Побут далеких планет, масштабні війни з давнім злом, віртуальна реальність, дракониці, постапокліпсис, дюни і лабіринти – у спектрі поки малознаної нам естонської фантастики. Десять авторів різних поколінь, шкіл і напрямків і десять оповідань різних жанрів, традицій і настроїв, які засвідчують, що «золота доба» естонської фантастики не минула безслідно, а залишила по собі міцне і живильне підґрунтя, у якому можна натрапити на дорогоцінні краплі бурштинового сяйва.
Як досвід читання естонської літератури - так. Найкраще оповідання збірки - «Бурштинове сяйво», але «Працівники з мізками» та «Патріот» теж доволі непогані. Інше ж - ну доволі таке собі, або посередньо, або нудно й не цікаво. Але це тільки моє враження, раджу таки ознайомитися зі збіркою, бо все ж не думаю що колись у найближчому часі вийде ознайомитися з естонською фантастичною літературою
— Слухай, Міхкелю, а чи ти чув новини з Московії? — Не чув, та коли звідти бувало щось хороше?
цікаво, що ця збірка видана за підтримки Посольства Естонії в Києві, і в ній же в одному з оповідань трохи висміюється дипломатична робота))
плюси: + норм рівень русофобії + розширює літературну географію + дуже цікава передмова про історію естонської фантастики
мінуси: - дрібний і не дуже читабельний шрифт. написано, що використані ексклюзивні гарнітури і це вже друге видання. значить людям норм, але мені з моїми проблемними очима не дуже. зазвичай мене дратувало те, що в українських книгах занадто все розтягують величезним шрифтом і відступами по всіх сторонах сторінки, для того, щоб збільшити об'єм книги, щоб вона дорожче коштувала, але тут я була би не проти, якби було більше сторінок, а шрифт трошечки більший і простіший. - оповідання з попаданцями, з якими хочуть переспати всі жінки (і одна дракониця). загалом дуже чоловіча збірка. серед всіх авторів є лише одна жінка, але справа навіть не у цьому, а у сюжетах, і як описують жінок. хто знає, це одразу видно. наприклад, ще є оця тема, популярна зараз у вестерняцьких країнах: мужики ниють про те, що у них занадто нудне і безсенсове життя у сучасному світі, а от би зараз повоювати. чуваки, є одна можливість... заодно і русню можна тойво цейво. коротше, мені як українці з коханим у війську таке дивно читати. - в цілому було нуднувато. мені зайшли тільки початок "Залізного Зуба" (під час прочитання зловила себе на думці, що я би почитала щось про дипломатичну роботу, без фентезійних елементів), трохи "На землі шейхів" та "Усі воскреснуть". - досить багато одруківок, особливо кидалося в очі те, що багато де була пряма мова, де її не мало бути, це заважало під час читання
Загалом збірка сподобалась, трохи важкуваті і повільні перші кілька оповідань, що я навіть подумав, що це особливість жанру в Естонії, але далі ідуть дуже круті і динамічні оповідання. Радує, що естонські фантасти розділяють нашу ненависть до росіян.
Тверда четвірка, мені сподобались шість оповідань з десяти. Історії абсолютно різні: тут і подорож паралельними світами (данина "Хронікам Амбера" Желязни, які я ще не читала, до речі) і подорожі у минуле, і постапокаліпсис, а перше оповідання, з красивими описами, нагадало мені твори Рея Бредбері, В цілому, збірка принесла задоволення від читання, не жалкую що придбала.
"Переказування історій об'єднує, дає ідентичність, дозволяє нам пізнати одне одного, зрозуміти одне одного. Ми складаємося з історій; наші світи складаються з історій. Без історій немає ні минулого, ні майбутнього. Культура - це не що інше, як переказування історій. Зрештою, навіть наука, віра і філософія - це лише історії, які ми переказуємо."
"Сьогодення - це лиш вузловий пункт, де зустрічаються лінії майбутнього, щоб розчинитись у минулому."
Здавалося б, невеличка Естонія, а така широка палітра письменників-фантастів. Цікаві концепції, сюжети, образи. Звісно, різні оповідання "зайшли" по-різному, але загалом мені сподобалося.