What do you think?
Rate this book
Кеди в небі
У житті восьмикласниці Лесі настав час справжніх випробувань, боротьби з болем, образами і новими викликами. Але все може змінитися в одну мить. Червоні кеди – маленький секрет, стіна сили, за якою вразлива підлітка відкриває у собі нове вміння – долати шлях без остраху і вагань. Ця подорож може виявитися цікавою та захопливою, бо коли відкриваєш серце і отримуєш багато любові, вона здатна латати найбільші рани.
168 pages, Hardcover
Published January 1, 2023
3 people are currently reading
30 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 13 of 13 reviews
Read
October 3, 2025Прочиталося миттєво: легкий стиль, немає батьківського дидактизму, яким часом досі грішать наші янг-едалтові книжки. Леся вчиться у 8 класі, вони з мамою дуже близькі, все ніби йде нормально, але тут як грім серед ясного неба - мама скоїла самогубство. І Леся всю книгу намагається прийняти реальність і зрозуміти, чому. Водночас в неї є й більш приземлені підліткові проблеми шкільного булінгу, які нікуди не поділися.
Сподобалося, що тут є образи популярних у школі старшокласниць, які не кози і трохи допомагають нашій ГГ (я таких серед популярних не бачила, але вони десь мають бути!). Події відбуваються ще до повномасштабного, на що нам вказує згадка фільму "Капітанка Марвел". Під кінець головна героїня виявляється трохи ненадійною оповідачкою, яка виклала читачу не все - цікаво, хоча й трохи передбачувано те, навколо чого крутиться ця "ненадійність".
Момент, який не дуже сподобався: тут побіжно згадується мамин чувак, який якийсь час жив разом з ними і "торкався мене там, де тільки я могла торкатися себе", це чомусь названо м'якішим словом "приставання", в тому епізоді навіть не про неповнолітню, а про ще дитину, тож вважаю, що важливо називати речі своїми іменами - домагання. Ну і мама його витурила, це класно, але епізод показаний у доволі легковажному тоні, на психіку дівчинки це вплинуло приблизно ніяк.
І трохи забракло конкретики: що це за місто, в якому відбуваються події, дуже люблю знайомитися з нашими містами очима авторів.
Сподобалося, що тут є образи популярних у школі старшокласниць, які не кози і трохи допомагають нашій ГГ (я таких серед популярних не бачила, але вони десь мають бути!). Події відбуваються ще до повномасштабного, на що нам вказує згадка фільму "Капітанка Марвел". Під кінець головна героїня виявляється трохи ненадійною оповідачкою, яка виклала читачу не все - цікаво, хоча й трохи передбачувано те, навколо чого крутиться ця "ненадійність".
Момент, який не дуже сподобався: тут побіжно згадується мамин чувак, який якийсь час жив разом з ними і "торкався мене там, де тільки я могла торкатися себе", це чомусь названо м'якішим словом "приставання", в тому епізоді навіть не про неповнолітню, а про ще дитину, тож вважаю, що важливо називати речі своїми іменами - домагання. Ну і мама його витурила, це класно, але епізод показаний у доволі легковажному тоні, на психіку дівчинки це вплинуло приблизно ніяк.
І трохи забракло конкретики: що це за місто, в якому відбуваються події, дуже люблю знайомитися з нашими містами очима авторів.
March 31, 2024
Я цю книгу прочитала на одному подиху. Просто не могла відкласти від першої до останньої сторінки. Вона добра, щира, чесна. Це книга для підлітків і про підлітків, хоч зовсім не про дитячі проблеми. Я хоч і не підлітка, але книжка виявилася дуже моєю.
April 22, 2024
у мене є звичка читати підліткову літературу між "дорослим" чтивом щоб розвантажити собі голову, але тут я значну частину книги дратувався і горів.
книжка намагається підняти проблему депресії у дорослих, та як це впливає на дітей, які окрім буденних підліткових проблем отримують ще й діру в серці, але… але сюжет містить в собі стільки неточностей, нелогічностей і суперечностей, а також сумнівних моментів, що основна думка просто-таки губиться.
сюжет коротко для розуміння: восьмикласниця Леся давно живе без батька, втрачає маму через суїцид, зазнає постійного знущання від «популярніших» однокласниць і не може знайти своє місце в житті.
а тепер до поганих речей у книзі.
почну із сумнівних моментів. у книжці є три епізоди де прямо описуються, кхгм, стосунки різного типу дорослих із неповнолітніми.
перший епізод із чоловіком з яким мама Лесі певний час мала стосунки:
тобто доросла людина буквально домагалася 12-14-річну дитину (восьмий клас це десь +/- ця вікова категорія) і висновок який авторка подає, як на мене, занадто м’який – полірувати це стьобом і сміхом.
епізод другий. Леся розповідає як одягається її однокласниця, з якою у них взаємна ненависть:
нагадаю, це слова про восьмикласницю. яка вже шукає «папіка». і ці слова ніяк не осуджуються тим, що це погано. от просто ми Людку не любимо, тому автоматично все що вона робить – погано. але дещо в світі погано не тому, що це Людка робить, а тому що це концептуально неприйнятні в суспільстві речі коли восьмикласниця шукає папіка.
епізод третій. Леся знайомиться з молодим хлопцем Алексом і в них зав’язуються стосунки:
так, точний вік Алекса нам невідомий, а на запитання Лесі він лиш каже, що «…розумні слова вчать на першому курсі», тобто можна припустити, що йому років 17-18, якщо йдеться про перший курс університету.
моралі щодо цих епізодів від мене не буде, судити читачам, але, як на мене, взаємодію дорослих людей із неповнолітніми дівчатами вартувало б чіткіше прописувати, зважаючи на суспільні норми і кримінальний кодекс.
- - - - -
далі, про дорослих у книзі. вони тут максимально нелогічні, епізодичні, дерев'яні, і відіграють свою роль виключно для того або авторка направила головну героїню в потрібне авторці русло.
знову ж таки з прикладами.
є епізод де Леся випадково залізла у водойму і її звідти витягнула двірничка. після цього новинами розлетілося, що донька самогубці теж захотіла вкоротити віку. яка ж була реакція її тітки коли вона прочитала новину..? дізнатися чи все з дитиною добре? якось подзвонити? хай написати? ні, дочекатися вечора і вбігати в кімнату дівчини з криками.
далі.
Леся любить проводити час в кав’ярні, яка себе позиціонує як «хіпстерська», і тут раптово власник кав’ярні бачить її фотографії і наймає її.
і хоч це теоретично й можлива ситуація, але вона якось максимально притягнута за вуха.
ще.
про те, що в Лесі мама вчинила самогубство знають всі. про епізод вище, де вона залізла у водойму теж все місто знає.
згодом Леся, намагаючись зрозуміти, що ж стало причиною суїциду мами опиняється на даху, її знімає звідти пожежна машина, приїжджає швидка з поліцією, додому її довозять конвоєм. реакція її тітки? ніякої, вибачте, а ви що чекали? авторка вже розпочала тут романтичну арку стосунків тітки і поліцейського, їй не до того, що дівчинка, яку всі вважають схильною до суїциду раптово опинилася на даху будинку.
і ще є епізод з батьком Люди, про який детальніше нижче.
- - - - -
також у книзі постійні неспівпадіння із датами, і таке враження, що авторка хотіла все сучасно-молодіжне додати, не особливо заморочуючись в тому, наскільки воно відповідає часу. і це прям максимальний how do you do fellow kids steve buscemi jpg момент
з контексту, дія ймовірно відбувається десь в році 2019, бо, по-перше, нема згадок китайської чуми і великої війни, по-друге, головна героїня каже, що вони «ще встигли подивитися з мамою» фільм «капітанка марвел», що власне вийшов на початку 2019-ого року.
а тепер до неспівпадінь.
перше.
головна героїня у восьмому класі і вона згадує, як вони у першому класі «…збиралися […] записувати свої відоси і бути найпопулярнішими у ютубі». попри те, що ютуб в 2012 роках безперечно існував, вся ця індустрія відеоблогів ще явно не була на тому рівні, щоб аж першокласники мріяли про неї як вже про якусь конкретну ціль в житті.
друге.
коли директор школи пропонує Лесі зайнятися соціальними мережами для школи, та спілкується з соціальною педагогинею і вони вирішують, що їм треба просуватися у тіктоці, бо «..наша цільова аудиторія тусує у тіктоці, тому нам треба просуватися і туди»
в 2019-ому році сприйняття й користувацький досвід тіктоку були абсолютно не такими як в 2024, і це виглядає, аналогічно як приклад і з ютубом, доволі невідповідно часу.
третє.
коли тітка Лесі одружується, у них на весіллі грає, прости боже, пісня «Стефанія». пісня написана на початку 2022-ого року. і тому це все якось не складається в одну купу з попереднім таймлайном. бо якщо дія відбувається насправді не в ~2019, а в 2022, то де хоч якісь згадки китайської чуми чи повномасштабного вторгнення?
- - - - -
максимально дивною є лінія (ну як лінія, штрихпунктирна така лінія з дефісом на початку і таким собі тире в кінці) батька Людки, яка нам ніби розкриває чому Людка раптово так зненавиділа Лесю, але насправді залишає більше питань, аніж відповідей.
отож. Люда і Леся спочатку були друзями, але одного разу, коли Люда була в гостях у Лесі, вони розглядали сімейний фотоальбом і, раптово, Людка, побачивши фотографію мами Лесі з випускного, де та обіймала якогось хлопця, захлопує цей фотоальбом і відтепер Лесю ненавидить.
якщо відверто, то на ось цьому епізоді з фотографією настільки слабий акцент, що на нього можна й не звернути уваги. а він-то все ж відіграє важливу роль.
впродовж фільму за Лесею постійно стежить якийсь чорний мерседес, і під кінець книжки Леся набирається мужності і йде-таки запитати хто то такий.
виявляється, це батько Людки, він розповідає сльозливу історію, що вони з мамою Лесі були дуже близькими в школі, але потім доля склалася так, що шляхи розійшлися, але перед самою смертю мами Лесі вони знову почали спілкуватися.
і все. цим авторка закриває арку персонажу, і ця розмова чомусь для Лесі прояснює те, що мама дійсно вчинила самогубство, а не її хтось вбив/змусив.
і це все в купі викликає стільки питань. якщо Людка впізнала на старій шкільній фотографії свого батька і через це зненавиділа Лесю (причина ненависті теж, як на мене, дуже умовна, але, най буде, спишемо це на юнацький максималізм), то чому Леся не впізнала на тій фотографії батька Людки? навіщо батько Люди постійно стежив за Лесею? також, дуже дивно, що Люда, постійно намагаючись вколоти Лесю, ні разу не згадала що її батько і матір Лесі були знайомі. та й мама Лесі, відвідуючи батьківські збори, теж ймовірно могла б згадати, що вона знайома з батьком однокласниці її доньки.
- - - - -
якщо чесно, я вже втомився писати відгук на книжку в якій всього 150 сторінок, а мені ще є стільки всього сказати.
як на мене, авторка писала книжку з точки зору «от якби я була зараз у восьмому класі, я б робила ось так», не надто беручи до уваги те, що контексти і життя у сучасних восьмикласників зовсім інші.
з хорошого, як я писав на початку, це закладена ідея того, що депресія – це те що всередині людини, навіть якщо людина назовні весела і радісна. також, на прикладі Лесі видно, що людина – істота соціальна, нам потрібна підтримка у складні моменти і нам важливе схвалення.
та все рівно. від купи неточностей і невідповідностей неможливо абстрагуватися, навіть зробивши похибку на те, що це підліткове чтиво, де цілком можна мати більше умовностей заради того, щоб донести основну ідею.
цікаво, як цю книгу сприймуть саме підлітки.
P.S. чому усі восьмикласники у книзі постійно п’ють каву?
книжка намагається підняти проблему депресії у дорослих, та як це впливає на дітей, які окрім буденних підліткових проблем отримують ще й діру в серці, але… але сюжет містить в собі стільки неточностей, нелогічностей і суперечностей, а також сумнівних моментів, що основна думка просто-таки губиться.
сюжет коротко для розуміння: восьмикласниця Леся давно живе без батька, втрачає маму через суїцид, зазнає постійного знущання від «популярніших» однокласниць і не може знайти своє місце в житті.
а тепер до поганих речей у книзі.
почну із сумнівних моментів. у книжці є три епізоди де прямо описуються, кхгм, стосунки різного типу дорослих із неповнолітніми.
перший епізод із чоловіком з яким мама Лесі певний час мала стосунки:
А коли він називатиме тебе принцесою, тобі хотітиметься викинути свою уявну корону подалі і сховатися в найглухіший закуток старої хатинки у темному лісі. Бо в такі моменти він, ніби павук, буде обвивати тебе своїми руками, запускаючи пальці туди, де лише ти можеш себе торкатися, а погляд ковзатиме по тобі, як огидна липка гусінь.[...]
А коли вона дізналася про його приставання до мене, того ж вечора виставила його геть і викинула з балкона все його шмаття. А потім, коли ми нарешті оговталися від цієї сімейної ідилії, реготала [...]
Усю ту пережиту з дядь Толею гидоту ми заполірували злим стьобом і сміхом. [...]
тобто доросла людина буквально домагалася 12-14-річну дитину (восьмий клас це десь +/- ця вікова категорія) і висновок який авторка подає, як на мене, занадто м’який – полірувати це стьобом і сміхом.
епізод другий. Леся розповідає як одягається її однокласниця, з якою у них взаємна ненависть:
Тому хіпстери її не цікавлять. А от мажори або молоді бізнесмени - це саме та рибка, для якої вона готова дістати наживку – блискучі мінісукні, замшеві ботфорти і тіні для повік із гліттером. [...] Людка виглядає не як восьмикласниця, а як поп-зірка найменшої величини, яка полює на продюсера. Або на папіка - як вже вийде.
нагадаю, це слова про восьмикласницю. яка вже шукає «папіка». і ці слова ніяк не осуджуються тим, що це погано. от просто ми Людку не любимо, тому автоматично все що вона робить – погано. але дещо в світі погано не тому, що це Людка робить, а тому що це концептуально неприйнятні в суспільстві речі коли восьмикласниця шукає папіка.
епізод третій. Леся знайомиться з молодим хлопцем Алексом і в них зав’язуються стосунки:
Алекс взяв у долоні моє обличчя і почав цілувати так ніжно, глибоко і солодко, що я перестала відчувати землю під ногами. А потім його руки обіймали мене за талію, пальці пробігалися по спині, легко й делікатно пестили груди, а я відчувала, як тану, ніби морозиво на спеці, і стікаю солодкими патьоками, які він ловить губами.
так, точний вік Алекса нам невідомий, а на запитання Лесі він лиш каже, що «…розумні слова вчать на першому курсі», тобто можна припустити, що йому років 17-18, якщо йдеться про перший курс університету.
моралі щодо цих епізодів від мене не буде, судити читачам, але, як на мене, взаємодію дорослих людей із неповнолітніми дівчатами вартувало б чіткіше прописувати, зважаючи на суспільні норми і кримінальний кодекс.
- - - - -
далі, про дорослих у книзі. вони тут максимально нелогічні, епізодичні, дерев'яні, і відіграють свою роль виключно для того або авторка направила головну героїню в потрібне авторці русло.
знову ж таки з прикладами.
є епізод де Леся випадково залізла у водойму і її звідти витягнула двірничка. після цього новинами розлетілося, що донька самогубці теж захотіла вкоротити віку. яка ж була реакція її тітки коли вона прочитала новину..? дізнатися чи все з дитиною добре? якось подзвонити? хай написати? ні, дочекатися вечора і вбігати в кімнату дівчини з криками.
далі.
Леся любить проводити час в кав’ярні, яка себе позиціонує як «хіпстерська», і тут раптово власник кав’ярні бачить її фотографії і наймає її.
і хоч це теоретично й можлива ситуація, але вона якось максимально притягнута за вуха.
ще.
про те, що в Лесі мама вчинила самогубство знають всі. про епізод вище, де вона залізла у водойму теж все місто знає.
згодом Леся, намагаючись зрозуміти, що ж стало причиною суїциду мами опиняється на даху, її знімає звідти пожежна машина, приїжджає швидка з поліцією, додому її довозять конвоєм. реакція її тітки? ніякої, вибачте, а ви що чекали? авторка вже розпочала тут романтичну арку стосунків тітки і поліцейського, їй не до того, що дівчинка, яку всі вважають схильною до суїциду раптово опинилася на даху будинку.
і ще є епізод з батьком Люди, про який детальніше нижче.
- - - - -
також у книзі постійні неспівпадіння із датами, і таке враження, що авторка хотіла все сучасно-молодіжне додати, не особливо заморочуючись в тому, наскільки воно відповідає часу. і це прям максимальний how do you do fellow kids steve buscemi jpg момент
з контексту, дія ймовірно відбувається десь в році 2019, бо, по-перше, нема згадок китайської чуми і великої війни, по-друге, головна героїня каже, що вони «ще встигли подивитися з мамою» фільм «капітанка марвел», що власне вийшов на початку 2019-ого року.
а тепер до неспівпадінь.
перше.
головна героїня у восьмому класі і вона згадує, як вони у першому класі «…збиралися […] записувати свої відоси і бути найпопулярнішими у ютубі». попри те, що ютуб в 2012 роках безперечно існував, вся ця індустрія відеоблогів ще явно не була на тому рівні, щоб аж першокласники мріяли про неї як вже про якусь конкретну ціль в житті.
друге.
коли директор школи пропонує Лесі зайнятися соціальними мережами для школи, та спілкується з соціальною педагогинею і вони вирішують, що їм треба просуватися у тіктоці, бо «..наша цільова аудиторія тусує у тіктоці, тому нам треба просуватися і туди»
в 2019-ому році сприйняття й користувацький досвід тіктоку були абсолютно не такими як в 2024, і це виглядає, аналогічно як приклад і з ютубом, доволі невідповідно часу.
третє.
коли тітка Лесі одружується, у них на весіллі грає, прости боже, пісня «Стефанія». пісня написана на початку 2022-ого року. і тому це все якось не складається в одну купу з попереднім таймлайном. бо якщо дія відбувається насправді не в ~2019, а в 2022, то де хоч якісь згадки китайської чуми чи повномасштабного вторгнення?
- - - - -
максимально дивною є лінія (ну як лінія, штрихпунктирна така лінія з дефісом на початку і таким собі тире в кінці) батька Людки, яка нам ніби розкриває чому Людка раптово так зненавиділа Лесю, але насправді залишає більше питань, аніж відповідей.
отож. Люда і Леся спочатку були друзями, але одного разу, коли Люда була в гостях у Лесі, вони розглядали сімейний фотоальбом і, раптово, Людка, побачивши фотографію мами Лесі з випускного, де та обіймала якогось хлопця, захлопує цей фотоальбом і відтепер Лесю ненавидить.
якщо відверто, то на ось цьому епізоді з фотографією настільки слабий акцент, що на нього можна й не звернути уваги. а він-то все ж відіграє важливу роль.
впродовж фільму за Лесею постійно стежить якийсь чорний мерседес, і під кінець книжки Леся набирається мужності і йде-таки запитати хто то такий.
виявляється, це батько Людки, він розповідає сльозливу історію, що вони з мамою Лесі були дуже близькими в школі, але потім доля склалася так, що шляхи розійшлися, але перед самою смертю мами Лесі вони знову почали спілкуватися.
і все. цим авторка закриває арку персонажу, і ця розмова чомусь для Лесі прояснює те, що мама дійсно вчинила самогубство, а не її хтось вбив/змусив.
і це все в купі викликає стільки питань. якщо Людка впізнала на старій шкільній фотографії свого батька і через це зненавиділа Лесю (причина ненависті теж, як на мене, дуже умовна, але, най буде, спишемо це на юнацький максималізм), то чому Леся не впізнала на тій фотографії батька Людки? навіщо батько Люди постійно стежив за Лесею? також, дуже дивно, що Люда, постійно намагаючись вколоти Лесю, ні разу не згадала що її батько і матір Лесі були знайомі. та й мама Лесі, відвідуючи батьківські збори, теж ймовірно могла б згадати, що вона знайома з батьком однокласниці її доньки.
- - - - -
якщо чесно, я вже втомився писати відгук на книжку в якій всього 150 сторінок, а мені ще є стільки всього сказати.
як на мене, авторка писала книжку з точки зору «от якби я була зараз у восьмому класі, я б робила ось так», не надто беручи до уваги те, що контексти і життя у сучасних восьмикласників зовсім інші.
з хорошого, як я писав на початку, це закладена ідея того, що депресія – це те що всередині людини, навіть якщо людина назовні весела і радісна. також, на прикладі Лесі видно, що людина – істота соціальна, нам потрібна підтримка у складні моменти і нам важливе схвалення.
та все рівно. від купи неточностей і невідповідностей неможливо абстрагуватися, навіть зробивши похибку на те, що це підліткове чтиво, де цілком можна мати більше умовностей заради того, щоб донести основну ідею.
цікаво, як цю книгу сприймуть саме підлітки.
P.S. чому усі восьмикласники у книзі постійно п’ють каву?
January 1, 2024
Дуже сподобалось. Немає того відчуття награності, як буває у подібній закордонній літерітурі. Прочитала на одному подиху❤️
November 20, 2023
Ця книга….це просто любовна любов, в саме серце. Це просто щось неймовірне. Так душевно, так тонко описані події, емоції, почуття, відносини… Хоч книга орієнтована на читача шкільного віку, але в мої далеко за 30 вона сподобалась дуже!
January 17, 2026
«Кеді в небі» Віталіна Макарик
Складно оцінювати книжку для підлітків, коли тобі вже 28 років🫣
Читала спеціально на клуб для юнацтва.
Написано дуже легко, читається швидко.
В основі доволі важлива та складна тема: депресія у батьків, реакція дитини на втрату близького, самогубство.
І я вважаю, що насправді треба говорити про це з дітьми, але все інше в цій історії у мене під питанням.
А особливо стосунки. І вік персонажів.
Леся вчиться у 8-му класі, виходить їй десь 13-14 років.
Алекс навчається на першому курсі - це 17-18 років.
Частина з їхнім поцілунком ввела мене в ступор. Для мене це було занадто відверто, бо я сприймаю головну героїню дитиною.
Багато нереалістичного, нелогічного, незрозумілого.
Як дитина у 8 класі знайшла роботу, де до неї ставляться як до дорослої, чому просто забили на історію про домагання до Лесі, чому тітка ніяк не відреагувала, що її племінницю додому привів поліцейський (а потім взагалі вийшла за нього заміж🫣)
Отже, головна ідея просто губиться в хаосі сюжетних ліній і незрозумілих ходів.
Складно оцінювати книжку для підлітків, коли тобі вже 28 років🫣
Читала спеціально на клуб для юнацтва.
Написано дуже легко, читається швидко.
В основі доволі важлива та складна тема: депресія у батьків, реакція дитини на втрату близького, самогубство.
І я вважаю, що насправді треба говорити про це з дітьми, але все інше в цій історії у мене під питанням.
А особливо стосунки. І вік персонажів.
Леся вчиться у 8-му класі, виходить їй десь 13-14 років.
Алекс навчається на першому курсі - це 17-18 років.
Частина з їхнім поцілунком ввела мене в ступор. Для мене це було занадто відверто, бо я сприймаю головну героїню дитиною.
Багато нереалістичного, нелогічного, незрозумілого.
Як дитина у 8 класі знайшла роботу, де до неї ставляться як до дорослої, чому просто забили на історію про домагання до Лесі, чому тітка ніяк не відреагувала, що її племінницю додому привів поліцейський (а потім взагалі вийшла за нього заміж🫣)
Отже, головна ідея просто губиться в хаосі сюжетних ліній і незрозумілих ходів.
November 12, 2023
Я би поставила цій книжці п'ять зірочок, навіть якби не знала авторку особисто (Віталіна, я в захваті, ти неймовірна!), навіть якби не кайфувала від описів мого міста 💔, навіть якби вона не читалася так легко і захопливо.
Я би поставила цій книжці п'ять зірочок просто за відсилку на Твін Пікс. 😁❤️❤️❤️❤️
Я би поставила цій книжці п'ять зірочок просто за відсилку на Твін Пікс. 😁❤️❤️❤️❤️
September 30, 2023
Я не знаю, як можна так писати? Легко, щиро і до мурашок!
Підліткова повість? В свої 30+ я стала офіційною фанаткою цієї історії. Може, справа в тому, що я відчула зв'язок з нею. Конверси. Музичні вподобання головної героїні - особливе ммм)
Ну і текст. Він такий живий. Іф ю ноу вот ай мін.
Коротше, я в любові)
Підліткова повість? В свої 30+ я стала офіційною фанаткою цієї історії. Може, справа в тому, що я відчула зв'язок з нею. Конверси. Музичні вподобання головної героїні - особливе ммм)
Ну і текст. Він такий живий. Іф ю ноу вот ай мін.
Коротше, я в любові)
October 4, 2023
Тішуся, що все більше маємо якісного "проблемного" янг-едалту. Історія Лесі болюча, пропікає до самого серця, але написана легко, з доречними вкрапленнями підліткового сленгу. Її не читаєш, а проживаєш. Чекатиму нових книжок авторки!
September 9, 2025
"Ці кеди - це саме те, що тобі зараз потрібно. Я це просто знаю. Віриш?"
Що б ви зробили, якби вам подарували яскраво-червоні кеди? Ще й в геть невеселий період життя - мама Олесі покінчила життя самогубством, і підлітка дуже страждала через це, носячи мамині светри. В результаті для головної героїні ці кеди стали світлом в кінці тунелю на фоні тих емоцій, які вона переживала. Ось як у тексті вона означує ці кеди, які їй подарувала модниця Лера зі школи:
👟Кеди - це спосіб вийти із зони комфорту. Кнопка перезавантаження, якщо хочеш.
👟Ці кеди - моя стіна сили, за якою я сховаю свою вразливість.
Це історія про болісне переживання втрати, і приклад, як знайти опору в житті, щоб жити далі. Олеся постійно думає про те, як вона може радіти життю, якщо її мама померла. Тому носить мамині светри, щоб начебто бути ближчою до неї, як пам'ять про неї. І постійно проживає не дуже хороші емоції. Ще й терпить булінг у школі.
Вона живе тепер з маминою сестрою Наталочкою, яка опікується дівчинкою, але теж переживає через смерть сестри: "Знаєш, якщо розділити біль з кимось, він стає легшим. Але, по-моєму, це не діє, якщо тому іншому болить так само, як і тобі. Біль переливається туди-сюди, перемішується, але не зменшується, не зникає. Може, якби я ділила його з кимось іншим, це б вдалося. Але не було з ким".
У мене це вже була енна спроба прочитати цю книжку, у Києві є примірник з автографом, і я кілька разів починала читати, але чомусь далі кількох сторінок не йшла, не виходило, мабуть, занадто тригерила болюча тема. Але цього разу я виграла книжку у благодійній лотереї (з автографом з Фронтери) - і таки дочитала. І ця повість мене огорнула насправді любов'ю і силою: "Виявилося, що коли ти отримуєш багато щирої любові, вона здатна латати найбільші рани". І стала позитивним прикладом, як жити після втрати і вчитися радіти життю заново. І дуже вразили взаємозв'язки-ниточки між героями - дуже цікава "родзинка" цієї історії.
❓Читали?
#КнижковийБлогОксамитки #OksamytkaBookBlog - Віталіна Макарик "Кеди в небі", обкладинка Вікторії Кучми, Видавництво Старого Лева , 2024, 168 с., 14+.
Що б ви зробили, якби вам подарували яскраво-червоні кеди? Ще й в геть невеселий період життя - мама Олесі покінчила життя самогубством, і підлітка дуже страждала через це, носячи мамині светри. В результаті для головної героїні ці кеди стали світлом в кінці тунелю на фоні тих емоцій, які вона переживала. Ось як у тексті вона означує ці кеди, які їй подарувала модниця Лера зі школи:
👟Кеди - це спосіб вийти із зони комфорту. Кнопка перезавантаження, якщо хочеш.
👟Ці кеди - моя стіна сили, за якою я сховаю свою вразливість.
Це історія про болісне переживання втрати, і приклад, як знайти опору в житті, щоб жити далі. Олеся постійно думає про те, як вона може радіти життю, якщо її мама померла. Тому носить мамині светри, щоб начебто бути ближчою до неї, як пам'ять про неї. І постійно проживає не дуже хороші емоції. Ще й терпить булінг у школі.
Вона живе тепер з маминою сестрою Наталочкою, яка опікується дівчинкою, але теж переживає через смерть сестри: "Знаєш, якщо розділити біль з кимось, він стає легшим. Але, по-моєму, це не діє, якщо тому іншому болить так само, як і тобі. Біль переливається туди-сюди, перемішується, але не зменшується, не зникає. Може, якби я ділила його з кимось іншим, це б вдалося. Але не було з ким".
У мене це вже була енна спроба прочитати цю книжку, у Києві є примірник з автографом, і я кілька разів починала читати, але чомусь далі кількох сторінок не йшла, не виходило, мабуть, занадто тригерила болюча тема. Але цього разу я виграла книжку у благодійній лотереї (з автографом з Фронтери) - і таки дочитала. І ця повість мене огорнула насправді любов'ю і силою: "Виявилося, що коли ти отримуєш багато щирої любові, вона здатна латати найбільші рани". І стала позитивним прикладом, як жити після втрати і вчитися радіти життю заново. І дуже вразили взаємозв'язки-ниточки між героями - дуже цікава "родзинка" цієї історії.
❓Читали?
#КнижковийБлогОксамитки #OksamytkaBookBlog - Віталіна Макарик "Кеди в небі", обкладинка Вікторії Кучми, Видавництво Старого Лева , 2024, 168 с., 14+.
December 27, 2023
Щемлива, цікава історія про підлітків з проблемами, які і дорослих актуальні. Читається легко і захопливо.
April 26, 2025
історія чудова, прочитала на одному подиху і лишилася задоволеною :)
одне зауваження: у книжці про алексів вік було сказано лиш те, що він вчиться на першому курсі. я одразу припустила що йде мова про перший курс університету, тобто його вік мав би бути в районі 17-18 років. мене це збентежило: любовна лінія між восьмикласницею та першокурсником - це як взагалі? і аж до кінця книжки мене не відпускала ця думка. я все очікувала, що алекс дізнається скільки років лесі насправді, і після цього вони лишаться просто друзями абощо.
і тільки пізніше, зазирнувши у відгуки на гудрідс, я знайшла коментар авторки з поясненням, що вона мала на увазі коледж, а не університет. як на мене, це важлива деталь, яка мала бути прописана безпосередньо у самій книжці.
одне зауваження: у книжці про алексів вік було сказано лиш те, що він вчиться на першому курсі. я одразу припустила що йде мова про перший курс університету, тобто його вік мав би бути в районі 17-18 років. мене це збентежило: любовна лінія між восьмикласницею та першокурсником - це як взагалі? і аж до кінця книжки мене не відпускала ця думка. я все очікувала, що алекс дізнається скільки років лесі насправді, і після цього вони лишаться просто друзями абощо.
і тільки пізніше, зазирнувши у відгуки на гудрідс, я знайшла коментар авторки з поясненням, що вона мала на увазі коледж, а не університет. як на мене, це важлива деталь, яка мала бути прописана безпосередньо у самій книжці.
March 10, 2025
Гарна підліткова книжка. Легко і швидко читається. Є інтрига, перше кохання, пошук себе. Для мене як дорослої було забагато прямої дидактики, а точніше інструкцій, що робити, якщо ти в депресії і не вивозиш. На мій смак, занадто в лоб. Але можливо, це комусь врятує життя. Бо я підлітком була дуже давно)
Displaying 1 - 13 of 13 reviews