Відлуння: від загиблого діда до померлого

by Лариса Денисенко

Новий роман Лариси Денисенко «Відлуння: від загиблого діда до померлого» – це дивна та захоплива історія молодої німкені Марти, яка вважала свого діда трагічно загиблим смертю хоробрих ще під час Другої світової війни та похованим десь під Житомиром.
А виявляється старий, що насправді доживав свій вік у божевільні, перевернув її власне життя догори дригом. Марта так пишалася своїм корінням, а отримала діда-нациста, якого понад 60 років ховали від рідні, аж доки не поховали зовсім. Дівчина вирішує, що її минулому потрібен адвокат, і вирушає збирати докази маршрутом Берлін-Житомир. Хай там що вона шукатиме у відлунні подій Другої світової війни, знайде вона ключик до дверей власного майбутнього.

320 pages, Unknown Binding

First published January 1, 2012

About the author

Українська письменниця, адвокат. Має ліцензію здійснювати практику в Торонто та Оттаві щодо справ, пов'язаних з біженцями та мігрантами. Є одним з адвокатів, які представляють інтереси громадян в Європейському суді з прав людини (Страсбург). Працювала директором департаменту міжнародного права Міністерства юстиції, радником Міністра юстиції, науковим консультантом парламентських комітетів, очолювала національне відділення міжнародної антикорупційної організації Transparency International.

Бібліографія:
Забавки з плоті та крові
Кавовий присмак кориці
Корпорація ідіотів
Танці в масках
24:33:42
Помилкові переймання або життя за розкладом вбивць.
Ліза та цюця П.
Сарабанда банди Сари
Ліза та Цюця П. зустрічаються
Лариса Денисенко про Анжеліну Ісідору Дункан, Максима Рильського, Ігора Стравінського, Астрід Ліндґрен, Джонні Хрістофера Деппа ІІ
Відлуння

Reviews

[Olenka · Rating 3 out of 5]

Прочитавши анотацію на роман, я гадала, що це буде книжка на болісну для всіх тему війни. Німецька баронесса Марта отримала від свого діда-"фашиста" "у спадок" єврейський капелюх, Біблію, безліч малюнків. І все було б добре. Але того діда вони поховали вже багато років тому, а тут раптом виявилося, що насправді старий доживав свій вік у божевільні. Головна героїня вирішила помандрувати до України, де був "похований" її дід, щоб дізнатися всю правду, припускаючи, що той повстав проти ідеології, проти Гітлера.

На перший погляд цікаво, але цілісної сюжетної лінії я тут віднайти не спромоглася. Жодного конкретного розслідування в Україні, вона мені більше нагадувала звичайну туристку. Жодних доказів не було зібрано "по маршруту Берлін-Житомир", і здається не було докладено до цього жодних зусиль. Оповідання про трьох сестер, як на мене, взагалі не мало жодного зв'язку з сюжетом. До чого воно там? Єдине, з чим я можу погодитися - це зі словами про наших урядовців. "...ліси для них - сировина, земля - власність, водоймища - ресурси, жінки - товар, усе інше - рухоме і нерухоме майно. Як гриби-паразити, що живляться та живуть завдяки деревам." Ще одним плюсом є відсутність відверто-детальних описів інтимних сцен (що здається вже стало особливістю сучасної української літератури).

Книга написана гарною українською мовою, без використання нецензурної лексики (ще один +, та ще одна особливість сучукрліт). Хоча закрити очі на деякі помилки я так і не змогла. Наприклад, особисто мені не подобається фраза "корки на дорогах", я б радше використала слово "затори"; або фраза "їх допікаємо" або "він допік його". В значенні "дошкуляти" допікають комусь, а не когось. Інакше в голові з'являється інша малоприємна картина. Так само як і з реченнями "Він [пес] попорпався носом у моїх щиколотках" або "Батька часто починає бити гикавка", тошо.

Порадити почитати цю книгу я, напевно, не можу. Хоча вона і не така захоплююча, як обіцялося в анотації, це не найгірший роман з тих, які я мала честь читати.

[Mariana Gevak · Rating 2 out of 5]

Книжка абсолютно не виправдала моїх сподівань. По анотації уявила собі роман про другу світову війну з точки зору німців, нефашистів. Насправді дана тема була лише дотичною,побіжною. Що дуже розчарувало. Чекала якихось розслідувань, розкриття архівів,поважних думок пересічних німців про ті далекі події. Натомість отримала розповідь про сексуально стурбовану німкеню і всю її сім'ю.
Як на мене, авторка не сильно старалася заглибитися у світ своїх героїв, а оперувала загальновживаними стереотипами про нації як німців,так і українців. Німці у її подачі виключно сексуальні збоченці. Всі розмови зводяться до одного. Дехто скаже,що забагато у літературі нашій творів про війну. Може й так.Але тоді не потрібно спекулювати на цій темі навіть у назві чи анотації. А я ще скажу, що мені було неприємно не тільки читати, а навіть не природно уявити розмову батька з дочкою,у якій він розповідає доньці, що одружився з її мамою,бо їй ідеально підійшов його дітородний орган,на відміну від всіх інших дівчат, з якими він зустрічався.
Тема України і Житомира абсолютно не інформативна і нецікава. Ні мені,як українці, ні тим більше, думаю, не зацікавила б іноземця. Вокзал-село- п'янка -вокзал. Ні тобі красивих описів(чи то Берліна,чи то Житомира,чи села), ні смачної мови, ні розкритої теми...

[Serhiy · Rating 1 out of 5]

Участь і навіть лауреатство в конкурсі “Коронація слова“ не є гарантією якості творів письменника. Книга ця -- наочне свідчення цього. Враження таке, що авторка здала до друку першу чернетку. Редактори поставилися легковажно до своїх обов‘язків, пропустивши безліч стилістичних помилок, російських кальок, недоречних сленгізмів. Ну хіба може німкеня сказати “я ніц не розумію“, “у мене їде дах“, “я обожнюю його“? Сюжет нецікавий і малозрозумілий. Сприйняття його ще більше ускладнюється діалогами, здушеними в абзаци, наче авторка намагалася зекономити папір. Часто важко збагнути, хто що говорить. Багатослівність, зайві речення, які нічого нового не розкривають, знеохочують до читання.

[Anna · Rating 4 out of 5]

Це виявилась неочікувано химерна книга. Я навіть майже кинула її читати на початку. Дивні герої, які розмовляють не так, як це роблять звичайні люди, купа зайвих деталей, але потім ця химерність мене захопила і переправила у свою дивну реальність. Під кінець книга мені сподобалася, хоча частину діалогів я читала бігцем.

Цю книгу я б охарактеризувала як Муракамі на мінімалках 😆

[Halyna Bereziuk · Rating 4 out of 5]

Трошки гумору:

"Коли я бачу Троля (такса), то дивуюся, як можна бути таким самовпевненим, маючи настільки криві та короткі лапи? Хоча, я зустрічала таких людей..."

"Знаєш, оце в мене враження таке, що наші люди вибори сприймають як релігійні свята. Призначаються на вихідні дні. Прокинувся раненько, умився, ошатно вдягнувся, чистий, як на сповідь, прийшов, задіяв себе в ритуалі, вийшов, задер обличчя догори - до неба чи до хреста, перехрестився, попросив собі легкої долі та й щоб наш переміг, а далі - пити".

Загалом цікава книга, але дуже незручно написана. Маю на увазі, що нова репліка в діалозі не починається з нового рядка, і тому трохи треба тормозити очі, щоб думати хто що сказав (це перша книга авторки, тому не знаю, чи то в неї такий стиль, чи то видавництво сторінок зажало)))

[Nadin · Rating 4 out of 5]

What I liked in this book mostly is the easiness with which I was reading it. From the moment I started it, I couldn't put it away. The first impression is that this is an ordinary story of German family, surely with greater attention on the main character Martha. The author describes simple things which we face in our lifes. Relationships in the family, with ex-boyfriends, fashion, lifestyle etc - we read about. But that's the 1 opinion, actually the plot is deeper. I connects the history of former Soviet Union nations, specially Ukraine. The character wants to discover the dark secret of her nazy grandad who was announced as a psycho. She doesn't want to belive it and abandons her family's orders to stop searching for unreal.
She travels, meets new people and at last finds the key or the key finds her. The story is emotionally grave. News may be fatal for her conception of the world. Severe Nazi times were framed by numerous deathes of unguilty people: Ukrainians, Jews. The stories of people are interconnected...All you need is just to look deeper...

[Vityska · Rating 4 out of 5]

Емоції: Захотілося більше дізнатися про власну історію і своїх дідів.
У кожній родинній шафі - свої скелети, і в випадку цієї книжки вони досить несподівані і цікаві. Цікава також спроба подивитись на Україну й українців очима молодої німкені. Колоритні персонажі.