Попередня прочитана книжка Естер Перель "Скок у гречку" була мені цікавіша, а ця так собі, хоч мені її давно радили, але вона якась неглибока і очевидПопередня прочитана книжка Естер Перель "Скок у гречку" була мені цікавіша, а ця так собі, хоч мені її давно радили, але вона якась неглибока і очевидна, мало які абзаци хотілося зацитувати і обдумати. Цікавішими були розділи в фіналі - про фантазії і відкриті шлюби....more
дуже легке і ненав'язливе читання, де весь зміст винесений в заголовок, а на сторінках просто повторюється до різних ситуацій. я хотіла щось легке продуже легке і ненав'язливе читання, де весь зміст винесений в заголовок, а на сторінках просто повторюється до різних ситуацій. я хотіла щось легке прочитати, це мені цілком підійшло. ха, автор постійно розповідає про свою пристрасть до дружини як приклад правильних почуттів порівняно з діями мудаків-персонажів книжки. а на останніх сторінках з'ясовується, що його шлюб триває вже аж 5 років. гг, дуже серйозний термін, щоб вчити інших....more
1) в мене вже роками є хобі: читати книжки про материнство; 2) взагалі-то я не люблю, коли стьоб на стьобі і бурлеск з матюками, але загалом ця книжка 1) в мене вже роками є хобі: читати книжки про материнство; 2) взагалі-то я не люблю, коли стьоб на стьобі і бурлеск з матюками, але загалом ця книжка сприймалась органічно за рахунок самоіронії та щирості авторки; 3) цікаво було прочитати, що за книжка набрала тисячі передзамовлень; 4) для мене було забагато пердіння в тексті; 5) сподобалось, що кожен розділ закінчувався словами "все буде добре"; 6) багато правдивих моментів, про які мамі первістка варто бути попередженою; 7) читаючи, міркувала, чи люди, які так зі сміхом про все розповідають включно з проблемами і гемороєм, дійсно такі веселі по життю, чи це форма захисту. ...more
Люблю книжки, які називають словами те, про що я нечітко здогадувалась, або озвучують те, чого не помічала, а прочитавши, думаю: он у чому річ. Про цюЛюблю книжки, які називають словами те, про що я нечітко здогадувалась, або озвучують те, чого не помічала, а прочитавши, думаю: он у чому річ. Про цю книжку, прочитавши половину, я вже написала захоплений відгук у фб, що мені приємне поєднання інсайту-інтуїції і наукових досліджень, наче виведення магічного мислення в доказове. Як завжди, дочитавши до кінця, вже забула, що було спочатку, "час рікою пливе", як співає thekomakoma, так і моя увага. Але як каже книжка, саме ця роззосередженість і дає мені більше інсайтів, тому я не нарікаю. Якщо коротко: хочеш більше інсайтів (інтуїтивних відкриттів без проходження шляху аналітичного мислення) - більше мандруй і змінюй обстановку, переживай нові відчуття, спілкуйся з незвичними людьми, приймай душ неспішно, дрімай і відпочивай, не став дедлайни, бувай під високими стелями в світлих приміщеннях, міркуй про віддалене майбутнє, дивися на загальну панораму замість фокусування, май гарний настрій, вглядайся крізь зірки в безкінечне. ...more
Звичайна блогова література, наче розмова з подругою, особливих відкриттів і інсайтів не пригадую, але деякі думки собі відмічала: про шопінг, очікуваЗвичайна блогова література, наче розмова з подругою, особливих відкриттів і інсайтів не пригадую, але деякі думки собі відмічала: про шопінг, очікування тощо. З одного боку, я багато в чому погоджуюся з авторкою. З іншого, мені здається, тема примирення зі звичайністю і "не треба прагнути більше" підходить не всім. Наприклад, мені здається, мають різні базові потреби люди, які вважають себе митцями і відчувають свій обов"язок щось створювати, і люди, які такого внутрішнього імпульсу не відчувають. Мені здається, другі не дуже розуміють, що за внутрішній вогонь так ковбасить перших, коли вони не виражають себе. Якщо я змирюся зі звичайністю, то в мене не буде потреби шукати, фотошопити, писати, мені достатньо буде шити штори і підмітати підлогу, я вже пробувала роками цей психотерапевтичний шлях примирення "я всього лише людина" і він мене не влаштовує, бо тоді життя не має жодного сенсу для мене. Я талановита людина, і мені не треба гасити свої імпульси думкою "і так добре". Примирення - корисна штука в плані пробачати собі недосконалості і нестворене, але зробити його метою і стилем життя - ні, дякую....more
Мені було приємно цю книжку прочитати. Не скажу, що відкрила з нею щось нове, просто мені вона була якраз актуальною, бо кілька місяців тому в мене стМені було приємно цю книжку прочитати. Не скажу, що відкрила з нею щось нове, просто мені вона була якраз актуальною, бо кілька місяців тому в мене стався персональний переворот в стилі одягу. Починаючи з юності, я любила принцесячі сукні, фактурні й кольорові балахони з шарфами й намистами, таке можна нагуглити як бохо або mori girl, в такому просторому й багатошаровому я себе бачила собою. І загалом не переглядала цей ідеал роками, не було підстав. І ось підстава виникла;) І не те щоб я мала намір змінювати одяг, але серед інших змін мені вперше в житті почав подобатися чорний колір (якого я завжди уникала, він мене депресував, а тепер раптом здався глибоким і єдиним адекватним мені зараз), почала помаленьку купувати новий (чорний) одяг, бо кольорові речі здавалися невідповідними і тупими, "це не я, зняти цю фігню швидше". І всі ці широкі кольорові сукні, так вийшло, відпали як ялинкова мішура, а подобається тепер дуже простий базовий одяг, лаконічний, однотонний, прості лінії, обмежені кольори, без зайвої інформації. Дуууже подобається. Ну ще мережива подобаються, ок. А решта все - просте, чорне, по тілу. І я тепер кайфую від своїх чорних джинсів і чорних майок. Власне, нічого іншого й не можу носити зараз. І от повертаюсь до теми книжки: коли читала її, то вже нічого не шукала, і тільки з насолодою піддакувала авторці: так, це круто, коли відчуваєш "своє" в дану мить, що найкраще транслює тебе зараз. Як же ж це чудово, що відпали ці принцесячі плаття, в яких зараз я б себе не могла знайти взагалі. Ось чому мені було приємно читати цю книжку....more
Загалом книжка виявилася цікавішою, ніж я очікувала. Найцікавіше мені було читати історії про досвіди хвороб, вразливостей, дитячі спогади, материнськЗагалом книжка виявилася цікавішою, ніж я очікувала. Найцікавіше мені було читати історії про досвіди хвороб, вразливостей, дитячі спогади, материнські досвіди. Менш цікаво - міркування про фемінізм чи суспільство, і "як мені все вдалося". Деякі думки, які влучали саме в "мій стан зараз", були несподівані, наприклад, Оксана Олійник: "Цей текст мав бути про те, як я прийшла до того, ким хочу бути. ... Я не могла намацати те, що треба, ніяк". Або Ірма Вітовська: "... розумію, наскільки болючим може бути чужий успіх"....more
Книжка мені здалась нудною і водянистою. Можливо, просто я не ЦА (напевно, найактуальніше її читати ейчарам). Автор згадує, що книжка виросла зі статтКнижка мені здалась нудною і водянистою. Можливо, просто я не ЦА (напевно, найактуальніше її читати ейчарам). Автор згадує, що книжка виросла зі статті, і це відчутно. Одні й ті ж тези пережовуються багато разів: "зараз я розповім вам, чому впевнені в собі некомпетентні чоловіки стають лідерами, а скромних жінок ніхто не обирає" - і так сторінка за сторінкою. Приклади здаються поверхневими, і навіть посилання на статті й дослідження не дають відчуття ґрунтовності....more
Мініатюрна книжечка розміром з долоню, про тривожний розлад. Серед основних порад, які запам'яталися - збільшувати толерантність до невизначеності, в Мініатюрна книжечка розміром з долоню, про тривожний розлад. Серед основних порад, які запам'яталися - збільшувати толерантність до невизначеності, в сенсі, розуміти, що в житті буває всяке, але не обов'язково погане, і це і є життя....more
Коли я замовила кілька книжечок з цієї серії онлайн, то думала, що вони звичайного розміру. А це виявилися мініатюрні тоненькі брошурки розміром з долКоли я замовила кілька книжечок з цієї серії онлайн, то думала, що вони звичайного розміру. А це виявилися мініатюрні тоненькі брошурки розміром з долоню. Попри те, враження від книжечки приємне. Поки дочитала, багато різного "згадала". Наче з приязним психотерапевтом побесідувала. Також прочитала думку, якої раніше не зустрічала щодо ОКР: "Іншими словами, головна турбота при ОКР - це бажання бути впевненим, що ви не несете відповідальності за те, що стається якесь лихо". ...more
Купувала українське видання "Змініть життя за 6 хвилин. Щоденник", теоретичну частину прочитала і погодилась, а на практичну забила через 4 дні, тому Купувала українське видання "Змініть життя за 6 хвилин. Щоденник", теоретичну частину прочитала і погодилась, а на практичну забила через 4 дні, тому й ставлю тільки 2 зірочки, бо для мене цей щоденник не спрацював. Теоретично я згодна з ідеями, що записування позитивних моментів сприяє покращенню настрою, про про це читала і в науково-популярних книжках про вихід із депресії, і радила ці "6 хвилин" іншим. Але особистий щоденник включно з виписуванням позитиву я веду на ноуті, і паперовий розкреслений виявився зайвим. Також не сподобалася обкладинка укр.видання, папір, запах фарби - не надихало брати щоденник до рук. Винесу-віддам, може, для когось іншого ця книжка спрацює....more
Симпатична розважально-розглядальна книжечка. Добре, що я її не купувала, а тільки позичила в бібліотеці Book Box. Бо саме читання в ній майже немає, Симпатична розважально-розглядальна книжечка. Добре, що я її не купувала, а тільки позичила в бібліотеці Book Box. Бо саме читання в ній майже немає, це дійсно більше арт-об'єкт з деякими роздумами авторки про зображення і сприйняття. Схоже на щоденникові записи з особистими інсайтами, які мало що скажуть читачу. Схоже на верхівку айсберга. І дійсно, в фіналі авторка дає список рекомендованої літератури, і там три десятки потенційно цікавезних книжок. Я їх всі позначила собі в гудрідз як "хочу прочитати" - кому актуально, вони мають виднітися на моїй сторінці перед цією анотацією. Хоча мабуть, не всі вмістилися (а деякі я вже читала, наприклад, "Зрозуміти комікси" Скотта Макклауда або "Як зрозуміти ілюстрацію" Дерека Бразелла). Ну а сама ця книжка все ж приваблива, ілюстрації кумедні, над деякими я похіхікала....more
Мені було дуже приємно цю книжку читати. І вона неочікувано швидко закінчилась, а було відчуття, наче от-от дізнаюсь якусь таємницю. Подібне задоволенМені було дуже приємно цю книжку читати. І вона неочікувано швидко закінчилась, а було відчуття, наче от-от дізнаюсь якусь таємницю. Подібне задоволення було від перегляду серіалу "Месія" на Нетфліксі - і теж шкода, що його не подовжили)) Бо книжка водночас і про містичні переживання - і про нейробіологію. "Звісно, атеїсти використовують той факт, що для містичних переживань існує нейронне пояснення, аби стверджувати, що духовність — це лише обман нашого мозку. Але нейротеологія займає нейтральну до віри позицію. Описані дослідження доводять, що ці переживання є біологічно регульованими. Якщо ви — віруюча людина, вони дають вам глибше розуміння божественних методів. Якщо ви — невіруючий, вони пропонують вам ще одну техніку для зміни стану свідомості." Під час читання було багато задоволення від впізнавання чи озвучення непомічених зв'язків. Наприклад, раніше мені не спадало на думку пов'язати "стан потоку" Чиксентмігаї зі зміненими станами свідомості. Тепер же я маю пояснення, чому процес інтуїтивного фотошопу під гучну музику в навушниках дійсно може відчуватися як сакральне переживання. Окремим радісним відкриттям для мене стало, що "фокус-покус" - це насправді перекручене hoc est corpus (“це є тіло”), як священики озвучували "чудодійне перетворення хліба і вина на тіло і кров Христові" під час служби. Не дивуюсь, що відгуків чимало і негативних. Відчутно, що книжка не об'єктивно наукова - автори упереджені позитивно щодо теми, про яку пишуть. З проблем називають хіба що комерціалізацію і мілітаризацію, ну і що в гонитві за зміненими станами свідомості можна померти, але: "Зрештою, ми вважаємо, що цілком співмірний (хоч і набагато менш сенсаційний) ризик полягає у тому, щоб скніти з тихим відчаєм десь на околиці та передчасно померти від хвороби, зумовленої таким способом життя, і жодного разу не спробувати відчути те, заради чого згадані спортсмени живуть (і лише деколи помирають)." ...more
Коли з перших сторінок я прочитала, що в авторки є трава і немає дітей, я не зовсім зрозуміла, в чому тоді взагалі її проблема, бо в мене навпаки. ПізКоли з перших сторінок я прочитала, що в авторки є трава і немає дітей, я не зовсім зрозуміла, в чому тоді взагалі її проблема, бо в мене навпаки. Пізніше стало ясно, що саме трава і є її проблемою, ок. Потім в процесі читання я іноді почувалася анекдотичною качечкою, яка казала перелітним лебедям: "ну канєшна...", - коли Тара писала щось типу: "у мене не було грошей на психотерапію, тому я вирішила рідше обідати в ресторанах, щоб зекономлені гроші витратити на психотерапію". Словом, добре, що вона сама не раз згадує про привілеї: як ті, яким вона заздрила, так і власні, - ну і звісно, порівняно з кимось і я дуже привілейована. Гарні думки в книжці є, наприклад, заохочення до спорту, я таки хочу тепер записатися кудись в зал, а щоденник я й так роками веду і не уявляю, як би без нього можна було вижити ще з підліткових років. І тюльпани я собі от купила, дочитавши книжку, хоч не впевнена, що це глибинне бажання, а швидше формальний спосіб "зробити щось для себе". А чого я хочу глибинно - це складне питання, до якого ближча інша книжка, яку я зараз читаю, "Викрадачі вогню". Словом, не шкодую, що прочитала "Букет", водночас ми з авторкою наче в різних вимірах живемо, варто лише згадати, що дочитала я цю книжку, мерзнучи і ховаючись від дощу під дитячою гіркою, доки син грався з іншим хлопчиком на дитмайданчику, а Тара в цей час на останніх сторінках купувала сумку від Шанель в Парижі, бо дозволила собі цю покупку як максимальний вияв любові до себе. Тож я, стоячи під гіркою, прямо-таки сповнювалась відчуттям, що я себе зневажаю, раз засунула себе під цю гірку, під дощ, на цей дитмайданчик і в це життя. Коротше, мене не те що мотивувало, а швидше тицьнуло носом у власну нікчемність. Можливо, якби я читала її в додітний період, то сприйняла б інакше....more
Книжка корисна, чимало пояснила про частину оточуючих, нагадала про деякі моменти зі шкільних років про вчительок. Але дещо пригнітила, доки я її дочиКнижка корисна, чимало пояснила про частину оточуючих, нагадала про деякі моменти зі шкільних років про вчительок. Але дещо пригнітила, доки я її дочитала. Бо склалося враження, що якщо ти жінка за 50, то ти нікому не цікава, нікому не потрібна, чоловік піде до молодшої, але ти тримайся і розвивайся, бо зневірена ти нікому тим паче не цікава. З хороших результатів прочитання - я згадала, що хочу шити собі одяг....more
Цю книжку мені було приємно читати. Причому раніше я про неї чула і завжди ігнорувала, і коли гортала в книгарні, то не зацікавлювалась, і від викладеЦю книжку мені було приємно читати. Причому раніше я про неї чула і завжди ігнорувала, і коли гортала в книгарні, то не зацікавлювалась, і від викладеного в ЗМІ уривку не зацікавилась. Але потім десь через рік натрапила на цей же фрагмент - і цього разу було втрапляння в настрій, і вся вона мені була в настрій цього разу, починаючи від подиву через звертання "мадам" в кафе. Багато знайомих відчуттів. Я теж звикла завжди здаватися (чи відчувати себе) молодшою, а тут зненацька відчуваю себе як є, і тут теж ок....more
Приємна мотиваційна книжечка. Якщо коротко: щоб запам'ятати своє життя щасливим, варто фокусуватися на відчуттях під час радісних моментів і роздруковПриємна мотиваційна книжечка. Якщо коротко: щоб запам'ятати своє життя щасливим, варто фокусуватися на відчуттях під час радісних моментів і роздруковувати фотографії зі щасливих днів....more
Важка книжка, хоч і написана максимально милосердно і світло, і можна здогадатися, які великі пласти почуттів були забрані з історій, щоб уникати "плаВажка книжка, хоч і написана максимально милосердно і світло, і можна здогадатися, які великі пласти почуттів були забрані з історій, щоб уникати "плаксивості"....more
Книжку цю я замовила імпульсивно заради натхнення, і вона виправдала мої сподівання. Приємно важка, з красивими фотографіями, з короткими інтерв'ю креКнижку цю я замовила імпульсивно заради натхнення, і вона виправдала мої сподівання. Приємно важка, з красивими фотографіями, з короткими інтерв'ю креативних підприємниць. Як такого "бізнесу" там немає, тільки творча атмосфера (і бажане натхнення;)....more
Щойно я почула про цю книжку, як відразу її захотіла, бо саме міркувала про красу. Я тоді саме проаналізувала ілюстрації свої і чужі і визначила, щО вЩойно я почула про цю книжку, як відразу її захотіла, бо саме міркувала про красу. Я тоді саме проаналізувала ілюстрації свої і чужі і визначила, щО вважаю красивим і щО (яке) хочу робити. Але щойно визначила, як сама й забуксувала, бо виходить, що якщо за умовного вибору зміст\форма я обираю форму, то це нібито робить мене (мої твори) менш змістовними - поверхневими, порожніми, декоративними. Як у виборі "ти до красивих чи до розумних", а я ж взагалі-то розумна. Але по життю краса для мене є однією з ключових цінностей, я вірю словам "Краса врятує світ", також мені близька ідея фільму "Прихована краса", що коли в житті втрачається сенс, то як за рятівну соломинку можна вхопитися за знаки краси в навколишньому, в ній бачити свій маленький сенс і стимул жити далі. А ще коли дивлюся\читаю про сучасне мистецтво, то теж розумію, що в ньому краса вважається неважливою, бо важливіше - ідея, проблема, зміст, і твори часто навмисно роблять потворними, щоб пробуджувати більше емоцій у глядача. Словом, тому я й захотіла прочитати цю книжку. Автори згадують і наводять приклади, що людство завжди прагнуло краси, а в ХХ столітті краса в дизайні стала непотрібною, замість неї передовсім прагнуть функціональності. І от автори красу захищають і доводять, що самої функціональності замало. Я була рада одержати підтвердження, що хотіти красивого - це нормально, а не "поверхнево". Щодо оформлення книжки. Щойно я взяла її в руки, то думала, що це жарт на тему красивості, бо мені оформлення здалося надмірним: посріблені сторінки, вензелі-завитушки, претензійний шрифт. А білі засічки, що утворюють написи "Краса = Людина" і "Краса = Функція" відволікали мене під час читання. Але коли читала, то так зрозуміла, що це щире уявлення авторів-дизайнерів про досконало красиву книжку. На сторінках наведене фото улюбленого портфеля Стефана Заґмайстера, то цей портфель схожий на цю книжку: срібна фурнітура на чорній шкірі і все в завитушках. Словом, я люблю трохи іншу красу, але читати цю книжку і володіти нею було приємно....more
Людяна книжка про те, як дати шанс сучасному мистецтву зацікавити, а собі дати шанс його сприйняти хоча б на рівні асоціацій чи відчуттів, якщо й не вЛюдяна книжка про те, як дати шанс сучасному мистецтву зацікавити, а собі дати шанс його сприйняти хоча б на рівні асоціацій чи відчуттів, якщо й не важливих концепцій....more
Прочитала цю книжку, бо вона була в списку рекомендованої літератури на курсі дизайну від Креативної практики. Напевно, я забагато від книжки очікувалПрочитала цю книжку, бо вона була в списку рекомендованої літератури на курсі дизайну від Креативної практики. Напевно, я забагато від книжки очікувала, тож вона мені видалась порожнюватою) Якихось нових глибин про колір я для себе не відкрила, авторка постійно повторюється: в кожного кольору є гарні риси, але якщо його забагато, то проявляються і погані риси: жовтий піднімає настрій, але може викликати тривогу, тож не зловживайте. І так постійно. Мені не вистачало якихось реальних наукових досліджень, а головне - не сподобалася та палітра, яку мені запропонували після короткого тесту) Словом, я очікувала більше про дизайн, а вона більше мотиваційна. Поверхнева книжка, хоча й красива, чисто фізично читати і розглядати її приємно....more
Cherniakhivska
>
Books:
motivation
(91)
Loading...
