Дихай і живи. Як опанувати себе в кризових ситуаціях

by Тетяна Вишко

Посібник «Дихай і живи» повертає до життя через любов. До нормального життя. Попри війну. Ці ефективні психологічні техніки та вправи можна застосовувати, коли йдеться про тривогу, стрес, ПТСР, психологічну травму, втрату, провину вцілілого, депресивні стани. А що почасти книжку написано як діалог психологині з клієнткою, то замість нудьги від сухої теорії читач відчуває присутність у своєму житті психолога, з яким можна «на ти» і який запитує «Як ти?».

192 pages, Hardcover

First published January 1, 2023

Reviews

[Matsuga · Rating 3 out of 5]

Мій телеграм канал – «Шо б його такого почитати?»

Найбільше мені сподобався розділ самодопомоги. За нього авторці дякую: частину технік я використовую щоденно. Дихальні практики допомагають заспокоїтися, зосередитися і покращити самопочуття. Для такої депресивної тривожниці, як я, це знахідка. Також назву корисним розділ про ПТСР – можна зрозуміти, як спілкуватися із тими, хто відчув його на собі.

Але інші розділи… не можу сказати, що вони шкодять чи подають неправильну інтерпретацію травм, стресу – не маю достатньої експертизи, щоб таке стверджувати. Просто від психотерапевтки мені хотілося б отримувати науково підтверджені факти, посилання на доказові дослідження.

Тож я не очікувала побачити в книзі такі цитати:

«Навіть якщо ви не відчуваєте, що найвищі сили захищають вас, а янголи-охоронці не відводять від вас погляду, насправді усе так і є»

Якщо вам цікаво, це сказав Робін Шарма. Нагадаю, що він письменник і фахівець з мотивації. Тобто ніяк не повʼязаний із психотерапією.

Сюди ж літять усі згадки про Творця, Всесвіт etc.

Далі – цитати з вікіпедії. Уявіть: авторка вбиває в гугл «Криза – це» і копіює опис разом із етимологічною зноскою походження слова. А нас же ще в школі вчать, що вікіпедія – недостовірне джерело.

Третій момент, що вибивав мене з колії – книга написана у форматі психотерапевтичної бесіди, і авторка звертається до читача на «ти». Я не проти такого формату, але варто було зробити читача знеособленим. Чому?

Мені було дивно, коли психотерапевтка казала «твій батько не витримав важкого часу, чорного болю війни і, старенький та виснажений шоковою травмою, наклав на себе руки». Це зовсім не те, що хочеться приміряти на себе.

Четвертий – книга не підійде іпохондрикам. На 10 сторінках тексту авторка називає три причини, які можуть призвести «аж до смерті»: «затяжний, неприборканий стрес», «повна відсутність стресу» і «виснаження внаслідок надто тривалої чи надмірно інтенсивної напруги».

Коротше кажучи, книгу, на жаль, не рекомендую.