образі села Вавилон історія українського Побужжя, починаючи з пореволюційних подій, коли виникали комуни й точилася смертельна «класова» боротьба, й кінчаючи визволенням краю навесні 1944-го від фашистських окупантів.

Навіть не дивлячись на масштаби цих двох творів, а це 730 сторінок, то можу сказати, що книга читається легко. Події розгортаються хоч і не швидко, але, особисто я, не нудьгувала. У творах дуже багато описів природи, які автор неймовірно гарно змальовує.

Та і загалом міні сподобалося. Хоч твори і величенькі, але надзвичайно вартісні.

[Lisa · Rating 4 out of 5]

мені дуже сподобалася дилогія земляка, єдині зауваження - що третя частина так і лишилася ненаписаною, і що автор мусив писати це все за совка. мені не одразу далося прийняття факту, чому колективізація і голод описані так, як вони описані, і це мені муляло майже до самого кінця. ось ці пасажі, де один з героїв їде на донбас до шахт, і описує, які там всі чудові люди, і як там і дихати легше, бо ось це ось герої, не то шо у нас на селі - було тяжко читати. заганяння людей у колгоспи і спротив куркулів цьому це значна частина сюжету першої книги, і всі куркулі там відверті гнійники, а всі комуністи чисті душею (хоча комуна ледве жевріє, і комуністи всі прийдешні), і це прям мене добивало. у другій частині цього менше, і тут я вже реалістичніше дивилася на стосунки автора із історичним тлом, так шо питання типу де люди, що радіють поваленню радянської влади та приєднуються воювати проти них, ставити я вже не стала. текст написаний феноменально круто, це така величезна сага українського села з купою персонажів, мова чудова, текст так химерно кружляє і складається у візерунки, я була у захваті. але через мовчазну присутність (само)цензури я от не можу поставити 5 зірочок.

[Tetiana Dzhyhar · Rating 4 out of 5]

дуже нелегко мені далась. ні про що не шкодую.

[Lena in_ua · Rating 5 out of 5]

Чудова і варта уваги книга.
Цап Фабіян -🔥

[kate maksymiuk · Rating 5 out of 5]

Дійсно химерний текст і це дуже відчувається на початку, коли ти тільки в'їжаєш у колію історії. Книга про дуже болючі моменти нашого життя, але як же це неймовірно написано. Дуже подобається, що є своєрідний гумор, який гарно згладжує кути цих важких тем. Як сільська дитина, я провідчувала атмосферу життя цього села і порівняння з розповідями бабусів/дідусів, як було у мене вдома в ці часи.

Перспектива з якої подав ці події автор доволі цікава. Я задумувалася більше не про ситуацію, як таку, а про кожну людину окремо і людей як громаду. Слідкувала, який вибір зробить, той чи інший персонаж і куди він потім приведе його.

Дуже цікавим для мене був епілог, який наштовхував на думку, що вся розповідь була розказана одним Левком а.к.а Фабіаном, який разом із своїм цапом були головними персонажами, навіть там, де в сюжеті їх не було. Вони були духом села, який можна не бачити, але обов'язково відчуєш.

Загалом, дуже рекомендую, цю книгу, не дивлячись на розмір вона дуже швидко читається, бо мова автора красива і не
обтяжена, тому легко сприймається.Ну і як бонус, де ви ще знайдете такого харизматичного і крутого козла як Фабіан?

[Oleksander Havryliuk · Rating 5 out of 5]

Два романи про два різні епізоди української історії: колективізацію і другу світові війну. Багато героїв - героїчних і не дуже, багато подій - визначних і не дуже. Автор ніяк не оцінює події, вони просто відбуваються, а люди просто приймають певні рішення. Не хочеться проводити аналогії, але чимось мені схожі на "Сто років самотності" (віддалено, не ідеєю, а епічністю) та "Плоди землі" Гамсуна (просто настроєм, читав давно).

"— Оце, дітки, наш Вавилон. Тут вам доведеться перебути війну, породичатися з вавилонянами. Як і скрізь, люди тут різні. Є добрі, щирі, великодушні, як ось ми з Савкою. А є чортві-що, злі, скупі, нікчемні, в кожному народі виродки є, є вони й тут."

[Anastasiia S · Rating 4 out of 5]

П'ять годин в одному потязі, сім годин в іншому - і вуаля :)

Спочатку важко йшло, а потім втягнулася. Прикро читати про колективізацію, класно читати про людей та село

[Юлія]

Це неймовірно красиво у стилістичному плані написано, перша сотня сторінок - просто заворожує, а далі з"явилось якесь мульке відчуття, що автор не наважується надати своїм героям якоїсь динаміки, він наче боїться, що вони почнуть діяти - бо далі їм треба зайняти сторону у тих наших пізніх 20-х, а там і страшних 30-х, а автор до цього не готовий. "яловий" - оце слово крутиться в голові - нездатність на дію, спротив, вибір. Шкода автора і його талант, сумно це все. "Задушене відродження" - зустрічала це визначення про часи щербиччини (а роман вийшов якраз за рік до). Відчувається саме так