Школа зелених мавп

by Василь Добрянський

Події відбуваються в критичному для СРСР 1982 році. У місто приїжджає Денис Гордієнко — випускник таємничої школи зелених мавп. Офіційно — на практику до відомого фотомайстра Степана Ноздренка. Неофіційно — за завданням свого шефа під псевдо «Далай-лама» для встановлення контакту з представниками місцевої богеми. Контакт вдається — в нього закохується красуня Еля Андрусяк. Ден подружився також із місцевим театральним критиком Бруно Шульцем. Проте вся ця дивна історія закінчується дуеллю юнака з прокурором міста Тараном. Смерть ходила по місту. Хто підставив їх і розіграв свою підступну партію?.. 

285 pages, Kindle Edition

Published August 19, 2022

Reviews

[Olena Orlova · Rating 3 out of 5]

1982 року, Івано-Франківськ. Зі столиці до міста для проходження практики у відомого фотомайстра приїжджає Денис Гордієнко. Молодий красень, ще й із столиці, в момент закохує в себе свою нову колегу Елю. Роман із нею стає гарним прикриттям для того, аби потрапити до світу місцевої богеми та виконати основне своє завдання: зустрітися із Бруно Шульцом і передати тому листа від таємничого Далай-лами. Здавалося б, працюй та розважайся! Але атмосфера в місті згущується. Конфлікт між місцевим прокурором та актором, розслідування підпільного бізнесу, невдоволення Ноздренка своїм практикантом, та, як фінал, справжнісінька дуель на стародавніх пістолетах. І смерть…

Найнезвичніший з усіх романів автора, що я прочитала. Не шукайте тут детективу, як я, не псуйте враження, адже роман зовсім не про те, хоча є інтрига та вбивство. Це ретро-роман із таємницею. І таємниця чаїться вже у самій назві, адже що то за школа така. Автор дасть певні пояснення десь у середині тексту і тоді дії Гордієнка стають більш зрозумілими.

Мені сподобалося, як змальований театральний закулісний світ. Я уявляла невеличкі приміщення, затягнуті цигарковим димом, руки із алкоголем у склянках і пафосні розмови про сенс життя і таке інше. Відвідавши кілька місяців тому Івано-Франківськ, я знала майже всі локації, на яких відбувається дія. А це я також люблю — прогулятися з автором знайомими місцями :)

Як завжди автор вплітає в текст якісь цікавинки. Цього разу тут була реальна історія із горнятком у кишені, легенди міста про Білий камінь, Біловиду та Любаву. І вплетені вони ненав’язливо, як частина оповіді.

В цілому мені сподобалося. Думаю, що враження були б ліпші, якби роман не позиціонували як детектив.

[Oleg Duma · Rating 4 out of 5]

Детективна історія починається на знайомому вже залізничному вокзалі, де головний герой потрапляє у прикарпатське місто (... прозоро відчуваємо — Франківськ!) та у перші пригоди, які вхопили та вже не відпустять... Декорації міста зразка 1982 року створюють цікавий фон для розгортання історії, яка нагадує радянський детективний серіал "Слідство ведуть знавці"). Але насправді все заплутано та непередбачувано ("зелені мавпи", Далай-лама, Château Margaux). Майстерно виписані декорації з гірськими пейзажами та прикарпатськими примхами природи створюють місце для вистави (про театр тут є окрема лінія!), в якій головний герой шукає однодумців, знаходить кохання, але щось важливе втрачає... Фінальна сцена знов відбувається на арені вокзалу, оточеній похмурими "застійними" кольорами, під шурхотіння величезного прапора на міській вежі...