Зацікавилась книжкою відразу, щойно почула, що там є "повість про пологовий будинок". От про пологовий мені читати було цікаво. А далі - пригнічував пЗацікавилась книжкою відразу, щойно почула, що там є "повість про пологовий будинок". От про пологовий мені читати було цікаво. А далі - пригнічував постійний негатив....more
Приємна книжка, один з небагатьох коміксів, які я взагалі читала:) Подекуди тон автора видавався зверхнім, тож не дивуюся читачам, які обурено поставиПриємна книжка, один з небагатьох коміксів, які я взагалі читала:) Подекуди тон автора видавався зверхнім, тож не дивуюся читачам, які обурено поставили книжці одну зірочку) Але розглядати було цікаво....more
Важка книжка, хоч і написана максимально милосердно і світло, і можна здогадатися, які великі пласти почуттів були забрані з історій, щоб уникати "плаВажка книжка, хоч і написана максимально милосердно і світло, і можна здогадатися, які великі пласти почуттів були забрані з історій, щоб уникати "плаксивості"....more
Враження гарне від книжки, бо люблю коротку прозу, і Хемінгуей мені теж подобається, з яким порівнюють Карвера. Водночас здалося, що вона - про моментВраження гарне від книжки, бо люблю коротку прозу, і Хемінгуей мені теж подобається, з яким порівнюють Карвера. Водночас здалося, що вона - про моменти, коли людина руйнує своє життя (і життя інших). Збірний образ головного героя: чоловік, пияк, розлучений, розгублений, схильний до насильства. І говорить короткими фразами. Здалося, що якби персонажі цієї книжки розмовляли довшими реченнями, то краще б розуміли себе і одне одного, і менше б відбувалося трагедій. Цю книжку спокійніше читати, якщо знаєш, що зрештою все буде погано. І тоді якщо в якомусь оповіданні нікого не вб'ють, то можна видихнути: фух, не так і погано все....more
Щойно я почула про цю книжку, як відразу її захотіла, бо саме міркувала про красу. Я тоді саме проаналізувала ілюстрації свої і чужі і визначила, щО вЩойно я почула про цю книжку, як відразу її захотіла, бо саме міркувала про красу. Я тоді саме проаналізувала ілюстрації свої і чужі і визначила, щО вважаю красивим і щО (яке) хочу робити. Але щойно визначила, як сама й забуксувала, бо виходить, що якщо за умовного вибору зміст\форма я обираю форму, то це нібито робить мене (мої твори) менш змістовними - поверхневими, порожніми, декоративними. Як у виборі "ти до красивих чи до розумних", а я ж взагалі-то розумна. Але по життю краса для мене є однією з ключових цінностей, я вірю словам "Краса врятує світ", також мені близька ідея фільму "Прихована краса", що коли в житті втрачається сенс, то як за рятівну соломинку можна вхопитися за знаки краси в навколишньому, в ній бачити свій маленький сенс і стимул жити далі. А ще коли дивлюся\читаю про сучасне мистецтво, то теж розумію, що в ньому краса вважається неважливою, бо важливіше - ідея, проблема, зміст, і твори часто навмисно роблять потворними, щоб пробуджувати більше емоцій у глядача. Словом, тому я й захотіла прочитати цю книжку. Автори згадують і наводять приклади, що людство завжди прагнуло краси, а в ХХ столітті краса в дизайні стала непотрібною, замість неї передовсім прагнуть функціональності. І от автори красу захищають і доводять, що самої функціональності замало. Я була рада одержати підтвердження, що хотіти красивого - це нормально, а не "поверхнево". Щодо оформлення книжки. Щойно я взяла її в руки, то думала, що це жарт на тему красивості, бо мені оформлення здалося надмірним: посріблені сторінки, вензелі-завитушки, претензійний шрифт. А білі засічки, що утворюють написи "Краса = Людина" і "Краса = Функція" відволікали мене під час читання. Але коли читала, то так зрозуміла, що це щире уявлення авторів-дизайнерів про досконало красиву книжку. На сторінках наведене фото улюбленого портфеля Стефана Заґмайстера, то цей портфель схожий на цю книжку: срібна фурнітура на чорній шкірі і все в завитушках. Словом, я люблю трохи іншу красу, але читати цю книжку і володіти нею було приємно....more
Ця книжка до мене потрапила випадково, коли мені її надіслали замість замовленої "Антени", бо загалом п'єси читати не люблю. Але ця читається легко і Ця книжка до мене потрапила випадково, коли мені її надіслали замість замовленої "Антени", бо загалом п'єси читати не люблю. Але ця читається легко і навіть приємно, попри трагічну тему....more
Красивенна книжка, давно милуюся живописом Катерини Косьяненко, тому відразу захотіла цю книжку, а вже потім раділа, що це ще й Жадан;) "Телефонна книгКрасивенна книжка, давно милуюся живописом Катерини Косьяненко, тому відразу захотіла цю книжку, а вже потім раділа, що це ще й Жадан;) "Телефонна книга мертвих" у фіналі особливо торкнула) ...more
Коли почула про вихід книжки, зацікавив зміст, а коли одержала примірник - зацікавила й форма. Фактично це самвидав, що не має ISBN, такого вирішення Коли почула про вихід книжки, зацікавив зміст, а коли одержала примірник - зацікавила й форма. Фактично це самвидав, що не має ISBN, такого вирішення побудови обкладинки я раніше не бачила, хоча цікавилася палітурною справою. Коли прочитала книжку, почала в побутових коментарях бачити поезію: - месяц в разлуке с мужем, сублимировала в работе с кружевом и шелком - получилось красиво, но близость не заменяет. Словом, цікаве....more
Книжка залишила несподівано приємне враження, попри те, що взагалі-то вона нудна і в ній майже нічого не відбувається, про це й мова, бо героїня - праКнижка залишила несподівано приємне враження, попри те, що взагалі-то вона нудна і в ній майже нічого не відбувається, про це й мова, бо героїня - практично позбавлена людських емоцій, живе як робот і просто намагається вписатися в соціум і менше розчаровувати всіх навколо. Спершу я себе з нею не асоціювала зовсім, а потім згадала, що днями мене саму звинуватили в намаганні бути зручною для інших, так що я так само convenient woman. Або згадала давно помічене в розмовах дівчат\жінок, як часто вони (ми) намагаються підлаштуватися одна під одну, кивають, піддакують, намагаються вгадати очікувану емоцію і її й видати у відповідь, знайти спільне, солідарно співпереживати. Або як вчора в бесіді знайомих 30-річних кілька разів звучали питання, як і в книжці, типу чи є в тебе дівчина, або щось про сексуальний досвід, або про монотонність життя, яке повторюється по колу вже роками. Мене потішив фінал книжки, не розкриватиму;)...more
Підбірка історій людей на пробації або в місцях несвободи. Історії лаконічні, від багатьох хочеться плакати, бо відчутно, як люди шкодують про свої поПідбірка історій людей на пробації або в місцях несвободи. Історії лаконічні, від багатьох хочеться плакати, бо відчутно, як люди шкодують про свої помилки, особливо матері, які відчувають провину перед дітьми. "Мені воно вже так обридло - усі ті наркотики... Дуже хочу з того вирватися, змінити своє життя. Дуже! Дуже! Дуже! Хочу виховувати свою маленьку доцю (4 роки), яка мене до безтями любить. Хочу поновити батьківські права, допомагати своїй старшій,яка мене простила, але перед якою я дуже завинила, бо нічого у життя їй не дала". Одна з книжок, які допомагають почати бачити людей замість "асоціальних елементів"....more
Автобіографія людини з важкою формою ДЦП: розповідь про дитинство, як від неї відмовилась родина, про життя в радянських інтернатах, про багаторічні сАвтобіографія людини з важкою формою ДЦП: розповідь про дитинство, як від неї відмовилась родина, про життя в радянських інтернатах, про багаторічні спроби спростувати хибний діагноз "олігофренія". Читається водночас і легко - бо "простою мовою", зрозумілі емоції, і важко - через описані умови життя. А також через постійні скарги, які й логічні в тих обставинах, водночас без постійних фраз типу "ну конечно же, зачем я ей была нужна, кому приятно смотреть на уродину-инвалидку" книжка могла б бути сильнішою, зараз її важко назвати літературою. Але як ознайомлення з умовами життя людей з інвалідністю за часів СРСР (а можливо, й зараз в інтернатах?) - прочитати не завадить. Цю книжку я прочитала за рекомендацією моєї знайомої, мовляв, це треба прочитати всім здоровим людям, які хочуть розуміти людей з інвалідністю. Назва книжки дуже вдала....more
Ох. Книжка читається легко, в сенсі: швидко, в сенсі: плавно. Але авжеж, вона важка, бо вся оповідь побудована навколо історії лікування від раку, і хОх. Книжка читається легко, в сенсі: швидко, в сенсі: плавно. Але авжеж, вона важка, бо вся оповідь побудована навколо історії лікування від раку, і хочеться плакати в процесі, і згадуються власні вразливості....more
Читала українське видання "Немає більшої любові" (вид-во "Книгоноша", 2017). Цю книжку купила в 2017 на Букфорумі разом із книжкою психіатра "До біса Читала українське видання "Немає більшої любові" (вид-во "Книгоноша", 2017). Цю книжку купила в 2017 на Букфорумі разом із книжкою психіатра "До біса почуття. Як вибратися з лайна", бо був якийсь особливо депреснячий період і шукала хоч якихось виходів (знайшла зрештою)....more
Цю книжку я проілюструвала (шкода, що її виклали на goodreads без обкладинки й анотації, спробую поправити, якщо UPD дякую за обкладинку й анотацію))
Цю книжку я проілюструвала (шкода, що її виклали на goodreads без обкладинки й анотації, спробую поправити, якщо стану місцевою librarian). Отже, це книжка українського психотерапевта екзистенційно-аналітичного напряму В'ячеслава Халанського. У книжці три розділи: про сім'ю-шлюб, дітей, проблеми в самореалізації. Читати було цікаво, в процесі підготовки ілюстрацій навіть одержала певний катарсис;)) Мені найцікавішою серед висвітлених тем стала тема тривоги. Розглянути ілюстрації до розділів можна на Behance....more
Справжня література. Але як і у випадку "Не червоніючи", мене від неї аж накриває відчуттям безвиході і приреченості. Наче не можуть жодні люди простоСправжня література. Але як і у випадку "Не червоніючи", мене від неї аж накриває відчуттям безвиході і приреченості. Наче не можуть жодні люди просто бути щасливими....more
Періодично мене захоплює тема репортажного скетчингу й репортажної ілюстрації, тож і цю книжку я захотіла відразу, як побачила. Вона симпатична, має бПеріодично мене захоплює тема репортажного скетчингу й репортажної ілюстрації, тож і цю книжку я захотіла відразу, як побачила. Вона симпатична, має багато ілюстрацій і порад різних художників-ілюстраторів, як краще працювати "on the spot", якими інструментами користуватися і як краще маскуватися, якщо бути поміченим небажано....more
Минулого року ми з чоловіком поїхали в Ужгород дивитися на цвітіння сакур, і майже випадково втрапили на презентацію цієї книжки в бібліотеці. Цей випМинулого року ми з чоловіком поїхали в Ужгород дивитися на цвітіння сакур, і майже випадково втрапили на презентацію цієї книжки в бібліотеці. Цей випадок вплинув на моє сприйняття ромів. Бо раніше я була дуже упереджена щодо них, і коли зайшла в зал ("кругом цигани!"), передовсім притиснула до себе рюкзак ("щоб не обікрали!"). Презентація, виступи видавця і автора, виступи дітей-ромів, які вчаться в українській школі, потім прочитала цю книжку - і моєї упередженості поменшало. Принаймні тепер мої знання про ромів складаються не лише з інформації про крадіжки, жебрацтво чи циганські романси. Тепер мені зрозуміліше, чому взагалі є це жебрацтво, і як ромські традиції не дозволяють їм асимілюватися. Після цього випадку я почала трохи цікавитися ромською тематикою, прочитала "Собакоїди та інші люди" Карла-Маркуса Ґауса, читала інтерв'ю ромської правозахисниці Земфіри Кондур. Толерантності побільшало. Якщо ж про саму книжку, вона не є якісною літературою. Це і не публіцистика, і не художній твір. Просто мемуари автора, який не має письменницької освіти, описує власні спогади, міркування. Попри те, книжка цікава за рахунок самого життя авторового, в т.ч. описаний досвід жебракування, заробітків, ромського побуту, внутрішніх "воєн" серед ромських родин. Книжка вийшла за підтримки фонду "Відродження" дрібним тиражем (500 примірників), не продається (на презентації роздавалася), тож у неї мало шансів дійти до читача....more
Щаслива втрапити в команду ілюстраторів і авторів цього видання. Ілюструвала статтю про палеонтологиню Марію Павлову, писала статтю про фізикиню Віру КЩаслива втрапити в команду ілюстраторів і авторів цього видання. Ілюструвала статтю про палеонтологиню Марію Павлову, писала статтю про фізикиню Віру Кістяківську. Книжкою милуюся....more
Цікавезна книжка, кожну сторінку хочеться цитувати. Дуже цікава народна мова, сповнена міркувань і сумнівів, натяків замість прямого називання явищ. ЦеЦікавезна книжка, кожну сторінку хочеться цитувати. Дуже цікава народна мова, сповнена міркувань і сумнівів, натяків замість прямого називання явищ. Це книжка не так про дітей, тобто не про дитячу психологію чи виховання в родині, а про жіночу фізіологію, "ламання калини", дошлюбні молодіжні сексуальні ігри, зачаття, вагітність, пологи, хрестини - тобто все, пов'язане з народженням дітей.
"Сам чоловік породїлі, за такою виключкою, дуже чогось боїть ся і весь час в собі неначе. Часом і вдає він, що йому це байдуже і ніби так собі, а шкура одстала в його і в голові здіймаєть ся все щось і сьвіт у очіх десь далеко маячить. Старі, як є у хатї, і ті якось не так як звичайно, себе мають, бо всїм відомо, що може бути в цей час і з жінкою, і з дитиною. Страшно і подумать, як воно м'якеньке і народить ся: і тім'ячко м'яке у його, і кісточки м'які тоді. А у хатї - стілько дітей."...more
Не читала інших творів Стасюка, тому не знаю, чи це фішка його стилю, чи прийом саме для автобіографії. Все тече одне за одним, ніщо не зачіпає, все оНе читала інших творів Стасюка, тому не знаю, чи це фішка його стилю, чи прийом саме для автобіографії. Все тече одне за одним, ніщо не зачіпає, все однаково неважливе....more
Повість білоруської авторки, про неї я дізналася зі стенду білоруських видавництв на Книжковому Арсеналі, назва зацікавила. І книжка сподобалась теж. Повість білоруської авторки, про неї я дізналася зі стенду білоруських видавництв на Книжковому Арсеналі, назва зацікавила. І книжка сподобалась теж. Читається швидко, легко, мова дещо беззахисно-пафосна, але тема мені близька. Ставлю чотири зірочки за актуальність мені. Про дочку тривожної матері, як вона зростає і теж тривожиться. "Я вбила в дверь замок и запирала комнату, чтобы она не видела, какое удовольствие я получаю от незастеленной кровати, от джинсов, что висели на спинке стула, и от неровно лежащих книг на тумбочке." "Она смотрела на меня, во взгляде читалась скользкая радость оттого, что я страдаю. "...more
Зацікавилася книжкою після рекомендації знайомої, захотіла і собі осмислити фінансове питання. Не скажу, що захоплююче, але на деякі нові думки наштовЗацікавилася книжкою після рекомендації знайомої, захотіла і собі осмислити фінансове питання. Не скажу, що захоплююче, але на деякі нові думки наштовхує, наприклад, коли почати давати дитині кишенькові гроші, наскільки часто купувати нові іграшки, чи платити за хатню працю (автор переконує не платити), як розмовляти про фінанси в родині, коли підліткові починати заробляти, як привчати до благодійності і розповідати про різні соціальні класи (книжка насамперед орієнтована на заможних американців)....more
Книжка сподобалась. Викликає довіру. Здалося, що писав автор старший, ніж 30+. З любов'ю до людей) Асоціативно згадалися Жадан і Уліцкая, які мені обоєКнижка сподобалась. Викликає довіру. Здалося, що писав автор старший, ніж 30+. З любов'ю до людей) Асоціативно згадалися Жадан і Уліцкая, які мені обоє подобаються....more
Прочитала й "Антену" нарешті. Подобається мені все ж читати Жадана. Спершу огорнуло відчуттям безвиході, але в фіналі виникло відчуття сподівання і наПрочитала й "Антену" нарешті. Подобається мені все ж читати Жадана. Спершу огорнуло відчуттям безвиході, але в фіналі виникло відчуття сподівання і на щось хороше. "не варто, не варто, зрештою, відмовлятись від власного голосу."...more
Недарма ця книжка мене приваблювала, тільки хотіла я її прочитати в контексті "як виховувати дитину", а виявилась вона більше з розряду "психологія длНедарма ця книжка мене приваблювала, тільки хотіла я її прочитати в контексті "як виховувати дитину", а виявилась вона більше з розряду "психологія для себе". Особливо цікава тим, що суперечить більшості книжок із психології, які я читала. В сенсі, нині більшість психологів радять безумовне прийняття як ключ до вирішення всіх проблем (і я звикла вважати цю точку зору правильною, і вважаю так далі), а тут автори переконують, що таке прийняття унеможливлює досягнення по життю. Мовляв, тільки постійне почуття загрози, недооціненості і постійні батьківські вимоги "треба краще" стимулюють до розвитку і досягнень. Це цікава тема, є над чим подумати, є що згадати зі свого відмінницького дитинства (де я мала одержувати тільки найвищі оцінки, інакше "а хтось одержав 5? а чому ти не змогла?"), і порівняти з нинішнім розслабленішим станом і досвідом прийняття на психотерапії. Погоджуся, що можливо, ця постійна участь в перегонах, щоб комусь щось довести, дійсно стимулює до формального успіху. Але в цій книжці не йдеться про почуття щастя, більше про відчуття "хоч скільки б я досягнув, цього не достатньо", ближче до неврозу, ніж до насолоди успіхом. Тож грубо кажучи, якщо вибирати, чи бути успішним невротиком "я маю більше старатись і тоді всім покажу!", чи розслабленою "зі мною все ок і я обираю ті речі, які мені цікаві" - то я оберу друге....more
Cherniakhivska
>
Books:
social
(47)
Loading...
