Симпатична настроєпіднімальна душевна книжка. Багато впізнаваних моментів, особливо про компліменти і припрошування)) Радію бути в команді ілюстраторівСимпатична настроєпіднімальна душевна книжка. Багато впізнаваних моментів, особливо про компліменти і припрошування)) Радію бути в команді ілюстраторів (мої там голубці)....more
Книжок я від лютого не читаю, але - роздивляюся:) Текст поки що не сприймаю, але красивими зображеннями милуюсь. Сьогодні була в румунській бібліотеціКнижок я від лютого не читаю, але - роздивляюся:) Текст поки що не сприймаю, але красивими зображеннями милуюсь. Сьогодні була в румунській бібліотеці учасницею заходу "Живі книги", відповідала на запитання місцевих дев'ятикласників як людина, що виїхала з України від війни. Потім деякий час мусила бути в бібліотеці, і якраз натрапила на "Прибуття" під румунською назвою. І це дуже доречне читання-розглядання мені зараз) Бо я сама тепер трохи як цей герой, тож дуже зрозумілі його намагання ввімкнути якісь незрозумілі штучки, з яких не знаєш, що вилетить у відповідь. І намагання розібратися по карті. Оплатити проїзд. І так далі. Ще залишається мені спробувати надіслати листа:)...more
1) в мене вже роками є хобі: читати книжки про материнство; 2) взагалі-то я не люблю, коли стьоб на стьобі і бурлеск з матюками, але загалом ця книжка 1) в мене вже роками є хобі: читати книжки про материнство; 2) взагалі-то я не люблю, коли стьоб на стьобі і бурлеск з матюками, але загалом ця книжка сприймалась органічно за рахунок самоіронії та щирості авторки; 3) цікаво було прочитати, що за книжка набрала тисячі передзамовлень; 4) для мене було забагато пердіння в тексті; 5) сподобалось, що кожен розділ закінчувався словами "все буде добре"; 6) багато правдивих моментів, про які мамі первістка варто бути попередженою; 7) читаючи, міркувала, чи люди, які так зі сміхом про все розповідають включно з проблемами і гемороєм, дійсно такі веселі по життю, чи це форма захисту. ...more
дуже приємна, дуже людяна книжка. Всі описані з такими любовними деталями, що хотілося в кожного закохатися заочно, і стало трохи жаль, що я не бачу сдуже приємна, дуже людяна книжка. Всі описані з такими любовними деталями, що хотілося в кожного закохатися заочно, і стало трохи жаль, що я не бачу світ таким ідеальним і м'яким....more
дуже, дуже приємна книжка. Я багато разів плакала, поки читала її: не від переживань героїні, а через свої спогади про аналогічні події: як купувала ндуже, дуже приємна книжка. Я багато разів плакала, поки читала її: не від переживань героїні, а через свої спогади про аналогічні події: як купувала немовлячий одяг, як колихала. Здавалося б, книжка - просто як щоденник, але коли почала читати, вже не хотілося зупинятись. Дуже багато знайомих переживань. Героїня, мама всиновленої дівчинки, часто міркує, чи була б такою безпорадною з немовлям, якби сама народила цю дитину, чи краще б тоді працювали її інстинкти - ну от у мене ніфіга не працювали інстинкти. Добре, що в книжці дуже багато непасторальних історій материнства. Улюблене речення з книжки: "Сім мільярдів жінок принесли додому маля, чому ніхто не розповідає, як це страшно"....more
о, цю книжку я ілюструвала для "Видавництва"!=) чекаю - не дочекаюся, коли її побачу надрукованою!=) Читала її, відповідно, в рукописі, і перші кількао, цю книжку я ілюструвала для "Видавництва"!=) чекаю - не дочекаюся, коли її побачу надрукованою!=) Читала її, відповідно, в рукописі, і перші кілька сторінок була збентежена, що взагалі відбувається. А потім зрозуміла, що це така мова авторки, і дозволила собі по цій мові попливти, по всіх цих асоціаціях і переливах)) Багато натяків, спогадів, відчуттів! Прокидань, зміни точки збірки, переходу в інший вимір)) В рецензії читала, що цей текст як сон - є таке відчуття! Намагалася це враження передати і в ілюстраціях, і собі додавши алюзій в зображеннях....more
Загалом книжка виявилася цікавішою, ніж я очікувала. Найцікавіше мені було читати історії про досвіди хвороб, вразливостей, дитячі спогади, материнськЗагалом книжка виявилася цікавішою, ніж я очікувала. Найцікавіше мені було читати історії про досвіди хвороб, вразливостей, дитячі спогади, материнські досвіди. Менш цікаво - міркування про фемінізм чи суспільство, і "як мені все вдалося". Деякі думки, які влучали саме в "мій стан зараз", були несподівані, наприклад, Оксана Олійник: "Цей текст мав бути про те, як я прийшла до того, ким хочу бути. ... Я не могла намацати те, що треба, ніяк". Або Ірма Вітовська: "... розумію, наскільки болючим може бути чужий успіх"....more
Коли з перших сторінок я прочитала, що в авторки є трава і немає дітей, я не зовсім зрозуміла, в чому тоді взагалі її проблема, бо в мене навпаки. ПізКоли з перших сторінок я прочитала, що в авторки є трава і немає дітей, я не зовсім зрозуміла, в чому тоді взагалі її проблема, бо в мене навпаки. Пізніше стало ясно, що саме трава і є її проблемою, ок. Потім в процесі читання я іноді почувалася анекдотичною качечкою, яка казала перелітним лебедям: "ну канєшна...", - коли Тара писала щось типу: "у мене не було грошей на психотерапію, тому я вирішила рідше обідати в ресторанах, щоб зекономлені гроші витратити на психотерапію". Словом, добре, що вона сама не раз згадує про привілеї: як ті, яким вона заздрила, так і власні, - ну і звісно, порівняно з кимось і я дуже привілейована. Гарні думки в книжці є, наприклад, заохочення до спорту, я таки хочу тепер записатися кудись в зал, а щоденник я й так роками веду і не уявляю, як би без нього можна було вижити ще з підліткових років. І тюльпани я собі от купила, дочитавши книжку, хоч не впевнена, що це глибинне бажання, а швидше формальний спосіб "зробити щось для себе". А чого я хочу глибинно - це складне питання, до якого ближча інша книжка, яку я зараз читаю, "Викрадачі вогню". Словом, не шкодую, що прочитала "Букет", водночас ми з авторкою наче в різних вимірах живемо, варто лише згадати, що дочитала я цю книжку, мерзнучи і ховаючись від дощу під дитячою гіркою, доки син грався з іншим хлопчиком на дитмайданчику, а Тара в цей час на останніх сторінках купувала сумку від Шанель в Парижі, бо дозволила собі цю покупку як максимальний вияв любові до себе. Тож я, стоячи під гіркою, прямо-таки сповнювалась відчуттям, що я себе зневажаю, раз засунула себе під цю гірку, під дощ, на цей дитмайданчик і в це життя. Коротше, мене не те що мотивувало, а швидше тицьнуло носом у власну нікчемність. Можливо, якби я читала її в додітний період, то сприйняла б інакше....more
Мені було приємно цю книжку прочитати. Не скажу, що відкрила з нею щось нове, просто мені вона була якраз актуальною, бо кілька місяців тому в мене стМені було приємно цю книжку прочитати. Не скажу, що відкрила з нею щось нове, просто мені вона була якраз актуальною, бо кілька місяців тому в мене стався персональний переворот в стилі одягу. Починаючи з юності, я любила принцесячі сукні, фактурні й кольорові балахони з шарфами й намистами, таке можна нагуглити як бохо або mori girl, в такому просторому й багатошаровому я себе бачила собою. І загалом не переглядала цей ідеал роками, не було підстав. І ось підстава виникла;) І не те щоб я мала намір змінювати одяг, але серед інших змін мені вперше в житті почав подобатися чорний колір (якого я завжди уникала, він мене депресував, а тепер раптом здався глибоким і єдиним адекватним мені зараз), почала помаленьку купувати новий (чорний) одяг, бо кольорові речі здавалися невідповідними і тупими, "це не я, зняти цю фігню швидше". І всі ці широкі кольорові сукні, так вийшло, відпали як ялинкова мішура, а подобається тепер дуже простий базовий одяг, лаконічний, однотонний, прості лінії, обмежені кольори, без зайвої інформації. Дуууже подобається. Ну ще мережива подобаються, ок. А решта все - просте, чорне, по тілу. І я тепер кайфую від своїх чорних джинсів і чорних майок. Власне, нічого іншого й не можу носити зараз. І от повертаюсь до теми книжки: коли читала її, то вже нічого не шукала, і тільки з насолодою піддакувала авторці: так, це круто, коли відчуваєш "своє" в дану мить, що найкраще транслює тебе зараз. Як же ж це чудово, що відпали ці принцесячі плаття, в яких зараз я б себе не могла знайти взагалі. Ось чому мені було приємно читати цю книжку....more
Цікава книжка. Знову ж, можливо, тому що вона фоново про материнство, вагітності, зачаття, мені таке цікаве. Я здивована, що авторка настільки в темі уЦікава книжка. Знову ж, можливо, тому що вона фоново про материнство, вагітності, зачаття, мені таке цікаве. Я здивована, що авторка настільки в темі українських реалій і політичних акцентів. Твір написаний якісно, шар за шаром відкривається невідома інформація. Але часто було відчуття, що я не розумію натяків авторки (чи думок ліричної героїні), які, очікується, мала б розуміти і робити певні висновки. Дуже сподобалось оформлення (дизайн обкладинки: Марія Кінович; макет і верстка: Михайло Федишак) - книжка дуже приємна як об'єкт. Книжка досить масивна (460 сторінок), але прочиталась швидко, чіпляла....more
Цю книжку я купила на аукціоні на підтримку Читомо. Фоново давно хотіла прочитати, але хтозна, коли б це сталося, якби не аукціон і примірник зі сканоЦю книжку я купила на аукціоні на підтримку Читомо. Фоново давно хотіла прочитати, але хтозна, коли б це сталося, якби не аукціон і примірник зі сканом побажання автора:) Спершу мене привабило фото на обкладинці і назва. Я була впевнена, що книжка мені сподобається. Потім, коли почала читати, спершу засумнівалася. Бо ліричний герой - чоловік років за 30, який кидає дружину з двома дітьми, бо якесь душевне сум'яття гризе його - стартово не викликає в мене симпатії. Бо як читачка я швидше себе ототожню з його дружиною, і згадки про понурий шлюб прочитуватиму, здогадуючись, як це все бачила вона. Але потім, по ходу книжки, виникало більше розуміння і симпатії й до героя. І той потік свідомості, який спершу викликав читацький опір, потім ставав зрозумілішим, бо увиразнювалося, що свідомість героя постійно перебуває немовби на кількох шарах-пластах дійсності одночасно, переключаючись між ними. Тобто залишалося тільки помічати, на якому моменті це переключення відбувається, і плавати й собі між цих шарів, і такий прийом мені подобається. Ну і фінальне розчулення після казарми - з цитати: "Це накраще, що було у нас в житті!". Власне, чула від знайомої, дружини чоловіка-ветерана, про подібне. Словом, зрештою гарне враження від книжки, душевне. Тепер хочу прочитати і попередню книжку Срдича, яку видавали українською....more
Дочитала. Напевно, відгук не писатиму поки що, бо для цього треба більше обдумати все і віддалитись. Частина друга була найстрашнішою і зачепила найбіДочитала. Напевно, відгук не писатиму поки що, бо для цього треба більше обдумати все і віддалитись. Частина друга була найстрашнішою і зачепила найбільше. Що сподобалось найбільше: спроба сплести Все в єдину систему і побачити\показати зв'язки, збіги, ритми, рими. "Петров писав про нелінійність історичних процесів, про їхні нашарування, провали й покрученості, про неґацію й одночасне ствердження однією епохою іншої, про розриви та западання, обірваність - і про струнку внутрішню логіку проминання епох, нехай навіть невидиму на позір, але підпорядковану причинно-наслідковим зв'язкам "у вищому сполученні"."...more
Ставлю 5 зірок, бо мені ця книжка дала багато відкриттів. Після Нового року я зрозуміла, що цукерки й шоколад в необмежених кількостях не дають мені раСтавлю 5 зірок, бо мені ця книжка дала багато відкриттів. Після Нового року я зрозуміла, що цукерки й шоколад в необмежених кількостях не дають мені радості, і вирішила відмовитись від цукру. Бо обмежити солодощі мені радили давно, але раніше це мені не вдавалося тривало. Паралельно почала читати цю книжку. І так вийшло, що замість просто відмови від цукру я змінила харчування на здоровіше. Для мене відкриттям стала тема глікемічного індексу продуктів, я нарешті зрозуміла принципи харчування, чому люди повнішають або ні. Багато чутих раніше абстрактних порад типу "їжте нешліфований рис замість шліфованого" або "їжте фрукти замість соків" нарешті лягли в певну систему, бо тепер я розумію, чому це радять, як і чому радять не їсти перед сном, або чому шоколад краще їсти вранці, що таке "пивний живіт", чому краще перекушувати горішками і т.п. Тож цю книжку я тепер раджу тим, хто хотів би розібратися в своєму харчуванні чи хотів би схуднути. (Я за пару тижнів вже схудла на 2 кг від своєї звичної ваги - без зусиль, просто за рахунок відмови від магазинних солодощів і з врахуванням глікемічного індексу продуктів, це ще не підключаючи спорт.) Я здивована, що здорове харчування виявилося такою простою штукою. З плюсів книжки - вона симпатична, легка, з лясе, багато ілюстрацій Наталії Гайди....more
Це та єдина книжка, яку я привезла з цьогорічного Букфоруму у Львові, вибирала як "щось особливе" на згадку про Форум і щоб читати в потязі. Тема меніЦе та єдина книжка, яку я привезла з цьогорічного Букфоруму у Львові, вибирала як "щось особливе" на згадку про Форум і щоб читати в потязі. Тема мені цікава, раніше бачила вебінар Олени Стяжкіної про їжу в кіно. Озвучено багато моментів, які могли помічатися, але тепер вони виокремлені й названі (наприклад, як закохана жінка, підперши голову, задоволено дивиться, коли її чоловік їсть зготовану нею їжу, або як у закладах громадського харчування їдці слухняно відступають, якщо прибиральниця хоче помити підлогу саме тут). Радянський Союз я застала тільки краєчком малосвідомого дитинства, тож інформація цієї книжки наче доповнює деякі мої розмиті спогади, наприклад, що то була за спиця в магазині, на яку натикалися папірці, чому постійно треба було стояти в чергах, і що взагалі відбувалося. Подобається оформлення книжки і що примітки наведені відразу на сторінках, де згадуються, а не в кінці книжки....more
Приємна книжка, я здивована, що не чула про неї раніше і не натрапляла на рецензії. Як її купила: спершу обкладинка зацікавила, потім вже анотація: нуПриємна книжка, я здивована, що не чула про неї раніше і не натрапляла на рецензії. Як її купила: спершу обкладинка зацікавила, потім вже анотація: ну, можна спробувати, я ж люблю коротку прозу. А всередині виявилось таке близьке і знайоме, що я сама хотіла б писати)) Де є звична реальність, тільки відфотошоплена, де крізь щілини проривається трансцендентне, або навпаки звичне виявляється вписаним в більшу систему. Мені трохи згадувався Пєлєвін, який подобається. Глянула інтерв'ю - автор інші імена називає. Ну, внесла собі в список "на почитати" ще тих, хто вразив автора. Не впевнена, що я зрозуміла всі новели, але сама атмосфера мені сподобалась, і фінали цілком, "всі там будемо"....more
Я була впевнена, що ця книжка мені сподобається, так воно й сталося. Бо мені подобається коротка проза, і подобається, що в ній реальне сплетене з магЯ була впевнена, що ця книжка мені сподобається, так воно й сталося. Бо мені подобається коротка проза, і подобається, що в ній реальне сплетене з магічним або фантастичним. Водночас я гадала, що ця книжка потрапить на полицю моїх фаворитів, але ні. Бо мені переважно були нецікаво читати про китайські війни, про способи катування, також не люблю прийом обрамлення, коли є історія в історії, а я в процесі забуваю, в якому з вимірів історії знаходжуся, і не люблю перемикатися між цими рівнями. Деякі ж оповідання мене зачарували, наприклад, "Зміна стану" чи "Паперовий звіринець", або "Хвилі". Такого я б хотіла читати більше....more
Приємна книжка, один з небагатьох коміксів, які я взагалі читала:) Подекуди тон автора видавався зверхнім, тож не дивуюся читачам, які обурено поставиПриємна книжка, один з небагатьох коміксів, які я взагалі читала:) Подекуди тон автора видавався зверхнім, тож не дивуюся читачам, які обурено поставили книжці одну зірочку) Але розглядати було цікаво....more
Дуже цікава книжка. Про те, чому часто секс із часом згасає в шлюбі, з яких причин люди можуть шукати коханців, як ситуацію може сприймати інший партнДуже цікава книжка. Про те, чому часто секс із часом згасає в шлюбі, з яких причин люди можуть шукати коханців, як ситуацію може сприймати інший партнер, як роман на стороні може зруйнувати шлюб або навпаки розвинути його. Авторка ні про що не каже як про однозначно хороше чи погане, просто показує різні варіанти: "буває так і так, і ще так", хоча все ж помітно ставить моногамію під питання....more
Справжня література. Але як і у випадку "Не червоніючи", мене від неї аж накриває відчуттям безвиході і приреченості. Наче не можуть жодні люди простоСправжня література. Але як і у випадку "Не червоніючи", мене від неї аж накриває відчуттям безвиході і приреченості. Наче не можуть жодні люди просто бути щасливими....more
**spoiler alert** Книжка, якій пасує слово "чутлива". Також довелося почитати хоч вікіпедію про грузино-абхазький конфлікт, щоб трішечки краще розуміт**spoiler alert** Книжка, якій пасує слово "чутлива". Також довелося почитати хоч вікіпедію про грузино-абхазький конфлікт, щоб трішечки краще розуміти контекст, чому грузини ставали біженцями з Сухумі. До сліз зачепили прозові два твори (сам автор їх називає бувальщинами, бо вочевидь, це перекази реальних подій), обидва стосуються дітей. УВАГА, СПОЙЛЕР! Перший момент, який найбільше зачепив - як мама-грузинка з чотирирічним сином намагалася втекти-виїхати з Сухумі, де вже все контролювали абхази і росіяни. І щоб на кордоні пропустили, треба було вдати з себе росіян із втраченими документами. Мама-то схожа на росіянку, але боялися, що хлопчик заговорить грузинською. І от мама його просить: "Тимурчику, тільки нічого не кажи грузинською", проїжджають пости, де солдати з автоматами, у мами руки тремтять, малий син не розуміє, чому не можна розмовляти, і тут мама згадує, що син любить пісню "Стюардесса по имени Жанна", і просить його співати, і син співає російською, поки вони проїжджають всі блокпости. Другий момент -про хлопчика, якому був рік, коли його родина втікала з Абхазії, їхали на БМП, яку часто називають танком, і першим словом цього хлопчика стало: "танк"....more
Звичайна блогова література, наче розмова з подругою, особливих відкриттів і інсайтів не пригадую, але деякі думки собі відмічала: про шопінг, очікуваЗвичайна блогова література, наче розмова з подругою, особливих відкриттів і інсайтів не пригадую, але деякі думки собі відмічала: про шопінг, очікування тощо. З одного боку, я багато в чому погоджуюся з авторкою. З іншого, мені здається, тема примирення зі звичайністю і "не треба прагнути більше" підходить не всім. Наприклад, мені здається, мають різні базові потреби люди, які вважають себе митцями і відчувають свій обов"язок щось створювати, і люди, які такого внутрішнього імпульсу не відчувають. Мені здається, другі не дуже розуміють, що за внутрішній вогонь так ковбасить перших, коли вони не виражають себе. Якщо я змирюся зі звичайністю, то в мене не буде потреби шукати, фотошопити, писати, мені достатньо буде шити штори і підмітати підлогу, я вже пробувала роками цей психотерапевтичний шлях примирення "я всього лише людина" і він мене не влаштовує, бо тоді життя не має жодного сенсу для мене. Я талановита людина, і мені не треба гасити свої імпульси думкою "і так добре". Примирення - корисна штука в плані пробачати собі недосконалості і нестворене, але зробити його метою і стилем життя - ні, дякую....more
Чудова книжка, в якій хочеться плакати майже над кожним оповіданням. Дуже щиро, відкрито, просто, душевно, зворушливо. У мене інші спогади про село і Чудова книжка, в якій хочеться плакати майже над кожним оповіданням. Дуже щиро, відкрито, просто, душевно, зворушливо. У мене інші спогади про село і про бабів, але це не заважає бачити красу написаного. Книжка дуже насичена (навіть занадто для мене, я аж втомилася в процесі читання від глибини почуттів, яким віриш і мусиш теж занурюватись). А ще хотілося б, щоб там було трошки більше надії і майбутнього, початку, а не лише старості й завершення всього, але напевно, такий був задум....more
Цікава книжка. Хоч я не любителька коміксів і купила цю книжку саме з метою "зрозуміти комікси". Багато нових для мене думок, наприклад, про універсалЦікава книжка. Хоч я не любителька коміксів і купила цю книжку саме з метою "зрозуміти комікси". Багато нових для мене думок, наприклад, про універсальність спрощеного зображення персонажа або про час=простір. Як незвиклій до форми коміксів, читати спершу було важко, бо кожен кадр доводилося осмислювати подвійно чи й потрійно: спершу бачити картинку, тоді читати текст, а тоді аналізувати, як саме метафора висловленої інформації подана в кадрі візуально....more
Цю книжку мені пощастило прочитати ще в рукописі, коли готувала для неї ілюстрацію для обкладинки (дякую "Видавництву Старого Лева" за співпрацю). У кЦю книжку мені пощастило прочитати ще в рукописі, коли готувала для неї ілюстрацію для обкладинки (дякую "Видавництву Старого Лева" за співпрацю). У колажі на обкладинці - справжня сукня імператриці Елізабет, головної героїні роману (з літографії автора F. Wolf 1855 року)....more
Красивенна книжка, давно милуюся живописом Катерини Косьяненко, тому відразу захотіла цю книжку, а вже потім раділа, що це ще й Жадан;) "Телефонна книгКрасивенна книжка, давно милуюся живописом Катерини Косьяненко, тому відразу захотіла цю книжку, а вже потім раділа, що це ще й Жадан;) "Телефонна книга мертвих" у фіналі особливо торкнула) ...more
Коротка мотиваційна книжечка, прочитала, бо натрапила на рекомендацію в коментарях на тему "як визначити пріоритети", і якраз хотіла почитати щось "коКоротка мотиваційна книжечка, прочитала, бо натрапила на рекомендацію в коментарях на тему "як визначити пріоритети", і якраз хотіла почитати щось "коучингове". Нічого нового не почула, але вкотре собі зробила позначку "подумати, як я хочу проводити день") Сам спосіб подачі інформації дуже наївний, наче це Дон Хуан розповідає, а не випадкові люди в кафе, що герой книжки так уважно слухає і вірить. Ну і запропонована система світу занадто спрощена) Але як нагадування - ок....more
Книжка мені здалась нудною і водянистою. Можливо, просто я не ЦА (напевно, найактуальніше її читати ейчарам). Автор згадує, що книжка виросла зі статтКнижка мені здалась нудною і водянистою. Можливо, просто я не ЦА (напевно, найактуальніше її читати ейчарам). Автор згадує, що книжка виросла зі статті, і це відчутно. Одні й ті ж тези пережовуються багато разів: "зараз я розповім вам, чому впевнені в собі некомпетентні чоловіки стають лідерами, а скромних жінок ніхто не обирає" - і так сторінка за сторінкою. Приклади здаються поверхневими, і навіть посилання на статті й дослідження не дають відчуття ґрунтовності....more
Дуже еротична книжка. А якщо читати ввечері в плацкартному вагоні, то взагалі, спонукає утворювати нові контакти. Раніше мені б дуже сподобалась і моваДуже еротична книжка. А якщо читати ввечері в плацкартному вагоні, то взагалі, спонукає утворювати нові контакти. Раніше мені б дуже сподобалась і мова авторки, як все сплітається, але зараз у такому для мене забагато красивостей....more
Прочитала й "Антену" нарешті. Подобається мені все ж читати Жадана. Спершу огорнуло відчуттям безвиході, але в фіналі виникло відчуття сподівання і наПрочитала й "Антену" нарешті. Подобається мені все ж читати Жадана. Спершу огорнуло відчуттям безвиході, але в фіналі виникло відчуття сподівання і на щось хороше. "не варто, не варто, зрештою, відмовлятись від власного голосу."...more
Loading...
