Гоцик--бунтар, який радше галопуватиме світ за очі, наче змилений кінь, ніж осяде в батьківському маєтку й ходитиме за свиньми, а сільська красуня Тайка хай чекає хоч до скону. У своїх мандрах він шукає чи то поглиненої Європою матері-заробітчанки, чи то сенсу буття, а от у його подорожника Ілії конкретніші цілі: "Алхімік" Коельо підказав, де заховані скарби, і хлопці ще можуть випередити його героя--пастуха Сантьяго... Когось наш Гоцик занапастить, когось урятує, та чи скрізь залишатиме по собі розбиті серця? Чи вистоять його непохитні принципи у двобої з людською гідністю, дружбою та коханням?
Українська письменниця, сценаристка, журналістка. Лавреатка літературної премії Коронація слова Народилася в Херсоні. Має дві вищі освіти: Одеський інститут легкої промисловості (інженер-механік), Академія державного управління при Президентові України (магістр державного управління) У журналістиці з 1986 року. Закінчила курси сценарної майстерності голлівудського професора Річарда Креволіна. З 1991 року — головна редакторка херсонської молодіжної газети. Потім працювала головою комітету у справах преси і інформації херсонської облдержадміністрації. З 2001 року головна редакторка газети «Селянська зоря». Деякий час працювала журналісткою і редакторкою жіночих журналів.
Коельо? Правда? Я читала цю книгу і в мене склалося таке враження, що це "прикол". Насміхання над Коельо, над шукачами скарбів, та байдуже... я навіть не могла стримати свій сміх, коли коелівський Сантьяго загинув від руки Гоцика. Я до останнього вірила, що Ілія - шизофренік, а вся ця подорож - скажений сон чи видіння якогось із персонажів. Я проковтнула цю книжку за ніч, відірватися від неї не можливо - це факт. Дашвар пише так, що якщо почнеш читати, то вже дочитаєш. Але стільки питань, стільки незрозумілого... Дивна якась книга. Мабуть, бажання перечитувати в мене її не буде.
Не простий вибір між прагненням постійного збагачення або збереженням власної гідності є дуже актуальною дилемою нашого сьогодення… У своєму останньому романі трилогії «Биті є. Гоцик», популярна українська письменниця Люко Дашвар робить тему вибору між грошима та гідністю визначальною у житті енергійного бунтаря. Адже він радше поїде в далеку Італію на пошуки своєї матері заробітчанки, аніж залишиться в батьківській оселі і доглядатиме свиней. У своїх мандрах Гоцик шукає сенсу буття, а знаходить вірного друга, Ілію, який прагне знайти справжні скарби. Саме в книзі Пауло Коельо «Алхімік» відчайдушний Ілія дізнався про скарби і хлопці хочуть випередити його героя – пастуха Сантьяго. Гоцик сильно переживає через розрив стосунків з матір’ю, яка вже має нову сім’ю і не бажає повертатися в Україну. Згодом наш герой визволяє з циганського рабства українку Марію, самовіддано доглядає її та інших хворих у лікарні Севільї,. «Когось Гоцик занапастить, когось врятує та чи скрізь залишатиме по собі розбиті серця?. Чи вистоять його непохитні принципи у двобої з людською гідністю, дружбою та коханням»? – відповіді на такі неоднозначні питання пропонує пошукати письменниця своїм читачам, поринувши у цікавий карколомний сюжет книги. Чи не з перших сторінок допитливий читач зрозуміє, що має справу з жанром авантюрного роману з усіма його несподіванками, небезпеками та перипетіями: на героїв чекає далека дорога, зустрічі з різними людьми, що можуть допомогти або скривдити. Персонажі постійно стикаються з проблемою вибору між добром і злом. Залежно від ситуації в яку вони потрапляють, хлопці мотивують власні вчинки та дії. Але понад усе, вони прагнуть бути людьми з чистим сумлінням… Особливого шарму цій захоплюючій книзі додає неперевершено вдале поєднання містичного і реального що є настільки тонко вписане в сюжетні повороти. Ще однією цікавинкою видання є можливість його різного трактування від одного прочитання до іншого. Адже кожний хто відкриє цю книгу, матиме чудову нагоду інтерпретувати її під власним кутом зору, робитиме власні оцінки, засуджуватиме чи виправдовуватиме вчинки героїв, намагатиметься зрозуміти їх а можливо й просто поспівчуває. На мою думку, читач не зможе залишитися байдужим до виру справжніх життєвих пристрастей так правдиво і точно змальованих письменницею. Напевне саме це є причиною незмінного успіху її книги. То ж приємних і натхненних Вам мандрів та пригод разом з щирими друзями з легкої і талановитої руки Люко Дашвар.
В третій книзі стиль знову перекликається з першою: безкомпромісно, гротескно, гостро. Але раптово з'являється оздоблення скибками сюрреалізму і елементами казковості. Тобто всі три книги мають свої особливості, але пронизані одним жорстким стрижнем. Стиль цієї прийшовся більш до вподоби, ніж попередньої, незважаючи на загравання з реалізмом і дещо сумнівне надання Ізідорі ролі не персонажа, а радше атрибута взаємодії між протагоністами. Хоч третя книга і має цінність як самостійний твір, проте нищить трилогію і перевантажена фантасмагоріями.
Дивне враження від книги. З одного боку - трилогія "Биті є", як на мене, значно поступається решті творів письменниці. З іншого боку, я так і не наважився не дочитати книгу до кінця, що зі мною часто трапляється, коли твір не подобається. Одного не можу зрозуміти - навіщо серед героїв містичний таракан? Якщо у попередніх творах містика була доречна, то тут...
Вот это накрутила Люко Дашвар всего в этой части... Тут тебе и "мадри" славой Алхимика (большую часть книги) и "побутово-життева" тематика, и современное потерянное молодое поколение - все это уместилось в эту небольшую книгу, которая является третьей и завершающей частью "Битi е". Все это у меня в голове сложилось в картинку под названием "книжковий шансон".
Вижу, что большинству людей эта часть понравилась больше, чем две другие. Я думаю это случилось по двум причинам: 1. Эта книга значительно отличается от двух других. Тут есть элемент романтики, приключений, движения к мечте.. Во многих это найдет отклик. 2. Гоцик оказался самым хорошим из трех друзей. Всегда приятно читать о настоящем герое, который борется за справедливость, чем про анти-героев, которых и так достаточно в жизни.
Ну что, поставлю оценку 3- (за концовку, которая таки выжала из меня слезу, хотя и там автор дала лишку). И серьезно задумаюсь, покупать ли мне следующие книги Люко. Очень жаль, так как я была ее поклонницей, но читать "сучасний книжковий шансон" я не хочу, слишком мало времени есть на стОящие книги, так что буду следить впредь за отзывами других.