What do you think?
Rate this book
The Creative City: A Toolkit for Urban Innovators
Cities have always been the crucible of culture and civilization--and the hubs of wealth creation. But today they face enormous challenges. Compounded by infrastructural, economic and social problems, dramatic changes are taking place. If cities are to flourish, there has to be a paradigm shift in the way they are managed, to draw fully on the talents and creativity of their own residents--businesses, city authorities and the citizens themselves.
The Creative City is both a clarion call for imaginative action in the development and running of urban life and a clear and detailed toolkit of methods by which our cities can be revived and revitalized. Presenting case studies and examples of urban innovation and regeneration from around the world, it analyzes the crucial steps and disciplines involved. It shows how to think, plan and act creatively in addressing urban issues, and how to apply the methods described in any city.
The Creative City is both a clarion call for imaginative action in the development and running of urban life and a clear and detailed toolkit of methods by which our cities can be revived and revitalized. Presenting case studies and examples of urban innovation and regeneration from around the world, it analyzes the crucial steps and disciplines involved. It shows how to think, plan and act creatively in addressing urban issues, and how to apply the methods described in any city.
300 pages, Paperback
First published June 1, 2000
16 people are currently reading
276 people want to read
About the author
Charles Landry
42 books15 followersCharles Landry is an international authority on the use of imagination and creativity in urban change. He is currently a fellow at the Robert Bosch Academy in Berlin. He invented the concept of the Creative City in the late 1980’s. Its focus is how cities can create the enabling conditions for people and organizations to think, plan and act with imagination to solve problems and develop opportunities. The notion has become a global movement and changed the way cities thought about their capabilities and resources.
Charles helps cities identify and make the most of their potential by triggering their inventiveness and thinking and by opening up new conversations about their future. His aim is to help cities become more resilient, self-sustaining and to punch above their weight.
Acting as a critical friend he works closely with decision makers and local leaders in the short and longer term.. He stimulates, facilitates and inspires so cities can transform for the better. He helps find apt and original solutions to seemingly intractable dilemmas, such as marrying, social creativity, innovation and tradition, or balancing wealth creation and social cohesiveness, or local distinctiveness and a global orientation. His overall aim is to help cities get onto the global radar screen.
Charles facilitates complex urban change and visioning processes and undertakes tailored research often creating his own projects. These include the Urban Psyche test developed with Chris Murray and the ‘Creative City Index’ in collaboration with Bilbao and developed with Jonathan Hyams. It is a strategic tool that measures, evaluates and assesses the innovative eco-system of a city and its capacity to adapt to radical global shifts and adjustments. So far 23 cities have taken part from Helsinki to Adelaide, Krakow toTaipei, Mannheim and Plymouth.
His latest major project is the picture driven ‘The Civic City in a Nomadic World’. It brings together his work over the last decade including the concept of ‘civic urbanity’, the ‘creative bureaucracy’ and ‘the management of fragility’. Publication date late 2017.
Charles was born in 1948 and studied in Britain, Germany and Italy. In 1978 he founded Comedia, a highly respected globally oriented advisor that assesses deep trends, creative potential, culture and urban change. He has completed several hundred assignments for many public and private interests and given key note addresses and workshops in 65 countries across the continents including: Britain, Australia, Germany, Finland, Spain, Italy, Portugal, Brazil, Argentina, the Netherlands, China, Japan, Korea, Cambodia, India, the UAE, Qatar, Albania, Croatia, Hong Kong, New Zealand, Poland, Russia, South Africa, Sweden, Taiwan, Ukraine, South Africa, Ecuador, Canada, the USA and Yemen.
His many books include most recently a series of short, illustrated books, including: The Creative Bureaucracy (September 2017), Psychology & the City with Chris Murray; The Digitized City; Cities of Ambition; The Fragile City & the Risk Nexus with Tom Burke; The Sensory Landscape of Cities; The Origins and Futures of the Creative City and Culture & Commerce. He is best known for The Creative City: A toolkit for Urban Innovators (2000); The Art of City Making (2006); and The Intercultural City: Planning for Diversity Advantage with Phil Wood.
Charles helps cities identify and make the most of their potential by triggering their inventiveness and thinking and by opening up new conversations about their future. His aim is to help cities become more resilient, self-sustaining and to punch above their weight.
Acting as a critical friend he works closely with decision makers and local leaders in the short and longer term.. He stimulates, facilitates and inspires so cities can transform for the better. He helps find apt and original solutions to seemingly intractable dilemmas, such as marrying, social creativity, innovation and tradition, or balancing wealth creation and social cohesiveness, or local distinctiveness and a global orientation. His overall aim is to help cities get onto the global radar screen.
Charles facilitates complex urban change and visioning processes and undertakes tailored research often creating his own projects. These include the Urban Psyche test developed with Chris Murray and the ‘Creative City Index’ in collaboration with Bilbao and developed with Jonathan Hyams. It is a strategic tool that measures, evaluates and assesses the innovative eco-system of a city and its capacity to adapt to radical global shifts and adjustments. So far 23 cities have taken part from Helsinki to Adelaide, Krakow toTaipei, Mannheim and Plymouth.
His latest major project is the picture driven ‘The Civic City in a Nomadic World’. It brings together his work over the last decade including the concept of ‘civic urbanity’, the ‘creative bureaucracy’ and ‘the management of fragility’. Publication date late 2017.
Charles was born in 1948 and studied in Britain, Germany and Italy. In 1978 he founded Comedia, a highly respected globally oriented advisor that assesses deep trends, creative potential, culture and urban change. He has completed several hundred assignments for many public and private interests and given key note addresses and workshops in 65 countries across the continents including: Britain, Australia, Germany, Finland, Spain, Italy, Portugal, Brazil, Argentina, the Netherlands, China, Japan, Korea, Cambodia, India, the UAE, Qatar, Albania, Croatia, Hong Kong, New Zealand, Poland, Russia, South Africa, Sweden, Taiwan, Ukraine, South Africa, Ecuador, Canada, the USA and Yemen.
His many books include most recently a series of short, illustrated books, including: The Creative Bureaucracy (September 2017), Psychology & the City with Chris Murray; The Digitized City; Cities of Ambition; The Fragile City & the Risk Nexus with Tom Burke; The Sensory Landscape of Cities; The Origins and Futures of the Creative City and Culture & Commerce. He is best known for The Creative City: A toolkit for Urban Innovators (2000); The Art of City Making (2006); and The Intercultural City: Planning for Diversity Advantage with Phil Wood.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 10 of 10 reviews
January 7, 2019
Моя перша книга прочитана цього року. "Креативне місто" Чарльза Лендрі - класна книга для тих, хто цікавиться розвитком сучасних міст. Лише ті міста можуть бути успішними, де максимально використовується креативний потенціал їх мешканців. Креативність може бути дуже різна від креативності індивідів, до креативності організацій та цілого міста. Велика увага приділяється креативності муніципальних органів влади, яка повинна максимально використовувати методики залучення мешканців міста до управління та напрацювання рішень. Ось деякі з уривків книги:
- вирішення проблем міста лише зовнішніми засобами веде до формування нестабільних рішень, оскільки не береться до уваги необхідність навчання самих членів спільноти.
- якщо міська адміністрація хоче поспівати за сьогоднішнім темпом розвитку, вона повинна сама розвиватися більшій мірі як горизонтальна, а не ієрархічна структура, тому що тільки такий принцип буде сприяти зросту мотивації, лояльності і довіри, розкривати таланти, підвищувати рівень відповідальності і мотивувати співробітників до більш ризикованих справ.
- спільні зусилля не принесуть позитивних результатів якщо наш розум знаходиться в полоні стереотипів чи то про неефективність міської адміністрації, хижацьку поведінку бізнесу чи низький професіоналізм некомерційних організацій.
- існує очевидна необхідність партнерства між місцевою владою та університетами для подолання труднощів викликаних економічними змінами;
- успішними спільнотами з найвищими темпами економічного розвитку і високим рівнем суспільної згоди є ті спільноти, в яких розвинута культура взаємної довіри, що дозволяє людям брати на себе особисту відповідальність, а також будувати довготермінові торгові відносини і вести справи з незнайомими людьми;
- на рівні окремих дисциплін політика зводиться до переосмислення існуючих підходів у добре відомих областях таких як транспорт, охорона навколишнього середовища, економічний розвиток, соціальні служби і оцінці ефективності існуючих моделей і підходів до вирішення проблем. Це може проявитися в перейменуванні міських служб і департаментів. Наприклад, якщо замість "соціального захисту" ми почнемо говорити про розвиток спільноти, це послужить сигналом ідеологічного зрушення від розуміння городянина як жертви (пожеж, злочинності, соціальної нерівності) до розуміння городянина як потенціалу розвитку міста, що несе в собі набагато більше позитивного змісту.
- механізований світогляд пропонує механізовані рішення, в той час як світогляд опертий на біологічні паралелі набагато частіше породжує сталі, здатні до самовідтворення ідеї для розвитку міст. Первинною метафорою, яка характеризує нове мислення, є уявлення про місто як про живий організм, вона представляє собою парадигмальний зсув в розумінні міст, змушуючи зосередити увагу на балансі, взаємозалежності і взаємодії окремих частин в рамках сталої цілісності. Таким чином вона різкого контрастує з модерністською метафорою міста як машини і це змушує робити акцент на здоров'ї, благополуччі, людях, життєвому досвіді самих міст, а не на їх інфраструктурі, будівлях і території. Цей біологізований образ володіє значно більшим потенціалом у вирішенні міських проблем.
- рух. Як правило, ми прив'язані до своїх автомобілів і в цьому випадку точка зору комфорту переважає корки, високі витрати і забруднення середовища. Будь-які альтернативи здаються незручними, штучними, дорогими, здається що хтось їх хоче нам нав'язати.
- Автомобіль - це найвище досягнення транспортної революції, в дійсності звів до мінімуму людські контакти, принаймні в міському середовищі. В тих містах, де люди багато ходять пішки зустрічаються спілкуються обличчям до обличчя росте креативність, багатство і благополуччя жителів.
- Місто зрозуміло, що володіє тільки одним ресурсом, своїми людьми, їх інтелектом, винахідливістю, бажаннями, мотивами, уявою і творчими здібностями. Якщо витягнути все це на світло, оновлення і відродження буде обов'язково. Однак щоб міське оновлення було сталим процесом, людям необхідно відчувати себе його частиною, отримувати можливість внести свій вклад і мати на це відповідні повноваження, це значить, що потрібно надати простір творчим проявам людей, і використовувати їх здатність вирішувати проблеми. У цьому справжнє джерело міської конкурентноздатності.
- департамент культури прийняв широке визначення культури, яке виходило за рамки еволюції художніх форм, наприклад, використання мистецтва для громадського розвитку або в якості потенційного джерела економічного підйому.
- зміна відношення до мистецтва від "мистецтво заради мистецтва" до погляду на культуру, як не інструмент досягнення більш широких цілей міської влади. Взаємодія культурного сектору, що засвоїв підприємницький дух і зовнішні організації допомогли підняти питання культури на самий верх повістки дня.
- творчим людям міста також необхідно знати про існування один одного, щоб працювати над спільною програмою, розвивати спільну діяльність і забезпечувати взаємну підтримку.
- часто зовнішні таланти слід навмисно імпортувати, оскільки більшість міст осмислюють свої проблеми виходячи із звичок традицій і культурних стереотипів, які тут склалися.
- Суспільство, що навчається - це набагато більше ніж суспільство, чиї представники просто добре освічені. Воно йде набагато далі за стандартну шкільну чи університетську освіту. Це суспільство, в якому ідея навчання пронизує всю тканину життя, де окремі люди і організації зацікавлені у вивченні динаміки свого оточення і його змін, де на цій основі постійно змінюються самі методи навчання чи то в школі, чи в інших інституціях; де жителів заохочують навчатися і найголовніше це суспільство, яке може навчитися змінювати умови свого навчання демократичним способом.
- творчі міста не відрізняється стабільністю чи комфортом але вони не повинні перебувати в тотальному безпорядку, це місця, де встановлений порядок постійно знаходиться під загрозою зі сторони нових творчих груп.
- тимчасове залишення справ, навчальні поїздки, семінари, які сприяють близькому знайомству і закріпленню особистісних зв'язків підсилюють взаємодією і суттєво прискорюють прихід змін.
- неповторне самовідчуття міста проявляється в поведінці містян, в наборі складених традицій, які кожне покоління переосмислює і відкриває по новому, в талантах і вміннях, завдяки яким виготовляються місцеві продукти і послуги, і накінець у своєрідних архітектурних і містобудівних формах.
- будь-який аспект міської культури чи це його топографія, історичні особливості, сьогоднішні події чи випадкові обставини можна розглядати як ресурс, який легко трансформувати в нові можливості для розвитку.
- в ідеалі, якою б не була спеціалізація міських службовців, історичні, естетичні і культурні знання, а також нові навички, які відносяться до розуміння мережевої роботи і динаміки комунікації, повинні бути базовими при навчанні тих, хто працює з містом.
- реальна сила урбаністики і випливаючої з неї урбаністичної грамотності походить із поєднання різних дисциплін і тих додаткових можливостей, які виникають в результаті їх синергії. На цьому шляху без сумніву відкриються нові ракурси, наприклад, можна буде говорити про культурні аспекти економіки чи психологічні аспекти географії. З іншої сторони можуть з'явитися і нові комбінації які пов'язують наприклад телекомунікації, транспорт чи землекористування із соціальними мережевими стратегіями. Якщо оцінити по достоїнству різноманіття дисциплін, це може призвести до цікавих змін в структурі керування містами. Наприклад спеціаліст з проблем навколишнього середовища стане головою транспортного департаменту, - адже хороший еколог без сумніву краще справитися з цією роллю ніж посередній транспортник.
- традиційно планувальник бачить місто "з пташиного польоту", але є й інші не менш важливі ракурси, скажімо точка зору перехожого. Щоб краще зрозуміти логіку міст, нам потрібна більш активна мова, що відноситься до динаміки, змін, потоків, ресурсів і мереж. Наприклад, погляд на місто з позиції культури дає зовсім нове розуміння міських ресурсів, якщо такий погляд не обмежується фізичними об'єктами він відкриває важливі нематеріальні елементи, створює колекцію внутрішніх і зовнішніх образів міста, які склалися протягом його історії. Цю колекцію можна трансформувати в бренд, який у свою чергу теж є ресурсом. Його можна використовувати для притягнення інвестицій чи продажу місцевої продукції.
- коли навчання стане основою повсякденного міського життя, люди зможуть розвивати свої навички і здібності, а організації будуть повному обсязі використовувати потенціал своїх співробітників, гнучко і нестандартно реагуючи на перешкоди і перспективи, що відкриваються. Тоді міста будуть діяти більш відповідально і зможуть легко адаптуватися до нових потреб, а суспільство нарешті зрозуміє, що різноманіття, відмінності між різними групами можуть бути джерелом розвитку. Головне створити умови, в яких місто зможе стати таким, що навчається.
- місто, що навчається - це набагато більше ніж місто, жителі якого добре освічені, воно іде далі стандартної шкільної чи університетської освіти. Це місце, де окремі люди і організації зацікавлені у вивченні динаміки свого оточення і його змін, де на цій основі постійно змінюються самі методи освіти, використовуючи всі можливості і роботи і дозвілля; де жителів заохочують вчитися; і найголовніше, це місто, яке може навчитися змінювати умови свого навчання демократичним способом.
- наші міста переживають небачені і нескінченні переміни. Судячи зі всього ми втратили саму можливість відновлення традицій і стабільності. Наш стрімкий вік перекреслив сталі уявлення про професії, економіку, релігію, організації, системи цінностей. Нам слід буде навчитися жити по іншу сторону стабільності. В умовах безперервної трансформації не очікується, що настане новий стабільний стан, якого вистачить хоча б на століття. Слід вчитися розуміти ці трансформації, керувати ними, впливати на них, розвивати в собі здатність приймати зміни органічно без втрат для себе і своїх організацій. Іншими словами ми повинні іти до досконалості в творчості і в навчанні, нам потрібно розвинути здатність не тільки змінювати наші організації у відповідності з умовами, що змінюється і потребами часу, але також винаходити і просувати нові інститути, мережі і різноманітні форми партнерства, які стануть системами, що навчаються, які керуватимуть власною трансформацією. І, нарешті, нам слід буде дізнатись чим насправді є навчання.
- вирішення проблем міста лише зовнішніми засобами веде до формування нестабільних рішень, оскільки не береться до уваги необхідність навчання самих членів спільноти.
- якщо міська адміністрація хоче поспівати за сьогоднішнім темпом розвитку, вона повинна сама розвиватися більшій мірі як горизонтальна, а не ієрархічна структура, тому що тільки такий принцип буде сприяти зросту мотивації, лояльності і довіри, розкривати таланти, підвищувати рівень відповідальності і мотивувати співробітників до більш ризикованих справ.
- спільні зусилля не принесуть позитивних результатів якщо наш розум знаходиться в полоні стереотипів чи то про неефективність міської адміністрації, хижацьку поведінку бізнесу чи низький професіоналізм некомерційних організацій.
- існує очевидна необхідність партнерства між місцевою владою та університетами для подолання труднощів викликаних економічними змінами;
- успішними спільнотами з найвищими темпами економічного розвитку і високим рівнем суспільної згоди є ті спільноти, в яких розвинута культура взаємної довіри, що дозволяє людям брати на себе особисту відповідальність, а також будувати довготермінові торгові відносини і вести справи з незнайомими людьми;
- на рівні окремих дисциплін політика зводиться до переосмислення існуючих підходів у добре відомих областях таких як транспорт, охорона навколишнього середовища, економічний розвиток, соціальні служби і оцінці ефективності існуючих моделей і підходів до вирішення проблем. Це може проявитися в перейменуванні міських служб і департаментів. Наприклад, якщо замість "соціального захисту" ми почнемо говорити про розвиток спільноти, це послужить сигналом ідеологічного зрушення від розуміння городянина як жертви (пожеж, злочинності, соціальної нерівності) до розуміння городянина як потенціалу розвитку міста, що несе в собі набагато більше позитивного змісту.
- механізований світогляд пропонує механізовані рішення, в той час як світогляд опертий на біологічні паралелі набагато частіше породжує сталі, здатні до самовідтворення ідеї для розвитку міст. Первинною метафорою, яка характеризує нове мислення, є уявлення про місто як про живий організм, вона представляє собою парадигмальний зсув в розумінні міст, змушуючи зосередити увагу на балансі, взаємозалежності і взаємодії окремих частин в рамках сталої цілісності. Таким чином вона різкого контрастує з модерністською метафорою міста як машини і це змушує робити акцент на здоров'ї, благополуччі, людях, життєвому досвіді самих міст, а не на їх інфраструктурі, будівлях і території. Цей біологізований образ володіє значно більшим потенціалом у вирішенні міських проблем.
- рух. Як правило, ми прив'язані до своїх автомобілів і в цьому випадку точка зору комфорту переважає корки, високі витрати і забруднення середовища. Будь-які альтернативи здаються незручними, штучними, дорогими, здається що хтось їх хоче нам нав'язати.
- Автомобіль - це найвище досягнення транспортної революції, в дійсності звів до мінімуму людські контакти, принаймні в міському середовищі. В тих містах, де люди багато ходять пішки зустрічаються спілкуються обличчям до обличчя росте креативність, багатство і благополуччя жителів.
- Місто зрозуміло, що володіє тільки одним ресурсом, своїми людьми, їх інтелектом, винахідливістю, бажаннями, мотивами, уявою і творчими здібностями. Якщо витягнути все це на світло, оновлення і відродження буде обов'язково. Однак щоб міське оновлення було сталим процесом, людям необхідно відчувати себе його частиною, отримувати можливість внести свій вклад і мати на це відповідні повноваження, це значить, що потрібно надати простір творчим проявам людей, і використовувати їх здатність вирішувати проблеми. У цьому справжнє джерело міської конкурентноздатності.
- департамент культури прийняв широке визначення культури, яке виходило за рамки еволюції художніх форм, наприклад, використання мистецтва для громадського розвитку або в якості потенційного джерела економічного підйому.
- зміна відношення до мистецтва від "мистецтво заради мистецтва" до погляду на культуру, як не інструмент досягнення більш широких цілей міської влади. Взаємодія культурного сектору, що засвоїв підприємницький дух і зовнішні організації допомогли підняти питання культури на самий верх повістки дня.
- творчим людям міста також необхідно знати про існування один одного, щоб працювати над спільною програмою, розвивати спільну діяльність і забезпечувати взаємну підтримку.
- часто зовнішні таланти слід навмисно імпортувати, оскільки більшість міст осмислюють свої проблеми виходячи із звичок традицій і культурних стереотипів, які тут склалися.
- Суспільство, що навчається - це набагато більше ніж суспільство, чиї представники просто добре освічені. Воно йде набагато далі за стандартну шкільну чи університетську освіту. Це суспільство, в якому ідея навчання пронизує всю тканину життя, де окремі люди і організації зацікавлені у вивченні динаміки свого оточення і його змін, де на цій основі постійно змінюються самі методи навчання чи то в школі, чи в інших інституціях; де жителів заохочують навчатися і найголовніше це суспільство, яке може навчитися змінювати умови свого навчання демократичним способом.
- творчі міста не відрізняється стабільністю чи комфортом але вони не повинні перебувати в тотальному безпорядку, це місця, де встановлений порядок постійно знаходиться під загрозою зі сторони нових творчих груп.
- тимчасове залишення справ, навчальні поїздки, семінари, які сприяють близькому знайомству і закріпленню особистісних зв'язків підсилюють взаємодією і суттєво прискорюють прихід змін.
- неповторне самовідчуття міста проявляється в поведінці містян, в наборі складених традицій, які кожне покоління переосмислює і відкриває по новому, в талантах і вміннях, завдяки яким виготовляються місцеві продукти і послуги, і накінець у своєрідних архітектурних і містобудівних формах.
- будь-який аспект міської культури чи це його топографія, історичні особливості, сьогоднішні події чи випадкові обставини можна розглядати як ресурс, який легко трансформувати в нові можливості для розвитку.
- в ідеалі, якою б не була спеціалізація міських службовців, історичні, естетичні і культурні знання, а також нові навички, які відносяться до розуміння мережевої роботи і динаміки комунікації, повинні бути базовими при навчанні тих, хто працює з містом.
- реальна сила урбаністики і випливаючої з неї урбаністичної грамотності походить із поєднання різних дисциплін і тих додаткових можливостей, які виникають в результаті їх синергії. На цьому шляху без сумніву відкриються нові ракурси, наприклад, можна буде говорити про культурні аспекти економіки чи психологічні аспекти географії. З іншої сторони можуть з'явитися і нові комбінації які пов'язують наприклад телекомунікації, транспорт чи землекористування із соціальними мережевими стратегіями. Якщо оцінити по достоїнству різноманіття дисциплін, це може призвести до цікавих змін в структурі керування містами. Наприклад спеціаліст з проблем навколишнього середовища стане головою транспортного департаменту, - адже хороший еколог без сумніву краще справитися з цією роллю ніж посередній транспортник.
- традиційно планувальник бачить місто "з пташиного польоту", але є й інші не менш важливі ракурси, скажімо точка зору перехожого. Щоб краще зрозуміти логіку міст, нам потрібна більш активна мова, що відноситься до динаміки, змін, потоків, ресурсів і мереж. Наприклад, погляд на місто з позиції культури дає зовсім нове розуміння міських ресурсів, якщо такий погляд не обмежується фізичними об'єктами він відкриває важливі нематеріальні елементи, створює колекцію внутрішніх і зовнішніх образів міста, які склалися протягом його історії. Цю колекцію можна трансформувати в бренд, який у свою чергу теж є ресурсом. Його можна використовувати для притягнення інвестицій чи продажу місцевої продукції.
- коли навчання стане основою повсякденного міського життя, люди зможуть розвивати свої навички і здібності, а організації будуть повному обсязі використовувати потенціал своїх співробітників, гнучко і нестандартно реагуючи на перешкоди і перспективи, що відкриваються. Тоді міста будуть діяти більш відповідально і зможуть легко адаптуватися до нових потреб, а суспільство нарешті зрозуміє, що різноманіття, відмінності між різними групами можуть бути джерелом розвитку. Головне створити умови, в яких місто зможе стати таким, що навчається.
- місто, що навчається - це набагато більше ніж місто, жителі якого добре освічені, воно іде далі стандартної шкільної чи університетської освіти. Це місце, де окремі люди і організації зацікавлені у вивченні динаміки свого оточення і його змін, де на цій основі постійно змінюються самі методи освіти, використовуючи всі можливості і роботи і дозвілля; де жителів заохочують вчитися; і найголовніше, це місто, яке може навчитися змінювати умови свого навчання демократичним способом.
- наші міста переживають небачені і нескінченні переміни. Судячи зі всього ми втратили саму можливість відновлення традицій і стабільності. Наш стрімкий вік перекреслив сталі уявлення про професії, економіку, релігію, організації, системи цінностей. Нам слід буде навчитися жити по іншу сторону стабільності. В умовах безперервної трансформації не очікується, що настане новий стабільний стан, якого вистачить хоча б на століття. Слід вчитися розуміти ці трансформації, керувати ними, впливати на них, розвивати в собі здатність приймати зміни органічно без втрат для себе і своїх організацій. Іншими словами ми повинні іти до досконалості в творчості і в навчанні, нам потрібно розвинути здатність не тільки змінювати наші організації у відповідності з умовами, що змінюється і потребами часу, але також винаходити і просувати нові інститути, мережі і різноманітні форми партнерства, які стануть системами, що навчаються, які керуватимуть власною трансформацією. І, нарешті, нам слід буде дізнатись чим насправді є навчання.
August 19, 2020
Landry draws on a wide range of literature on cities as well as the creative process, provides a host of examples (in gray boxes), and has advice for cities in a variety of situations. Most of his book is designed to be consulted rather than read. His list of preconditions for creative urban policy (ch. 5) is long but useful. It includes: a mix of outsiders bringing fresh eyes and insiders with institutional memory; a cultural willingness to "break rules" and even to fail; a sense of local identity; and public space that facilitates exchange. "The idea of the public realm is bound up with the ideas of discovery, of expanding one's horizons, of the unknown, of surprise, of experiment, and of adventure" (p. 119).
June 28, 2022
Ok, I admit: I originally picked this book up in the hope of finding many useful information to complete my master thesis, and perhaps making the bibliography look more impressive.
Well… that is not how this book works. It is indeed interesting, informing the readers facts, policies, measures…etc. regarding cultures and cities. However, the book is more like a general introduction rather than a manual with concrete instructions.
So, what should we exactly expect from this book? My understanding is that we learn how to appreciate cities and their cultural uniqueness. Precise know-hows on how to create a charming city from scratch, is not the main subject of this book.
Well… that is not how this book works. It is indeed interesting, informing the readers facts, policies, measures…etc. regarding cultures and cities. However, the book is more like a general introduction rather than a manual with concrete instructions.
So, what should we exactly expect from this book? My understanding is that we learn how to appreciate cities and their cultural uniqueness. Precise know-hows on how to create a charming city from scratch, is not the main subject of this book.
Read
January 23, 2024Як на мене автор не розкрив головну ідею “креативного міста”. Я досі не розумію, що він має на увазі. Книга дуже наповнена водою, ніби її розтягнули з невеликого есе. Як на мене всі положення креативного міста можна розмістити в одній статті та не змушувати читати усю книгу. В основному основні тези були такі: за все хороше, проти усього поганого. Чи вартує воно часу, хтозна. Але я б рекомендував прочитати цю книгу мерам міст. Нехай вони надихнуться та відкриють свіже повітря у міську бюрократію.
June 5, 2017
Seems dated at this point, and ready for an update. It's not a "toolkit" as the title would have you believe.
July 12, 2019
Very good option that documents how cities has done small but significant changes!
Also it presents principles easy to make
Also it presents principles easy to make
March 7, 2023
Добра книга с добре структурирана и представена информация по темата. Давам 4 звезди единствено, защото можеше да е по-кратка. Препоръчвам я на всеки, които иска да опознае актуалния урбанизъм.
July 5, 2013
This was interesting, but not particularly useful. It reads like some sort of inspirational book rather than the practical "toolkit" it purports to be. The best part of the book is that it is full of cool profiles of city branding and social initiatives from around the world. There are also some nice quotes to pull on the value of culture and the creative industries to local economies. It was an engaging read, but I'm not sure what to do with the information next.
Currently reading
September 30, 2010I anticipated it to be a lil more focused on cultures and communities, how it begins, how it build momentum... subjects like these. It touches on creative manifestations but briefly for each. I really should read it again...
January 2, 2008
I like his thinking, but found this to be a really hard read.
Displaying 1 - 10 of 10 reviews