Тень минувшего

by Ivan Efremov, Иван Ефремов

Сергей Павлович Никитин, молодой палеонтолог, ведёт раскопки кладбища динозавров на юге СССР. Уже под конец экспедиции происходит необычное явление — на глазах многих людей в маленькой горной долине с озерком окаменевшей смолы появляется призрак динозавра. Ученый выясняет, что это проявление редкого фотографического эффекта местности и начинает искать возможность получить подобные изображения искусственно...

Научно-фантастический рассказ Ивана Ефремова впервые опубликован в журнале «Красноармеец», 1945, № 2-5 под названием «Тени минувшего».

Перевод на английский: D. Johnson (Shadows of the Past), 1963 — 2 изд.
Перевод на испанский: S. Castro (La sombra del pasado), 1986 — 1 изд.
Перевод на чешский: V. Stanovský (Stíny minulosti), 1956 — 1 изд.
Перевод на болгарский: Р. Попова (Cянкaтa oт минaлoтo), 1969 — 1 изд.

Этот рассказ послужил основой для теленовеллы в одном из выпусков легендарной телепередачи — «Этот фантастический мир» (№6, 1982 г.)

Входит в:
— сборник «Белый Рог», 1945 г.
— сборник «Бухта Радужных Струй», 1959 г.
— сборник «Великая Дуга», 1956 г.
— сборник «Звёздные корабли», 1953 г.
— сборник «Сердце Змеи», 1964 г.
— антологию «Шебеко», 1994 г.
— антологию «Russian Science Fiction», 1963 г.
— журнал «Красноармеец, 1945, №2», 1945 г.
— журнал «Красноармеец, 1945, №3-4», 1945 г.
— журнал «Красноармеец, 1945, №5», 1945 г.
— антологию «Тени минувшего», 2015 г.
— антологию «Lo mejor de la ciencia ficción soviética II», 1986 г.
— антологию «Охотники за динозаврами», 2016 г.
— журнал «Роман-газета», 2017, № 7», 2017 г.
— антологию «Научно-фантастични разкази», 1969 г.

44 pages, Paperback

First published January 1, 1945

About the author

Ivan Antonovich (real patronymic Antipovich) Yefremov (Russian: Иван Ефремов; April 22, 1908–October 5, 1972), last sometimes spelled Efremov, was a Soviet paleontologist, science fiction author and social thinker. He originated taphonomy, the study of fossilization patterns.

Reviews

[Oreon · Rating 4 out of 5]

За великим рахунком, мені зрозуміле прагнення, мрія Єфремова, як археолога і палеонтолога, побачити хоч одного разу повну і барвисту картину того, чиї бліді тіні, рештки він відкопував. Мені зрозуміло і рішення, яке неважко сходу придумати Єфремову-фантасту: хочу щоб камені заговорили! і не просто заговорили, а показали тривимірну кольорову картинку. Раз і диво апарат для цього готовий. Щось собі таке, до речі, в дитинстві я теж фантазував, про можливість знімати інформацію у який-небудь спосіб з неживих предметів — свідків якихось подій тисячі років тому. Більше того, я навіть можу собі уявити, що колись щось подібне в тій чи іншій формі й вигадають. Навіть сам автор на сторінках повісті згадував про різні випромінювання та можливі взаємодії ще не відкриті наукою. Та ось біда, спосіб обраний автором не витримує жодної критики.

Я не фахівець у фото-техніці та технології, але спочатку автор начебто визнає, що у знімка має бути значна витримка і навіть намагається обґрунтувати звички динозавра, щоб він нерухомо сидів-позував кілька годин, щоб бути зображеним у смолі. При цьому пізніше, в таких витримках автор описує відбиток піни на гребенях хвиль, вираз обличчя доісторичної людини і неясний рожевий туман, що звідкись виповзає... Та тут навіть прості контури — вже були б відмінним результатом. Тим більше, по-моєму, про точну передачу кольору відображеного в слюді, смолі та іншому спеціально не призначеному середовищі — говорити не доводиться. Так як середовище неминуче внесе корекцію кольору, спотворення і шуми, навіть при ідеальній витримці і діафрагмі. І останнє. Навіть якщо припустити можливість деяких природних матеріалів служити як фотоплівка, то як має ще пам'ятати будь-який фотоаматор — якщо її не на години, а на мить засвітити — то там не буде нічого, окрім світлової плями. Я так і уявляю, як смола повільно наповзала, утворювався її шар на камені, протягом років (або сотень років), потім навпроти неї став у позу динозавр, несподівано відкрилися шторки природної камери, потім, коли динозавр пішов, шторки обрушилися, щоб закрити знімок від подальшого засвіту - ну щоб не проявилися інші динозаври, що приходили позувати після першого..🙂

Але на один бал я все-таки свою оцінку підняв, за ідею-пророцтво автора, наприкінці повісті, - перетворити світло на електрику, підсилити-обробити і потім перетворити назад на світло - це практично сучасна технологія обробки зображень😉. А більш про що відгукуватися по повісті, крім її безпосереднього предмету, на жаль не бачу. Та ж Міріам — не більше ніж невеликий епізод, декорація на тлі творчих поневірянь вченого... До речі, де він, цікаво, ще необхідні кошти брав, у ще досить небагатій, чи навіть повоєнній, треба розуміти, країні на такі, м'яко кажучи, сумнівні проекти? 7/10