Будинок № 12 на П’ятій авеню у Нью-Йорку. Звичайна будівля, у якій немає нічого особливого. Хіба що старовинний механічний ліфт. Та загадковий ліфтер-індус Санджай. Хлоя, власниця квартири з дев’ятого поверху, і не здогадується, ким насправді є новий ліфтер. Як не знає й про те, що він готовий віддати всі скарби світу, аби знову опинитися на дев’ятому поверсі. Відчинити двері, зазирнути їй в очі й промовити: «Я все життя шукав таку, як ти». Між ними — вісім поверхів, одна маленька таємниця й бурхливе, сповнене несподіванок життя…
Якщо чесно, книга ні про що, як на мене…Сюжет стоїть на місці, подій практично ніяких, історія кохання притягнута за вуха. Ось якби прочитав книгу, а про що вона і розповісти нічого. Про ліфти, ліфтерів, індійців з елементами кохання та солодким хеппі ендом. Книга маленька, читається легко. Проте і низьку оцінку ставити не хочеться. Знаєте, це як з людиною, вона ніби мила, весела, добра, правильна, але немає в неї якоїсь іскри, запалу, загадки. І ти не можеш її образити, бо людина ніби то і хороша, але не твоє це все, це твоє. Ось так і у мене з цією книжкою. Думаю, поціновувачі Леві оцінять, бо рейтинги у неї високі. У нас кохання, на жаль, не сталося 🤷♀️
Я обожнюю Марка Леві і це була його прекрасна історія. Історія нам розказує про історію одно будинку, одног ліфтьора, і дівчину Хлою.
Мені дуже сподобались персонажі. Особливо другорядні. Історія кожного була дуже класною і класно прописаною. Мені здався трохи скомканий фінал. Aле загалом це ще одна книга в копілочку “улюблені книги від Марка Леві».
Сюжет норм, але надто стрімкий розвиток стосунків у пари, діалоги якісь пришвидшені від чого здаютьс банальними. Персонажі плоскі всі відверто доброчесні, сімейні, привітні.