Ідея цієї книжки народилася кілька років тому, але символічно, що випускають її саме зараз, у розпал жорстокої війни, розпочатої Росією. Під обкладинкою зібрані голоси українських прозаїків і поетів, що живуть як в Україні, так і за її межами. Твори цієї антології написані спеціально для українського Vogue — більшість із них створена вже після початку повномасштабної війни. Вони розповідають про тремке кохання і жаский біль, незвичайні пригоди та потаємні мрії, про українські архетипи й артефакти, історичні рефлексії та виклики сьогодення.
Ukrainian Vogue publishes a book of contemporary Ukrainian prose and poetry The book "Modern Ukrainian Prose and Poetry" is another collector's edition of Ukrainian Vogue. The works in it were written specifically for Vogue Ukraine. Under the cover, the voices of modern Ukrainian novelists and poets are Serhii Zhadan, Yevgenia Kuznetsova, Maryana Savka, Iryna Tsylyk, Oksana Zabuzhko, Tetyana Malyarchuk, Oli Rusina, Iryna Slavinska, Tetyana Vlasova, Lyudmila Horova, Kateryna Kalytko, Oleksandr Mykheda, Myroslava Layuk , Gasky Shiyan, Miriam Dragina, Irena Karpa, Olga Kupriyan and Hanna Ulyura. The illustrations were created by Olena Yemchuk, a world-renowned photographer and artist of Ukrainian origin. In English and Ukrainian Just as foreign glossy publications once published Hemingway, Capote and Fitzgerald, so Ukrainian Vogue consistently gave voice to our modern writers in its columns. So the release of this book was a dream come true — and timely. All works have been translated into English to enable the foreign reader to get to know our authors even more closely. Creating Ukrainian fashion in the world is our goal.
Український поет, прозаїк, перекладач, громадський активіст, фронтмен гуртів «Жадан і Собаки» та «Лінія Маннергейма». Автор романів «Депеш Мод», «Ворошиловград», «Месопотамія», «Інтернат», п’єси «Хлібне перемир’я», поетичних збірок «Цитатник», «Ефіопія», «Життя Марії», «Тамплієри», «Антена», «Список кораблів» та ін.
Літературні твори Сергія Жадана одержали численні національні та міжнародні нагороди, були перекладені більш як двадцятьма мовами, зробивши автора одним із найвідоміших сучасних українських письменників. 2017-го року заснував «Благодійний фонд Сергія Жадана».
Є у мене така найвища оцінка - коли після прочитаного хочеться писати. Від прочитаного тут я писала о четвертій ранку, незважаючи на сильний недосип.
Для мене ця збірка - непрожиті емоції всіх Арсеналів та Форумів, всих пропущених книжкових подій, всих пропущених подій на рідній землі: щирі, чесні, часом болючі до сілз, часом смішні до сліз.
Радію, що тепер буде що підказати іноземним друзям почитати українського в перекладі. Людей, які творять, живучи нашу історію сьогодні.
До цієі збірки в мене був лише один запит: отримати перекладену на англійську книгу, яку я буду давати читати усім іноземцям та закохувати в укрсучліт. А в результаті із всього я можу порадити лише три розповіді та вірш Жадана🫠
в моєму житті є одна біда і вона стосується того, що краєм душі я вважаю себе неймовірно талановитою людиною. прямо таки генієм і обеліском. можливо, це повʼязано з моїм усамітненим життям і рідко щастить почути людину, яка розвіє цей міф. а навіть якщо спробує, то я скажу, що це абʼюз. або газлайтинг. власне, знайду відповідне слово.
вирішила прочитати ту книгу, яку відносять в стандарти «книг для краси». такі існують, таких багато. злочином вважаю, коли це книги з текстом: якби були малюнки, це дозволило б приховати бездарність авторів. але, прочитавши перші сторінок 80, я зійшлася на висновку, що це суцільна графоманія. мені здається, що цією книгою ми лише дискредитували її авторів. мені просто в голову не вкладається, як люди, що читали різних світових класиків, всіх цих богем, як вони можуть писати історію, що ближчі до сюжетів короткометражок тсн.
мене взагалі налякала та критичність, з якою я поставилася до цих текстів. страх викликаний тим, що може я надто закрита до нового? коли люди закривають свій світогляд, вони стають тупими. а я просто не хочу бути тупою, не хочу писати гнівні коментарі десь в інтернеті, що раніше люди вміли писати книги, а нині — пости в інстаграм.
ні, я заперечую таку можливість. краще скажу, що… більшість авторів поставилися до цього видання несерйозно: відшукали десь свої твори за пʼятий клас і надіслали редактору. а він забув прочитати. в такому разі їхня репутація врятована. зіпсуте інше — папір.
висновок: ситуація часом близька до критичної. часом стає ліпше. але я б порадила авторам колективно викупити всі примірники і спалити їх на честь книжок «як стати письменником за три дні».
не знаю, чи то в мене були завищені очікування, чи шо, але збірка просто... норм. нот ґрейт, нот терібл, як то кажуть. малюнки, оформлення, ідея з сегментацією - сподобались, але от самі відібрані твори - от власне трієчка; часто роботи навіть грають проти авторів/авторок, бо абсолютно не є репрезентативними в плані їх таланту.
зважаючи на те, шо збірка мала на меті показати іноземцям "золоту колекцію" сучукрліту, то я б не сказала, шо план вдався
Цікаво, що збірка розпочинається з Любові, а фіналізується у Чуттєвість. Дещо сімволічно - якщо я правильно зчитав задум укладачів. Я читав у паперовому викляді, і впевнений, що сенси збірки можуть розкритися читачеві повністю лише у такий спосіб. Оця сензитивна шероховатість сторінок, аромати поліграфії та апетитиний колір надає трохи гедонистичного звучання текстам. А довоєнні з них навіть вібрують оптимизмом. І таке сусідство надає сучаснім текстам, ті, що про біль, втрати та сум, незвичного звучання. Більш чуттєвого, більш тілесного. Більш жіночого, мабуть.
На жаль, дуже слабка підбірка. Якщо швидко прочитати залишається гнітюче враження, бо якийсь солодкавий лайфстайл раптово сусідствує, наприклад, зі згвалтуваннями. Коротше, картинки ок, дизайн ок, інше ні. Не раджу давати іноземцям.
Спеціальне (не) колекційне видання сучасної української прози та поезії від Vogue, ще і двомовне, тому читати в два рази менше.
Хороша збірка. Про багатьох саме авторок, чиї твори увійшли у збірку, навіть не чула, тож ознайомилася вперше. Плюс за коротку інформацію про авторів та світлини. Не всі твори мені зайшли, не всі я зрозуміла, проте деякі стали улюбленими, в основному оповідання.
Катерина Калитко - то любов ❤️🩹 моє серце розбите, лікую його лимонадом у спеку в бабусиному саду, сидячи під старою грушею, де і пишу цей відгук.
Вірші Тетяни Власової і Людмили Горової я б хотіла почути у виконанні авторок на літературному вечорі. Це треба слухати наживо, обов'язково.
Більше за вірші я люблю оповідання. Їх читати легше за книги, можна кілька за один раз. Книги останнім часом даються мені складно.
"Міль...", "Балкони", "Звичайне пальто", "Пенелопа" - мої улюблені в цій збірці. Перечитала їх кілька разів, прямо в серце і надовго. Історії, відривки із нібито звичних життів, але такі чуттєві і сповнені маленьких особливостей.
Есеї (?) Олександр а Михеда "Велике маленьке зло" та Ганни Улюри "Я сьогодні іду в секс-шоп", а ще "Пенелопа" Ольги Купріян також відмічу, бо саме вони нагадали мені про реальність. Якщо інші відволікали від реальності, відривали від будення і переносили кудись подалі, то ці - про зараз.
Всі оповідання в збірці читаються легко, невимушено, доволі швидко. Безперечний плюс. Якщо вийде другий/етс том - я з радістю придбаю, збиратиму колекцію.
Великий недолік збірки: (не)колекційне видання в м'якій обкладинці. Я розумію, що це Vogue і що виручені кошти (я так зрозуміла) підуть на допомогу, але така ціна і не в твердій, ще і склеєна погано, мене, зрештою, дивує. Зберігаю в пакунку, в якому мені прийшла ця збірка, бо покриття бруд хапає як дитина солодке з прилавку.
Ще питання, яке мене хвилює: ілюстраторка українського походження на ім'я Yelena Yemchuk , чому її ім'я ПЕРЕКЛАЛИ, а не транслітерували? Вона Єлена, а не Олена, це різні імена. Ця практика перекладу деяких імен, зокрема російських, мене дивує і в книгах, і журналістських розслідуваннях. Погана звичка.
Я перечитала всі відгуки тут, на Goodreads, і ось що мене хвилює найбільше: це в мене одної в цій збірці нема сторінок 257-272? Складається враження, що цю частину книжки або взагалі не віддрукували, або забули підшити.
Зібрка дуже красива, але наповнення нерівне. Є враження, що всіх цих авторок і авторів запросили у збірник, і декілька зних реально створили нові тексти, дехто обрали щось недавно написане, але не опубліковане у ФБ, а решта просто витягнули щось зі старих шухляд і віддали в друк. В цьому немає нічого поганого, але ж не треба заявляти, що "Твори цієї антології написані спеціально для українського Vogue". Це точно не так. І ще в мене є підозра, що одну авторку сюди впхали на чиєсь прохання або на прохання партнерів. Бо якість там просто нуль.