прекрасний історичний документ, що засвідчує, якими були уявлення інтелігенції першої половини ХІХ століття про майбутнє України - "нерозділимо і несмісимо" разом з іншими слов'янами (передусім поляками й "москалями" як християнської Трійці). Перераховані недоліки різних народів: французи більше шанували честь національну, аніж Христа; "англічане" кланялися золоту і мамоні, а інші народи мали своїх ідолів - "І вимислили одщепенці нового бога, сильнішого над усіх дрібних боженят, а той бог називався по-французьки егоїзм або інтерес". Але й слов'ян було два лиха (дві головні проблеми українських інтелектуалів): незгода між собою; і те, що вони, як менші брати, усе переймали од старших (назвімо це "комплекс меншовартості"). І насамкінець сум, але не безвідрадний "Лежить в могилі Україна, але не вмерла" і "буде Україна неподлеглою Річчю Посполитою в союзі слов'янськім".