Він молодий, розумний, добре освічений, має патріотичні почуття. Але в результаті непорозуміння змушений тікати з України. Бо він на рідній землі — зайва людина, «лишний человек». Все в його житті чомусь складається за російським сценарієм. То доки тяжітиме над українцями фатум «російського сюжету»? Честь України, як завжди, рятує жінка… Нова книжка Євгенії Кононенко — про любов і про пошуки власної ідентичності, про призабуті обставини безтямного українського життя останніх років імперії та перших років незалежності і про можливість зустрічі серед Атлантики на протягах сьогоднішнього глобалізованого світу.
Якщо багато заглядати на рускій мір (книги, фільми, музика, культура), то колись він неодмінно прийде у твоє життя точно за тим же недолугим сценарієм, котрий описують Пушкіни, Єсєніни, Достоєвськіє. Легка гумористично-іронічна проза з нагадуванням як то було в 90ті, а в когось і досі так.
Гумористично-фантасмагорична повість про невідворотньо хибний вплив російської літератури на світ і долю українських дітей, яким рядки з творів російської класики вдлублюють з маніакальною впертістю і криками про велич толстоєвських і пушкіних в школі і вдома русофіли усіх мастей.
незвично написано, інколи спостерігається вплетіння науковості, документалістики, і від того твір стає більш унікальним. задля популяризації української мови - читати варто
трохи лякала назва. втім читав інші твори авторки, тож цікавило. назва пасує книжці. перше враження — філігранний стьоб над російською класичною літературою: ці їхні описи міст, вулиць, від яких віє сірістю, смутком; тут же — хочеться всміхатись, інколи дозволяти собі сум, але світлий. не містами й вулицями єдиними. приміром, село, що про нього значно цікавіше читати, ніж про агрокультуру російської імперії, наприклад. ну і як же без згадки про вялічіє російської класичної літератури. кожна згадка і фраза про це розбиває його вщент завдяки авторці. словом, мені дуже сподобалось.
Несподівано швидко проковтнула цю книжку. Цікавий сюжет, осміюється малороське поклоніння усьому російському, намагання головного героя цьому протистояти, трошки драми та детективу. Читала цю книгу після есеїв Слова Свого Роду, тож легко було вловити автобіографічні нитки від авторки